З покупцями та постачальниками 4 страница
ВДОСКОНАЛЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ МАРКЕТИНГОВОЇ СИСТЕМИ НА ПРИКЛАДІ ВАТ “ДАЗ”
Пожелаєва М.М., керівник доц. Квасова Л.С.
Національна металургійна академія України
Характерною рисою світової економіки в цілому є значне ускладнення умов ведення зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД). За цих обставин однією з умов існування будь-якого підприємства в нестабільному і жорсткому конкурентному середовищі є наявність в ньому комплексної системи маркетингового менеджменту такою діяльністю. За умов переходу від централізованої до ринкової економіки важливість формування такої системи для вітчизняних підприємств значно посилювалось комплексом чинників невизначеності.
Створення комплексної системи маркетингового менеджменту вимагає врахування науково-технічних, виробничих, збутових, сервісних, інформаційних, кваліфікаційних та інших чинників ефективності зовнішньоекономічної діяльності. Разом з цим, управління окремими етапами, напрямами і формами діяльності в галузі зовнішньоекономічних зв’язків має «вбудувати» їх в механізм функціонування підприємства в цілому. Планування міжнародного маркетингу через наявність елементів невизначеності середовища зарубіжних ринків та великої кількості форс-мажорних обставин міжнародної діяльності має бути досить гнучким, тобто передбачати багатоваріантність та можливість змін на різних етапах його реалізації.
Сутність маркетингової політики комунікацій
Антоненко Д.І., керівник доц. Шпортько Г.Ю.
Національна металургійна академія України
Маркетингова політика комунікацій — комплекс заходів, які використовує підприємство для інформування, переконання, нагадування та формування поглядів споживача на товар (послугу) та імідж підприємства.
Маркетингові комунікації є основою для всіх сфер ринкової діяльності, мета яких — досягнення успіхів у процесі задоволення сукупних потреб суспільства. Вони застосовуються як ефективний інструмент маркетингу, що включає практику доведення до споживачів необхідної для підприємства інформації, та розглядаються як процес управління рухом товарів на всіх етапах — у момент виведення товару на ринок, перед реалізацією, під час здійснення акту продажу і по завершенні процесу споживання.
На рівні підприємства комунікації представляють динамічний процес, який включає не лише потоки інформації, але й всю гаму психологічної взаємодії як всередині трудового колективу, так із зовнішніми партнерами по бізнесу.
Маркетингові комунікації — це процес взаємодії суб´єктів маркетингової системи з приводу узгодження і прийняття тактичних і стратегічних рішень стосовно маркетингової діяльності. Ефективність маркетингових комунікацій залежить від особистих характеристик кожного із суб´єктів маркетингової системи, а також від використовуваних засобів комунікацій і методів їх стимулювання.
В умовах конкуренції та глобалізації для досягнення очікуваного результату, розширення збуту, створення позитивного ринкового іміджу підприємства застосовують комунікаційну модель, яка змушує відмовитись від пасивного пристосування до ринкових умов і перейти до політики впливу на ринок з метою активного формування попиту на продукцію, яка пропонується. Маркетингові комунікації ініціюють і здійснюються комунікатором у визначених умовах (навколишньому середовищі). За допомогою певного матеріального носія (стіни, газети)і певного засобу (плаката, оголошення) об´єкт комунікацій (інформація, повідомлення) доводиться до комуніканта.
урахування вимог єс при впровадженні нового продукту в умовах пат «веста-дніпро»
Ботвинський О.С., керівник доц. Шпортько Г.Ю.
Національна металургійна академія України
Цивілізований світ сьогодні вкрай стурбований станом навколишнього середовища і, зокрема, впливом на неї транспортних засобів із двигунами внутрішнього згоряння.
Європейський союз своїми приписами підштовхує автовиробників до активних дій. Так, уже з 2010 року максимально допустимий рівень викидів СО2, обвинувачених у виникненні парникового ефекту в атмосфері Землі, буде обмежений у Старому Світі на рівні 130 г/км. Внаслідок цього ЄС вжив заходів щодо впровадження технології так званої системи Start-Stop, яка в свою чергу буде ставати все більш популярною.
