Типи уроків у спеціальній корекційній школі

У корекційній педагогіці найбільш поширена класифікація уроків у залежності від основної освітньої мети заняття, згідно з якою виділяються такі типи уроків:

1) пропедевтичні;

2) формування нових знань, умінь і навичок;

3) додаткової корекції знань і умінь;

4) систематизації й узагальнення знань, умінь та навичок;

5) застосування знань, умінь і навичок;

6) перевірки якості засвоєння знань і умінь;

7) комбіновані уроки.

Розглянемо деякі особливості кожного з названих типів уроків.

ПРОПЕДЕВТИЧНІ УРОКИ. Уроки цього типу мають два різновиди: загальнопропедевтачні і тематикопропедевтичні.

Загальнопропедевтичні уроки проводяться на початку навчання у підготовчому та першому класах і спрямовані на підготовку учнів до систематичного засвоєння програмного матеріалу.

Завдання загальнопропедевтичних уроків такі:

1. грунтовно вивчати учнів для уточнення клінічних і психологічних відомостей про них, виявляти рівень їх загального розвитку, обсяг уявлень і знань про навколишню дійсність, стан орієнтування у навколишньому середовищі, готовність до навчальної діяльності;

2. вчити учнів орієнтуватися у класному і шкільному оточенні;

3. корегувати найбільш серйозні вади уваги, сприймання, пам'яті, мислення, мовлення і моторики;

4. прищеплювати школярам навички навчальної діяльності, уміння бути організованими під час навчання, узгоджувати свої дії з діями учнів усього класу;

5. долати індиферентне ставлення до навчальної діяльності і розвивати інтерес до неї, позитивні емоції й мотиви.

Тематикопропедевтичні уроки проводяться в процесі вивчення навчальних предметів з метою підготовки учнів до засвоєння складного навчального матеріалу, виконання самостійної роботи або перед екскурсіє!⁰

для орієнтування учнів у тому, що вони мають спостерігати і які завдання виконувати під час екскурсії.

Головна функція пропедевтичних уроків - створення передумов для успішного наступного оволодіння учнями навчальним матеріалом.

УРОКИ ФОРМУВАННЯ НОВИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ 1 НАВИЧОК.

Особливістю уроків цього типу є те, що на них учні сприймають новий навчальний матеріал або засвоюють нові способи й прийоми дій. Головне в них - елемент новизни, початкове ознайомлення, а не повне опанування нової порції знань, ще невідомих способів дій. На таких уроках учні стикаються з труднощами у диференціюванні того, що сприймається: вони часто не розрізняють за змістом важливе й другорядне, спільне й відмінне в предметах. У цих умовах на уроках формування нових знань, умінь і навичок особлива увага звертається на забезпечення повного сприймання та чіткого усвідомлення всіх елементів, одиниць знань і дій. Усе, що визначено на уроках, має бути в повному обсязі сприйнятим та усвідомленим. Стосовно розумово відсталих дітей ця вимога є винятково важливою, оскільки увесь запас знань створюється лише на уроках, самостійно його поповнювати учні в більшості випадків не можуть. Також вони не спроможні самостійно надолужувати те, що не засвоїли на уроці, тому що прогалини в знаннях розумово відсталі діти не усвідомлюють. Якщо не буде забезпечено повноти і правильності засвоєння знань на уроці, то непрдаильно сформовані поняття можуть закріпитися, перетворившись у сте]5еотіга, який дуже важко перебудовується у зв'язку з інертністю нервових: процесів у розумово відсталих дітей.

Щоб розумово відсталі учні повноцінно -юсвоювали новий матеріал, необхідно застосовувати спеціальні корекційно значущі прийоми і засоби організації навчального матеріалу і діяльності дітей.

Перш за все, на кожен урок потрібно добирати максимально зменшену порцію знань, що буде становити цілісну мікросистему навчального предмета. Виклад достатнього обсягу такої мікросистеми розраховується на 5-10 хвилин у молодших класах, і 10-25 — в старших класах залежно від характеру матеріалу.

Зміст навчального матеріалу добирають так, щоб він мав значно простіший рівень узагальнення порівняно з матеріалом, який вивчається у Масовій школі. Навчальний матеріал подакяь учням в максимально Конкретно зі значним використанням наочності. За кожним словом,

№

судженням, думкою учень повинен бачити реальні речі - факти, предмети процеси.

Необхідно надавати допомогу дітям у встановленні зв'язків між старими і новими знаннями, між окремими фактами в системі нових знань, між предметами й явищами, змістом нових знань і реальними предметами, явищами і процесами.

Учням надається допомога в адекватній актуалізації старих знань як основи для чіткого усвідомлення нового матеріалу.

Щоб полегшити сприймання нового, перед поясненням або розповіддю школярів знайомлять з новими словами, планом викладу, малюнками.

