Зміст освіти та навчально-методичне забезпечення педагогічного процесу у ВНЗ.

Зміст освіти– це науково обґрунтована система дидактично та методично сформованого навчального матеріалу для різних освітніх і освітньо-кваліфікаційних рівнів.

Складовими змісту освіти є нормативний та вибірковий компоненти. Нормативний компонент змісту освіти визначається відповідними державними стандартами освіти, а вибірковий – вищим навчальним закладом [Слєпкань, С.89-90].

Зміст освіти визначається також освітньо-професійною програмою підготовки, структурно-логічною схемою, навчальними програмами дисциплін, іншими нормативними актами органів державного управління освітою та вищого навчального закладу і відображається у відповідних підручниках, навчальних посібниках, методичних матеріалах і дидактичних засобах [Слєпкань, С.90].

Освітньо-професійна програма становить перелік нормативних навчальних дисциплін із зазначенням загального обсягу часу (в годинах) для аудиторних занять і самостійної роботи студентів, який відводиться для їх вивчення, та форм підсумкового контролю з кожної навчальної дисципліни.

Співвідношення між часом для аудиторних занять і самостійної роботи студентів, форми і періодичність проміжного контролю визначаються навчальним планом вищого навчального закладу.

Структурно-логічна схема підготовки визначає науково-методичне структурування процесу реалізації освітньо-професійної програми (послідовність вивчення навчальних дисциплін, форми і періодичність виконання індивідуальних завдань та проведення контролю тощо) [Слєпкань, С.90].

Розподіл змісту освітньо-професійної програми підготовки фахівця та максимальний навчальний час за циклами підготовки подано в табл. 1.

Таблиця 1

Цикл підготовки	Максимальний навчальний час за циклом, акад. год/кредитів
Гуманітарна і соціально-економічна
Природничо-наукова
Професійна та практична

Орієнтовний розподіл змісту підготовки бакалаврів і магістрів подано відповідно в табл. 2,3. Таблиця 2

Термін навчання, років	3,5	4,0
Максимальний навчальний час загальної підготовки, акад. год/кредитів	8100/150	9288/172
Максимальний навчальний час за циклами, % від максимального навчального часу підготовки: гуманітарної і соціально-економічної природничо-наукової професійної та практичної	20 ±5 25 ±5 55 ±5	20 ±5 25 ±5 55 ±5

Таблиця З

Термін навчання, років	1,0	1,5
Максимальний навчальний час загальної підготовки, акад. год/кредитів	2160/40	3348/62
Максимальний навчальний час за циклами, % від максимального навчального часу підготовки: професійно-орієнтованої гуманітарної і соціально-економічної природничо-наукової та практичної	20 ±5 80 ±5	20 ±5 80 ±5

Навчальний процес у вищій школі охоплює всі види аудиторних занять, самостійну роботу студентів, всі види навчальної і виробничої практики [Слєпкань, С.98].

Навчально-методичне забезпечення роботи вищих навчальних закладів має дві складових: державну і ту, що розробляє власне вищий навчальний заклад.

До державних складових навчально-методичного забезпечення належать: державні стандарти освіти; навчальні плани; навчальні програми з усіх нормативних навчальних дисциплін; програми навчальної, виробничої й інших видів практики; підручники і навчальні посібники з грифом Міністерства освіти.

До складових навчально-методичного забезпечення, які розробляються вищим закладом освіти, належать: робочі навчальні плани та програми; навчальні програми з вибіркових навчальних дисциплін; навчальні посібники без грифу Міністерства освіти і науки; інструктивно-методичні матеріали до семінарських, практичних і лабораторних занять; індивідуальні семестрові завдання проблемного характеру для самостійної роботи студентів з навчальної дисципліни; контрольні завдання до семінарських, практичних і лабораторних занять; контрольні роботи з навчальних дисциплін для перевірки рівня засвоєння студентами навчального матеріалу; методичні матеріали для студентів з питань самостійного опрацювання фахової літератури, написання курсових і дипломних проектів (робіт); інші матеріали, які визначає викладач, кафедра (предметна або циклова комісія), вищий заклад освіти [Андрущенко, С.145].