Яку роль акумуляторна батарея грає в даній системі?
Батарея - серце кожної системи Start-Stop, оскільки основна відповідальність технології - приводити електричні пристрої в дію, особливо коли автомобіль часто зупиняється і необхідний постійний перезапуск двигуна.
Тому компанії Westa при виробництві акумуляторних батарей слід піти шляхом компанії Johnson Controls, яка розробила два типи батарей: VARTA Start-Stop Plus з використанням технології AGM (відмінність батарей AGM від класичних в тому, що в них міститься абсорбований електроліт, а не рідкий, що дає ряд змін у властивостях акумулятора.) і VARTA Start-Stop з використанням технології EFB (Технологія EFB (Enhanced Flooded Battery) - вдосконалена батарея з рідким електролітом.
В результаті можна заощадити до 12% палива. Цифра вражаюча, якщо враховувати, що іншими шляхами економлять по 3...4%. Очікується, що вже в 2015 році системою Start-Stop буде оснащено до 70% всіх випущених в Європі автомобілів.
ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗБУТОВОЇ ПОЛІТИКИ ТОВ «УКРПОЛІЕН»
Векленко К.О., керівник доц. Шпортько Г.Ю.
Національна металургійна академія України
Збутова політика являє собою діяльність підприємства, спрямовану на планування, реалізацію та контроль руху товарів для задоволення попиту споживачів і отримання прибутку для себе. Для того, щоб збутова політика підприємства була ефективною та прибутковою, проводять аналітичну роботу діяльності підприємства.
У процесі аналітичної роботи проблему збутової політики вирішують уже на стадії розробки загальної політики підприємства. Мова йде про вибір найефективнішої системи каналів та методів збуту щодо конкретно визначених ринків. Це означає, що виробництво продукції з самого початку зорієнтоване на конкретні форми та методи збуту і найсприятливіші умови. Тому, розробляючи збутову політику, необхідно мати за мету визначення оптимальних напрямків та наявних коштів, необхідних для забезпечення найвищої ефективності процесу реалізації товару. Це забезпечує обґрунтований вибір організаційних форм та методів збутової діяльності, зорієнтованої на досягнення кінцевих результатів.
Організація збуту в процесі аналізу відіграє дуже важливу роль, тому що здійснює зворотний зв'язок виробництва з ринком, є джерелом інформації про попит та потреби споживачів. Ось чому розробку збутової політики кладуть в основу програми аналізу як щодо кожного конкретного продукту, так і по виробничому відділенні загалом..
підвищення конкурентоспроможності продукції шлях до економічного розвитку країни
Дубінка Ю.С., керівник доц. Шпортько Г.Ю.
Національна металургійна академія України
У ринковій системі господарювання категорія конкурентоспроможності є однією з головних через те, що в ній концентровано відображаються економічні, науково-технічні, виробничі, організаційно-управлінські, маркетингові та інші можливості не лише окремого підприємства, а й у цілому економіки країни. Ці можливості реалізуються у товарах і послугах, що протистоять суперницьким аналогам як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Проте це одна, видима, сторона феномену конкурентоспроможності. За нею стоять інші, більш значущі фактори, які включають: саму систему державного і суспільного устрою країни, міру її спроможності забезпечити динамічний розвиток національної економіки і пов'язаний з цим добробут членів суспільства.
Проблема економічного розвитку країни шляхом підвищення конкурентоспроможності продукції в усій різноманітності своїх аспектів відображає практично всі сторони життя суспільства, і тому незмінно перебуває у центрі уваги державних діячів та ділових кіл в усіх країнах світу. Загострення конкурентної боротьби за збут своєї продукції, за місце на світовому ринку примушує всі країни шукати шляхи створення більш економічних товарів підвищеного рівня якості.
