Про особливості діяльності закладів охорони здоров'я

Цей Закон визначає порядок створення, припинення, особливості діяльності та класифікацію закладів охорони здоров'я.

Розділ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) госпітальний округ — організаційно-функціональне об'єднання закладів охорони здоров'я, розташованих на території однієї або кількох адміністративно-територіальних одиниць, які задовольняють потребу їх населення у вторинній медичній допомозі;

2) медичний працівник — особа, яка здобула у встановленому законодавством порядку відповідну спеціальну освіту, відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я, працює у закладі охорони здоров'я або як фізична особа — підприємець;

3) профіль закладу охорони здоров'я — медичний профіль закладу охорони здоров'я, що характеризує його здатність надавати медичну допомогу за однією спеціалізацією (однопрофільний, спеціалізований) або кількома спеціалізаціями (багатопрофільний);

4) спеціалізація закладу охорони здоров'я — медичний профіль закладу охорони здоров'я, що характеризує його здатність надавати медичну допомогу певного виду та інтенсивності або провадити іншу передбачену законодавством діяльність у сфері охорони здоров'я.

2. Інші терміни у цьому Законі використовуються у значенні, наведеному в Основах законодавства України про охорону здоров'я.

Стаття 2. Класифікація закладів охорони здоров'я

1. Залежно від форми власності заклади охорони здоров'я поділяються на державні, комунальні, приватні.

2. За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров'я поділяються на бюджетні установи, державні унітарні підприємства, комунальні унітарні підприємства, господарські товариства, приватні підприємства та об'єднання підприємств.

3. За видами надання медичної допомоги заклади охорони здоров'я поділяються на:

1) заклади охорони здоров'я із забезпечення надання первинної медико-санітарної допомоги, до яких належать:

центри первинної медичної (медико-санітарної) допомоги — заклади охорони здоров'я, що забезпечують надання первинної медичної (медико-санітарної) допомоги населенню в амбулаторних умовах.

До складу зазначених центрів входять амбулаторії (як структурні чи відокремлені підрозділи) та можуть входити фельдшерсько-акушерські та медичні пункти (як відокремлені підрозділи) ;

2) заклади охорони здоров'я із забезпечення надання вторинної медичної допомоги, до яких належать:

багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги в умовах цілодобового стаціонару, денного стаціонару або амбулаторних умовах дорослим і дітям у гострому стані захворювання або із хронічними захворюваннями, що потребують високої інтенсивності лікування та догляду, з обов'язковою наявністю відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги;

багатопрофільна дитяча лікарня інтенсивного лікування заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги в умовах цілодобового стаціонару, денного стаціонару або амбулаторних умовах дітям у гострому стані захворювання або з хронічними захворюваннями, що потребують високої інтенсивності лікування та догляду, з обов'язковою наявністю відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги;

лікарня планового лікування — заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання населенню планової спеціалізованої консультативної та стаціонарної медичної допомоги середньої інтенсивності лікування та догляду;

лікарня відновного (реабілітаційного) лікування заклад охорони здоров'я що забезпечує надання планової реабілітаційної допомоги населенню в умовах стаціонару та денного стаціонару;

центр з медичних консультацій та діагностики (консультативно-діагностичний центр) — заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання консультативно-діагностичної вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги населенню і створюється у складі кожної багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування або як окрема юридична особа в містах обласного значення;

спеціалізований медичний центр заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги за одним профілем;

хоспіс заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання паліативного та/або симптоматичного лікування, медико-психологічної реабілітації, соціальної та духовної підтримки хворим у термінальній стадії прогресування захворювання в умовах цілодобового стаціонару, денного стаціонару або виїзної служби;

3) заклади охорони здоров'я із забезпечення надання третинної медичної допомоги, до яких належать:

багатопрофільна обласна (республіканська, міська для м. Києва) лікарня (в тому числі клінічна лікарня) заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги в умовах цілодобового стаціонару, денного стаціонару або амбулаторних умовах дорослим хворим у гострому стані або з хронічними захворюваннями, що потребують високоспеціалізованого діагностичного та лікувального втручання з обов'язковою наявністю відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги;

багатопрофільна обласна (республіканська, міська для м. Києва) дитяча лікарня (в тому числі клінічна лікарня) заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги в умовах цілодобового стаціонару, денного стаціонару або амбулаторних умовах хворим дітям у гострому стані або з хронічними захворюваннями, які потребують високоспеціалізованого діагностичного та лікувального втручання з обов'язковою наявністю відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги;

високоспеціалізований медичний центр заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання високоспеціалізованої медичної допомоги за одним профілем;

4) заклади охорони здоров'я системи екстреної медичної допомоги, що діють відповідно до положень, визначених Законом.