Навчальний план – це нормативний документ, що складається вищим навчальним закладом на підставі освітньо-професійної програми та структурно-логічної схеми підготовки [Слєпкань, С.90]. Він визначає перелік та обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять (лекцій, лабораторних, практичних, семінарських, індивідуальних занять, консультацій, навчальних і виробничих практик) та їх обсяг, графік навчального процесу, форми і засоби проведення поточного й підсумкового контролю. У навчальному плані також відображається обсяг часу, який відводиться на самостійну роботу студентів[Слєпкань, С.90-91] та [Туркот, с.145].

Навчальний план розробляється на весь період реалізації відповідної освітньо-професійної програми і затверджується керівником вищого навчального закладу [Слєпкань, С.91].

Базовий навчальний план розробляється на основі вимог Державного стандарту підготовки фахівців зі спеціальності на весь період реалізації відповідної освітньо-професійної програми та затверджується керівником ВНЗ.

На основі навчального плану, на кожному факультеті складається робочий навчальний план на поточний навчальний рік, який затверджується деканом відповідного факультету. Робочий навчальний план – це також нормативний документ, у якому конкретизуються форми проведення навчальних занять, їх обсяг, форми і засоби проведення поточного й підсумкового контролю на кожний семестр [Слєпкань, С.91], [Туркот, с.145].

У руслі виконання Болонських угод в українських ВНЗ відбувається переорієнтація навчальних планів з лекційно-інформативної на індивідуально-диференційовану, особистісно-орієнтовану форму навчання, на посилення ролі самостійної роботи студента. У зв’язку з цим доцільною є практика організації навчально-пізнавальної діяльності з використанням індивідуальних навчальних планів студентів [Туркот, с.146].

Індивідуальний навчальний план студента – нормативний документ, за яким здійснюється його навчання з урахуванням вимог освітньо-професійної програми відповідного рівня підготовки та особистих освітньо-професійних інтересів і потреб студента. Складений на кожний навчальний рік на підставі робочого навчального плану факультету і структурно-логічної схеми підготовки, він містить усі нормативні та вибіркові навчальні дисципліни, вибрані студентами [Слєпкань, С.91-92].

Індивідуальний навчальний план є робочим документом студента, який складається на початку кожного навчального року сумісно із куратором.

У навчальний план студента включаються нормативний та вибірковий компоненти. Студентові слід пояснити, що нормативна частина– це обов’язковий для засвоєння зміст фахової освіти. До нормативних навчальних дисциплін належать гуманітарні, соціально-економічні, фундаментальні дисципліни та цикл професійно-орієнтованих дисциплін. Наразі чинними нормативними актами вищим навчальним закладам надається автономне право щодо визначення змісту освіти, але його рівень не повинен бути нижчим від нормативного [Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник – К.: Академвидав, 2006. – С.98.].

Методичне керівництво та контроль навчання студента за індивідуальним навчальним планом здійснює декан факультету й відповідні кафедри (предметні або циклові комісії). При цьому обов’язковими для вивчення студентом є не лише вибіркові навчальні дисципліни, визначені вищим навчальним закладом, а й вибрані студентом і внесені до його індивідуального навчального плану. Відповідальність за виконання індивідуального навчального плану повністю покладається на студента [Слєпкань, С.91-92].

Наближення вищої освіти в Україні до європейського рівня потребує перегляду співвідношення між нормативними і вибірковими дисциплінами в бік збільшення частки останніх.

Важливим нормативним документом, що визначає зміст освіти у вищій школі є навчальна програма. Навчальна програма – основний науково-теоретичний документ, що визначає місце і значення навчальної дисципліни в реалізації освітньо-професійної підготовки студента, її зміст, обсяг знань, умінь і навичок, якими повинен володіти фахівець, послідовність і організаційні форми вивчення навчальної дисципліни. Навчальні програми нормативних дисциплін належать до документів державного стандарту, розробляються і затверджуються як його складові. Навчальні програми вибіркових дисциплін розробляються на 3-5 років кафедрами вищих навчальних закладів і затверджуються вченою радою ВНЗ [Туркот, с.146].

