Місцеві порушення кровообігу і процесів тканинного живлення
Лекція № 4
1.Місцеві порушення кровообігу: гіперемії (артеріальна і венозна), стаз, ішемія, інфаркт, тромбоз, емболія; їх причини, види, ознаки.
2. Порушення тканинного живлення (дистрофії), гіпертрофія та атрофія, причини, види, ознаки.
3. Некроз тканини, його види, ознаки. Регенерація тканин.
Місцеві порушення кровообігу є обов'язковими компонентами дуже багатьох хвороб і патологічних процесів. Розрізняють такі види місцевих розладів кровообігу:
1) Гіперемія - місцеве повнокров'я, що розвивається в ділянках тканин або в окремих органах. Розрізняють гіперемію артеріальну і венозну.
Артеріальна гіперемія — це збільшення кровонаповнення органа або тканини і прискорення кровотоку в них внаслідок розширення дрібних артерій (наприклад, при травмах). При артеріальній гіперемії прискорюється капілярний кровоток, у гіперемійованій ділянці посилюється обмін речовин, підвищується температура, вона червоніє (у артеріальній крові збільшений вміст оксигемоглобіну). Артеріальна гіперемія може виникати як в умовах нормальних (як прояв адекватної регуляції, тобто відповідно до метаболічних потреб кровопостачання тканини), так і в патологічних (як прояв компенсаторної регуляції кровообігу при тих чи інших порушеннях).
Венозна гіперемія — це збільшення кровонаповнення органа або тканини й уповільнення кровообігу в них внаслідок утруднення венозного відтоку. Місцевими причинами венозної гіперемії є: звуження просвіту або закупорка вен (тромб), стиснення вен (пухлина, набряк навколишніх тканин). Венозну гіперемію часто називають застійною. Загальною причиною венозного застою (особливо в нижній частині тіла) є серцева недостатність. Відтік крові з вен нижніх кінцівок може бути також утруднений при вагітності, при виконанні вправ із тривалим натужуванням.
Ділянка венозної гіперемії стає синюшною (ціанотичною) (внаслідок накопичення відновленого гемоглобіну), у ній розвивається кисневе голодування (гіпоксія), знижується інтенсивність обмінних процесів і температура, з’являється набряк, порушується функція органа або тканини.
2) Стаз– це місцева зупинка крові в капілярах, дрібних артеріях або венах. Може розвиватись під впливом інтоксикації, в результаті дії різних фізичних і хімічних агентів на тканини. При стазі у розширених капілярах або дрібних судинах нагромаджуються еритроцити, які тісно прилягають один до одного (подібний стан розвивається при шоку). З часом стаз може пройти і мікроциркуляція крові відновиться, однак при значних змінах цей процес може стати незворотним і спричинити некроз відповідної ділянки тканини.
3 Ішемія або місцеве недокрів'я, — це зменшення кровонаповнення органа або тканини внаслідок утруднення притоку артеріальної крові. Причинами ішемії є: здавлення або закупорка артерій, звуження їхнього просвіту внаслідок патологічних змін судинної стінки (атеросклерозу) або рефлекторного спазму. При ішемії виникає різка невідповідність між потребою ішемізованої ділянки в кисні і можливостями його доставки. Внаслідок гіпоксії, нагромадження недоокислених і токсичних продуктів у ішемізованих тканинах з'являються больові відчуття, відчуття оніміння, поколювання, порушення функцій; місцево – збліднення, зниження температури; у важких випадках виникає інфаркт.
4) Інфаркт– цезмертвіння (некроз) ділянки тканини внаслідок перекриття просвіту кінцевої артерії, що постачає цю ділянку кров’ю. При цьому ділянка тканини, яка знаходиться нижче місця закупорки живильної артерії, практично не отримує крові і кисню. Тому через короткий проміжок часу розвивається некроз цієї ділянки, який називають інфарктом. Розміри інфаркту варіюють від мікроскопічних до великих, що охоплюють значну частину органа. Розрізняють інфаркт серця (міокарду), легень, селезінки, нирок і т.п. Інфаркт міокарду може виникнути також у спортсменів при великих фізичних навантаженнях, перевантаженнях, особливо при тренуваннях у середньогір’ї.
Дуже важливу роль у перебігу і результаті ішемій та інфарктів відіграють характер кровопостачання органу, можливості коллатерального кровообігу в ньому. Коллатералі — це бічні гілочки великих судин, які у нормальних умовах відіграють другорядну роль у кровопостачанні органу або зовсім не функціонують. При виключенні магістральної судини з кровотоку відбувається розширення коллатералей, збільшується їх кількість.
5) Тромбоз— це прижиттєве виникнення на внутрішній стінці судини утворень — тромбів, що складаються з елементів крові і зменшують просвіт судини аж до повної закупорки. Причиною тромбоутворення є ушкодження стінки судини (травма); сприяють тромбоутворенню сповільнення кровотоку, згущення і підвищення згортання крові.
Спортсменам важливо знати, що відриву тромбу (особливо інфікованого) при травмах можуть сприяти погана іммобілізація ушкоджених кінцівок, раннє проведення масажу.
6) Емболія — це закупорка судини сторонніми частками або тілами (емболами), що переносяться кровотоком, і в нормі відсутні в крові. Вони можуть бути внутрішнього (ендогенного) і зовнішнього (екзогенного) походження.
Ендогенні емболи: тромби, що відірвалися, пухлинні клітини, частки жиру кісткового мозку. Імовірність жирової емболії різко зростає при несвоєчасній або поганій іммобілізації кісткових відламків після переломів.
Екзогенні емболи: пухирці повітря або газу, паразити, різні сторонні тіла, що потрапили в кровоток. Повітряні емболії часто виникають при пораненнях шиї і верхніх кінцівок, тому що вени цих областей при вдиху засмоктують повітря в силу негативного тиску. При різкому підйомі з глибини водолазів, аквалангістів може виникнути газова емболія (пухирцями азоту, що не встигає вчасно виводитися через легені).
Наслідки емболії можуть варіювати від слабких болів (у м'язах, суглобах) до інфарктів життєво важливих органів (серця, головного мозку).