Особливе значення приділяється цій проблемі в індустріально розвинених державах. В Україні проблеми конкурентоспроможності вітчизняної продукції та національної економіки набагато гостріші, ніж у розвинених країнах світу. Неконкурентоспроможність багатьох вітчизняних технологій, продукції, послуг не дає змоги ефективно включитися у систему світових господарських зв'язків. Перевага в загальному експорті країни сировини та напівфабрикатів і надто мала частка наукомісткої продукції зумовлюють низькі темпи економічного зростання і значну залежність експорту країни від кон'юнктури товарного ринку. Проте будь-яких спеціальних заходів принципового характеру щодо підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки поки що не вжито.
Слід зазначити, що життєво важливою проблема конкурентоспроможності є для підприємств чорної металургії України. Колись популярний вислів "металургія – хліб промисловості" залишається справедливим і сьогодні. Вітчизняна чорна металургія виробляє близько чверті всієї промислової продукції країни і понад 40% її експорту. В сучасних економічній ситуації за умови підвищення своєї конкурентоспроможності металургія може бути своєрідним локомотивом, який надасть потужний імпульс іншим галузям промислового комплексу і створить основу для їх зростання.
Отже, конкурентоспроможність вітчизняної продукції та послуг – обов'язкова умова експорту, а її забезпечення – національна потреба країни. Це означає, що вирішуватися проблеми конкурентоспроможності повинні у всіх сферах діяльності, на всіх управлінських рівнях, з використанням усіх можливих шляхів і важелів господарського механізму.
ФРАНЧАЙЗИНГ, ЯК ФОРМА МІЖНАРОДНОЇ СПІВПРАЦІ
Коновець О.М., керівник доц. Шпортько Г.Ю.
Національна металургійна академія України
Франчайзинг (від франц. Франшиза – пільга, привілей) – широко розповсюджена у світі форма партнерських зв'язків і ділового співробітництва. Зміст франчайзингу зводиться до наступного: головний – найчастіше це велика, авторитетна і достатньо відома пересічному споживачеві – компанія укладає договір з дрібним самостійним підприємством (найчастіше створюваним саме для цієї мети) про надання йому виключного права на випуск певних товарів та їх збут, а також надання послуг під торговою маркою даної компанії на певному ринку. Те ж саме коротко можна визначити як «робота по ліцензії». Франчайзер, укладає договори з одним або з безліччю операторів, створюючи розгалужену мережу торгових і промислових підприємств, що знаходяться від нього в сильній залежності. Залежність операторів від франчайзера зводиться до договірних зобов'язань, за якими оператор зобов'язується дотримуватися всіх правил торгівлі або виробництва, що встановилися на фірмі-франчайзера, тобто гарантує фірмове обслуговування (аж до дотримання дрібниць, наприклад використання єдиної уніформи службовців, як в мережі «Макдональдс»).
Договір, що укладається між франчайзером та оператором (зазвичай на довгостроковій основі), містить крім зазначених та інших (звичайних для будь-якого договору) умов також положення про платежі (що дуже важливо). Враховуючи, що другою стороною в таких договірних зв'язках виступає знову створюване або малопотужний у фінансовому відношенні підприємство, франчайзер зазвичай передбачає ряд моментів: виплата одноразової винагороди за право виступати на ринку від його імені; Франчайзер допомагає оператору вирішити питання, пов'язане з інвестиціями; Франчайзер встановлює норматив поточних відрахувань від прибутку (звичайно 2…3%) або поточних платежів.
За умовами договору франчайзер зобов'язується надавати весь комплекс послуг, пов'язаних з нормальною організацією виробництва у оператора: поставка обладнання; передача технології; поставка сировини; навчання персоналу, надання послуг з бухобліку і т. п. Оператор зобов'язується дотримуватись вимог до якості товару або послуги, їх оформлення, тобто до всього, що пов'язане з престижем торгової марки.
ВДОСКОНАЛЕННЯ ТОВАРНО-АСОРТИМЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА
Лукіянчук К.В., керівник доц. Шпортько Г.Ю.
