Основні складові бойової підготовки підрозділів

ОФІЦЕРІВ ЗАПАСУ

ДИДАКТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ З ПРЕДМЕТУ "УПРАВЛІННЯ ПОВСЯКДЕННОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДРОЗДІЛІВ"

Тема 5: «Форми та методи проведення занять»

ХАРКІВ – 2014

Перше навчальне питання:

Основні складові бойової підготовки підрозділів

Повсякденна управлінська діяльність в сучасний період дуже різноманітна, оскільки вона пов’язана зі всіма сторонами складного життя військової частини.

Серед завдань повсякденної діяльності особливе місце займає організація бойової підготовки підрозділах та військових частинах.

Бойова підготовка є основним змістом повсякденної діяльності командирів (начальників), органів управління (штабів) і військ. Важливим показником рівня бойової підготовки є польова виучка військ, опанування необхідними знаннями та вміннями військово-професійної діяльності у ході занять, тренувань і навчань.

Процес підготовки Збройних Сил України за стандартами буде побудований на загальному стратегічному, оперативному та тактичному фоні за дворічним циклом навчання з трьома періодами підготовки (базовим, інтенсивним, підтримуючим) до 6 місяців кожний.

При цьому, основним змістом періодів підготовки буде:

базового– відновлення готовності до навчального процесу (відновлення озброєння і військової техніки, переміщення та укомплектування особовим складом, проведення організаційних заходів), проведення курсової (зборової) підготовки, опанування нових зразків озброєння та військової техніки;

інтенсивного – набуття оперативних (бойових) спроможностей за стандартами підготовки, які будуть визначені у переліку бойових завдань для кожної військової частини;

підтримуючого – підтримання готовності до виконання визначених завдань, удосконалення набутих спроможностей та їх перевірка, проведення зборових заходів з резервістами

Підготовка Збройних Сил України організується з урахуванням таких принципів:

· відповідність цілей і змісту навчання переліку конкретних завдань, визначених частинам і підрозділам в планах бойового застосування;

· цілеспрямоване і безперервне набуття бойових можливостей за визначеними стандартами підготовки;

· пріоритетність проведення практичних заходів, їх поєднання з комплексним відпрацюванням декількох тактичних епізодів;

· поєднання децентралізації процесу планування і проведення заходів підготовки, ресурсного забезпечення з централізацією визначення її мети і кінцевого результату.

Бойова підготовка складається з:

· індивідуальної підготовки офіцерського, сержантського, старшинського і рядового складу військової служби за контрактом;

· підготовки органів управлінь частин;

· підготовки частин і підрозділів.

Форми підготовки Збройних Сил України:

Форма навчання - організаційна сторона навчально-виховного процесу.

Вона залежить: від мети та складу тих, хто навчається, визначає структуру заняття, визначає місце та тривалість відпрацювання навчальних питань, ролі керівника заняття, використанню елементів матеріально-технічної бази.

Форми підготовки Збройних Сил України включають:

для індивідуальної підготовки – курсову підготовку, заняття з визначених предметів навчання (фізична, мовна тощо);

для підготовки органів військового управління (штабів військових частин) – тренування (роздільні, спільні, командно-штабні), командно-штабні навчання (переважно багатоступеневі, двосторонні), командно-штабні воєнні (військові) ігри;

для підготовки військових частин (підрозділів) – заняття (тактичні, тактико-спеціальні, інструкторсько-методичні, з предметів навчання тощо), тренування (з виконання стандартів, мобілізаційні), навчання (тактичні, тактико-спеціальні, тактико-стройові, льотно-тактичні, корабельні, мобілізаційні тощо), навчальні збори.

Методи підготовки Збройних Сил України:

Методи підготовкице прийоми і способи, за допомогою яких здійснюється передавання і засвоєння знань, формування навичок і вмінь, виховання високих морально-ділових якостей особового складу, забезпечується бойове злагодження екіпажів, підрозділів.

Методи підготовки Збройних Сил України розподілятимуться на:

• словесно-наочний,
• вправ,
• тренувальний,
• ситуативно-пізнавальний,
• пошуковий
• творчий.

Їх сутність полягатиме:

словесно-наочного – у систематичному та послідовному доведенні керівником навчального матеріалу, показу (демонстрації) предметів, що вивчаються для отримання тими, хто навчається, початкових нових знань та формування відповідної уяви. Застосовується переважно під час курсової підготовки, проведення занять з предметів навчання тощо;

вправ– у багаторазовому виконанні простих (нескладних) дій під наглядом керівника, для закріплення отриманих знань та формування у тих, хто навчається, необхідних навичок. Застосовується переважно під час проведення занять з предметів навчання, тренувань тощо;

тренувального (репродуктивного) – у виконанні комплексних дій згідно з визначеним керівником заняття алгоритмом (завчасно встановленим порядком) для формування необхідних умінь та забезпечення злагодженості військово-організаційних структур. Застосовується переважно під час курсової підготовки, проведення занять з предметів навчання, тренувань, навчань тощо;

ситуативно-пізнавального – у проведенні розгляду та обговоренні реальних (імовірних) воєнних дій (їх оперативних або тактичних епізодів), ознайомленні з досвідом управління військами (силами) у воєнних конфліктах та розвитку навиків інформаційно-аналітичної діяльності. Застосовується переважно під час курсової підготовки;

пошукового (евристичного) – у самостійному пошуку тими, хто навчається, інформації (оптимального варіанту дій) за напрямом, який визначив безпосередній начальник (керівник) для здобування додатково необхідних знань (виконання отриманого завдання). Застосовується переважно під час командно-штабних навчань (тренувань);

творчого (дослідницького) – у самостійному пошуку шляхів розв’язання проблемної ситуації (виконання поставленого завдання) для здобування глибоких та всебічних знань з використанням творчих та нестандартних підходів. Застосовується переважно під час воєнних ігор, командно-штабних навчань.

Для набуття бойових спроможностей та їх нової системи оцінки, у навчальний процес впроваджені стандарти підготовки, які:

· являтимуть собою формалізований опис офіційно встановленого порядку дій військовослужбовців та військово-організаційних структур (в цілому) для виконання бойових завдань у ході підготовки та ведення бойових дій;

· відпрацьовані на всі військово-організаційні структури Збройних Сил України, починаючи з роти (батальйону) до органів військового управління включно;

· дозволяють одночасно готувати та оцінювати рівень навченості військовослужбовців, підрозділів, військових частин, органів військового управління.

Для перевірки навченості підрозділів будуть запроваджені такі форми оцінювання як:

самооцінка – командиром роти, батальйону після завершення відповідного етапу злагодження підрозділу у ході інтенсивного періоду;

оцінка 1 рівня (сертифікація) – командиром бригади (полку) або командувачем оперативного командування після завершення інтенсивного періоду;

оцінка 2 рівня– командуванням виду Збройних Сил України, Генеральним штабом Збройних Сил України, Головною інспекцією Міністерства оборони України, у ході підтримуючого періоду один раз на два роки.

При цьому, перевірку військових частин (підрозділів) передбачається здійснювати шляхом проведення тактичних (тактико-спеціальних), командно-штабних навчань у відповідності зі стандартами підготовки.

Друге навчальне питання