Тема 3. Основні види договорів страхування

Семінар – 2 години

1. Майнове страхування та його різновиди.

2. Особисте страхування: поняття, ознаки та види.

3. Страхування відповідальності: особливості та види.

4. Підстави звільнення страховика від відповідальності.

Література

1-10, 13, 16, 18, 21-23, 26-29, 31, 32, 35, 36, 39, 40, 42, 50, 51, 54,57-62

Теми рефератів, доповідей

1. Особливості здійснення медичного страхування в Україні.

2. Страхування професійної відповідальності нотаріусів.

3. Розвиток міжнародної системи "Зелена картка".

4. Особливості страхування в зарубіжних країнах.

ТЕМИ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ

1. Правове положення страхових організацій.

2. Державне регулювання страхової діяльності.

3. Сутність ризиків у страхування.

4. Страхові ризики: поняття та види.

5. Перестрахування та співстрахування.

6. Правопорушення у сфері страхування.

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

1. Поняття та сутність страхування.

2. Юридична природа страхування.

3. Функції страхування.

4. Страховий ринок в сучасний період.

5. Поняття страхового права як комплексної галузі права.

6. Поняття і види джерел страхового права.

7. Найважливіші поняття і терміни страхування.

8. Види обовʼязкового страхування.

9. Види страхових правовідносин.

10. Відмова від здійснення страхової виплати.

11. Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні.

12. Добровільне страхування, його класифікація.

13. Договір страхування в системі цивільно-правових договорів.

14. Зміна страхувальника – фізичної особи у договорі страхування.

15. Істотні умови договору страхування.

16. Майнове страхування: поняття, правові особливості.

17. Моторне (транспортне) страхове бюро: правовий статус та завдання.

18. Недійсність договору страхування.

19. Обʼєднання страховиків (союзи, асоціації, тощо).

20. Обовʼязкове страхування, його сучасна концепція.

21. Органи управління страхових організацій.

22. Організаційно-правові форми страхових компаній.

23. Основні особливості особистого та майнового страхування.

24. Особисте страхування та його різновиди.

25. Особливості здійснення окремих видів страхування.

26. Перестрахування.

27. Підстави виникнення страхового зобовʼязання.

28. Поняття регресу і суброгації в страхуванні.

29. Поняття страховика в системі страхових правовідносин.

30. Поняття та зміст страхових правовідносин.

31. Поняття та особливості державного регулювання страхової діяльності.

32. Поняття форм страхування.

33. Порядок ліцензування страхової діяльності в Україні.

34. Порядок створення страхових компаній.

35. Порядок укладення договору страхування.

36. Права, обовʼязки та відповідальність страхових брокерів.

37. Права, обовʼязки, відповідальність страховика.

38. Права, обовʼязки, відповідальність страхувальника.

39. Правова ієрархія і характеристика видів законодавчих актів, що регулюють страхову діяльність.

40. Правовий статус страхових компаній.

41. Правовий статус страхувальника.

42. Припинення договору страхування.

43. Припинення страхових компаній (способи припинення).

44. Співстрахування.

45. Сторони страхового зобовʼязання.

46. Страховий платіж, страховий тариф.

47. Страховий ризик і страховий випадок: співвідношення понять.

48. Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

49. Строки позовної давності в страхуванні.

50. Товариства взаємного страхування.

51. Укладення договору страхування на користь третьої особи.

52. Умови та порядок здійснення страхової виплати.

53. Умови, що забезпечують фінансову стійкість страхових організацій.

54. Форми договору страхування: Правила страхування, страховий поліс.

55. Загальна характеристика страхових ризиків.

56. Види страхових ризиків до договорами майнового страхування.

57. Договір перестрахування: поняття та сторони. Види договорів перестрахування.

58. Поняття шахрайства у сфері страхування.

59. Шахрайницькі дії, що вчиняються страховиками.

60. Шахрайницькі дії, що вчиняються страхувальниками.

ТРАНСПОРТНЕ ПРАВО

Щодо поняття транспортного права України, то його можна розглядати в кількох значеннях: як галузь права, як галузь законодавства, як галузь юридичної науки і як навчальну дисципліну.

