Сутність змісту корекційної освіти. Державний освітній стандарт.
Лекція 8-9. Зміст шкільної освіти дітей з інтелектуальними порушеннями.
1. Сутність змісту корекційної освіти. Державний освітній стандарт.
2. Нормативні документи, що регламентують зміст освіти.
3. Підручники і навчальні посібники.
4. Організація роботи зі змістом освіти.
5. Документи, що визначають кількісні та якісні показники засвоєння змісту освіти.
Сутність змісту корекційної освіти. Державний освітній стандарт.
В Україні кожна особа з інтелектуальними порушеннями має право на доступну їй освіту.
Зміст освіти це система знань, умінь і навичок, оволодіння якими забезпечує корекцію психофізичних порушень та психофізичний розвиток школярів, їх готовність до післяшкільної соціальної адаптації.
Знання - це результат пізнавальної діяльності людини, що відображається в її свідомості у вигляді уявлень, понять, суджень. Знання можуть бути побутовими і науковими. Побутові знання здобуваються, в першу чергу, під час самостійного життєвого досвіду, а наукові формуються завдяки цілеспрямованому навчанню.
Уміння - це знання в дії. Вони формуються у різноманітних видах діяльності. Виділяють дві групи умінь: інтелектуальні та практичні.
Також у учнів формуються такі вміння: загальнонавчальні, спеціальні (формуються у процесі вивчення того чи іншого предмету і характерні саме для оволодіння ним), ігрові, трудові, мовленнєві.
Багаторазово повторюючись уміння автоматизуються і стають навичками, спрямованість яких дозволяє виконувати відповідну діяльність досить швидко і точно, без додаткового контролю свідомості.
Зміст освіти має особистісно орієнтований підхід у навчанні. Тобто в центр уваги ставлять розвиток людської особистості як найвищої цінності. В зв’язку з цим в основу змісту освіти розумово відсталих учнів покладено ідею максимально можливого соціального, психологічного і фізичного розвитку, корекцію їх пізнавальної, емоційної та вольової сфер. При цьому орієнтуються на зону ближнього розвитку учня (на його потенційні можливості, які "сьогодні" реалізуються завдяки різним видам педагогічної зовнішньої допомоги, а "назавтра" стануть надбанням самостійної життєдіяльності особи).
Зміст освіти залежить від:
- ступеня розумового порушення,
- часу його виникнення,
- соціокультурних умов, у яких перебуває учень,
- потреб суспільства у працівниках відповідних кваліфікацій.
Так, учні з більшими пізнавальними можливостями здатні оволодіти за певний проміжок часу більш складним матеріалом та у більшому обсязі, ніж учні з нижчим рівнем пізнавального розвитку. Але і ті й другі повинні опанувати елементарними загальноосвітніми знаннями та професіями, які не потребують значного інтелектуального напруження та поглибленої складної розумової діяльності.
Метою сучасної корекційної освіти є корекція й компенсація недоліків психофізичного розвитку учнів, формування таких властивостей особистості, які забезпечують її входження у соціум на засадах інтеграції, соціальної та професійної адаптації в ньому. Така мета корекційної освіти спрямовує на добір змісту, який би забезпечував реалізацію мети.
Зміст освіти визначають певні принципи:
- гуманітаризація,
- диференціація,
- інтеграція,
- відповідність змісту освіти вимогам розвитку суспільства,
- доступності,
- достатності,
- структурної цілісності,
- єдності структурної та процесуальної сторін
Самост. - Характеристика кожного із принципів змісту освіти (Синьов В.М. Корекційна психопедагогіка. Ч.2., Ст.10-11.)
Державні вимоги до рівня освіти, основні норми знань розумово відсталих школярів втілено у документ, який має назву Державний освітній стандарт. Цей документ є спільним для всіх типів навчальних закладів для дітей цієї категорії на території України.
Державний освітній стандарт - це система знань, умінь і навичок, способів діяльності, моральних цінностей, без оволодіння якими у відповідні сензитивні періоди життя стають неможливими подальший розвиток і саморозвиток, адекватний професійний вибір, соціальна адаптація, особистісне самовизначення.
У 2004 році Кабінет Міністрів України затвердив створений вперше в історії України Державний стандарт початкової загальної освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку. Даний документ базується на основі державного стандарту для масової школи, Освітній стандарт змінюється один раз на десять років.
Мета Державного освітнього стандарту:
1. Забезпечення особистісно орієнтованого навчально-виховного процесу,
2. Дотримання наступності між дошкільною і шкільною освітою,
3. Створення передумов для забезпечення інтегрованого та інклюзивного навчання розумово відсталих учнів.