4. Медичну допомогу визначеного виду можуть надавати інші заклади охорони здоров'я відповідно до їх профілю та спеціалізації що внесені до переліку закладів охорони здоров'я, затвердженого центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я, у тому числі заклади охорони здоров'я системи центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування державної політики у сферах санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Стаття 3. Загальні положення щодо утворення та функціонування закладів охорони здоров'я

1. Державні заклади охорони здоров'я утворюються компетентними органами державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності і входять до сфери їх управління.

2. Комунальні заклади охорони здоров'я утворюються (ліквідуються) рішенням селищної, сільської, міської, районної або обласної ради. Комунальні заклади охорони здоров'я можуть утворюватися (ліквідуватися) спільним рішенням декількох рад за погодженням із центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я. У такому рішенні повинно бути зазначено в якій раді буде зареєстровано статут комунального підприємства та визначено майно що формує статутний фонд комунального закладу охорони здоров'я.

3. Приватні заклади охорони здоров'я утворюються за рішенням власника відповідно до законодавства України.

4. Заклади охорони здоров'я провадять свою діяльність з дотриманням вимог санітарного законодавства, а також відповідно до державних соціальних нормативів та галузевих стандартів.

5. Реорганізація та ліквідація закладів охорони здоров'я здійснюється у визначеному законодавством порядку.

6. Державні та комунальні заклади охорони здоров'я провадять свою діяльність на підставі статуту (положення).

7. Статут (положення) закладу охорони здоров'я затверджується власником закладу (уповноваженим ним органом).

8. У примірному положенні про заклад охорони здоров'я, затвердженому центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я, зокрема зазначаються такі розділи:

мета та основна діяльність закладу;

спеціалізація і профіль закладу;

структура закладу (структурні підрозділи, у тому числі відокремлені);

порядок взаємодії структурних підрозділів;

порядок взаємодії керівника закладу з керівниками його структурних підрозділів;

система внутрішнього контролю діяльності закладу;

права та обов'язки працівників закладу;

інші розділи, згідно законодавства.

9. Лікарні інтенсивного та планового лікування створюються з урахуванням щільності розселення і статево-вікової структури населення, стану транспортних комунікацій, радіуса обслуговування, можливості організації доставки пацієнтів до лікарні, а також позицій територіальних громад.

Лікарні інтенсивного лікування залежно від чисельності та структури населення, що ними обслуговується, поділяються на лікарні двох рівнів: лікарні інтенсивного лікування першого рівня організовуються для обслуговування населення чисельністю до 350 тисяч населення, лікарні інтенсивного лікування другого рівня організовуються для обслуговування населення чисельністю більше 350 тисяч населення.

У кожній адміністративно-територіальній одиниці крім міст обласного значення, може створюватися не більше однієї лікарні планового лікування, а в містах обласного значення одна така лікарня створюється на 50 тис. осіб;

Рекомендована кількість населення, яке обслуговує лікарня відновного (реабілітаційного) лікування, становить 350 тисяч осіб і більше.

Структура лікарень визначається органом управління охорони здоров'я, якому вона підпорядковується, залежно від потреб населення в інтенсивній, плановій, реабілітаційній стаціонарній медичній допомозі.

10. Центр з медичних консультацій та діагностики (консультативно-діагностичний центр) створюється у складі кожної багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування або як окрема юридична особа в містах обласного значення.

11. Спеціалізований медичний центр створюється в містах обласного значення залежно від потреби у медичній допомозі за окремими профілями, якщо відповідні відділення відсутні у лікарні інтенсивного лікування.

