ІІ. Інструктаж стосовно дослідження 1 страница

Наукові школи: Мітоська школа; Бергенська метеорологічна школа; Казанська алгебраїчна школа; Школи права (Природна; Історична; Нормативістська; Марксистська; Психологічна; Соціологічна; Антропологічна; Школи кримінального права ( Класична; Антропологічна; Соціологічна; Школи права України( Київська школа права; Харківська школа права; Львівська школа права; Одеська школа права.

3). Наука – це сфера людської діяльності, спрямована на вироблення нових знань про природу, суспільство і мислення. Поняття "наука" включає в себе як діяльність, спрямовану на здобуття нового знання, так і результат цієї діяльності – суму здобутих наукових знань, що є основою наукового розуміння світу. Науку ще розуміють як одну з форм людської свідомості. Термін "наука" застосовується для назви окремих галузей наукового знання. Наукова діяльність – інтелектуальна творча діяльність, спрямована на здобуття і використання нових знань. Вона існує в різних видах: 1) науково-дослідницька діяльність; 2) науково-організаційна діяльність; 3) науково-інформаційна діяльність; 4) науково-педагогічна діяльність; 5) науково-допоміжна діяльність та ін. Кожен із зазначених видів наукової діяльності має свої специфічні функції, завдання, результати роботи. Наукове дослідження – цілеспрямоване пізнання, результати якого виступають як система понять, законів і теорій. Наукове дослідження має об’єкт і предмет на пізнання яких воно спрямоване. Об’єктом дослідження є процес або явище, що породжує проблемну ситуацію, і обране для вивчення. Предмет знаходиться в межах об’єкта, який вивчається. Мета наукового дослідження включає визначення об’єкта, достовірність вивчення його структури, характеристик, зв’язків на основі розроблення у науці принципів та методів пізнання для отримання корисних для діяльності людини результатів, впровадження в практику, отримання певного ефекту. Фундаментальна наука - це наука заради науки. Це частина науково-дослідницької діяльності без певних комерційних чи інших практичних цілей, Природознавство - приклад фундаментальної науки. Воно спрямоване на пізнання природи, такою, як вона є сама по собі, незалежно від того, який додаток отримають його відкриття: освоєння космосу або забруднення навколишнього середовища. І ніякої іншої мети природознавство не переслідує. Це наука для науки, тобто пізнання навколишнього світу, відкриття фундаментальних законів буття і збільшення фундаментальних знань.( ботаніка; зоологія; генетика; антропологія.) Прикладна наука - це наука, спрямована на отримання конкретного наукового результату, який актуально або потенційно може використовуватися для задоволення приватних або громадських потреб.Наприклад,- Біологія (рослинництво; тваринництво; селекція, клонування; медицина.). У фундаментальної і прикладної науки різні методи і предмет дослідження, різні підходи і кут зору на соціальну дійсність. У кожної з них свої критерії якості, свої прийоми і методологія, своє розуміння функцій вченого, своя власна історія і навіть своя ідеологія. Іншими словами, свій світ і своя субкультура.

4). Сьогодні педагогічні дослідження здійснюються за допомогою цілої системи різноманітних методів. До них належать: Традиційними називають методи, які педагогіка дістала у спадок від дослідників, що стояли біля витоків педагогічної науки. Педагогічне тестування(Тестування) –ЦЕ цілеспрямоване, однакове для всіх досліджуваних обстеження, що проводиться в умовах строгого контролю. Від інших способів обстеження тестування відрізняється простотою, доступністю, точністю, можливістю автоматизації. Це дозволяє об’єктивно виміряти характеристики педагогічного процесу, що вивчаються. Метод моделювання– це метод створення і дослідження моделей. Наукова модель – уявна чи матеріально реалізована система, яка адекватно відображає предмет дослідження і здатна замінити його так, що вивчення моделі сприяє отриманню нової інформації про цей предмет. Головна перевага моделювання – можливість охопити систему цілісно. Моделювання у педагогіці успішно застосовується для вирішення таких завдань, як поліпшення планування навчального процесу, оптимізація структури навчального матеріалу, управління пізнавальною діяльністю, управління навчально-виховним процесом та ін. Метод педагогічного спостереження– спеціально організоване сприймання педагогічного процесу в природних умовах. Розрізняють спостереження пряме й опосередковане, відкрите й закрите, а також самоспостереження. Організовуючи спостереження, важливо мати його план, визначити термін, фіксувати результати. Спостереження повинно бути систематичним. Якщо педагог тільки реєструє поодинокі факти, що впадають у вічі, то поза його увагою залишаються вихованці, які прагнуть приховати свою внутрішню позицію. За зовнішньою поведінкою треба вміти побачити справжні причини, а за словом – справжні мотиви.

