IV етап. Практичне застосування одержаних даних.

Результати дослідження стають науковою продукцією тільки з того часу, коли їх починають застосовувати на практиці. Початок застосування результатів дослідження у реальних практичних умовах називають їх впровадженням.

Впровадження класифікують за двома ознаками:

Ø Формою матеріального втілення (навчальні програми, навчальні посібники, методичні рекомендації, засоби навчання, державні стандарти, алгоритми і програмні засоби/методи і засоби забезпечення досліджень);

Ø робочою функцією впроваджуваних результатів (організація і управління навчальним процесом, здійснення заходів з профілактики професійних захворювань).

Не менш важливим є оцінювання значущості результатів досліджень. Оцінюють ефективність результатів на основі спеціальних методик, які дають можливість визначити існуючі для цього показники.

2.2. Алгоритм психолого-педагогічного дослідження.

При організації та проведенні психолого-педагогічного дослідження необхідно дотримуватися певної послідовності дій:

1. Визначення проблеми дослідження. Вона має бути актуальною, значимою, відображеною у темі дослідження. Розпочинаючи психолого-педагогічне дослідження з'ясовують його об'єкт, предмет та мету.

2. Ґрунтовне і всебічне вивчення наукових фактів, положень, висновків. Спрямоване на з'ясування під час вивчення літературних джерел головної ідеї, позиції автора та особливостей наукового доробку з досліджуваної проблеми. Важливо простежити логіку полеміки автора з іншими дослідниками, особливості його аргументації, виробити власну думку щодо його позиції, сформулювати завдання для глибшого вивчення проблеми.

3. Вивчення шкільної практики. Передбачає аналіз літератури про досвід школи, з'ясування проблем, які змушений вирішувати вчитель, типових недоліків у його роботі.

4. Формулювання гіпотези дослідження. Гіпотезу дослідження (наукове передбачення його результатів) потрібно формулювати так, щоб виявити положення, які потребують перевірки у процесі дослідження.

5. Виконання експериментальної роботи. Передбачає: взаємодію з предметом дослідження, з'ясування його ознак, властивостей; вибір методики, процедури дослідження; організацію експериментальної роботи за обраною методикою.

6. Зіставлення експериментальних даних з масовою практикою. Порівняння одержаних результатів дослідної роботи з існуючими в шкільній практиці, опублікованими в науковій, психолого-педагогічній літературі.

7. Узагальнення результатів дослідження, формулювання наукових висновків, доведення або спростування гіпотези. Використовують спеціальні методи (контент-аналіз — для узагальнення змістовної інформації), кореляційний, факторний та інші види аналізу — для узагальнення інформації переважно кількісного характеру та підтвердження закономірних зв'язків між явищами).

8. Оформлення результатів дослідження, втілення їх у життя. Подання результатів та висновків дослідження найбільш інформативним способом (графічне, схематичне моделювання, ілюстративне відображення), планування та організація перетворюючих, розвиваючих впливів на сутність досліджуваних явищ.

1. Професійно-етичні аспекти наукових досліджень.

Одними з найважливіших у комплексі норм і вимог професійної етики є дотримання принципів гуманності, перевага інтересів обсте­жуваного у визначенні цілей, плануванні процедури, характері про­ведення діагностичного обстеження. Від педагога вимагаються чималий такт, оберігання обстежуваного від «психічних» травм, безумовна повага його особистості. У випадках порушення професійної етики при роботі з обстежува­ними, у результаті чого наноситься моральний збиток, всі отримані «позитивні» результати і рекомендації втрачають будь-який сенс.

До найважливіших етичних принципів, яких повинен дотри­муватися психолог, належать:

1) професійна компетентність,

2) конфіденційність дослідження,

3) об’єктивність дослідження (неупередженість);

4) принцип профілактичного викладення матеріалу,

5) принцип обмеженого поширення спеціальних методик.

1. Професійна компетентність.

Правильна діагностика, що спирається на наукову інтерпрета­цію даних обстеження, результати комплексного вивчення людини в рамках особистісного підходу, глибокий аналіз змісту одержува­них у діагностичному обстеженні зведень можуть бути забезпечені тільки висококваліфікованими фахівцями в області психодіагностики, психометрії, теорії психологічних вимірів, варіаційної статистики.

Психологічна діагностика відноситься до числа найбільш склад­них областей практичної психології. Не тільки успіх діагностичної діяльності в цілому, але й правильне застосування конкретних мето­дик, адекватна інтерпретація їхніх результатів вимагають великого обсягу зведень, що постійно уточнюють їхню надійність, валідність, області застосування тесту.

Практична спрямованість психологічної діагностики, необхідність її широкого впровадження в різні області суспільної практики пе­редбачають можливість проведення окремих обстежень особами без спеціальної психологічної підготовки; педагогами, лікарями, іншими фахівцями. Однак це поширюється, як правило, на вузькі, спеціалі­зовані тестові методики з високим рівнем стандартизації проведення й обробки результатів {прості функціональні проби, тести досяг­нень, розроблені для застосування педагогами, окремі групові тести). У будь-якому випадку остаточного оцінкою отриманих емпіричних даних, розробкою висновку повинен займатися консультуючий таку роботу професійний психолог.

На попередження некомпетентного використання тестів спря­мована і вимога обмеження поширення тестових матеріалів. Широке і безконтрольне поширення тестового матеріалу (інструментарію) серед неспеціалістів неминуче призводить до дискредитації психо­логічних методів, може нанести значну шкоду особистості. Широке поширення тестового матеріалу вкрай небажано і в тім аспекті, що ряд методик (зокрема особистісні опитувальники) частково чи цілком втрачають свою діагностичну цінність, якщо їхній зміст і вимірю­вані показники відомі обстежуваним. Зрештою, неминуче в умовах загальнодоступності методик самотестування може травмувати пси­хіку особистості.

2. Конфіденційність дослідження.

Нерозголошення зведень обстежуваних, що не відносяться без­посередньо до цілей і задач конкретного психологічного обстеження, повинно бути загальним і абсолютно непорушним правилом профе­сійної етики психолога. Обстеження, обсяг і характер інформації, що може бути повідомлена іншим зацікавленим особам і установам, повинно бути свідомим і добровільно санкціоновано самим обстежу­ваним. Загальна установка будь-якого психодіагностичного обсте­ження виявляється у роз'ясненні обстежуваному того, що було ме­тою дослідження, в першу чергу, надання йому допомоги у виборі правильної позиції і лінії поведінки, розв'язання складних чи кон­фліктних ситуацій, виявлення напрямку самовдосконалення тощо. При проведенні експертизи і консультування, особливо у випадках застосування тестів здібностей, неправильне суб'єктивне тлумачен­ня результату може нанести шкоду особистості обстежуваного, то­му необхідне дотримання індивідуального підходу до вибору форми і обсягу інформації, що йому повідомляється, дотримання деонтологічних, психогігієнічних принципів. Останнє найбільш важливо і актуально в області клінічної психодіагностики.

3. Об'єктивність дослідження.

Дослідження повинно бути цілком неупередженим. На психодіагноста не повинні справляти вплив загальне враження про особис­тість обстежуваного: симпатія чи антипатія, власний психічний стан чи настрій, заангажованість на отримання певного результату і т. ін.

4. Принцип психопрофілактичного викладення матеріалу.

При повідомленні результатів самому обстежуваному необхідно дотримуватися певних запобіжних заходів, спрямованих проти їх неправильного використання, неправильної інтерпретації чи можли­вої появи невротично-депресивних реакцій. Таким чином, психодіагностичні результати не повинні травмувати психіку і самооцінку обстежуваного.

Якщо обстежуваний наполягає на тому, щоб «переробити» тес­тові завдання, то психолог повинен мати варіант еквівалентної ме­тодики, щоб переконати останнього в правильності використання запропонованої методики.

5. Принцип обмеженого поширення спеціальних методик.

Сертифіковані товариством психологів психодіагностичні мето­дики повинні поширюватися тільки серед атестованих спеціалістів. Цей принцип має на меті попередження неправильного використан­ня оригінальних методик. Доступ до таких методик повинен бути обмеженим, вони мають бути доступні тільки для спеціалістів, які будуть проводити такі дослідження, і відповідати за достовірність результатів.

Звичайно, що різні ситуації обстеження і застосування окремих видів психодіагностичних засобів поєднані зі специфічними профе­сійно-етичними нормативами, правилами і прийомами. Тому, всі зазначені вимоги в першу чергу пред'являються до професійного, психолого-педагогічного, клінічного консультування, експертизи, дослідження з метою добору та розстановки персоналу тощо.