Національна металургійна академія України
Маркетингова діяльність на будь-якому сучасному підприємстві відіграє одну з найважливіших функцій. Маркетингова політика підприємства є шляхом досягнення його головної місії. Під час розроблення маркетингової політики, ми відповідаємо на питання: «що виробляти?», «скільки виробляти?», «за якою ціною реалізувати?», «де збувати?», «як позиціонувати?» та на низку інших фундаментально важливих для ведення бізнесу запитань.
Одним з провідних елементів маркетингової політики є товарно-асортиментна політика підприємства. Маркетингова товарна політика — це комплекс заходів зі створення товарів (послуг) і управління ними для задоволення потреб споживачів і отримання підприємством прибутку. Асортиментна політика є механізмом підвищення конкурентоспроможності товару на ринку шляхом вдосконалення набору товарних груп.
На жаль, керівництво багатьох підприємств на Україні ще погано розуміє всі переваги ефективної товарно-асортиментної політики, і тому одним з напрямків економічного зростання компаній є залучення уваги до даної проблеми.
Так як основною метою будь-якого підприємства є максимізація отримання прибутку, а прибуток підприємство отримує від реалізації товарів та послуг, можна зробити висновок, що результати діяльності підприємства у багатьох аспектах залежать від ефективності провадження на ньому товарно-асортиментної політики.
Вдосконалення товарно-асортиментної політики може здійснюватися шляхом розробки нового товару або послуги, модифікації товару, реалізації товару з підкріпленням. Рішення про вдосконалення товарно-асортиментної політики на підприємстві приймається після вивчення та аналізу ринку збуту, бажань покупців, аналізу діяльності конкурентів.
В умовах економічної кризи, головною метою кожного підприємства є ефективне функціонування і отримання прибутку. Товарно-асортиментна політика що спрямована на якомога кращу відповідність потребам та запитам споживача є потужним фактором виживання компанії у сучасних умовах.
Зовнішньоекономічна діяльність підприємств україни
Романовська М.В., керівник доц. Шпортько Г.Ю.
Національна металургійна академія України
Процес глобалізації міжнародної економіки не обходить і Україну, яка поступово займає своє місце в системі нового міжнародного економічного порядку. Особливістю сучасних міжнародних економічних відносин є те, що їх основним суб'єктом виступає підприємство як ключова ланка ринкової економіки. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства є найважливішою і невід'ємною сферою господарської діяльності, яка при ефективному використанні всього комплексу сучасних форм і методів міжнародного бізнесу здатна позитивно впливати на ефективність виробництва, його технічний рівень, якість виробленої продукції.
Вихід підприємства на зовнішні ринки сприяє пристосуванню економіки до системи світогосподарських відносин, формуванню економіки відкритого типу. Саме тому розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємств - це суттєвий фактор підвищення ефективності господарської діяльності, як на рівні мікроекономіки, так і в масштабах всього народного господарства.
Незважаючи на різноманітність видів зовнішньоекономічної діяльності, провідну роль серед них і раніше грає найстаріша форма зовнішньоекономічних зв'язків - міжнародна торгівля, за допомогою якої країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів, збільшувати загальний обсяг виробництва, а також забезпечувати задоволення потреби в тих продуктах, виробництво яких усередині країни вкрай неефективно або неможливо взагалі. Необхідно зазначити, що для Україні ще більшою мірою характерно домінування зовнішньої торгівлі.
Характеристика факторів, які впливають на ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємства
Тритяк М.Ю., керівник доц. Шпортько Г.Ю.
Національна металургійна академія України
Для систематизації й аналізу зовнішньоекономічної діяльності виробничо-економічних систем, що функціонують у ринкових, тобто в умовах, що змінюються, реалізації цілей свого існування й розвитку, доцільно виділити визначальні складові (домінанти), що роблять вплив на систему зовнішньоекономічної діяльності підприємств.