Метод бесіди –джерело і спосіб пізнання педагогічного явища через безпосереднє спілкування з особами, яких дослідник вивчає в природних умовах. Щоб вона була результативною, необхідно мати її план, основні й додаткові запитання; створити сприятливу атмосферу для відвертого обміну думками; врахувати індивідуальні особливості співбесідника; виявити педагогічний такт; уміти запротоколювати бесіду. Отримані результати бесіди доцільно порівняти з інформацією про особистість, отриманою за допомогою інших методів. Різновид бесіди - інтерв’ю.На відміну від бесіди, яку проводять у природній, невимушеній, обстановці, під час інтерв’ю дослідник ставить наперед визначені запитання у певній послідовності й записує відповіді співбесідника. Цей метод найдоцільніший, якщо дослідник упевнений в об’єктивності відповідей опитуваних, адже інтерв’ю не передбачає уточню вальних запитань. Використовуючи його, слід враховувати можливі типи респондентів: несміливий, боязкий, балакучий, жартівник, сперечальник, самовпевнений. Результати інтерв’ю залежать від продуманості запитань. Метод анкетування– дає змогу підвищити об’єктивність інформації про педагогічні факти, явища, процеси, їх типовість, оскільки передбачає отримання інформації від якнайбільшої кількості опитаних. За характером анкети поділяють на: відкриті– передбачають довільну відповідь на поставлене запитання;закриті– до поставлених запитань пропонуються варіанти готових відповідей на вибір опитуваного;напіввідкриті– крім вибраної з готових відповіді, можна висловити й власну думку;полярні– потребують вибору однієї з полярних відповідей типу «так» чи «ні», «добре» чи «погано» та ін. Педагогічний експеримент(лат.experimentum– проба, дослід). Суть експерименту як методу дослідження полягає у спеціальній організації педагогічної діяльності учителів і учнів, вихователів і вихованців з метою перевірки й обґрунтування наперед розроблених теоретичних припущень, або гіпотез. Якщо гіпотеза знаходить своє підтвердження в педагогічній практиці, дослідник робить відповідні теоретичні узагальнення і висновки. Метод педагогічного експерименту– науково поставлений дослід організації педагогічного процесу в точно враховуваних умовах. Забезпечує найдостовірніші результати в педагогічних дослідженнях. Залежно від мети дослідження розрізняють такі види педагогічного експерименту: констатувальний– вивчаються наявні педагогічні явища;перебірковий, уточнювальний– перевіряється гіпотеза, створена у процесі усвідомлення проблеми;творчий, перетворюючий, формувальний– конструюються нові педагогічні явища. Метод вивчення шкільної документації та учнівських робіт.Особові справи учнів, класні журнали, контрольні роботи, зошити з окремих дисциплін, предмети, виготовлені в навчальних майстернях, дають дослідникові об’єктивні дані, що характеризують індивідуальні особливості учнів, їх ставлення до навчання, рівень засвоєння знань, сформованості вмінь та навичок. Шкільна документація (загальношкільний план роботи, плани роботи предметних комісій, класних керівників, протоколи засідань педагогічної ради та ін.) дає змогу скласти уявлення про стан навчально-виховної роботи в школі загалом і на окремих її ділянках зокрема. Під час дослідження проблем навчально-виховного процесу виявляють чинники, сприяють їх вирішенню, визначають рівень ефективності їх впливу. Метод рейтингу– оцінка окремих сторін діяльності компетентними суддями (експертами). До експертів висуваються такі вимоги: компетентність – знання сутності проблеми; креативність – здатність творчо вирішувати завдання; позитивне ставлення до експертизи; відсутність схильності до конформізму – наявність власної думки і здатність обстоювати її; наукова об’єктивність; аналітичність і конструктивність мислення; самокритичність. Метод узагальнення незалежних характеристик– узагальнення відомостей про учнів, отриманих за допомогою інших методів, зіставлення цих відомостей, їх осмислення. Метод психолого-педагогічного тестування– випробування учня на певний рівень знань, умінь або загальну інтелектуальну розвиненість за допомогою карток, малюнків, задач-шарад, ребусів, кросвордів, запитань. Екзаменаційні білети також можна складати у формі тестів. Результати тестування визначають підрахуванням відсотків розв’язаннях тестів. Метод соціометрії –вивчення структури і стилю взаємин у колективі (запозичений з соціології). Учневі пропонують відповісти на запитання типу:«З ким би ти хотів...» (сидіти за однією партою, працювати поруч у майстерні, грати в одній команді та ін.). На кожне запитання він має дати три або більше«вибори».За числом виборів можна визначити місце, роль, статус кожного члена колективу, наявність внутрішньоколективних угруповань, їх лідерів. Отримані дані дають змогу змоделювати внутрішньоколективні стосунки: рівень згуртованості колективу, способи його впливу на важкого учня та ін. Метод соціометрії використовують спільно з іншими методами, оскільки він не розкриває мотивів взаємин у колективі, а лише відображає загальну їх картину. Метод аналізу результатів діяльності учня– аналіз результатів різних видів діяльності учня (передусім успішності, виконання громадських доручень, участі в конкурсах та ін.), який допомагає скласти уявлення про нього за реальними справами. На підставі вивчення виробів учня в майстерні, наприклад, можна зробити висновок про його акуратність, старанність у роботі. Виготовлені в технічних гуртках моделі свідчать про спрямованість інтересів і нахилів. Відповіді на уроках характеризують його пам’ять, мислення, уяву, погляди, переконання. Колекції поштових марок, малюнків і віршів в альбомі є матеріалом для висновків про спрямованість уваги, спостережливості, творчої уяви, естетичних почуттів і художніх здібностей школяра. У щоденниках учні занотовують певні події свого життя і ставлення до них.