З метою усвідомленого сприймання навчального матеріалу необхідно використовувати багаторазові повторення, вказівки і роз'яснення.

Отже, охарактеризовані прийоми спрямовані на надання допомоги учням у досягненні якісного засвоєння знань та умінь.

УРОКИ ДОДАТКОВОЇ КОРЕКЦІЇ ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ.

Корекційні завдання у допоміжній школі розв'язуються на кожному уроці, в чому й полягає особливість спеціального навчання. Проте є й специфічні уроки, спрямовані на корекцію вад у засвоєнні знань розумово відсталими учнями.

Такий тип уроку не виділяється у загальній дидактиці, оскільки діти з нормальним інтелектом спроможні самостійно подолати певні недоліки у засвоєнні знань у процесі повторення чи виконання домашніх завдань. Дещо інша ситуація складається в допоміжних школах. Тут навіть після добре проведеного уроку, незважаючи на запровадження низки корекційних засобів, учні не завжди повністю та якісно засвоюють знання. З часом окремі елементи засвоєних знань забуваються, асоціації послаблюються, руйнуються зв'язки між окремими фактами, явищами, процесами, подіями, відображеними в раніше сприйнятих знаннях. У таких умовах недоцільно відразу переходити до закріплення щойно поданого навчального матеріалу чи до вивчення нової теми. Потрібна додаткова робота для уточнення, внесення поправок, поповнення і відтворення знань, особливо тоді, коли одна й та ж тема вивчається протягом кількох уроків.

Сутність корекційної роботи на спеціальних корекційних уроках полягає в тому, що відбувається повторення раніше вивченого матеріалу з метою його уточнення і доповнення. Для цього матеріал заново поділяється на частини, кожну з яких вивчають окремо. Так само відбувається й розгортання складних дій. Завдяки повторному поелементному вивченню знань та

Из

формування умінь відновлюються не повністю засвоєні раніше або забуті знання, виправляються допущені неточності у засвоєнні окремих фактів, поглиблюється поверхово засвоєний навчальний матеріал. Поряд з тим продовжують збагачуватися і закріплюватися нозі знання в пам'яті учнів.

Отже, уроки додаткової корекції знань і умінь дозволяють створити міцну основу для подальшого успішного навчання дітей.

УРОКИ СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК.

У результаті сповільненого темпу навчання в допоміжній школі вивчення системи знань розтягується на довгий час. У зв'язку з цим розумово відсталі школярі схильні забувати багато чого із засвоєного до закінчення вивчення теми, втрачати логіку розгортання вивчення теми від уроку до уроку. Це перешкоджає створенню у свідомості дітей системи знань.

Тому в допоміжній школі проводиться багато спеціальних уроків систематизації й узагальнення знань, засвоєних у різний час протягом тривалого періоду. На них відбувається об'єднання окремих знань в єдину систему, встановлюються й закріплюються зв'язки між окремими фактами та їх системами.

Уроки систематизації і узагальнення знань набувають вагомого корекційного значення, оскільки на них створюються сприятливі умови для виправлення чи послаблення основного притаманного розумово відсталим дітям недоліку-зниження рівня абстрагувань і узагальнень.

УРОКИ ЗАСТОСУВАННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК. Користуватися знаннями учнів систематично навчають на більшості уроків у процесі вивчення навчального матеріалу. Проте це застосування знань є поелементним і частковим. Адже розумово відсталим учням важко застосовувати цілий комплекс знань, умінь, здобутих у різний час.

Щоб навчити учнів користуватися складними комплексами знань і умінь, вводять спеціальні уроки відповідного тішу. На них школярів протягом основного часу залучають до послідовної практичної діяльності, результатом якої є отримання цілісного результату як продукту такої Діяльності. Уроки застосування знань, умінь і навичок запроваджуються з Усіх навчальних предметів і передбачають, зокрема, такі види діяльності:

- дослідна робота на пришкільній земельній ділянці;

-виконання практичних завдань на місцевості у зв'язку з вивченням Природничого, географічного і геометричного матеріалу;

- практичні роботи з усіх предметів (виконання вправ, написання творів, складання ділових паперів, практичні обчислення тошо);

- заняття в навчально-виробничих майстернях;

- виробнича праця на підприємствах під час проходження навчальної виробничої практики.

Особливу увагу на таких уроках варто звертати на створення умов ефективного застосування знань на практиці, а саме:

1) дотримання єдності засвоєння і застосування знань, не роз'єднання цих процесів, а їх одночасність;

2) зміцнення зв'язків навчання з життям, практикою, актуалізація і використання в навчанні життєвого досвіду дітей;

3) систематичне включення учнів у практичну діяльність, яка вимагає використання набутих знань і формує здатність до усвідомленого його здійснення, зокрема шляхом коментування дій з посиланням на відповідні правила, виховання звички обдумувати способи роботи, звертатися до довідкової літератури, стимулювання поєднання практичної дії зі словом, вироблення узагальнюючих способів дій тощо.