Основними об’єктами стандартизації виступають: навчальний план, зміст навчального матеріалу, елементарний рівень підготовки учнів.
Державний освітній стандарт втілюється на декількох взаємопов'язаних рівнях:
а) загальні нормативні документи, навчальні предмети, програми;
б) підручники і посібники;
в) матеріали для перевірки та оцінки підготовленості учнів.
2. Нормативні документи, що регламентують зміст освіти.
Навчальний план. У практиці корекційної освіти використовується кілька навчальних планів:
- базовий навчальний план,
- типовий навчальний план
- навчальний план школи.
Базовий навчальний план - основний державний документ, який є складовою частиною Державного освітнього стандарту і слугує основою для розробки типових навчальних планів та висхідним документом для фінансування школи.
У Базовому навчальному плані подано інформацію про:
- загальну тривалість навчання,
- тижневе навчальне навантаження,
- граничне обов'язкове тижневе навантаження (без корекційно-розвипкових занять).
Він має дві складові: інваріантну та варіативну. Інваріантна складова забезпечує обов'язковий для кожного учня рівень знань, умінь та навичок і представлена такими освітніми галузями: "мови і читання", "математика", "здоров'я і фізична культура", "людина і світ", технології", "мистецтво" та корекційно-розвнтковими заняттями: лікувальна фізкультура, розвиток мовлення, ритміка, соціально-побутове орієнтування.
Варіативна складова - представлена додатковими годинами на освітні галузі, визначені школою, індивідуальні консультації та групові заняття.
Базовий навчальний план спеціальної школи складають такі освітні галузі: (див табл.1) Зміст освітніх галузей реалізується через окремі навчальні предмети та інтегровані курси (див табл.1).
Таблиця 1.
| Освітні галузі | Навчальні предмети (у початковій школі ) | Навчальні предмети (у старших класах) |
| «Мова і література» | «Українська мова» «Читання» | «Українська мова і література» |
| «Математика» | «Математика» | «Математика» |
| «Людина і світ» | «Я і Україна» | «Я і Україна» «Природознавство» «Географія» «Фізика і хімія у побуті» «Історія України» |
| «Мистецтво», | «Образотворче мистецтво» «Музика» | «Образотворче мистецтво» «Музика» |
| «Технології», | «Трудове навчання» | «Трудове навчання» |
| «Здоров’я і фізична культура», | «Фізична культура» «Основи здоров’я» | «Фізична культура і спорт» «Основи безпеки життєдіяльності» |
| індивідуальні та групові корекційно-розвивальні заняття | «Розвиток мовлення» «Ритміка», «ЛФК» | «Соціально-побутове орієнтування» «Розвиток мовлення» (логопедичні, ЛФК) |
На основі Базового навчального плану розробляється типовий навчальний план - державний документ, у якому подано:
- перелік навчальних предметів, що вивчаються у навчальному закладі,
- порядок і послідовність їх вивчення,
- кількість годин на вивчення кожного з них.
Типові навчальні плани затверджує Міністерство освіти і науки України.
У типових навчальних планах зміст освітніх галузей реалізується через навчальні предмети, які регламентуються для кожного класу. На відміну від масових навчальних закладів, для дітей з інтелектуальною недостатністю визначено перелік тих предметів, змістовий матеріал яких доступний для опанування, необхідний для засвоєння спеціальних і загальнонавчальних умінь та навичок, які в подальшому забезпечать успішність інтеграції, соціалізації та професійної адаптації у суспільстві. Предмети, змістове наповнення яких не доступне опануванню розумово відсталими дітьми та не має чіткої практично-прикладної спрямованості, характеризується високим теоретичним рівнем, не рекомендовано для вивчення: іноземна мова, фізика, хімія, алгебра, геометрія тощо. Основна увага надається українській мові, математиці, трудовому навчанню.
Існує два типи робочих навчальних планів школи:
- Перспективний (розробляється на кілька років, здебільшого на 3-5,
- Робочий навчальний план, (розробляється на 1 рік з урахуванням умов школи та щорічно затверджується педагогічною радою школи).
Індивідуальне (надомне) навчання дітей здійснюється за спеціальними планами, розробленими у школі з урахуванням індивідуальних можливостей, психофізичного стану учнів, які потребують індивідуального надомного навчання, оскільки не можуть навчатися у колективі дітей навчального закладу, що відповідає їхнім можливостям.
Навчальні програми. Навчальна програма - державний документ, який визначає зміст і обсяг знань, умінь і навичок з кожного навчального предмету, а також: зміст розділів і тем з їхнім розподілом за роками навчання. В Україні діють єдині навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів для дітей з інтелектуальною недостатністю, які розроблено з урахуванням вимог Державного стандарту, типових навчальних планів.