Домінанти зовнішньоекономічної діяльності підприємства визначаються насамперед стратегічними й тактичними цілями функціонування підприємства, які в окремо взяті періоди часу найчастіше не збігаються.
Стратегічні домінанти це складові, які визначають вплив на систему зовнішньоекономічної діяльності підприємства при реалізації стратегічних цілей його функціонування, а тактичні домінанти це основні складові, які визначають вплив на систему зовнішньоекономічної діяльності підприємства при реалізації тактичних цілей його функціонування. Таким чином, стратегічні домінанти впливають на досягнення довгострокових цілей зовнішньоекономічної діяльності підприємства, а тактичні короткострокових цілей. У свою чергу, стратегічні й тактичні домінанти зовнішньоекономічної діяльності визначаються впливом як зовнішніх, так і внутрішніх факторів, які здійснюють вплив на функціонування підприємства.
Зовнішні й внутрішні фактори формують домінанти зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Загальна структура для стратегічних і тактичних домінант зовнішньоекономічної діяльності підприємства включає наступні складові:
1. Потенціал закордонного ринку. Ця складова насамперед характеризується обсягами можливих продажів підприємствами експортерами, а також показниками темпу зміни ємності закордонного ринку.
2. Зовнішньоекономічна політика країн-експортерів і країн-імпортерів. Ця складова характеризується параметрами експортно-імпортних бар'єрів, законодавчим середовищем, політичними факторами.
3. Конкурентна перевага підприємства, що визначається факторами, які сформувалися в країні базування підприємства й віддзеркалює продуктивність використання всіх видів ресурсів. Продуктивність використання ресурсів прямо зв'язана зі зниженням витрат виробництва, з одного боку, і зі збільшенням адаптивних якостей функціонування підприємства, з іншої сторони.
4. Система, що забезпечує можливість своєчасного й адекватного відбиття ситуацій, що складаються на зовнішньому ринку. Ця система включає сканування й моніторинг зовнішнього ринку, а також прогноз ситуацій, що складаються.
5. Система синхронізації роботи всіх ланок підприємства по забезпеченню ефективності виконання експортних функцій. Ця складова є специфічною й характерною для виробників експортерів, що є великими промисловими комплексами. Виконання експортного замовлення, як правило, пов'язане із чітким виконанням і погодженням графіків виробництва, формування, транспортування й доставки точно в строк експортних партій продукції.
ДОСЛІДЖЕННЯ АРХІТЕКТУРИ ПІДПРИЄМСТВА
(ENTERPRISE ARHITECTURE, EA)
Варяничко І. Г., керівник ст. викл. Сидоренко Л.Ю.
Національна металургійна академія України
Основу процесу вибудовування ЕА складає процес планування, орієнтований на створення архітектури для підтримки бізнесу підприємства, який декларує 10 етапів: ініціація; попереднє бізнес-моделювання; формування знімка підприємства; опис поточних систем і технологій; формування архітектури даних; додатків; технічної архітектури; розробка плану реалізації; заключне планування та перехід до реалізації.
Цикл вибудовування архітектури підприємства реалізують основні учасники цього процесу: топ-менеджери (моніторинг оточення; ідентифікація загроз і можливостей; пропозиція нових цілей і стратегій) – архітектори, як постачальники завдань на архітектурні зміни (ідентифікація процесів, що потребують змін) – системні аналітики (реалізація змін у прцесах) – виконавці процесів (оцінка існуючих процесів) – це є зовнішнє коло циклу, що контактує із зовнішнім світом. Також існує коло внутрішнього середовища, яке динамізує завдяки: менеджерам-власникам процесів (пропозиція змін у процесах) – архітекторам – аналітикам бізнес-процесів та тим же самим виконавцям процесів.
