Завдання або кейси для поточного контролю знань і вмінь здобувачів вищої освіти

Ситуації для аналізу:

1. З посиланням на конкретні нормативно-правові акти (статті, пункти) визначить поняття, соціальне призначення, принципи діяльності та задачі установ і органів, які виконують покарання, структуру, компетенція та підпорядкованість установ і органів, які виконують покарання.

2. Назвіть роль і місце установ і органів держави, які виконують покарання, у системі правоохоронних органів, а також види, загальні і специфічні ознаки кримінальних покарань, які виконують ці органи і установи виконання покарань у відповідності із законодавством.

3. Проаналізуйте пенітенціарну реформу

Критерії оцінювання під час поточного контролю

У відповідності до визначених критеріїв поточний контроль здійснюється за визначеною силабусом (робочою навчальною програмою) системою.

Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти

Оцінка за шкалою силабусу	Кількість набраних балів	Критерії оцінювання
Здобувач вищої освіти …
A	90-100	ВІДМІННО – відмінне виконання, лише з незначною кількістю помилок
B	82-89	ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
C	74-81	ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок
D	64-73	ЗАДОВІЛЬНО – непогано,але зі значною кількістю недоліків
E	60-63	ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
Fx	35-59	НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно працювати перед тим, як отримати залік
F	0-34	НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібна серйозна подальша робота

Методичні вказівки (рекомендації̈) для викладачів, які проводять семінарські / практичні заняття

1. Методичні рекомендації:

Готуючись до семінарського заняття, здобувач вищої освіти повинен проаналізувати свій конспект лекції, рекомендовані літературні та нормативні джерела до теми , скласти робочий запис відпрацьованого матеріалу і використати його при відповіді на запитання семінару.

По першому питанню– розкрити правову основу діяльності ДКВС України її основні функції, завдання в світлі пенітенціарної реформи

По другому питанню– розкрити соціальне призначення органів і установ виконання покарань ; показати побудову органів і установ виконання покарань в залежності від виду покарання, яке виконується, види органів виконання покарань та установ виконання покарань (арештні доми, кримінально-виконавчі установи відкритого і закритого типу, спеціальні виховні установи), вказати на категорії осіб, що відбувають покарання в органі чи установі.

По третьому питанню– охарактеризувати моделі державного управління пенітенціарними системами: світова та європейська практика, визначити та оцінити проблеми відомчого підпорядкування вітчизняних пенітенціарних установ Міністерству юстиції України в аспекті дотримання Україною європейських стандартів.

По четвертому питанню –охарактеризувати права та обов’язки персоналу органів та установ виконання кримінальних покарань.

2.Рекомендовані теми рефератів:

1. Місце та роль органів та установ виконання покарань, у системі органів державної влади, які здійснюють боротьбу зі злочинністю.

2. Взаємодія між органами та установами виконання покарань та іншими правоохоронними органами.

3. Правовий статус працівників органів та установ виконання покарань.

Додатки

Тестові завдання:

1. Установами виконання покарань є:

а. центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань (Державна пенітенціарна служба України), його територіальні органи управління, кримінально-виконавча інспекція;

б. арештні доми, кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи;

в. органи внутрішніх справ, органи прокуратури, судові органи, кримінально-виконавча інспекція;

г. кримінально-виконавча інспекція та кримінально-виконавчі установи;

д. Державна пенітенціарна служба України та його територіальні органи управління

2. Кримінально-виконавчі установи поділяються на:

а. кримінально-виконавчі установи 3 рівнів безпеки;

б. кримінально-виконавчі установи відкритого типу (виправні центри) і кримінально-виконавчі установи закритого типу (виправні колонії);

в. кримінально-виконавчі установи із полегшеними умовами тримання і кримінально-виконавчі установи із загальними умовами тримання;

г. кримінально-виконавчі установи з правом вибору місця проживання і кримінально-виконавчі установи без права вибору місця проживання;

д. виправні та виховні колонії.

3. Державна пенітенціарна служба Україниз питань виконання покарань є:

а. складовою Міністерства внутрішніх справ України;

б. складовою Міністерства юстиції України;

в. центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом;

г. складовою Збройних Сил України;

д. складовою Генеральної прокуратури України.

4. Слідчі ізолятори виконують функції:

а. виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених, які залишені для роботи з господарського обслуговування;

б. виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених, які залишені для роботи з господарського обслуговування;

в. виправних колоній мінімального рівня безпеки із полегшеними умовами тримання;

г. виправних центрів;

д. виправних колоній середнього рівня безпеки.

5. Департамент Державної виконавчої служби Міністерства Юстиції виконує покарання у виді:

а. позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт;

б.штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт;

в. тільки штрафу;

г. штрафу і конфіскації майна;

д.тільки конфіскації майна.