Навчальні програми створюються з усіх предметів і розробляється для кожного навчального предмету за роками навчання. Вони виконують двояку функцію: інформаційно-методичну та організаційно-планувальну.
Інформаційно-методична забезпечує відомості про мету, зміст, загальні напрями корекційно-розвиткового навчання, виховання і розвитку учнів засобами кожного конкретного навчального предмету.
Організаційно-планувальна функція полягає у виділенні етапів навчання, визначенні якісних та кількісних характеристик його змісту на кожному етапі.
Складові компоненти програм:
- пояснювальна записка,
- опис змісту діяльності з даного предмету за розділами і темами,
- основні вимоги до знань, умінь і навичок учнів на кінець навчального року.
У пояснювальній записці визначено структуру програми, характеристику навчального предмету, його мету та завдання, корекційно-виховний вплив на учня, послідовність вивчення матеріалу, особливості методів та організаційних форм навчання, показано зв'язок предмету з іншими предметами, класними і позакласними заходами тощо.
Програма подається в таблицях, у яких відображено нумерацію розділів і тем програми, орієнтовну кількість годин на вивчення розділу чи теми, (співвідношення яких учитель може змінювати в залежності від стану підготовки учнів кожного класу до сприймання і засвоєння обов'язкового для вивчення навчального матеріалу), зміст навчального матеріалу, уміння й навички, способи діяльності, якими мають оволодіти учні (навчальні досягнення учнів) та прогнозовані результати корекційно-розвиткової роботи.
У колонці "Зміст навчального матеріалу" подано зміст, обов'язковий для вивчення і вказується, що, у якій послідовності та як має вивчатися. Поданий зміст враховує недостатньо сформовану у розумово відсталих учнів здатність до аналітичного засвоєння інформації внаслідок порушення логічного мислення. Тому для всіх класів виділено теми, що вимагають порівняння, співставлення подібних понять, предметів, явищ, визначення спільного і відмінного. Матеріал у різних розділах програми групується так, щоб учні навчилися розрізняти предмети, поняття, явища.
Звертається увага й на те, щоб поряд з аналітичною функцією пізнавальної діяльності у розумово відсталих дітей розвивалася і здатність до узагальнень на рівні уявлень, понять, закономірностей (систематизуючи функцію мислення).
Матеріал програм з будь-якого предмету практично спрямований, щоб забезпечити можливість використання його учнями як на уроках, так і у повсякденному житті.
У колонці "Навчальні досягнення учнів" визначено орієнтовні вимоги до знань та умінь учнів з конкретних розділів і тем кожного предмету, які позначаються словами: "знає," "уміє", "використовує", "має уявлення", "розуміє", "виконує", "наводить приклади", "виконує за зразком", "виконує з допомогою учителя", "виконує за наслідуванням", "виконує самостійно". Контрольні функції програми дають учителю можливість визначити, що учні повинні знати й уміти після опрацювання певного матеріалу, визначити об'єкт контролю з кожної теми, з'ясувати, що нового у вимогах додається кожного року.
Важливий компонент структури навчальних програм - корекційно-розвитковий напрям, конкретний зміст якого подано у колонці "Спрямованість корекційно-розвиткової роботи та очікувані результати". У колонці подано бажані результати особистісного розвитку кожного учня за напрямами корекційно-розвиткової роботи: "Пізнавальні психічні процеси", "Мовленнєвий розвиток", "Огобистісний розвиток".
Напрям "Пізнавальні психічні процеси" відображає результати роботи учителя щодо корекції та формування пізнавальних психічних процесів (сприймання, мислення, пам'яті, уяви) у кожного школяра.
У напрямі «Мовленнєвий розвиток" відображено зміни, яких має досягти учень у мовленнєвому розвиткові завдяки цілеспрямованій корекційно-розвитковій роботі учителя в цьому напрямку.
Результати сформованості у школяра позитивних особистісних рис, як наслідок корекційно-виховної роботи учителя, подано у колонці "Особистісний розвиток".
У кінці програми для кожного класу подано диференційовані вимоги до знань, умінь і навичок учнів, якими вони повинні володіти на кінець навчального року. "Знати" означає наявність необхідних для засвоєння і відтворення кожним учнем знань, "уміти" - передбачає володіння конкретними уміннями й навичками з кожного навчального предмету: уміння аналізувати, порівнювати, розрізняти, наводити приклади, визначати ознаки тошо; "використовувати" - самостійно використовувати як у навчальному процесі, так і у щоденному житті.