Середовище моделювання архітектури підприємства повинно охоплювати чотири компонента, які можливо розглядати як його інструментарій:
І Блок елементарних об’єктів підприємства (опис цих об’єктів стосовно конкретного продукту/послуги; засоби для породження відповідних уявлень – ERP, SCM, CRM, CУБД);
ІІ Блок моделей архітектури підприємства (безпосередньо процесно-функціональні, інформаційні, ресурсні, організаційні моделі; засоби моделювання, які забезпечують аналіз, проектування і використання певних моделей);
ІІІ Блок мов і методологій моделювання (загальномодельні конструкції; процеси моделювання архітектури; засоби, що підтримують процес визначення і модифікації методологій і мов);
IV. Блок мов мета-моделювання і мета-методологій, який призначено для опису концепції, синтаксису і семантики мов моделювання і методологій їх застосування, а також для опису процесів побудови цих мов і методологій.
У деяких країнах світу державні директиви вимагають від підприємств наявності чітко описаної архітектури. За прогнозами провідних консалтингових компаній через декілька років архітектура перетвориться для підприємства в головний засіб управління змінами.
ПРИЙНЯТТЯ ЕКОНОМІЧНИХ РІШЕНЬ НА БАЗІ МЕТОДІВ ОЦІНКИ АКТИВІВ МСФЗ
Прокопчук Ю.В.,керівник ст. викл. Сидоренко Л.Ю.
Національна металургійна академія України
Активи компанії є об’єктами економічних відносин, що знаходяться у ситуації коли об’єкт контролюється суб’єктом відповідно до базових положень концепції умовно-грошових потоків (CCF). Реалізація економічного рішення породжує додатні і від’ємні умовно-грошові потоки (CCF). Різниця додатніх CCF(X) і від’ємних CCF(Y) умовно-грошових потоків (CCF), які є імовірним наслідком реалізації економічного рішення, відповідно складають вартість певного економічного рішення (R).
Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ) передбачають відображення активів у бухгалтерському обліку відповідно до чотирьох різноманітних методів оцінки активів:
1) «фактичної вартості придбання»;
2) «відновленої вартості»;
3) «можливої ціни продажу»;
4) «дисконтованої вартості».
Дисконтована вартість активу, по суті, і становить вартість економічного рішення «продовжити контроль над активом». Відображення активів відповідно до методу дисконтованої вартості має наступний вигляд:
Використання даного методу оцінки активів є найбільш коректним, по-перше, оскільки він передбачає відображення активів за вартістю, а не за ціною; по-друге – оскільки він передбачає відображення активів за вартістю економічного рішення «продовжити контроль над активом» –R11, а так як активи становлять собою об’єкти економічних відносин, що знаходяться у ситуації – об’єкт контролюється суб’єктом, то по відношенню до них рішення типу R11 може бути прийнято; по-третє, оскільки він передбачає визначення обох елементів вартості економічного рішення: і від’ємного CCF (Y) і додатнього CCF (X), що є імовірним наслідком реалізації певного економічного рішення.
Отримані результати і проведені дослідження свідчать на користь того, що відображення активів у відповідності до методу дисконтованої вартості, який по суті, становить собою відображення активів за вартістю, що відповідає «цінності використання», представленої у МСФЗ, найбільшою мірою відповідає меті фінансової звітності, забезпечує можливість адекватного відображення фінансового стану компаній, зміни їх фінансового стану і результатів діяльності.
ІННОВАЦІЙНІ НАПРЯМИ УПРАВЛІННЯ ЗА ДОСЛІДЖЕННЯМИ СВІТОВИХ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ
Кравченко К.В., керівник ст. викл. Сидоренко Л.Ю.
Національна металургійна академія України
Виділяючи три функціональні рівні в інноваційному управлінні розвитком, враховується системність управління інноваційним потенціалом господарюючих суб’єктів. Завдання полягає у забезпеченні інноваційної спрямованості усіх компонентів системи, які створюють новаційну базу процесу управління, а саме:
– стратегічний/загальноорганізаційний рівень «візії»;
– персональний рівень – управління людськими ресурсами;
– тенденційний рівень – відповідність продукту ринковим вимогам.
На сьогоднішній день в становленні центрів інновацій головуючу роль відіграє ефект співтовариства. Таким чином «парадокс партнерства» визначається як найважливіший компонент нової моделі інновацій. Дослідження демонструють, що інновації на глобальному рівні здобувають більш відкриту партнерську форму.