Обов’язковими компонентами навчальної програми є пояснювальна записка, тематичний план, тематичний виклад змісту навчальної дисципліни, бібліографічний список. У змісті навчальних програм повинні мати місце наступні аспекти(І. Булах, В. Пащенко, О. Чалий):

§ формулювання призначення навчальної дисципліни в системі підготовки спеціаліста (визначення провідної функції дисципліни);

§ визначення освітньої, виховної і розвивальної мети, які необхідно реалізувати в процесі навчання (з урахуванням призначення навчальної дисципліни і вимог кваліфікаційної характеристики);

§ визначення вимог до знань і вмінь студентів та рівня їх сформованості;

§ визначення складу і структури дисципліни, розділів (модулів) з урахуванням провідної функції предмета;

§ планування лабораторних і практичних занять з урахуванням їх головної дидактичної мети – формування професійних і практичних навичок;

§ виклад змісту навчального матеріалу з кожної навчальної теми з огляду на принципи дидактики вищої школи;

§ визначення обсягу та змісту самостійної роботи студентів;

§ встановлення міжпредметних зв’язків та усунення дублювання навчального матеріалу на основі інтеграції та координації змісту окремих навчальних предметів (доцільно скористатися структурно-логічною схемою конструювання навчального процесу і навчальним планом та обрати методику реалізації інтеграційних зв’язків);

§ визначення форм і методів контролю за успішністю навчання;

§ список рекомендованої літератури, що містить основну та додаткову літературу;

§ оформлення навчальної програми повинно відповідати дидактичним нормативам [Туркот, с.146].

На основі нормативної навчальної програми розробляється робоча навчальна програма, яка є нормативним документом вищого закладу освіти і розробляється для кожної навчальної дисципліни відповідно до навчального плану. У робочій навчальній програмі відображаються конкретний зміст навчальної дисципліни, тематичний план, послідовність та організаційно-методичні форми її вивчення, обсяг часу на різні види навчальної роботи за відповідними модулями, засоби і форми поточного і підсумкового контролю, пакет документів для його здійснення, перелік рекомендованої літератури. Для полегшення роботи викладача нижче пропонуємо рекомендації щодо проектування модульної навчальної програми.Зазначимо, насамперед, що основними принципами побудови навчальної програми є наступні:

· відповідність змісту освіти сучасним досягненням науки, техніки і культури;

· відповідність соціальним цілям підготовки фахівців;

· наступність у вивченні навчальних дисциплін;

· генералізація навчального матеріалу довкола провідних ідей і наукових теорій;

· розвантаження програм від другорядного матеріалу;

· забезпечення взаємозв’язку науки і практики;

· забезпечення взаємозв’язку між навчальними дисциплінами, тощо.

При конструюванні навчальної програми згідно модульно-кредитної системи навчання слід спиратися на вище наведені принципи та використовувати наступні:

- модульності, сутність якого базується на основній ідеї модульного навчання – використання в процесі навчання модулів як основного засобу засвоєння студентами дози навчальної інформації. Принцип модульності є виявом індивідуалізації навчання, адже забезпечуються найбільш сприятливі умови для кожного студента щодо темпу просування у навчанні, реалізації кожним з них цілей навчання;

- структурування змісту,що означає поділ навчального матеріалу в межах модуля на структурні елементи, перед кожним з яких висувається конкретна дидактична мета, а зміст навчання надається в обсязі, який забезпечує її досягнення. Зміст модуля структурують на навчальні елементи (НЕ), яким відповідають конкретні дидактичні цілі. Кожен навчальний елемент повинен логічно співвідноситися з конкретним елементом професійної діяльності [Туркот, с.151].

Модульний варіант програми конструюється за наступною схемою:

1. Зміст навчальної дисципліни розподіляється на модулі, які мають конкретну мету і завдання вивчення;

2. Модуль охоплює декілька тем (навчальних елементів), об’єднаних спільною логікою;

3. У модулях мають об’єднуватися теоретичні і практичні питання, повинні бути виокремлені головні, базові та допоміжні питання, обов’язкові для вивчення чи рекомендовані для ознайомлення або поглибленого дослідження;

4. Модульний варіант програми має окреслювати перелік знань, умінь і навичок, необхідних для засвоєння в процесі аудиторних занять та самостійної роботи, визначати зміст і методи їх контролю та оцінювання;

5. Кожен модуль має змістовно пов’язуватися з попереднім та наступним [Туркот, с.151].