5). Для вибору проблеми та теми дослыдження рекомендовано: Ι етап. Вибір теми дослідження:

1.Уясніте, в чому головна проблема, її практичний і суспільний сенс.
2.Обдумайте і обговоріть з іншими, чи є дана проблемна тема достатньої значущою в теоретичному і (або) практичному сенсі, щоб затратити зусилля на роботу з неї, чи немає вже готових аналогів вирішення цієї проблеми, чи не є вона частиною іншої, більш загальної (який саме, чи є рішення цієї загальної проблеми?).
3.В залежності від попереднього відповіді, обміркуйте: Ваша робота буде носити теоретико-прикладної або практично-прикладний характер, а потім вирішите, розташовуєте Ви достатніми ресурсами (знаннями, джерелами додаткової інформації, базою проведення дослідження) для здійснення роботи над проблемною темою в прийнятні терміни.
Формулювання Вашої теми дослідження повинна обов'язково містити проблему і вказувати на конкретні дії (діяльність) у галузі дослідження.
Не рекомендується формулювати тему у вигляді називних пропозиції. Назва теми краще починати з відкладального іменника («Виявлення ...», «Встановлення ...», «Підготовка ...», «Організація ...», «Конструювання ...», «Корекція ...» і т.д.), який конкретизує область дослідження.
II етап. Написання «введення»
Вступ містить:
а) обгрунтування актуальності Вашої теми дослідження, яке включає:
· Соціальну актуальність, тобто необхідно довести, чому те, чим Ви будете займатися, потрібно суспільству.
· При обгрунтуванні соціальної актуальності можна послатися на урядові, нормативні документи, що дозволить Вам більш впевнено говорити про значущість теми.
· Психолого-педагогічну актуальність, яка передбачає короткий (ми підкреслюємо, - короткий) огляд літератури з досліджуваної проблеми з її аналізом.
· Ви повинні проаналізувати, що напрацьовано в філософської, психологічної, педагогічної, методичної та ін літературі, що Вас влаштовує, і що не задовольняє сьогоднішніх умов;
· Практичну актуальність, тобто що не вдається на практиці, навіть якщо є теоретичне вирішення проблеми.
Таким чином, Ви виявите протиріччя між належним і сущим, тобто між тим, що треба і тим, що є.
III етап. Визначення логічної структури психолого-педагогічного дослідження і його наукового апарату
Для чіткого визначення меж проблемної теми, з'ясування того, чим ви будете займатися, необхідно визначити:
а) проблему, б) мета вашої роботи; в) об'єкт і предмет дослідження; г) гіпотезу; д) завдання.
Найчастіше педагоги-практики не надають значення виділеним компонентів, вважаючи їх необов'язковими.
Тим не менш, саме їх виділення дозволяє уточнити зміст діяльності, визначити напрям пошуку, виключити зайве і непотрібне, звузити межі пошуку в роботі над проблемною темою, зосередити увагу на головному і істотному.
ПРОБЛЕМА ДОСЛІДЖЕННЯ - щось невідоме в науці (що дуже суттєво) і відображає протиріччя процесу пізнання на його історично певному етапі. Сутність проблеми - протиріччя між належним і сущим.
ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ - це те педагогічне явище, процес вивчення сутності, властивостей, відносин якого стане головним у Вашій роботі.
Для простоти сказаного можна дати такі поради: в проблемній темі необхідно виділити ключове слово або ключове словосполучення, яке і буде об'єктом.
Інакше кажучи, кожен з працюючих над проблемною темою повинен буде визначити, що в самій темі представляє інтерес для дослідження. ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ - це конкретні елементи, зв'язки, відносини об'єкта, які підлягають дослідженню в роботі над проблемною темою.
Тобто предмет дослідження або збігається з об'єктом, або вже його.
6). Етапи педагогічного дослідження. Розпочинаючи педагогічне дослідження, важливо з’ясувати його вихідні положення, а саме: актуальність проблеми, об’єкт, предмет мету, гіпотезу та завдання дослідження. Проблема дослідженняв широкому значенні – складне теоретичне або практичне питання, що потребує вивчення, вирішення. Проблема має бути відображена насамперед у темі дослідження. Об’єкт дослідження– частина об’єктивної реальності, яка на цьому етапі стає предметом практичної й теоретичної діяльності людини як соціальної істоти (суб’єкта). Об’єктами педагогічних досліджень можуть бути діяльність педагогів, учнів, педагогічні стосунки між суб’єктом і об’єктом навчально-виховної роботи, особистістю та колективом, між вихованням і самовихованням, організація пізнавальної діяльності учнів, навчально-виховний процес тощо. Предмет дослідження– зафіксовані в досвіді, включені в процес практичної діяльності людини сторони, якості та відносини досліджуваного об’єкта з певною метою за даних умов. Предмет дослідження вужче поняття, ніж об’єкт дослідження. Об’єктами, наприклад, можуть бути методи виховання, а предметом – тільки одна група цих методів, наприклад, методи стимулювання виховання. 7). Мета дослідження– мета, яку поставив перед собою дослідник. Формулюючи мету дослідження, дослідник з’ясовує, який результат передбачає отримати і яким він має бути. Гіпотеза дослідження –його конкретизована мета. Завдання дослідження: а) вирішення певних теоретичних питань, що є загальною проблемою (наприклад, з’ясовування сутності дидактичного явища, вдосконалення його визначення, дослідження ознак); б) експериментальне вивчення практики вирішення проблеми, виявлення її типового стану, типових недоліків, їх причин, типових рис передового досвіду та ін.; в) обґрунтування системи заходів, необхідних для вирішення поставленого завдання; г) експериментальна перевірка пропонованої системи заходів щодо відповідності її критеріям оптимальності; ґ) вироблення методичних рекомендацій для тих, хто використовуватиме результати дослідження на практиці.

8). Етапи науково-педагогічного дослідження:

· етап включає загальне ознайомлення з проблемою дослідження, обґрунтування її актуальності, рівня розробленості; визначення об'єкта, предмета та теми дослідження; формулювання загальної та проміжної мети дослідження, співвіднесення з метою завдань.

