Сутність понять: жест, жестовий простір, нейтральний жестовий простір, локалізація, кінема.

Тема 1.3: ЖЕСТ ЯК ЕЛЕМЕНТ ЖЕСТИКУЛЯЦІЇ. ЛОКАЛІЗАЦІЯ –КОМПОНЕНТ ЖЕСТУ

3.1. Складові елементи використання жесту.

3.2. Сутність понять: жест, жестовий простір, нейтральний жестовий простір, локалізація, кінема.

3.3. Позиції локализації жесту в УЖМ.

Складові елементи використання жесту

Вивчення жесту як елементу жестикуляції присвячені праці
А.А. Бєлікова (1983), У. Белуджі (1972, 1979), Л.С. Димскис (2002);
Г.Л. Зайцевої (2000), А.А. Комарової (2000), В. Сантіс (1977), Е. Кліма,
У. Белуджі (1979), Муді (1983), У. Стоку (1960, 1976) і вітчизняних вчених
Н.В. Адамюк, Н.А. Зборовської, Н.В. Іванюшевої, С.В. Кульбіди,
І.І. Чепчиної (2008), Р.Г. Краєвського (1964).

На прикладі кінетичної системи американської жестової мови (АЖМ) У. Стоку поділив жест на складові елементи, використовуючи метод мінімальних пар, описав релевантний інвентар для АЖМ. Зокрема, вченим було виділено три параметри для опису структури жесту і розрізнення жестів між собою: 1. Місце показу жесту стосовно промовця (табула, таб). У цьому параметрі виділено три групи значень: 1 оцінка найбільш відповідного способу, аналізу, оцінки (Краткий словарь терминов и обозначений. – СПб: а) у нейтральному жестовому просторі; б) на рівні будь-якої частини тіла, але рука не торкаться її; в) у контакті руки з будь-якою частиною тіла. 2. Форма китиці руки, що виконує жест (десігнатор, дез). 3. Траєкторія руху (сигнація, сиг). Тут враховується і переміщення руки з однієї точки простору в іншу, і рухи пальців (китиці руки), при цьому положення руки у просторі залишається незмінним. На доповнення описаної структури Р. Батісоном (1978) був введений четвертий параметр жесту – орієнтація рук у просторі стосовно одна одної та корпусу промовця. Цей параметр фіксується системою нотації, розробленою В. Стоку, рух не був вказаним дослідником експліцитно поруч з трьома іншими. Виділені параметри – складові фізичної структури жесту і названі автором хіремами (χειρ – рука, пор. хірург, хіромантія). У перекладі Г.Л. Зайцевої, А.А. Комарової (2000) складові жести позначаються як фонеми, з чим ми не погоджуємося, оскільки фон в перекладі означає – звук. Російський вчений А.А. Бєліков (1983) назвав – кіреми. Доцільніше перекласти їх як кінеми, тому що кіне в перекладі – рух, що свого часу було ще запропоновано Р.Г. Краєвським (1964).

Сутність понять: жест, жестовий простір, нейтральний жестовий простір, локалізація, кінема.

Жест, за визначенням У. Стоку, є основною значущою (семантичною) одиницею та має складну структуру. Кінеми – компоненти (параметри) жесту порівнюються з фонемами у слові і характеризуються у двох аспектах (фізіологічним та соціальним). Фізіологічний аспект є наслідком роботи мовленнєвих органів – руки (рук), очей, виразу обличчя, тіла людини, а найменші елементи жесту як мовного знака, за допомогою яких передається інформація від людини до людини, є джерелом соціального аспекту. Робота мовленнєвих органів, спрямована на утворення будь-якої кінеми, називається продукуванням (показ). Визначальну роль у творенні кінем мови глухих відіграє центральна нервова система, яка керує роботою мовленнєвого апарату. Доведено, що основна відповідальність за продукування кінем лежить на лівій півкулі мозку, яка ще й конторолює мовлення глухої людини й забезпечує адекватне сприймання та розпізнавання нею кінем чужого мовлення. Якість кінем залежить від чіткої взаємодії всіх органів мовлення. Тому цю ознаку й покладено в основу розрізнення кінем, а отже, й класифікації.

Структурними компонентами (кінемами) жесту в УЖМ як знакової одиниці є: просторове положення (локалізація, місцерозташування) – таб (за У. Стоку), конфігурація – дез (за У. Стоку), рух – сиг (за У. Стоку), немануальний компонент. Кінеми функціонально еквівалентні фонемам у слові, які вибудовуються у морфемі послідовно, на відміну від них в жесті-морфемі одночасно присутніми є кінеми кожної з чотирьох позицій. Загальну кількість кінем дослідники жестових мов співставляють з кількістю фонем у вербальних мовах. Зокрема, у АЖМ виділено 12 табів, 19 дезів і 24 сига.

Компонент просторове положення тісно пов'язаний з визначенням жестового простору. Жестовим простором називається простір, в межах якого промовець зазвичай показує жести. Обмеження простору проходить ледь вище голови, ледь нижче талії, від плеча до плеча – тобто відмічаються межі уявного прямокутника попереду тіла. Це дозволяє очам легко стежити за рухами, які в межах уявного простору є зручними для сприймання, розуміння. Провідні вчені 1. АЖМ Стоку У. (1960), Батіссон Р.(1974); Вільбур Р.(1979); 2. ШЖМ Хедберг Томас (2000); 3. ФЖМ Вудворд, де Сантіс (1977); Кліма, Белуджі (1979); Муді (1983); 4. РЖМ Зайцева Г.Л. (2000); Димскис Л.С. (2002); 5. УЖМ Краєвський Р.Г. (1964); Адамюк Н.Б., Зборовська Н.А., Іванюшева Н.В., Кульбіда С.В., Чепчина І.І. та ін. (2008). Під час пауз між думками чи чекання на відповідь руки комунікант тримає у комфортній позиції на рівні грудної клітки або опущеними.