7. Військові частини та гауптвахти:

1. виконують покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні засуджених військовослужбовців строкової служби;

2. виконують покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні засуджених військовослужбовців строкової служби, а також покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, або кваліфікаційного класу;

3. виконують покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, засуджених за злочини невеликої тяжкості, арешту з утриманням засуджених на гауптвахтах, а також здійснюють контроль за поведінкою засуджених військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням;

4. виконують покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, або кваліфікаційного класу, службового обмеження для військовослужбовців, засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості;

5. виконують покарання у виді арешту з утриманням засуджених на гауптвахтах, а також здійснюють контроль за поведінкою засуджених військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням

Підготовлено	Дрьомін Віктор Миколайович, д.ю.н., професор, завідувач кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», [email protected], (0482) 32-07-08 Федчун Наталія Олександрівна, к.ю.н., доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА»
Переглянуто

Заняття № 3

Форма заняття: семінар

Тема

Види покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, правові засади та особливості організації їх виконання. Міжнародно-правові стандарти поводження з засудженими до альтернативних покарань.

Мета вивчення

Сформувати систему науково обґрунтованих знань щодо системикримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, основних проблем призначення та виконання альтернативних покарань та міжнародних документів щодо застосування зазначених видів покарань.

Результати навчання

Після семінару здобувач вищої освіти буде (спроможний):

1. демонструвати розуміння системи кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі та органів і служб, що їх виконують;

2. аналізуватиміжнародні документи щодо застосування покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.

3. оцінюватипризначення та виконання альтернативних покарань.

Література

1 Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 25-26. - Ст. 131 (з наступними змінами та доповненнями).

2 Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 липня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 3-4. - Ст. 21 (з наступними змінами та доповненнями).

3 Про пробацію: Закон України від 5 лютого 2015 року // Відомості Верховної Ради України. - 2015. - № 13. - Ст. 93.

4 Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – № 24. – Ст. 207.

5 Стандартные минимальные правила Организации Объединенных Наций в отношении мер, не связанных с тюремным заключением (Токийские правила): Приняты резолюцией Генеральной Ассамблеи 45/110 14 декабря 1990 г. // Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: НОРМА – ИНФРА-М, 1998. – С. 217-225.

6 Європейські правила щодо громадських санкцій та заходів: Рекомендація № R (92) 16. Прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 19 жовтня 1992 р. // Європейські громадські санкції та заходи (матеріали семінарських слухань 11-12 квітня 2000 р.). – К., 2000. – С. 5-25.

7 Беца А. Нетюремные санкции и их применение в зарубежных уголовно-правовых системах. // В поисках альтернатив тюремному наказанию (материалы международного симпозиума 15-16 января 1997 г.). – К., 1997. – С. 125-152.

8 Богатирьов І.Г. Теоретичні основи запобігання злочинності серед засуджених до покарань, альтернативних позбавленню волі // Наук. вісник Юрид. акад. Міністерства внутр. справ: Зб. наук. пр. - 2005. - № 1. - С. 290–297.

9 Дрьомін В.М. Альтернативні покарання в механізмі деінституціоналізації в’язниці та перспективи створення служби пробації в Україні. - В кн.: Керівник, учений, педагог: Збірник матеріалів, присвячених 60-річчю з дня народження Георгія Радова / За заг. ред. В.П. Пєткова. – Кировоград: Кіровоградський юридичний інститут ХНУВС, 2009. – С. 155-186.

10 Дрьомін В.М. Еволюція покарань в контексті превентивних можливостей: від позбавлення волі до пробації // Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. праць. – Одеса: Юрид. л-ра, 2007. – № 32. – С. 265-271.

11 Дрьомін В.М. Каральна політика держави та проблеми деінституціалізації тюремного середовища // Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. праць / Редкол.: С.В. Ківалов (голов. ред.) та ін. – О. : Юрид. л-ра. – 2009. – №47.– С. 131-15%.

12 Черкасов С.В. Проблеми застосування в Україні покарань, альтернативних позбавленню волі // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Одеса: Юрид. л-ра, 2002. – Вип. 16. – С. 699-702.

13 Черкасов С.В. Розвиток системи покарань, альтернативних позбавленню волі (історичний нарис) // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2004. – № 3 (Ч. ІІ). – С. 141-145.

14 Черкасов С.В. Кримінологічна концепція альтернативних мір покарання: Автореф. дис. канд. юрид. наук. – Одеса, 2005. – 19 с.

15 Черкасов С.В. Альтернативні покарання: соціально-правова природа та проблеми впровадження // Правові та інституційні механізми забезпечення сталого розвитку України: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (15-16 травня 2015 р., м. Одеса,): у 2 т. Т.2 / відп. ред. М.В. Афанасьєва. – Одеса: Юридична література, 2015. – С. 277-279.

Питання заняття

1. Поняття та види кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.

2. Вимоги міжнародних документів щодо застосування покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.

3. Порядок виконання покарання у виді штрафу та конфіскації майна.

4. Порядок виконання покарання у виді громадських та виправних робіт