12. Хоспіс створюється залежно від потреби у медичній допомозі термінальним хворим регіону.

Стаття 4. Державна реєстрація закладів охорони здоров'я

1. Заклади охорони здоров'я підлягають державній реєстрації відповідно до закону.

2. Після державної реєстрації заклад охорони здоров'я вноситься до державного реєстру закладів охорони здоров'я, порядок формування та ведення якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

Стаття 5. Акредитація закладів охорони здоров'я

1. Акредитацією закладів охорони здоров'я є визнання статусу такого закладу за наявності в ньому умов для надання певного виду медичної допомоги, підтвердження його відповідності критеріям, що встановлюються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

2. Порядок проведення акредитації закладів охорони здоров'я затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 6. Особливості господарської діяльності в сфері охорони здоров'я

1. Провадження господарської діяльності в сфері охорони здоров'я здійснюється закладами охорони здоров'я та іншими суб єктами господарювання, які зареєстровані в установленому законом порядку та одержали ліцензію на медичну практику.

2. Ліцензування господарської діяльності з медичної практики здійснюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

3. Ліцензія на медичну практику повинна містити додаток, у якому зазначаються види медичної допомоги, перелік лікарських (провізорських) спеціальностей та спеціальностей молодших спеціалістів з медичною (фармацевтичною) освітою, згідно із якими ліцензіат має право здійснювати господарську діяльність з медичної практики, та адреси провадження медичної практики за цими спеціальностями.

4. Центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров'я може делегувати спеціально уповноваженим органам виконавчої влади в адміністративно-територіальних одиницях України функції контролю за додержанням ліцензіатами Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики.

5. Порядок контролю за додержанням ліцензіатами Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 7. Особливості управління закладами охорони здоров'я

1. Система управління закладами охорони здоров'я повинна забезпечувати розподіл повноважень між наглядовою радою (у разі її створення) та керівництвом закладу, належний обмін інформацією між ними, прозорість процедур прийняття рішень та контролю за їх виконанням, подання звітності з дотриманням вимог стосовно достовірності і повноти інформації, що в ній міститься.

2. Права і обов'язки закладу охорони здоров'я та його власника (уповноваженого ним органа) у разі надання медичної допомоги за кошти відповідних бюджетів визначаються договором про медичне обслуговування населення.

Стаття 8. Вимоги до керівника закладу охорони здоров'я

1. Керівник закладу охорони здоров'я призначається у порядку, визначеному цим Законом та іншими актами законодавства.

2. Керівником закладу охорони здоров'я може бути головний лікар (генеральний директор, директор, начальник, завідувач).

3. Керівники державних, комунальних закладів охорони здоров'я призначаються на посаду уповноваженим органом шляхом укладення з ними контракту.

4. Керівник закладу охорони здоров'я організовує і несе відповідальність за якість медичного обслуговування населення, адміністративно-господарську та фінансову діяльність закладу.

Стаття 9. Відокремлені структурні підрозділи закладів охорони здоров'я

1. У закладах охорони здоров'я державної та комунальної форми власності можуть утворюватися відокремлені структурні підрозділи без створення юридичної особи.

2. До закладів охорони здоров'я державної або комунальної форми власності, що провадять некомерційну господарську діяльність, за рішенням їх власників шляхом реорганізації можуть бути приєднані інші, відповідно, державні або комунальні заклади охорони здоров'я як відокремлені структурні підрозділи без утворення юридичної особи.

Стаття 10. Об'єднання закладів охорони здоров'я

1. У сфері охорони здоров'я можуть утворюватись об'єднання закладів охорони здоров'я, зокрема у вигляді територіальних медичних об'єднань та інших об'єднань, для виконання завдань у сфері охорони здоров'я.

2. До складу територіальних медичних об'єднань можуть входити заклади охорони здоров'я відповідного профілю та спеціалізації.

3. Нормативи та вимоги щодо організації діяльності територіальних медичних об'єднань установлюються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я з урахуванням щільності та характеру розселення населення, стану транспортних комунікацій та інших регіональних особливостей.

Стаття 11. Провадження інших видів діяльності закладами охорони здоров'я

1. Заклади охорони здоров'я мають право провадити інші види діяльності, що не належать до медичного обслуговування.

