Теорія виховання всебічно розвиненої особистості Василя Олександровича Сухомлинського
Розумове виховання. Цілі і завдання розумового виховання:
- Сприяння розвитку розумових сил і здібностей дитини.
- Надання міцних осмислених знань за умови напруження дитиною власних зусиль, досягнення успіху, радості розумової праці.
- Навчальна діяльність має бути необхідною умовою формування духовно багатої особистості.
- На кожному уроці повинні здійснюватися вольові зусилля, емоційне пробудження розуму дитини, інтелектуальне натхнення учнів у пошуковій діяльності.
Сутнісні характеристики процесу розумового виховання:
- „Розумове виховання відбувається в процесі набуття наукових знань, але не зводиться тільки до накопичення певного їх об’єму. Процес набуття знань і якісне їх поглиблення будуть чинником розумового виховання лише тоді, коли знання стають особистими переконаннями, духовним багатством людини, що базується на ідейній цілеспрямованості, на її праці, суспільній активності, інтересах. Формування світогляду — це серцевина розумового виховання”.
- „Навчання – найважливіший засіб розумового виховання. Успіх розумового виховання в процесі навчання визначається такими факторами, як: багатство всього духовного життя школи; духовне багатство вчителя, широта його кругозору, його ерудиція, культура; зміст навчальних програм; характер методів навчання; організація розумової праці учнів на уроці і вдома”.
- „Важливим елементом розумового виховання стають: при вивченні предметів природничого циклу – виробнича праця, дослідження, експеримент; при вивченні гуманітарних предметів – самостійне вивчення життєвих явищ, літературних джерел, літературно-творчі досліди”.
- „Розумове виховання необхідно людині не тільки для того, щоб вона використовувала знання в праці, але і для повноти духовного життя і мистецтва”.
- „Для формування світосприйняття дуже важливо, щоб розумові операції знаходили відображення в практичній діяльності учня...”
- „Великого значення ми надаємо дослідницькому характеру розумової праці: спостерігаючи, думаючи, вивчаючи, співставляючи діти знаходять істину або ж бачать, що для відкриття істини необхідні нові спостереження, необхідне читання, експериментування...”.
- „Учитель повинен пам’ятати, що „не втратити на уроці жодної хвилини, жодної миті без активної розумової праці” – що може бути більш нерозумним у такій тонкій справі, як виховання людини. Така цілеспрямованість у роботі вчителя просто означає: витиснути з дітей все, що вони можуть дати. Після таких „ефективних” уроків дитина повертається додому стомленою. Вона легко роздратовується і збуджується”.
Організація навчально-виховного процесу з учнями молодшого шкільного віку:
♦ За рік до систематичного навчання в школі почати вивчення кожної шестирічної дитини (індивідуальні особистості її мислення, пам’яті, розумової праці, стан її здоров’я).
♦ Зміст роботи „Школи радості” - об’єднання дошкільнят: розвиток думок, почуттів, бажань, поглядів засобами казки, оповідань, подорожі до першоджерел живого слова, у світ праці, створення куточку мрії, турбота про живе і прекрасне тощо.
♦ Особливості організації навчальної роботи у початковій школі:
♦ навчання – частина багатого духовного життя;
♦ навчання не повинно зводитись до тренування пам’яті, зубріння, механічного заучування і одноманітності;
♦ у першому класі недоцільні „чисті” уроки читання, письма, математики тощо.
Методи навчальної роботи у „Школі радості”
Навчання в „зелених класах”, складання книжок-картинок про природу, подорожі у природу, проведення уроків мислення, використання і розв’язування задач із живого задачника, кімната казки, острів чудес, куточок краси; використання в духовному житті пісні, книжки, проведення свят матері, троянд, польових квітів; праця в Саду Матері, написання дітьми оповідань, казок.