Урахування індивідуальних особливостей дітей, їхнього темпераменту й упровадження родинного клімату в українських дитячих садках — важливий напрям їх модернізації.

Один із ключових підходів до реалізації змісту чин­них програм в Україні — пріоритетна зорієнтованість на активізацію творчого потенціалу дитини. Тому запровад­жувані в навчально-виховному процесі дошкільного на­вчального закладу освітні технології та родинне вихо­вання мають будуватися на залученні кожної дитини саме до тих видів діяльності, які найбільше сприяють вияв­ленню її інтересів, розкриттю її природних нахилів, здібностей та реалізації, права на вільний вибір практич­них способів дій, інструментарію, партнерів тощо. Зважаючи на те, що провідною діяльністю в дошкільно­му віці є ігрова, саме вона має стати найдієвішим засобом формування творчої особистості, оскільки, як зазначає нідерландський дослідник культури Й. Гейзінга, "через гру людська спільнота піднімаєть­ся над біологічними формами життя".

У цій справі слід ширше використати потенціал таких форм організації роботи з дітьми, як самостійна діяль­ність (художня, рухова, мовленнєва та ін.), дитяче дозвілля (свята, розваги), гуртки різного спрямування. Саме в цьому вбачаємо широкі можливості для об'єд­нання зусиль дошкільних і позашкільних закладів.

З урахуванням потреб дошкільних закладів різних типів розроблено профільні програми з проблем фізич­ного, мовленнєвого, художньо-естетичного розвитку, навчання дітей іноземної мови, формування основ без­пеки життєдіяльності. Міністерство освіти і науки Украї­ни запропонувало педагогам і батькам пакет навчально-методичних посібників та рекомендацій.

Головна мета дошкільної освіти в Україні — створити сприятливі умови для особистісного становлення дітей, забезпечити їх збалансований розвиток, узгодженість у житті основних тенденцій до самореалізації, самороз­витку та самозбереження, формування життєвої компе­тентності, розвитку ціннісного ставлення до світу при­роди, культури, людей, самих себе.

Така глобальна мета висуває певні вимоги й до за­безпечення належної гарантованої якості дошкільної освіти. І найвагоміша з них — модернізація змісту, оновлення його відповідно до вимог часу, із збере­женням при цьому позитивного досвіду та збагачення його новими, прогресивними ідеями.

Насамперед необхідно зберегти пріоритети охоро­ни життя, зміцнення психічного і фізичного здоров'я дошкільнят, забезпечити їхній своєчасний та пов­ноцінний фізичний розвиток.Сьогодні, коли окреслилася тенденція до стабілізації і певного зростання народжуваності у країні із 376,5 тис. у 2001 р. до 408,6 тис. у 2003 p., а до закладів дошкільної освіти починають приходити діти другого і навіть першого років життя, важливо подбати про відкриття груп для цього контингенту дітей; створення сприятливих умов для реалізації цілісного підходу до малюка, його догляду, виховання й розвитку.

У зв'язку з переходом загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і тривалість навчання актуалізується проблема формування готовності дошкільнят до систематичного навчання, шкільного життя Мотиваційна, емоційно-вольова, комунікативна, фізична підготовка, розвиток пізнавальних психічних процесів та мовлення, прищеплення елементарних навчальних умінь — основні напрями роботи з дошкільнятами.

У центрі уваги має бути забезпечення кожній дитині перед вступом до школи мінімального освітнього ядра, та створення передумов для її безболісної адаптації до нового соціального середовища на основі сучасних критеріїв, форм і методів підготовки до школи, адекватних вікові дітей.

Відомий російський дослідник психології дитячого віку Д. Фельдштейн, порівнюючи п'ятирічних і шестирічних дітей, зазначає: "П'ятирічні діти перебувають у в тому колі інтимно-особистісних відносин, переважно орієнтованих на знайомі предмети, що оточують їх, і близьких людей. Вони не можуть виявляти значуще й привабливе для них в інших, у них ще не сформоване ставленні до дитячого колективу, немає розуміння цінності суспільної праці.

Шестирічні діти ширше розуміють соціальні зв'язки, ) них виробляється вміння оцінювати поведінку інших дітей і дорослих. Шестирічна дитина усвідомлює свою належність до дитячого колективу, починає розуміти важливість суспільно корисних справ. Тобто саме на рубіж 5-6 років у дитини формується визначене розуміння та оцінка соціальних явищ, орієнтація на оцінні відносини/ дорослих крізь призму конкретної діяльності" [5].

Урахування зазначених особливостей у розвитку ді­тей 5-6 років — неодмінна умова, яку мають ураховува­ти педагоги, добираючи зміст І методи навчально-вихов­ної діяльності.

Не варто вдаватися до надмірної інтенсифікації розумового виховання, до чого останнім часом схиляються окремі педагоги і батьки, мотивуючи це необхідністю якісної підготовки дитини до Важливо посилити саме розвивальний і виховний аспекти розумового виховання,приділити увагуформуванню мотивів пізнавальної діяльності, розвит­ку інтелектуальних почуттів та вміння суспільної взаємодії.

Сучасне трактування якісного багатокомпонентного змісту дошкільної освіти передбачає широкий спектр проблем соціалізації дітей, а також трудового виховання, прилучення їх змалку до колективних видів діяльності, формування працелюбності й відповідальності, без чого неможливе органічне входження малюка у довкілля. Важ­ливо також спрямувати зусилля педагогів та батьків на пробудження у дітей з ранніх років гуманних почуттів, ознайомлення їх з моральними нормами і правилами, морально-естетичними цінностями, формування навичок моральної поведінки у світі людей, речей і природи.

У самостійний аспект змістового наповнення дошкільної освіти виокремлюється формування початків духовності з перших років життя в напрямках закладання основ культури міжособистісного спіл­кування, моральної, в т.ч. громадянської, національ­ної та художньо-естетичної, родинно-побутової, правової, інтелектуальної, екологічної, релігійної (за бажанням родин) культури. Щоб здобути бажані результати, важливо інтегрувати означені напрями, не обмежуючись одним з них (наприклад, релігій­ним, національним чи естетичним).

Як показують наукові дослідження, дошкільний пері­од — надзвичайно сприятливий для закладання базису громадянської свідомості: почуття любові й поваги до рідних і близьких, інших людей, батьківської домівки, дитячого садка, рідного села, міста, пошани до держав­них символів, інтересу до історичної та культурної спад­щини українського народу.

Запорукою якісної дошкільної освіти є мовленнєвий розвиток дитини. В. Гумбольт ще у XVIII ст. підкрес­лював, що мова у формі генетичного коду існує у кліти­нах людського мозку й передається як генний спадок від батьків до дітей. Саме тому так важливо, щоб діти засвоювали рідну мову в родинному середовищі. Спе­цифічні умови історичного буття нашого народу часто спотворювали й, на жаль, продовжують спотворювати цей процес, а відтак саме дошкільна освіта покликана виконати особливу місію прилучення дітей до гли­боких і чистих джерел української мови.

Україна прагне сповна задовольняти потреби пред­ставників різних національностей, які є громадянами або проживають у країні на законних підставах, у здобутті дітьми знань рідною мовою в контексті національної культури шляхом розширення мережі дошкільних за­кладів з національними мовами виховання, поповнення їхнього програмно-методичного забезпечення на осно­ві загальноукраїнських та власне національних видань; підготовки кадрів для таких закладів.