До таких видів діяльності може бути віднесена не заборонена законодавством господарська діяльність, що зазначається в установчих документах закладу охорони здоров'я.

2. Будь-яка інша діяльність закладу охорони здоров'я не повинна створювати перешкод для здійснення медичного обслуговування пацієнтів.

Розділ ІІ

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я ТА ФІЗИЧНИХ ОСІБ-ПІДПРИЄМЦІВ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ МЕДИЧНУ ПРАКТИКУ

Стаття 12. Загальна характеристика закладу охорони здоров'я —бюджетної установи

1. Заклад охорони здоров'я бюджетна установа (далі — бюджетна установа) здійснює медичне обслуговування населення, виконує інші функції, пов'язані з його організацією, а також провадить діяльність із забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

2. Бюджетна установа є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та печатку із своїм найменуванням.

3. Бюджетна установа є установою державної або комунальної форми власності, що утворюється в установленому порядку органами державної влади чи органами місцевого самоврядування та повністю утримується за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів або отримує бюджетні кошти відповідно до договору про медичне обслуговування населення. Бюджетні установи є неприбутковими.

Стаття 13. Загальна характеристика закладу охорони здоров'я —державного унітарного підприємства

1. Заклад охорони здоров'я — державне унітарне підприємство (далі — державне унітарне підприємство) забезпечує медичне обслуговування населення та провадить іншу діяльність у сфері охорони здоров'я, не заборонену законодавством.

2. Державне унітарне підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в банках та центральному органі виконавчої влади у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, печатку із своїм найменуванням.

3. Державне унітарне підприємство утворюється, реорганізовується і ліквідовується органом центральної виконавчої влади в сфері охорони здоров'я в установленому законом порядку.

4. Головний розпорядник бюджетних коштів може укладати з державним унітарним підприємством, яке діє як казенне підприємство, договори про медичне обслуговування населення.

5. Забороняється відчуження нерухомого майна державного унітарного підприємства.

Стаття 14. Загальна характеристика закладу охорони здоров'я — комунального унітарного підприємства

1. Заклад охорони здоров'я — комунальне унітарне підприємство (далі — комунальне унітарне підприємство) забезпечує медичне обслуговування населення та провадить іншу діяльність у сфері охорони здоров'я, не заборонену законодавством.

2. Комунальне унітарне підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в банках та печатку із своїм найменуванням.

3. Комунальне унітарне підприємство утворюється, реорганізовується і ліквідовується органом місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

4. Головний розпорядник бюджетних коштів може укладати з комунальним унітарним підприємством договори про медичне обслуговування населення.

5. Оподаткування комунального унітарного підприємства здійснюється відповідно до законодавства.

Стаття 15. Загальні вимоги до діяльності закладів охорони здоров'я — господарських товариств та приватних підприємств

1. Заклади охорони здоров'я можуть провадити діяльність як господарські товариства та приватні підприємства, що утворені та зареєстровані в установленому законодавством порядку.

2. Господарські товариства та приватні підприємства мають право здійснювати медичну практику та надавати послуги відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, що визначені цим Законом.

3. Учасники закладу охорони здоров'я господарського товариства можуть брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, що безпосередньо стосуються професійної діяльності медичних, фармацевтичних працівників.

4. Головний розпорядник бюджетних коштів може укладати з господарськими товариствами та приватними підприємствами договори про медичне обслуговування населення.

Стаття 16. Особливості утворення та діяльності закладу охорони здоров'я приватного підприємства

1. Заклад охорони здоров'я приватне підприємство (далі — приватне підприємство) забезпечує медичне обслуговування та провадить інші види діяльності, що не заборонені законодавством.

2. Приватне підприємство утворюється в установленому законодавством порядку.

3. Медичне обслуговування визначається в установчих документах приватного підприємства як основний вид діяльності.

Стаття 17. Особливості діяльності фізичних осіб — підприємців у сфері охорони здоров'я

1. Фізична особа — підприємець провадить діяльність відповідно до ліцензії на відповідний вид господарської діяльності з використанням у разі потреби найманої праці шляхом облаштування медичних кабінетів або використання приміщень та майна, наданого в оренду.