Транспортне право України як галузь права – це сукупність юридичних норм і правових інститутів, які регулюють суспільні відносини, що складаються в звʼязку з організацією і діяльністю транспорту по забезпеченню внутрішніх і зовнішніх транспортно-економічних звʼязків і потреб населення у перевезеннях.

Транспортне право як галузь законодавства України – це система (вся сукупність) нормативно-правових актів, що містять норми транспортного права, уособлені у вигляді кодифікованих і поточних законів, указів Президента України, статутів, настанов, постанов уряду, інструкцій, правил, технічних умов, інших нормативних актів.

Транспортне право України як галузь юридичної науки – це сукупність теоретичних понять, тлумачень і уявлень про транспортне право, його правові інститути, історичні аспекти становлення і перспективи розвитку, предмет і метод правового регулювання та сферу застосування. Предметом транспортного права як науки є належне визначення поняття і змісту основних категорій, всебічне дослідження механізму правового регулювання суспільних відносин, розкриття і пояснення складних процесів, визначення правового статусу субʼєктів транспортних відносин, а також підготовка кваліфікованих кадрів, здатних вирішувати питання на належному науковому рівні.

Як навчальна дисципліна транспортне право України являє собою системне викладання теоретичного і прикладного матеріалу відповідно до навчальної програми з курсу цієї галузі права. Такий матеріал утворює відповідну систему практичного та теоретичного засвоєння норм транспортного права як соціального явища.

Метою дисципліни є ознайомлення студентів з транспортним правом, оскільки вивчення дисципліни "Транспортне право" має важливе значення в системі всебічної підготовки майбутніх спеціалістів. Студенти засвоюють найважливіші поняття цивільного права в регулюванні транспортних правовідносин, набувають навички з використання чинного законодавства у професійній діяльності.

Недостатня правова підготовка фахівців призводить до втрат у сфері економіки, порушень в транспортній інфраструктурі.

Вивчення і засвоєння студентами зазначеної дисципліни сприяє усвідомленню необхідної побудови правової держави і дотримання верховенства Конституції України та права в суспільстві.

Семінарські заняття, як і підготовка до них, є активними формами навчального процесу. При підготовці до аудиторних занять студентам необхідно уважно опрацювати навчальну і наукову літературу з конкретної теми, добре вивчити діючі закони та інші нормативні акти, передбачені навчальною програмою і планом семінарських занять.

Студенти повинні вести робочий зошит, в якому треба конспектувати або реферувати обовʼязкову літературу з теми, занотовувати план виступу тощо.

Семінари проводяться переважно у формі заслуховування та обговорення відповідей студентів на запитання плану занять або дискусії з відповідних юридичних джерел. Відповіді мають грунтуватися на положеннях чинного законодавства.

На семінарах можуть заслуховуватись реферативні повідомлення, наукові доповіді і повідомлення студентів, виконуватись тестові завдання, що сприятиме поглибленому вивченню студентами транспортного права.

Практичне заняття проводиться у вигляді обговорення розвʼязань задач з дотриманням таких же вимог.

Вирішення задач має здійснюватися тільки у письмовій формі з обовʼязковою аргументацією та посиланням на відповідні правові норми.

Під час вивчення дисципліни "Транспортне право" студенту належить опанувати відповідну сукупність знань, вмінь і навичок.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні:

Знати

- проблеми науки;

- чинне транспортне законодавство;

- поняття, предмет і метод транспортного права України;

- систему, функції та принципи транспортного права;

- поняття, ознаки, структуру норм транспортного права;

- джерела транспортного права;

- особливості цивільно-правової відповідальності за порушення транспортних зобовʼязань;

Уміти

- правильно тлумачити та застосовувати транспортно-правові норми;

- використовувати знання для вирішення практичних завдань;

- здійснювати юридичний аналіз обставин для кваліфікації транспортних відносин;

- правильно застосовувати розʼяснення судових та інших органів у процесі застосування норм транспортного права;

- аргументувати власну точку зору та приймати рішення за конкретним завданням.

Наши рекомендации