ІІ. Теорія і методика виховання. 1. Процес виховання: структура, рушійні сили.

1. Процес виховання: структура, рушійні сили.

Поняття процесу виховання. Структурні елементи процесу виховання. Рушійні сили виховного процесу – сукупність суперечностей. Компоненти процесу виховання: свідомість, емоційно-почуттєва сфера, навички і звички поведінки.

2. Закономірності та принципи виховання, їх характеристика.

Поняття закономірностей, принципів, правил виховання. Характеристика закономірностей виховання. Характеристика принципів виховання: цілеспрямованості, зв’язку з життям, єдності свідомості і поведінки; виховання у праці; комплексного підходу; поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю учнів; поваги до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього; індивідуального підходу, наступності; єдності педагогічних вимог школи, сім’ї і громадськості.

3. Методи виховання: формування свідомості особистості, характеристика методів стимулювання діяльності і поведінки.

Поняття методів, прийомів виховання. Методи формування свідомості особистості: бесіда (фронтальна (колективна); групова; індивідуальна), лекція, диспут, дискусія, переконання, навіювання, метод прикладу. Методи стимулювання діяльності і поведінки: гра, змагання, заохочення, покарання.

4. Методи виховання: характеристика методів організації діяльності, спілкування та формування досвіду суспільної поведінки, методи контролю і аналізу ефективності виховного процесу.

Поняття методів, прийомів виховання. Методи організації діяльності, спілкування та формування досвіду суспільної поведінки: педагогічна вимога; громадська думка; привчання; тренування; прогнозування: створення виховуючих ситуацій. Методи контролю і аналізу ефективності виховного процесу: педагогічне спостереження, бесіда, опитування (анкетне, усне), аналіз результатів громадсько корисної роботи, виконання доручень, створення ситуацій для вивчення поведінки вихованців.

5. Позаурочні форми організації виховання, їх характеристика.

Поняття форм виховної роботи. Форми позакласної виховної роботи: класна година, етична бесіда, зустрічі з відомими людьми, обговорення книг, читацькі конференції, виставки, масові свята, змагання, конкурси, олімпіади.

6. Позашкільні заклади в системі освіти і виховання.

Поняття позашкільних закладів в системі освіти, їх характеристика: дитячо-юнацькі центри міжнародного співробітництва, дитячі театри, дитячо-юнацькі кіноцентри, центри науково-технічної творчості, школи образотворчих мистецтв, палаци та будинки дитячої творчості, дитячі флотилії, дитячі залізниці, центри і станції юних техніків, дитячо-юнацькі спортивні школи, дитячі бібліотеки.

7. Колектив: поняття, структура, стадії розвитку. Шляхи формування колективу.

Поняття колективу. Ознаки колективу. Типи колективів у школі. Функції колективу: організаторська; виховна; стимулююча. Стадії формування колективу: «Пісчаний розсип», «М’яка глина», «Червоні вітрила», «Палаючий смолоскип». Шляхи формування учнівського колективу.

8. Розумове виховання: поняття, суть, завдання, шляхи. Типи світогляду, структура наукового світогляду.

Поняття розумового виховання. Мислення, розвиток розумових сил, культура розумової праці, формування наукового світогляду як складові розумового виховання учнів. Завдання розумового виховання. Поняття світогляду, його типи. Науковий світогляд його структура.

9. Моральне виховання: поняття, зміст, завдання, форми та методи.

Поняття морального виховання, моралі, етики. Завдання морального виховання. Напрями морального виховання: статеве виховання, екологічне виховання, виховання дисципліни, почуття обов’язку і відповідальності, інтернаціональне та патріотичне виховання. Система моральних цінностей: абсолютно вічні, національні, громадянські, сімейні, цінності особистого життя. Методи морального виховання: стимулювання діяльності і поведінки (гра, заохочення, покарання, змагання), формування свідомості особистості (бесіда, диспут, дискусія, лекція, приклад, , переконання, навіювання), організації діяльності, спілкування та формування досвіду суспільної поведінки (педагогічна вимога, громадська думка, привчання, тренування, прогнозування, створення виховуючих ситуацій). Форми морального виховання: позаурочні, позашкільні.

10. Трудове виховання: завдання, принципи, форми організації. Система трудового виховання.

Поняття трудового виховання. Завдання трудового виховання. Система трудового виховання учнів. Принципи трудового виховання. Професійна орієнтація, економічне виховання, економічна свідомість. Методи трудового виховання: стимулювання діяльності і поведінки (гра, заохочення, покарання, змагання), формування свідомості особистості (бесіда, диспут, дискусія, лекція, приклад, , переконання, навіювання), організації діяльності, спілкування та формування досвіду суспільної поведінки (педагогічна вимога, громадська думка, привчання, тренування, прогнозування, створення виховуючих ситуацій). Форми трудового виховання: позаурочні), позашкільні.

11. Естетичне виховання: зміст, завдання, форми, засоби.

Поняття, завдання естетичного виховання. Засоби естетичного виховання: мистецтво, природа, праця, вивчення основ наук, ЗМІ. Напрями естетичного виховання школяра. Методи естетичного виховання: стимулювання діяльності і поведінки (гра, заохочення, покарання, змагання), формування свідомості особистості (бесіда, диспут, дискусія, лекція, приклад, , переконання, навіювання), організації діяльності, спілкування та формування досвіду суспільної поведінки (педагогічна вимога, громадська думка, привчання, тренування, прогнозування, створення виховуючих ситуацій). Форми естетичного виховання: позаурочні, позашкільні.

12. Сімейне виховання. Функції, види сімей. Форми роботи школи з сім’єю.

Поняття сім’ї, її функції: матеріально-економічна; житлово-побутова; репродуктивна; комунікативна.