2. Медичні кабінети повинні відповідати вимогам санітарного законодавства та бути укомплектованими відповідно до табелів матеріально-технічного оснащення, затверджених центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

3. Порядок організації та вимоги до діяльності медичних кабінетів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

4. Медичні працівники повинні відповідати кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

5. Лікарі загальної практики — сімейні лікарі, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи — підприємці, можуть залучатися центрами первинної медичної (медико-санітарної) допомоги для надання такого виду допомоги на договірних засадах з наданням приміщень та майна, необхідного для здійснення діяльності, в оренду.

6. Лікарі загальної практики — сімейні лікарі, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи — підприємці та надають населенню безоплатну первинну медичну допомогу відповідно до договору з центрами первинної медичної (медико-санітарної) допомоги та наймані ними працівники мають рівні права щодо підвищення кваліфікації, щорічної відпустки, соціального забезпечення при тимчасовій непрацездатності, пенсійного забезпечення та отримання житла зі штатними працівниками центрів первинної медичної (медико-санітарної) допомоги.

Стаття 18. Об'єднання підприємств у сфері охорони здоров'я

1. У сфері охорони здоров'я можуть утворюватися відповідно до закону об'єднання підприємств.

2. Об'єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання або державні (комунальні) господарські об'єднання з метою медичного обслуговування, забезпечення науково-педагогічної діяльності, навчального процесу, координації діяльності закладів охорони здоров'я та поєднання зазначених видів діяльності з метою оптимізації, підвищення якості і доступності медичної допомоги.

3. Під час утворення об'єднання підприємств і визначення в установчих документах мети його діяльності можуть враховуватися соціально-економічні особливості відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на території якої утворюється таке об'єднання.

4. Господарські об'єднання у сфері охорони здоров'я можуть утворюватись у всіх організаційно-правових формах, що визначені законом, з урахуванням вимог цього Закону.

Стаття 19. Наглядова рада закладу охорони здоров'я

1. У закладах охорони здоров'я відповідно до закону може утворюватися наглядова рада з метою розроблення стратегії розвитку такого закладу та забезпечення виконання контрольно-наглядових функцій.

2. Порядок утворення, провадження діяльності, права та обов'язки наглядової ради закладу охорони здоров'я затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 20. Порядок укладення договорів про медичне обслуговування населення

1. Договір про медичне обслуговування населення це договір, що укладається з метою забезпечення надання населенню медичної допомоги закладом охорони здоров'я або фізичною особою — приватним підприємцем.

2. Типові договори про медичне обслуговування населення та порядок їх укладення затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

3. У договорі про медичне обслуговування населення обов'язково зазначаються:

обсяг медичної допомоги (показники продукту), надання якої повинен забезпечити заклад охорони здоров'я або фізична особа — приватний підприємець;

індикатори ефективності та індикатори якості медичної допомоги;

обсяг видатків на забезпечення надання медичної допомоги;

права та обов'язки сторін, їх відповідальність.

4. Інформація щодо укладених договорів про медичне обслуговування населення розміщується на офіційному веб-сайті головних розпорядників бюджетних коштів не пізніше п'яти робочих днів з дня їх укладення.

5. Заклади охорони здоров'я, з якими укладено договори про медичне обслуговування населення, здійснюють закупівлю товарів та послуг для забезпечення медичного обслуговування за державні кошти відповідно до законодавства.

Розділ ІІІ

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2015 року.

2. До приведення актів законодавства у відповідність із цим Законом їх положення застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Внести до статті 3 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 42—43, ст. 378) такі зміни:

частину другу після слова "державного" доповнити словом ", комунального";

абзаци перший третій частини четвертої після слова "державних" доповнити словом ", комунальних".

4. В частині третій статті 69 "Основ законодавства України про охорону здоров'я" слово "постійної" в словосполученні "постійної втрати працездатності" замінити на слово "стійкої".

5. Кабінету Міністрів України за результатами реалізації пілотного проекту відповідно до Закону України "Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві" подати пропозиції щодо внесення змін до цього Закону та інших законодавчих актів.

Голова Верховної Ради України