· етап складається з вибору методології - вихідної концепції, опорних теоретичних положень, єдиного задуму та дослідницького підходу, що визначають хід і передбачувані результати дослідження.

· етап передбачає побудову гіпотези дослідження - теоретичної конструкції, справедливість якої слід довести.

· етап охоплює вибір методів дослідження; проведення констатуючого експерименту з метою встановлення вихідного стану предмету дослідження.

· етап складається з організації і проведення перетворюючого експерименту.

· етап вміщує аналіз, інтерпретацію та оформлення результатів дослідження.

· етап передбачає розробку практичних рекомендацій.

Отже, весь процес наукового дослідження можна приблизно відобразити у вигляді такої логічної схеми:

· Обґрунтування актуальності обраної теми.

· Постановка мети і конкретних завдань дослідження.

· Визначення об'єкта і предмета дослідження.

· Вибір методів (методики) проведення дослідження.

· Опис процесу дослідження.

· Обробка і обговорення результатів дослідження.

· Формулювання висновків і оцінка одержаних результатів.

Під організацією досліджень розуміють взаємозв'язок складових елементів дослідницької роботи.

9). Ме́тод — систематизована сукупність кроків, які потрібно здійснити, щоб виконати певну задачу чи досягти певної мети; поняття тотожне алгоритму дій і технологічному процесу. Науко́вий ме́тод (або Ме́тоди науко́вого дослі́дження) сукупність методів встановлення параметрів, структури, інших характеристик досліджуваних об'єктів. Метод включає в себе способи дослідження феноменів, систематизацію, коригування нових і отриманих раніше знань. Висновки робляться за допомогою правил і принципів міркування на основі емпіричних (спостережуваних і вимірюваних) даних про об'єкт^[1]. Базою для отримання даних є спостереження та експерименти. Для пояснення спостережуваних фактів висуваються гіпотези і будуються теорії, на підставі яких формулюються висновки та припущення. Отримані прогнози перевіряються експериментом або збором нових фактів^[2]. Важливою стороною наукового методу, його невід'ємною частиною для будь-якої науки, є вимога об'єктивності, що виключає суб'єктивне тлумачення результатів. Не повинні прийматися на віру будь-які твердження, навіть якщо вони виходять від авторитетних учених. Для забезпечення незалежної перевірки проводиться документування спостережень, забезпечується доступність для інших вчених всіх вихідних даних, методик і результатів досліджень. Це дозволяє не тільки отримати додаткове підтвердження шляхом відтворення експериментів, але й критично оцінити ступінь адекватності (валідності) експериментів і результатів по відношенню до перевіреної теорії. Наукове дослідження– процес цілеспрямованого вивчення певного об’єкта (предмета або явища), використовуючи наукові методи з метою встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення у практичній діяльності людей. Науково-дослідний процес– це сукупність організаційних, методичних і технічних прийомів, здійснюваних за допомогою певних процедур.