Зміст кожного модуля повинен містити в собі наступні структурні елементи:

- дидактичні цілі, які повинні бути цільовою програмою дій для студентів (це повинні бути чітко означені орієнтири: що повинен засвоїти студент та якими практичними вміннями оволодіти в процесі вивчення змісту модуля);

- безпосередньо навчальний матеріал, структурований на навчальні елементи його засвоєння;

- інформацію щодо способів засвоєння навчального матеріалу, методів контролю і самоконтролю, пояснення відносно шкали оцінювання результатів засвоєння матеріалу модуля.

Модульна програма ґрунтується також на принципах гнучкості, паритетності та оперативного зворотного зв’язку. Структурна гнучкість полягає в можливості зміни кількості і структури модулів, послідовності їх вивчення, що може викликатися зміною характеру поведінкових моделей викладача та необхідністю урахування психологічних особливостей студентів і специфікою студентської групи. Змістовна гнучкість полягає в диференціації змісту навчання, а технологічна – у варіативності методів навчання і мобільності методів контролю та оцінювання навчальних досягнень студентів [Туркот, с.157].

Принцип оперативного зворотного зв’язкузабезпечує керівництво навчальним процесом шляхом створення дієвої, систематичної системи контролю і самоконтролю засвоєння навчального матеріалу модуля. Модулі, забезпечені системою контролю і самоорганізації, дозволяють трансформувати інформаційно-контролюючі функції викладача у власні координуючі функції студента. Таким чином паритетність, що є одним із проявів рівня суб’єктивних відносин між викладачем і студентом, постає чинником, який визначає успішність вивчення модуля. На відміну від класичної схеми «викладач – передавач інформації» – «студент – отримувач інформації», модульна програма передбачає паритетне співробітництво між викладачем і студентом, який стає активним учасником навчального процесу [Туркот, с.157].

Навчально-методичний комплекс дисципліни (НМКД) – документ, що визначає обсяг знань, якими повинен оволодіти студент відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики майбутнього фахівця, відображає загальну методику викладання дисципліни, характеризує методичне забезпечення, складові та механізм оцінювання знань студентів. Розробляється на 3-5 років або змінюється в результаті змін освітньо-професійної програми підготовки фахівця та інших стандартів освіти [Туркот, с.157-158].

Структурними елементами навчально-методичного комплексу дисципліни є наступні розділи: пояснювальна записка (розділ 1 та 2).

Розділ 1. «Основні характеристики навчальної дисципліни» має містити інформацію про напрям підготовки, спеціальність, освітньо-кваліфікаційний рівень, курс, семестр, характер дисципліни (нормативна чи вибіркова), кількість кредитів/годин на її вивчення, кількість змістових модулів, аудиторних та позааудиторних годин і форми контролю.

Розділ 2. «Вступ», у якому необхідно чітко сформулювати мету, завдання та предмет дисципліни відповідно до її змісту і вказати структурно-логічне місце дисципліни в навчальному процесі підготовки фахівців, чітко визначити, що повинен знати і уміти студент після вивчення вказаного курсу.

Розділ 3. «Тематичний план навчальної дисципліни» може мати наступний вигляд: Таблиця 3. Навчально-методичний комплекс дисципліни {орієнтовний варіант). Розділ «Тематичний план навчальної дисципліни»

Тема	Усього, год	Лекції, год	Семінарські та практичні заняття, год	Самостійна робота, год	Індивідуальні навчально-дослідні завдання, год
Змістовий модуль І Перелік тем
Змістовий модуль II Перелік тем
Усього годин

Розділ 4. «Зміст дисципліни». У цьому розділі слід надати коротку анотацію кожного змістового модуля та кожної теми курсу з висвітленням основних понять, характеристик, ознак та інших навчальних елементів, що розкривають зміст навчального матеріалу. Кожний змістовий модуль має містити перелік основних понять та категорій, знання яких є обов’язковим для успішного опанування студентами навчальної дисципліни.

Розділ «Тематика та плани лекцій» передбачає наведення планів лекцій за змістовими модулями із зазначенням засобів та методів активізації навчального процесу.

Розділ «Тематика та плани семінарських, практичних і лабораторних занять» повинен містити орієнтовний перелік запитань до семінарських занять та орієнтовний зміст практичних і лабораторних занять.

