Речення за будовою граматичних основ

Речення за будовою граматичних основ бувають:

- двоскладні(містять підмет і присудок). До тебе завше я душею лину (З.Кучерява).

- односкладні(мають лише один головний член – підмет або присудок). Пам’ять віри. Пам’ять роду. Вірю в пам’ять і серце людське (За тв. Б.Олійника).

Увага!У мові часто вживаються однослівні синтаксичні конструкції, які виражають певну думку. Вони є синтаксично нечленованими, тобто не мають у своєму складі ні головних, ні другорядних членів речення.

Це – слова-речення, що передають реакцію, відгук мовця на висловлювання співрозмовника, особливо часто – на його запитання. Такі структури вживаються в діалогічному мовленні.

Цей специфічний тип речень не можна віднести ні до двоскладних, ні до односкладних.

Слова-речення виражаються частками, модальними словами, вигуками.

Так, я буду крізь сльози сміятись… (Леся Українка) – Так є словом-реченням, яке відокремлюється паузою, а на письмі – комою.

Так ніхто не кохав (В.Сосюра) – Так – обставина (не кохав (як?) – так) способу дії, у реченні не відокремлюється.

Окремо виділяються вигукові слова, що виконують функцію мовного етикету: Добрий день! Привіт! Дякую! Спасибі! Будь ласка! Прошу! Даруйте! На добраніч! До побачення!

4. Речення за наявністю чи відсутністю другорядних членів

- Непоширене(наявні тільки головні члени речення). Я сам. Вікно. Сніги (П.Тичина).

Люди – прекрасні. Земля – мов казка (В.Симоненко).

- Поширене(наявні другорядні члени). Тисяча стежин, мільйон вузьких стежинок мене на

ниву батьківську веде (В.Симоненко).

5. Речення за наявністю (відсутністю) необхідних членів

- Повнимиє речення, у яких наявні всі необхідні для цього структурного типу члени речення.

Бо нива це – моя! Тут я почну зажинок,

Бо кращий урожай не жде мене ніде,

Бо тисяча доріг, мільйон вузьких стежинок

Мене на ниву батьківську веде (В.Симоненко). У цій строфі 4 простих повних

двоскладних поширених речення.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину (В.Симоненко). Це також повні, але

односкладні речення. У них наявний лише один головний член – присудок, підмета ж нема і не повинно бути в такому структурному типі – безособовому реченні.

- Неповниминазиваються речення, у яких пропущено головний або другорядний член речення чи кілька членів одночасно, потрібних для його структури. Пташка красна своїм пір’ям, алюдина– працею (Нар. тв.). Друге речення неповне, бо в ньому пропущений присудок красна. Воно без контексту (попереднього речення) незрозуміле й тому самостійно не може існувати.

6. Речення за наявністю елементів ускладнення

- Ускладнене:

· однорідними членами: Я так люблю рясне моє Полісся: ліси, озера, сосни і блакить! (В.Дячук).

· порівняльним зворотом: Заснуло сонце в павутинні,немов дитя,між віт густих.

· звертанням: Рости, рости,моя пташко, мій маковий цвіте.

· вставним словом (словосполученням, реченням): І найкраща, по-моєму, краса – це краса вічності (О.Гончар).

· відокремленим членом: На обрії вставали ліси, занурені в небо по пахви.А він,вітер, шугав між небом і морем.Я стою під зорями,завмерши.

- Неускладнене.І зачаровує серце українська мова. Карпатські гори вирізьбив сам час.

1. За кількістю граматичних основ	просте	одна граматична основа	Люблю я пісню солов’їну.
складне	дві і більше граматичних основ	Українська мова мене не тількивабить, вона дивує йзахоплю.

2. За метою висловлювання	розповідне	у реченні щось повідомляється, розповідається; у кінці речення ставиться крапка	Мелодійний спів пташки був насичений світлом.
питальне	речення містить запитання; у кінці речення ставиться знак питання	Прекрасне слово, але що в ньому, як не від серця йде воно?
спонукальне	речення висловлює наказ, пораду, прохання, спонукання до дії тощо; у кінці речення ставиться крапка або знак оклику (залежно від інтонації)	Ходімо скоріше до школи. Не збайдужійте, люди, до природи!

3. За емоційним забарвленням	неокличне	розповідне	Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема. Пісню колискову я складаю знову.
питальне	О слово рідне, хто без тебе я? Чуєте, скільки вогню в нашій мові, в жаркому, гарячому, гарному слові?
спонукальне	Як парость виноградної лози, плекайте мову. Шануйте коми кожної пір’їну.
окличне	розповідне	Уклін чолом народу, що рідну мову нам зберіг! Рідна мова в рідній школі!
питальне	Чому, коли шукаєш слово, чому одне бринить – сльоза?! Ну, що ти знов мені розкажеш, о красномовний друже мій?!
спонукальне	Любіть красу своєї мови, звучання слів і запах слів! О слово! Будь мечем мені! Ні, сонцем стань!

4. За будовою граматичної основи	односкладне   (має лише один головний член (підмет або присудок))	з головним членом підметом	називне	Темна ніч. Шляхи. Діброва. Ранок. Світанок. Справді славнадівчина.
з головним членом присудком	означено- особове	Люблю мандрувати по рідній країні. За правду, браття, єднаймось щиро
неозначено- особове	У нас проханих не люблять. Намдаютьчаю.
узагальнено- особове	Хліб-сіль їж, а правду ріж(Нар. тв.).
безособове	Пахло чебрецем, свіжою травою І знов тихо в хаті.
двоскладне (має підмет і присудок)	Заплющує повіки безсилийдень. На гнізділелека задумався.

5. За наявністю чи відсутністю другорядних членів	непоширене	складається лише з головних членів	Є шлях. Я тривожуся.
поширене	наявні другорядні члени речення	Українська мова живев прекрасних піснях мого народу( В. Сухомлинський).

6. За наявністю (відсутністю) необхідних членів	повне	речення, у яких наявні всі необхідні для цього структурного типу члени речення	Бо нива це – моя! Тут я почну зажинок, Бо кращий урожай не жде мене ніде, Бо тисяча доріг, мільйон вузьких стежинок Мене на ниву батьківську веде (В.Симоненко). У цій строфі 4 простих повних двоскладних поширених речення.   Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину (В.Симоненко). Це також повні, але односкладні речення. У них наявний лише один головний член – присудок, підмета ж нема і не повинно бути в такому структурному типі – безособовому реченні.
неповне	речення, у яких пропущено головний або другорядний член речення чи кілька членів одночасно, потрібних для його структури	Пташка красна своїм пір’ям, алюдина– працею (Нар. тв.). Друге речення неповне, бо в ньому пропущений присудок красна. Воно без контексту (попереднього речення) незрозуміле й тому самостійно не може існувати.

7. За наявністю елементів ускладнення	неускладнене	За вікном місто святкове шумить.
ускладнене	однорідними членами речення	Вітер змітав цілі кучугури снігу і підіймав їх догори. Крислаті та огрядні липи стояли натомлено і важко.
порівняльним зворотом	Заснуло сонце в павутинні,немов дитя,між віт густих.
звертанням	Неси ж мене, коню, по чистому полю. Рости, рости,моя пташко, мій маковий цвіте. Хто в полі, хто в лісі, стережися.
вставним словом (словосполученням, реченням)	На жаль,чудес на світі не буває. Я, скзати правду, задрімав трохи. Діти – вона це добре пам’ятала! – були десь поряд.
відокремленим членом речення	На обрії вставали ліси, занурені в небо по пахви. А він,вітер, шугав між небом і морем. Я стою під зорями,завмерши.

ПІДМЕТ та способи його вираження

Підмет–незалежний головний член речення, що означає предмет (чи особу), про який йдеться в реченні, і відповідає на питання хто? що?

Підмет, виражений одним словом, називається п р о с т и м.

Способи вираження п р о с т о г о підмета

1) іменником: Нагріта сонцем ріллядихає парою.

2) займенником: Мидужі силою своєю.

3) прикметником, числівником, займенником, дієприкметником, що переходять в іменники: Їздові тихенько перемовлялися. Пораненийбув доставлений до шпиталю. В обіймах з радістю журба,

одналетить, однаспиня… (Олександр Олесь). Двоє вийшли з лісу. Усіповинні мати загальну культуру, інтелект, порядність (Г.Чайка).

4) інфінітивом: Працювати — її улюблене заняття.

5) прислівником: Не дивися їм грізно в очі «завтра».

6) вигуком або службовим словом, якщо вони вживаються замість іменника: «Слава! Слава»»прокотилось і лягло до ніг (П.Тичнина). Над площею лунало«ура».

Підмет, виражений словосполученням, утвореним з двох і більше повнозначних слів, називається с к л а д е н и м.

Способи вираження с к л а д е н о г о підмета:

1) власною назвою: Вабить знов мене Чумацький Шлях… (П.Дорошенко). Петро Іванович з самого ранку виходив на своє подвір 'я подивитися на схід сонця. Біла Церква – красиве місто. Василь Олександрович Сухомлинський – видатний педагог.

2) сполученням двох іменників: Там над водою купка людейлагодилась сідати в човен (М.Коцюбинський).

3) сполученням займенника з іменником: Він з Миколою ніяк поладнати не міг.

4) сполученням числівника з іменником або двох числівників: Два місяці - це термін, відведений для виконання роботи. Є в нашому житті ще чимало об’єктів для нещадної сатири (О.Гончар). Усі мидужі дружбою своєю (В.Стефаник).

5) фразеологізмом: Бити байдики — мрія будь-якого ледаря.

6) дієслово зв’язка бути або цілим реченням: «Я буду літати!» — лунало в його голові.