10). Як метод наукового пізнання спостереження дає можливість одержувати первинну інформацію у вигляді сукупності емпіричних тверджень. Емпірична сукупність стає основою попередньої систематизації об´єктів реальності, роблячи їх вихідними об´єктами наукового дослідження. Спостереження мусить відповідати таким вимогам: - передбачуваності заздалегідь (спостереження проводиться для певного, чітко поставленого завдання); - планомірності (виконується за планом, складеним відповідно до завдання спостереження); - цілеспрямованості (спостерігаються лише певні сторони явища, котрі викликають інтерес при дослідженні); - вибірковості (спостерігач активно шукає потрібні об´єкти, риси, явища); - системності (спостереження ведеться безперервно або за певною системою). Вимірювання - це процедура визначення числового значення певної величини за допомогою одиниці виміру. Цінність цієї процедури полягає в тому, що вона дає точні, кількісно визначені відомості про об´єкт. При вимірюванні необхідні такі основні елементи: об´єкт вимірювання, еталони, вимірювальні прилади, методи вимірювання. Вимірювання ґрунтується на порівнянні матеріальних об´єктів. Найважливішою складовою наукових досліджень є експеримент - апробація знання досліджуваних явищ в контрольованих або штучно створених умовах. Це такий метод вивчення об´єкта, коли дослідник активно і цілеспрямовано впливає на нього шляхом створення штучних умов чи застосування звичайних умов, необхідних для виявлення відповідних властивостей. Сам термін «експеримент» (від латинського experimentum - спроба, дослід) означає науково поставлений дослід, спостереження досліджуваного явища у певних умовах, що дозволяють багаторазово відтворювати його при повторенні цих умов. Експеримент - важливий елемент наукової практики вважається основою теоретичного знання, критерієм його дійсності. Особливого значення набуває експеримент при вивченні екстремальних умов. З розвитком науки і техніки сфера експерименту значно розширюється, охоплюючи все більшу сукупність об´єктів матеріального світу. 11). Методи теоретичних досліджень: Аналогія– це метод, відповідно до якого на підставі подібності предметів за одними ознаками робиться висновок про їх подібність за іншими ознаками. Аналогія, як і неповна індукція, сама по собі ще не може гарантувати достовірні висновки. Аналогія не дає достовірного знання: якщо роздуми за аналогії є істинними, то це ще не означає, що його результати будуть істинними. Для підвищення вірогідності висновків за аналогієюнеобхідно прагнути, дотого, щоб:

· були охвачені внутрішні, а не зовнішні якості об'єктів, які співпадають;

· ці об'єкти були подібні в вважливих і суттєвих ознаках, а не в випадкових і другорядних;

· врахування не тільки подібностей, а й відмінностей - щоб останнє не перенести на інший об'єкт. Екстраполяція(від–над, і–змінюю, виправляю) – метод наукового дослідження, який полягає в розповсюдженні висновків, отриманих із спостережень над однією частиною об'єкта. Ідеалізація–це конструювання подумки об'єктів, які не існують у дійсності або практично нездійсненні (наприклад, абсолютно тверде тіло, абсолютно чорне тіло, лінія, площина). Мета ідеалізації: позбавити реальні об'єкти деяких притаманних їм властивостей і наділити (подумки) ці об'єкти певними нереальними і гіпотетичними властивостями. При цьому мета досягається завдяки:

· багатоступінчастому абстрагуванню (наприклад, абстрагування від товщини приводить до поняття "площина");

· переходу подумки до кінцевого випадку в розвитку якоїсь властивості (абсолютно тверде тіло);

· простому абстрагуванню (рідина, що не стискується).

· Будь-яка ідеалізація правомірна лише в певних межах. Формалізація– це метод, за. допомогою якого змістовне знання відображується у формалізованій мові. Формалізація основана на мисленні, що дозволяє відображати основні закономірності й процеси розвитку об'єктів навколишнього світу в знаковій формі за допомогою спеціальних знаків, символів, формул чи форма Метод формалізації дає можливість звільнитися від інтуїтивних уявлень, малопридатних для науки через їхню невизначеність і неоднозначність. Необхідною умовою для побудови такої мови є використання аксіоматичного методу, завдяки якому вдається одержати всі твердження теорії з невеликої кількості положень (аксіом), які приймаються без доведення. Аксіоматичний метод– метод побудови наукової теорії, за якого деякі твердження приймаються без доведень, а всі інші знання виводяться з них відповідно до певних логічних правил.

Гіпотеза та припущення. У становленні теорій як системи наукового знання найважливішу роль відіграє гіпотеза. Гіпотеза є формою осмислення фактичного матеріалу, формою переходу від фактів до законів. Історичний методдає змогу дослідити виникнення, формування та розвиток процесів і подій у хронологічній послідовності з метою виявлення внутрішніх та зовнішніх зв'язків, закономірностей та суперечностей. Один з основних методів наукового пізнання в суспільних науках. Систематизація– специфічний метод дослідження, пізнавальний процес упорядкування деякої множини розрізнених об'єктів і знання про них. Упорядкування здійснюється шляхом встановлення єдності і відмінності елементів, що підлягають систематизації, визначення місця кожного елемента відносно один одного. При цьому використовуються логічні операції порівняння, абстрагування, класифікації, аналізу і синтезу, опису та пояснення. Результатом систематизації є відповідна наукова система об'єктів і знань про них. Метод класифікації. Система класифікації визначається і характеризується використаним методом класифікації, ознаками класифікації, послідовністю і кількістю рівнів класифікації, кількістю угруповань.