Уроки застосування знань, умінь і навичок набувають вагомого значення для подальшої соціальної адаптації розумово відсталих дітей, особливо для їхньої професійної самореалізації.

УРОКИ ПЕРЕВІРКИ ЯКОСТІ ЗАСВОЄННЯ ЗНАНЬ І УМІНЬ (контрольні уроки).

У допоміжній школі уроки цього типу посідають значне місце в навчальній діяльності учнів.

Головним є те, що на них виявляється не лише рівень засвоєння знань і умінь, а й з'ясовуються результати корекційно-виховної роботи за певний проміжок часу. Зокрема, виявляються прогалини у знаннях і уміннях учнів, у рівні їх усвідомленості, системності, повноті, дієвості і на основі цього визначається зміст подальшої додаткової роботи, визначається доцільність переходу до вивчення нового матеріалу, стан скомпенсованості порушень саме тих механізмів, на основі яких відбувалось засвоєння знань, оцінюється результативність використаних методів навчання і вносяться певні корективи, відтворюються вивчені знання й набуті уміння для приведення їх у систему.

Відомості, отримані на контрольних уроках, дозволяють визначити напрями подальшої навчальної та корекційної роботи і враховуються при переведенні учнів до наступного класу.

КОМБІНОВАНІ УРОКИ містять у собі головні завдання і види роботи декількох типів уроків. На них у єдності вирішуються завдання повідомлення нових знань, їх закріплення і застосування, перевірки і корекції засвоєння, систематизації тощо.

9.3. Підготовка вчителя до уроку

Загальна підготовка до уроку включає в себе роботу над змістом навчального предмета - знайомство з програмою, розширення й уточнення знань з предмету. До загальної підготовки відноситься і вивчення стану знань і вмінь учнів, їхньої підготовленості до роботи з предмета чи нового курсу.

Викладання будь-якого навчального предмету передбачає використання різноманітного обладнання. У розпорядженні вчителя повинні бути певні натуральні моделі, малюнки, схеми, мапи, набір сучасних технічних засобів тощо. Обладнання уроків вимагає наявності як посібників для демонстрації усьому класу, так і роздаткового матеріалу індивідуального користування. Деякі посібники виготовляються учителем, учнями, тому варто подбати про їхній естетичний вигляд, зручність для використання на уроці.

Обсяг і глибина інформації, яка повідомляється учням, визначаються програмою, проте залежать і від підготовленості школярів та від їхніх можливостей щодо засвоєння знань. Готуючись до роботи над конкретною навчальною темою, учитель враховує особливості складу учнів класу.

Готуючись до викладання навчального курсу, він продумує його освітні, виховні та корекційно-розвиткові завдання.

Перед початком роботи над навчальною темою учитель розділяє її на невеликі порції, які будуть послідовно пропонуватися школярам. Окрема порція є певним завершеним етапом у вивченні теми.

Кожна програмова тема входить складовою частиною у шкільний курс навчального предмета. Існують логічні зв'язки даної теми з пройденими, а також з тими, які будуть вивчатись. У будь-якому навчальному предметі є основні, головні питання, біля яких формується (решта матеріалу.

Розроблена вчителем послідовність етапів у вивченні програмової теми відображається в календарному і тематичному планах. У тематичний план включаються відомості про порядок роботи над темою, типи уроків. Враховується необхідність постійного звертання до пройденого.

Тематичний план розробляється до початку роботи над темою, тому в процесі його реалізації можливе внесення окремих змін. Розходження з тематичним планом не повинно бути довільним, а має визначитися вагомими причинами ( виявились прогалини в знаннях учнів, не вдалося викликати в

П6

учнів необхідну активність тощо). З урахуванням цього вчитель складає план уроку, але його тема визначається тематичним планом.

Відправним моментом при розробці конспекту /робочого плану/ уроку є результати опитування учнів, виконання ними самостійних, класних і домашніх робіт, якість виготовлених дітьми виробів, загальні й індивідуальні труднощі та помилки.

У плані уроку відображаються структурні компоненти, різні методи і прийоми. Вчитель не тільки вносить в конспект відібрані ним для даного уроку методи і прийоми, а передбачає їх оптимальне поєднання, добирає види робіт, завдання і вправи, які будуть запропоновані учням.

У конспекті уроку відображається також індивідуальний і диференційований підхід до школярів, робота, спрямована на попередження і виправлення помилок.

Розгорнутість конспекту уроку залежить від досвіду і майстерності вчителя.

Після уроку вчитель повинен зробити висновки, пропозиції як до уроку в цілому, так і до окремих його етапів, до роботи учнів тощо.