Розділ «Завдання для самостійної роботи студентів» повинен містити інформацію щодо змісту і форм самостійної роботи студентів. У цьому розділі потрібно зазначити форми контролю за самостійною роботою студентів.

Якщо самостійна робота студента передбачає виконання індивідуальних навчально-дослідницьких завдань, їх зміст зазначається окремо. Для дисциплін, з яких передбачена курсова робота, пропонується перелік тем курсових робіт та методичні поради щодо їх виконання. З інших дисциплін наводиться перелік тем рефератів, творчі завдання, завдання з підготовки до наукових студентських конференцій тощо. Можливе наведення рекомендацій для самостійної індивідуальної роботи з метою підвищення рівня підготовки та розвитку індивідуальних творчих здібностей студентів.

Розділ «Ключові поняття та терміни» – важливий розділ, де бажано навести перелік основних понять та категорій. Цей розділ обов’язковий, якщо навчальна дисципліна має новаторський характер або передбачається її викладання іноземною мовою.

Розділ «Система поточного і підсумкового контролю» має розкривати підходи до технології оцінювання знань студентів (зокрема особливості організації поточного контролю знань студентів заочної, екстернатної чи дистанційної форм навчання), перелік різних видів навчальних робіт, які повинен виконати студент під час проведення поточного контролю, зразки модульних завдань, екзаменаційних завдань та критерії їх оцінювання.

Зазначені матеріали бажано викласти за такою структурою:

§ перелік завдань для самоконтролю знань студентів та підготовка до заліку (іспиту), що охоплюють весь зміст програмного матеріалу дисципліни;

§ приклади типових завдань, що виносяться на іспит;

§ порядок поточного і підсумкового оцінювання знань з дисципліни у вигляді критеріїв отримання оцінки студентом;

§ зразки завдань для модульної контрольної роботи та критерії оцінювання її виконання;

§ завдання для поточного контролю знань студентів заочної, екстернатної чи дистанційної форм навчання (завдання для контрольних робіт, якщо вони передбачені планом);

§ зразок екзаменаційного білета та критерії оцінки знань студента [Туркот, с.160].

У розділі «Список рекомендованої літератури» подається перелік основної та додаткової літератури, а також Інтернет-ресурси.

4. Наукова організація та планування навчального процесу у вищій школі. Розклад навчальних занять. Нормативна база вищої школи у підготовці фахівців.

Для забезпечення якості навчання у вищій школі необхідно звертати особливу увагу на науковусистему планування і організації навчального процесу. При цьому слід ураховувати, що навчальний процес у ВНЗ будується відповідно до вимог державних нормативно-правових документів, зокрема Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах. Планування і організація навчального процесу здійснюється на основі чинного навчального плану. У навчальному плані для кожної спеціальності визначено графік навчального процесу. [Туркот, с.145-146]. Графік навчання на факультеті складається в деканаті на підставі навчального плану з урахуванням пропозицій кафедр, містить перелік предметів, що вивчатимуться, вказівку на види занять (лекції, семінари, практичні й лабораторні заняття, навчальна і виробнича практика). Графік навчання на факультеті складається в деканаті на підставі навчального плану з урахуванням пропозицій кафедр, містить перелік предметів, що вивчатимуться, вказівку на види занять (лекції, семінари, практичні й лабораторні заняття, навчальна і виробнича практика) [Слєпкань, С.98-99]..

Графіком навчального процесу передбачено: бюджет годин у тижнях, такі аспекти навчальної діяльності як теоретичне навчання, екзаменаційна сесія, практика, державні іспити, виконання дипломних робіт, канікули. У навчальному плані з кожної дисципліни чітко окреслюється кількість годин, що відводяться на лекції, лабораторно-практичні та семінарські заняття, терміни виконання курсових робіт, складання заліків та іспитів [Туркот, с.145-146].

Водночас практика засвідчує необхідність складання деканатом за поданням кафедр графіка контролю навчальної роботи студентів (проведення колоквіумів, контрольних робіт, рубіжного контролю та інших видів проміжної атестації). Такий графік дає змогу усунути огріхи контролю кафедрами, рівномірно розподілити протягом семестру різні види контролю з різних навчальних дисциплін. Види та обсяг завдань для самостійної роботи і терміни контролю мають планувати кафедри з урахуванням робочих програм викладачів. Такий порядок спрямовує роботу викладачів і студентів відповідно до програмних вимог [Слєпкань, С.99].