Види сімей: благополучна, неблагополучна (сім'ї, у яких батьки алкоголіки, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя, асоціальні сім'ї (батьки схильні до правопорушень), конфліктні, неповні, ззовні благополучні, соціального ризику (малозабезпечені, багатодітні, з дітьми-інвалідами, батьками-інвалідами). Форми роботи школи з сім'єю: педагогічний лекторій, педагогічний всеобуч, день відкритих дверей, класні батьківські збори, відвідування батьків вдома, консультації, листування, запрошення батьків до школи, тематичні вечори запитань та відповідей.

13. Фізичне виховання: поняття, завдання, зміст, засоби. Система фізичного виховання.

Поняття, завдання фізичного виховання. Зміст фізичного виховання: гімнастика, легка атлетика, рухливі ігри, спортивні ігри, лижна, ковзанярська, кросова підготовка, плавання, теоретичні відомості. Засоби фізичного виховання: фізичні вправи, природні фактори, гігієнічні фактори. Система фізичного виховання: уроки фізичної культури, заходи в режимі дня школяра (фізкультхвилинки, фізкультпаузи, зарядка, організоване проведення перерв), позаурочні заходи (спортивні змагання, спортивно-масові заходи, спортивні секції), заняття спортом у позашкільних закладах, самостійні заняття фізичними вправами.

III. Історія педагогіки

1. Навчання і виховання в Стародавній Греції. Педагогічні погляди античних філософів.

Спартанське виховання: підготовка воїнів, навчання в агелах – державних закладах, ефебія – військова служба. Зміст спартанського виховання: фізичне, естетичне (музичне), моральне виховання. Афінське виховання: досягнення калокагатії – гармонії тіла і духу. Система шкіл: мусичні школи (школа граматиста, школа кіфариста), палестра (гімнастична школа), гімнасія, ефебія. Педагогічні погляди стародавніх грецьких і римських філософів: Сократ (самопізнання), Платон (створив нову систему виховання, об’єднавши систему спартанського та афінського виховання), Аристотель (природовідповідність виховання), Квінтіліан (гуманізм у навчанні).

2. Виховання, школа і педагогічна думка країн Європи в епоху Середньовіччя та Відродження.

Характерні риси педагогіки Середньовіччя: релігійний, становий характер виховання. Мета – підготовка до загробного життя. Системи освіти і виховання: церковне (духовне) виховання; лицарське виховання; міські (магістратські) школи або бюргерське виховання; середньовічні університети. Церковні школи (латинь, індивідуально-групова форма навчання, читання релігійних книг, катехізис, фізичні покарання, вивчення «семи вільних мистецтв»). Середньовічні університети. Перший університет Європи – Болонський (1158).

Епоха Відродження (14-16 ст.) – гуманізм. Видатні педагоги-гуманісти: В.да Фельтре (відкрив школу нового типу «Будинок радості»), Ф.Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель», Е.Роттердамського «Похвала глупоті», «Грубі вчителі», «Розмови запросто», М.Монтеня «Досліди»,Т.Мора «Золота книга про найкращий лад і про новий острів Утопія», Т.Кампанелли «Місто Сонця».

3. Педагогічна система Я.А.Коменського.

Життєвий і творчий шлях (засновник педагогіки, дидактики; : “Велика дидактика”, “Материнська школа”, “Пансофія”, “Про культуру природних обдарувань”, “Правила поведінки дітей”). Загально-педагогічні ідеї (мета виховання – підготовка людини до загробного життя; ступені виховання: розумове, моральне, релігійне виховання). Вікова періодизація (дитинство, отроцтво, юність, змужнілість). Чотирьохступенева система шкіл (материнська школа, школа рідної мови, латинська школа (гімназія), академія (університет). Дидактичні погляди (обґрунтування класно-урочної системи навчання). Принципи навчання: наочність, свідомість і активність, послідовність і систематичність. Вимоги до вчителя (любов і покликання до професії, працьовитість, гуманізм, освіченість).

4. Школа, освіта і педагогічна думка Давньої Русі.

Внесок давньоруських князів у розвиток освіти: Володимир, Ярослав Мудрий, Мономах. Шкільна освіта – частина загальнодержавної і церковної політики. Причини швидкого поширення грамотності на Русі: турбота про освіту князівської влади, навчання рідною мовою, самоосвіта, доступність для простих людей. Типи шкіл: школи «книжного вчення», «монастирські школи», школи-грамоти, кормильство (форма домашнього виховання дітей феодальної знаті.

5. Острозька та Києво-Могилянська академії – перші вищі навчальні заклади України.

Острозька академія – 1576, князь Костянтин Острозький – засновник. Острозький культурний центр: колегія, літературно-науковий гурток (редагував Острозьку Біблію, 1581 р.), друкарня (очолив Іван Федоров), бібліотека. Зміст навчання: «сім вільних мистецтв», слов’янська, грецька, польська і латинська мови.

Києво-Могилянська академія. Матеріальна та ідеологічна база – Київська братська школа 1615 р. 1632 р. – об’єднання Київської братської школи із Лаврською школою у Києво-братську колегію. 1694 – надання статусу академії. Навчально-виховні традиції: 8 класів: фара, інфіма, граматика, синтагма, піїтика, риторика, філософії і богослов’я.

6. Педагогічна система В.О. Сухомлинський.

В.О. Сухомлтнський (1918-1970) – видатний український педагог, дитячий письменник, засновник гуманістичної новаторської педагогіки. Принципи педагогічної системи: гуманізм. демократизм, класична та народна педагогіка. Школа – осередок культури. Чотири культи у школі: Батьківщина, Людина, Матір, Рідне слово.