13). У науковій літературі підкреслюється, що правильно постав­лена проблема є передумовою успіху її вивчення. Щоб перейти від практичного завдання до наукової проблеми, необхідно виконати два процеси: а) визначити, які наукові знання потрібні, аби вирі­шити практичне завдання; б) встановити, чи є для цього необхідні наукові знання. В кожному дослідженні треба вирізнити вихідні засади проблеми, а також довести, що для її вивчення існує необхідне «поле» пошу­ку, є базові наукові знання та засоби їх практичної реалізації. Пошук педагогічної проблеми - досить складне завдання. Обґрунтування актуальності проблеми передбачає відповідь на запитання: чому цю проблему важливо розв'язувати сьогодні. Що конкретніше сформульована педагогічна проблема і тема, то легше визначити об'єкт і предмет дослідження, його мету і зав­дання. Існує два типи гіпотез. Перший тип - теоретичні гіпотези, в основу яких покладено наукові закономірності, методологічні положення, логічні суджен­ня, аргументовані прогнозування, фундаментальні знання, що можуть бути не лише педагогічними, а й суміжними знаннями з психології, соціології тощо. Такі гіпотези є вагомими і значущи­ми, бо вони є засобом розвитку відповідної галузі педагогічної на­уки і елементом педагогічної теорії.Другий тип — емпіричні гіпотези. Вони ґрунтуються на резуль­татах попереднього практичного досвіду, що нерідке набувається методом « проб і помилок » Цей тип гіпотез також має певну науко­ву цінність. Існують певні правила роботи з літературою, які треба врахо­вувати молодому науковцю: 1) складання попереднього бібліографічного списку джерел, 2) підбір публікацій, 3) опрацювання публікацій. Варто акцентувати значення картотеки дослідника, що скла­дається у процесі накопичення інформаційних матеріалів і дозво­ляє контролювати та регулювати процес перегляду літератури. Поради щодо оформлення картотеки можна одержати в довідковій службі бібліотек. Важливим джерелом накопичення інформації є вивчення та аналіз педагогічного досвіду.

14). Формою узагальнення результатів дослідження може бути усний виклад або друкована праця. Усний виклад являє собою повідомлення або виступ перед аудиторією. Друкованою працею може бути реферат, стаття, науковий звіт, дисертація, монографія. За результатами дослідження його автори також можуть підготувати до друку навчальний чи методичний посібник. З усним викладом науковець може виступити на науковій нараді, семінарі, конференції, симпозіуми та ін. Зазвичай, час виступу обмежений. Тому повідомлення, а тим більше доповідь, повинні бути стислими, конкретними, чіткими і якнайповніше відображати суть виступу. Для досягнення цього виступ доцільно будувати за такою схемою: Вихідні позиції. Показується, яку наукову концепцію покладено в основу наукового дослідження. Коротко дається виклад стану досліджуваної проблеми, обґрунтовується вибір теми дослідження і її актуальність. Слід підкреслити, що усний виступ повинен розкривати тільки основну ідею проведеного дослідження і ні в якому разі не деталізувати окремі його положення. Для цього дослідник повинен глибоко усвідомлювати одержані результати, знайти найдоцільнішу форму їх викладу, глибоко аргументувати і обгрунтувати їх як фактичним матеріалом, так і логічними міркуваннями. Головним у науковому виступі повинна бути його змістовність і наукова аргументація. Зайві слова, маловідомі терміни тільки знижують якість повідомлення чи виступу. При написанні доповіді треба врахувати, що значна частина матеріалу може бути викладена на плакатах (слайдах). На плакатах звичайно подають: статистичні матеріали, графічну інтерпретацію взаємозв'язків між елементами якоїсь системи, структуру системи, алгоритми, схему експерименту, виявлені залежності у табличній або графічній формі та ін.