Графік і план навчального процесу є основою для складання розкладу занять –важливого документу, яким регламентується академічна робота студентів і викладачів.

При складанні розкладу навчальних занять необхідно враховувати:

§ вимоги навчального плану;

§ анатомо-фізіологічні і психологічні особливості учасників навчального процесу;

§ можливості навчально-матеріальної бази ВНЗ;

§ можливості аудиторного фонду;

§ дидактичну доцільність віднесення навчальних дисциплін у розкладі на робочий тиждень і конкретний день [Туркот, с.146].

Тому не випадково, що розклад занять має відповідати таким психологічним і дидактичним вимогам:

1) враховувати динаміку працездатності студентів протягом дня і тижня. Дослідження психологів і фізіологів засвідчують, що найпродуктивнішими є другі, а потім перші і треті пари занять. Протягом тижня найбільша продуктивність спостерігається у вівторок і середу, а потім – у понеділок і четвер. Найважчими для сприймання є лекції з теоретичних курсів, вони потребують стійкої уваги і зосередженості. Легше сприймаються лекції з курсів описового чи розповідального характеру. Потім ідуть семінарські заняття з теоретичних курсів, лабораторні заняття та різні практикуми;

2) рівномірно розподіляти в часі різні види занять. Для цього слід не допускати навантаження студентів на цей день заняттями, що потребують ретельної домашньої підготовки (наприклад, три семінари). На початку семестру протягом 7–10 днів практикується «начитування» лекцій для забезпечення теоретичних основ проведення семінарських, практичних і лабораторних занять;

3) визначити дні для самостійної роботи студентів. Доцільність цієї вимоги дискутується серед викладачів – одні з них вважають такий день необхідним, інші – вбачають у ньому додатковий вихідний день для студентів. Очевидно, ефективність днів для самостійної роботи значною мірою залежить від планування і контролю обсягу такої роботи з боку викладачів і наявності навчально-методичної літератури для студентів у бібліотеці та кабінетах кафедр. Безумовно, мають бути передбачені вільні дні для роботи над дипломними (кваліфікаційними) роботами у ІХ-X семестрах;

4) складати стабільний розклад занять, що забезпечує індивідуальний режим студентів, вироблення динамічного стереотипу. Це не означає, що в розкладі не може бути тимчасових змін. Трапляється, що стабільність заважає ефективній організації навчального процесу;

5) достроково закінчувати читання теоретичних курсів і прискорювати виконання програм семінарів, практикумів і лабораторних робіт. Традиційно склалася думка, що прискорене вивчення навчальних дисциплін або послідовне вивчення одного предмета за іншим не відповідає природі сприймання і заглиблення студентів у науку, що вивчається. Прискорене вивчення, як показали дослідження, знижує ефективність навчання певної дисципліни і послаблює виховний вплив особистості педагога на студентів, гальмує їхню творчу активність [Слєпкань, С.99-100].

Одна з головних проблем навчання – організація самостійної роботи студентів. За даними ЮНЕСКО у світі частка самостійної роботи в загальному навчальному плані становить 50-70 %; у США – понад 65 %, у країнах СНД – 50 %. Враховуючи, що у країнах СНД до цієї частки включено екзаменаційні сесії, курсове й дипломне проектування, реальний час на самостійну роботу знижується до 30-40 %. Нині головною причиною, яка не дає змоги організувати ефективну самостійну роботу студентів, є брак сучасних підручників, навчальних посібників, програмного комп’ютерного забезпечення для провідних дисциплін [Слєпкань, С.101].

У зв’язку із запровадженням ступеневої системи освіти і диференціації навчально-виховного процесу надходять пропозиції щодо вдосконалення організації навчання у вищій школі. Зокрема, вже з першого курсу пропонується здійснювати диференціацію для підготовки частини студентів до навчання в магістратурі та аспірантурі. З цією метою для здібних і обдарованих студентів, які добре навчаються з кількох споріднених спеціальностей, можуть пропонуватися розширені й поглиблені курси [Слєпкань, С.101].