Нововедення у сфері управління персоналом є ключовим у бізнесі. Окрім learning organization до тенденцій належить також «когнітивна» складова в управлінні людьми (увага вивченню процесів пам’яті, емоцій, прийняття рішень, уваги, сприйняття, дій та уяви, як тригерів ефективних досягнень), а також метафоричний вплив на людину і його мотивацію, як найефективніший і найуніверсальніший.
Останні дослідження підтверджують висновки про те, що компанії виходять за рамки традиційної, закритої моделі інноваційності, працюючи у новій системі понять і поглядів. Ця система дозволяє розвивати співробітництво між партнерами, використовуючи їх творчі ресурси, і тим самим створюючи рішення, що задовольнятимуть потреби локальних ринків.
Бізнес-лідери в усьому світі вважають, що найбільш значущі інновації будуть націлені не просто на одержання прибутку, а на розвиток суспільства й на те, щоб відповідати загальнолюдським потребам. Доречі, у якості рушійної сили розвитку інновацій будуть переважати креативність людей, аніж глибокі наукові дослідження.
Говорячи про нові технології, виділяють нове покоління мобільних технологій (Generation Go) – соціально-активне і орієнтоване на громадську роботу. Тобто, у перехідний період від індустріальної економічної моделі до економіки знань та бізнес інтересів надзвичайно важливу роль відіграють інформаційні технології на усіх рівнях інноваційного управління.
Мегапотік інформації, що вирує у світовому просторі завдяки співпраці із партнерами, персоналом, клієнтами – відкриває нові можливості і допоможе якнайкраще відповідати очікуванням клієнтів, а зосередження на мотивації працівників та створенні цікавих неочікуваних продуктів забезпечить зростання, тому, що «розвиток – скоріше справа людської енергії, аніж економічного багатства» – П. Друкер.
ФОРМУВАННЯ ТА ВТІЛЕННЯ ДИНАМІЧНОЇ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ
Твардовська О.Г., керівник ст.викл. Сидоренко Л.Ю.
Національна металургійна академія України
Прихильники ресурсної теорії формування стратегії вважають ресурси та можливості основним джерелом конкурентних переваг. Отже, напрямок дослідження, перемістився на визначення джерел конкурентних переваг.
Основна увага сучасних досліджень знов зміщується з визначення чинників організаційного успіху (концепція розвитку McKinsey 7 S) до максимізації потенціалу змін.
З часом стратегічні дослідження стали складнішими. Схема еволюції розвитку стратегії доводить, що формування та втілення стратегії, які раніше вважались окремими поняттями, зараз об’єднано у динамічному підході, який включає обидва поняття. Передбачається, що розробку стратегії більше не можна відокремлювати від її втілення через швидкість, з якою необхідно використовувати ці можливості в конкурентному середовищі. Bride – відзначає, що «захоплення аналізом шкідливе … Поки можливість буде використано до кінця, вона може припинити існування» та пропонує підприємницький підхід навіть для великих корпорацій. Він повинен базуватись на:
– швидкому вивченні можливостей та виключенні безперспективних;
– базовому аналізі ідей, зосередженні на декількох основних;
– поєднанні дій та аналізу.
Швидкість, з якою можуть бути реалізовані стратегічні зміни, залежить від швидкості формування стратегії та ступеня підтримки стратегії й напрямків діяльності в організації. Організації можуть швидко змінити свій стратегічний напрямок у відповідності до змін в конкурентному середовищі, коли вони створюють велику кількість стратегічних альтернатив шляхом комбінації образних спонукальних процесів. Для швидкого впровадження необхідна комбінація процесів вертикальної, горизонтальної та перехресної перевірки, щоб переконатись у правильності загальних дій та стратегій.
Досягнення вищезгаданих результатів вимагає від організації застосування структурованої схеми розробки та впровадження стратегії, яка потребує реалізації наступного: