Комунікаційний процес і управління навчанням. Хар-ка педагогічної функції комунікації.
Управління комунікативними процесами на навчальному занятті — це один із найскладніших моментів у роботі того, хто керує навчальним процесом. На цьому етапі педагог вирішує масу комунікативних завдань, пов’язаних з педагогічними: необхідно підтримувати ініціативу учнів, організувати діалогічне спілкування, коригувати свій задум із поправкою на реальні умови.
Ефективність управління навчанням значною мірою залежить від комунікацій керівника й тих, хто навчається, вміння керівника приймати виважені рішення, які, власне і характеризують його керівництво. Зазначені складові менеджменту навчання виступають як загальні функції управління, єднальні процеси основних функцій управління: цілепокладання, планування, організації, мотивації, контролю.
Однією з провідних функцій людської комунікації є педагогічна: відповідно можна говорити про педагогічну комунікацію (в широкому розумінні), не обмежуючись її професійними носіями.
Педагогічну функцію комунікації можна розглядати як різновид управлінської (спрямованої на керування іншими людьми). Остання ж підпорядковує собі (використовує для здійснення мети) інформативну, емотивну та фактичну (пов’язану зі встановленням контактів) функції. Водночас зазначимо, що характерним для педагогічного управління є досягнення мети не тільки (й не стільки) завдяки адміністративному чи психологічному тиску, через вказівки, накази, прохання, а й за допомогою виховання в дусі певних ідей, тлумачення інформації, узгодження позиції, переконування, а також застосування прийомів навіювання, сприяння наслідуванню, через співпереживання, контактування на прийнятному для партнерів рівні, встановлення особистісних зв’язків (у тому числі взаємної симпатії, приязні), тощо.
26. Структура комунікативного акту в навчанні
Комунікативний акт у керівництві навчанням можна проаналізувати й оцінити за такими компонентами: 1)адресант — суб’єкт комунікації;2)адресат — той, кому направлене
повідомлення; 3)повідомлення — зміст, що передається; 4)код — засіб передання повідомлення; 5)канал зв’язку; 6)результат — те, що досягнуто у комунікації.
І педагог, і той, кого він навчає, можуть виступати як адресантом, так і адресатом комунікації, код — це наше письмо чи усна мова, інформація, передана через символічні знаки, технічні засоби, за допомогою яких досягається результат.
Вплив педагога як керівника немислимий без активного ставлення до нього тих, хто навчається. Враження, яке справляє на учнів педагог, значною мірою залежить від володіння ним педагогічною технікою, яка сприяє гармонійному поєднанню внутрішнього змісту діяльності і зовнішнього його вирішення.
27.Фактори ефективного управління навчанням
Ефективність навчання залежить від багатьох причин. Причини, що впливають на перебіг і результати дидактичного процесу, прийнято називати факторами. Щоб визначити поняття дидактичного фактору, його значущість, необхідно мати загальну основу (базис) для порівняння всіх причин, які виокремлюються стосовно неї. Таким поняттям є продуктивність дидактичного процесу. Продуктивність — результат навчання, що виражається в продуктах процесу навчання, характеризується зміною (набуванням) навчуваності. фактор — це значуща причина, утворена принаймні з двох продуктогенних причин однієї групи. З об’єднань одиничних факторів утворюються загальні. Загальний дидактичний фактор, як правило, всотує в себе значну кількість продуктогенних причин і може містити кілька дидактичних факторів. Надалі загальні фактори, об’ єднуючись, утворюють комплексні фактори, що об’єднують значну кількість продуктогенних причин, а також факторів і загальних факторів. На вершині ієрархії стоять генеральні фактори, що об’єднують усі без винятку продуктогенні причини певної групи, попередньо зведені у комплексні, загальні й одиничні фактори. Існують ще й специфічні фактори. Це ті, які з якоїсь причини не можна звести до жодної з продуктогенних причин або включити до складу загального або комплексного фактору Дослідження причин певного явища, конструювання з них факторів називається факторним аналізом.
Виділяють чотири генеральні фактори, що визначають у комплексі формування продуктів дидактичного процесу :
1) навчальний матеріал;( містить загальні причини інформаційного походження. Навчальна інформація поділяється на інформацію когнітивну (пізнавальну) та керівну інформацію — сигнали про те, як засвоювати когнітивну інформацію.)
2) організаційно-педагогічний вплив(об’єднує велику групу продуктогенних причин, що характеризують діяльність педагогів.);
3) навчуваність учнів(це здатність до навчання і можливість досягнення ними запроектованих результатів у встановлений час. Доцільно розрізняти індивідуальну і групову навчуваність.);
4) час(об’єднує комплексні фактори: 1)часові витрати на заняттях; 2)поза заняттями.)
Перелік генеральних факторів, наведений вище, не є універсальним. Залежно від мети дослідника можна залучати й інші фактори в якості генеральних, наприклад «соціально- психологічні умови навчання»,«індивідуально-технологічні
особливості групи» тощо.
Питання:
Психологія спілкування
1.Cутність поняття спілкування
2.Функції спілкування та структура
3.Різновиди барєрів на шляху оптимального спілкування
4.Особливості вербальної комунікації
5.Суттєві особливості процесу слухання як складника мовленнєвої діяльності
6. Особливості невербальної комунікації
7.Інтерактивна сторона спілкування
8.Розподіл ролей у взаємодії за Берном
9.Моделі поведінки партнерів у взаємодії: асертивна, маніпулятивна, актуалізаторська та конфліктна
10.(8,9)Групова взаємодія
11.Сутність поняття соціальна перцепція. Психологічні механізми соц. перцепції
12.Ефекти соціальної перцепції: «первинності», «новизни», «ореолу». Соціальні стереотипи
13.Вплив зовнішніх ознак особистості на її сприймання оточуючими. Роль іміджу в міжособистісному сприйманні
14.Психологічні механізми саморегуляції
15.Провідні методи та техніки саморегуляції.
15.Педагогічне спілкування, структура
16.Особистісні особливості педагога, які ускладнюють педагогічне спілкування
19.Форми ділового спілкування
18.Ділове спілкування. Особливості
17.Стилі педагогічного спілкування
Психологія діяльності
1.Управління навчанням і навчальний менеджмент: специфіка дисципліни, предмет, цілі, завдання.
. Характеристика навчання як спільної діяльності. Соціально-психологічні фактори ефективності спільної діяльності.
3. Функції управління навчанням: планування, організація, стимулювання та контроль.
4.Ціль діяльності. Основні види цілей. Фактори формування цілей
5.Навчальні цілі та їх специфіка. Правила постановки цілей навчання. Типові помилки визначення навчальних цілей.
6.Поняття таксономії навчальних цілей. Типи навчальних цілей.
7.Поняття змісту освіти та характеристика його основних компонентів.
8.База знань навчальної теми, елементи бази знань, рівні засвоєння навчальної інформації
9.Планування занять. Основні етапи заняття.
10.Методи і прийоми навчання. Класифікація методів навчання. Переваги і недоліки різних видів навчальних методів
11...Мотивація навчання. Види мотивів навчання.
12. Мотивування і стимулювання навчальної діяльності: спільне та відмінне, етапи, види, методи, прийоми.
13. Циклічність управління мотиваційними процесами в навчанні. Використання методів та прийомів мотивації навчання на кожному етапі мотиваційного циклу
14. Активізація навчальної діяльності в процесі сприйняття, осмислення та запам’ятовування навчального матеріалу.
15. Мотивування учнів до навчання: індивідуальні особливості мотивації учіння та її діагностика.
16.Поняття організаційні форми навчання. Відміннсть форм і методів навчання. Розвиток організаційних форм навчання
17.Умови навчання, місце та роль різних видів умов навчання в організації навчального процесу
18.Засоби навчання. Поєднання різних засобів навчання у процесі викладання
19.Поняття контролю. Основні функції, етапи, види, форми і методи контролю навчання.
20.Психологія оцінювання. Оцінка і відмітка в навчанні. Види та форми оцінок.
21.Дидактичний тест. Класифікація тестових завдань. Критерії якості дидактичних тестів.
22.Основні освітньо-вікові категорії та їх характеристика
23.Основні новоутворення та особливості розвитку особистості на кожному віковому етапі
24. Врахування особливостей освітньо-вікових категорій при реалізації основних функцій управління навчанням.
25.Комунікаційний процес і управління навчанням. Хар-ка педагогічної функції комунікації.
26. Структура комунікативного акту в навчанні
27.Фактори ефективного управління навчанням
19 контроль
| Критерій | Вид | Призначення |
| 1. Етап (місце) контролю в процесі навчання: • на початку навчального року, перед вивченням нового розділу • упродовж усього періоду навчання • після завершення певного навчального етапу (теми) • після завершення всього курсу | попередній (стартовий) поточний періодичний (тематичний) підсумковий | визначення готовності учнів до навчання отримання оперативного зворотного зв’язку завершення заняття, вивчення теми, розділу визначення навченості учня — досягнення навчальних цілей |
| Критерій | Вид | Призначення |
| 2. Масштаб контролю (кількість учнів, що одночасно беруть участь у контролі): | ||
| • всі учні | повний (фронтальний) | перевіряються знання, вміння, навички всіх учнів, всієї групи |
| • деякі учні | вибірковий: • індивідуальний; • груповий | перевіряються знання, вміння, навички деяких учнів: • кожного учня; • у підгрупах |
| 3. Мета контролю: | встановлення факту виконання чи невиконання певного завдання; | |
| • констатувальна | констатувальний |
21. дидактичний тест
| Критерії класифікації | Види тестів |
| 1. Цільові, функціональні та смислові ознаки • ціль (мета застосування) | констатувальні, діагностувальні, прогностичні (прогнозувальні) |
| • вид контролю | стартові (вхідні), поточні (проміжні), рубіжні (семестрові), підсумкові, заключні (вихідні) |
| • об’єкт контролю | тести знань та навичок, тести інтелекту, тести інтересів, тести соціальних здібностей, характерологічні (особистісні) тести, тести визначення окремих психічних функцій |
| • статус впровадження | загальнонаціональні тести, тести відомчі (міністерські), тести рівня навчального закладу, тести кафедральні, тести особисті |
| • рівень уніфікованості | стандартизовані, нестандартизовані |
| 2. Формальні ознаки • співвідношення із нормами (критеріями) | тести, зорієнтовані на норму; на групу; на критерій |
| • однорідність тестових завдань | однорідні, неоднорідні |
| • гомогенність завдань | на швидкість, на складність |
| • форма тестування | тести для групового тестування, тести для індивтест |
| • застосування технічних засобів | безмашинні тести (бланкові з ручним обробленням результатів); бланкові тести з комп’ютерним обробленням результатів; комп’ ютерні тести |
| • форма оцінювання відповідей | одноканальна (правильна відповідь плюс один бал, неправильна — нуль), двоканальна — ліберальна (всі відповіді правильні — один бал, деякі відповіді правильні — півбала, всі неправильні — нуль балів), триканальна (правильна відповідь плюс один бал, «не знаю» — 0, неправильна — мінус один бал) тощо |