Принципи і методи навчання, особливості їх реалізації при використанні комп’ютерної техніки на уроках та в позакласній роботі в початковій школі.

Вимоги до організації навчального процесу в початковій школі визначаються відповідною методичною системою навчання кожного з предметів початкової школи: математики, української та іноземних мов, природознавства, образотворчого мистецтва тощо.

Як зазначає Триус Ю.В. [96, С. 208], до складу дидактичної системи, яка є єдиною цілісною функціональною структурою, орієнтованою на досягнення цілей навчання, входять такі елементи: мета, дидактичні принципи, зміст, методи, засоби і форми організації навчання.

Мета і зміст початкового навчання визначені в Державному стандарті початкової загальної освіти [18], відповідних навчальних програмах з предметів початкової школи [72] та підручниках.

Савченко О.Я. [83, С.83-92] зважаючи на логіку навчального процесу і враховуючи специфіку початкового навчання виділяє таку групу дидактичних принципів:

- принцип всебічного розвитку особистості;

- принцип цілісності впливу навчально-виховного процесу;

- принцип природовідповідності організації навчання;

- принцип науковості;

- принцип доступності;

- принцип системності навчання;

- принцип наступності і перспективності;

- принцип взаємозв’язку навчання і розвитку;

- принцип мотиваційного забезпечення навчального процесу;

- принцип співробітництва;

- принцип індивідуалізації і диференціації навчання;

- принцип наочності;

- принцип міцності і дієвості навчання.

Розглядаючи інформаційно-комунікаційні технології в ролі засобів навчання і враховуючи їх особливості і переваги та недоліки в порівнянні з іншими стандартними засобами навчання – підручниками, таблицями, картками, схемами, ілюстраціями, зразками природних матеріалів тощо, - можна спробувати описати їх можливий позитивний вплив на реалізацію дидактичних принципів в навчальному процесі початкової школи.

Принцип всебічного розвитку особистості визначає спрямованість процесу навчання на розвиток фізичних, пізнавальних і духовних якостей учня. Використання інформаційно-комунікаційних технологій надає педагогам розширені можливості по розвитку дитини. Спеціально створені комп’ютерні середовища можуть за певним алгоритмом здійснювати аналіз дій дитини в тій чи іншій навчальній ситуації, порівнювати ці дії з набором варіантів дій, що є в базі даних і на підставі цього порівняння визначати рівень сформованості тих чи інших навичок дитини. З бази можливих варіантів будуть запропоновані завданні, зорієнтовані на найближчу зону розвитку дитини. Наприклад, Сеймур Пайперт і його колеги створили середовище розвитку дитини – Лого світи, працюючи в якому дитина моделює реальну діяльність і структурує простір і час. Існує значна кількість комп’ютерних програм, спрямованих на розвиток логіки, уяви, уміння орієнтуватися у просторі, мовленнєвих і математичних навичок тощо. У ході роботи з комп’ютером, при правильній організації навчального процесу, швидше йде оволодіння навичками читання і письма, що дозволяє учням використовувати додаткові джерела отримання повідомлень і в кінцевому рахунку краще розвивати навички зв’язного мовлення, що, за твердженням психологів, позитивно впливає на їх розумовий розвиток [117].

Різноманітні тренажери з комп’ютерною підтримкою допомагають у розвитку фізичних якостей дитини. Навіть прості графічні редактори при роботі з "мишкою" або стилусом сприяють розвитку дрібних м'язів руки, що дуже необхідно для подальшого формування навичок письма.

Слід зазначити, що комп’ютерні технології і різноманітні тренажери не можуть замінити живого спілкування дітей між собою і з учителем, не замінять фізичних вправ і прогулянок на свіжому повітрі.

Принцип цілісності впливу навчально-виховного процесу визначає взаємозв’язок і взаємообумовленість різних факторів, що впливають на ефективність навчально-виховного процесу. Процес навчання вимагає системного підходу до його організації і управління, до добору змісту, форм і методів навчання. Інформаційно-комунікаційні технології посідають у системі навчання своє місце, надаючи педагогу інструменти для забезпечення розвитку дитини, індивідуалізації і диференціації навчання. Недооцінка, як і переоцінка цієї компоненти в загальній багаторівневій системі навчально-виховного процесу, може негативно вплинути на розвиток сучасної початкової шкільної освіти.

Принцип природовідповідності організації навчання передбачає добір всіх компонентів навчального процесу відповідно до природного розвитку дитини у певний період її життя. Адаптація форм, методів і засобів навчання до рівня сформованості певних психічних процесів дитини, зорієнтованість їх на певні види діяльності дозволяє забезпечити ефективний розвиток дитини. Сучасними засобами такої адаптації і є інформаційно-комунікаційні технології.

Принципи науковості і доступності визначають, що зміст навчання, незважаючи на необхідність його адаптації до рівня учнів початкової школи, не повинен вступати в протиріччя з сучасними науковими знаннями. Використання мультимедійних засобів сучасних комп’ютерів дозволяє подавати навчальний матеріал у доступній для молодших школярів формі, без примітивізму в поясненні явищ, законів і закономірностей природи, введенні і роз’ясненні складних понять тощо.

Характеризуючи успішну роботу учителя по навчанню дітей, обов’язково вказують, що ця робота є системною. Реалізуючи принцип системності учитель повинен забезпечити логічність і послідовність етапів навчального процесу на основі знання психічних процесів оволодіння новими знаннями і уміннями. Тобто діяльність вчителя повинна характеризуватися цілеспрямованістю, послідовністю, визначеністю ролі і місця кожної складової навчального процесу. Нові знання повинні спиратись на ті, що вже засвоїли учні і в свою чергу повинні ставати фундаментом для наступних знань. У результаті навчання у школярів повинна складатися система знань про сучасний світ, у якій інтегруються знання про суспільство і природу.

К.Д.Ушинський і визначний математик М.В.Остроградський акцентували увагу на непотрібність і навіть шкідливість розрізнених, не систематизованих, штучно затеоретизованих, наповнених псевдонауковою термінологією знань: "Буде… не тільки не корисно, але навіть шкідливо підміняти загальними фразами дійсні знання, що ґрунтуються на основах наук".[99] "Викладачі науки, прагнуть підготувати вчених… і, прагнучи надто багато, в результаті не отримують навіть необхідного, тобто корисних і скромних діячів для нашого суспільства. …Отже, учням ми будемо говорити: знайте небагато, якщо ви не маєте сили знати більше, але знайте добре те, що вивчили."[56]

Отже, важливо не те, скільки нових понять, законів, явищ і т. ін. вивчається, а чи подаються вони в системному зв`язку і як впливають на формування наукової картини світу.

Роль інформаційно-комунікаційних технологій у реалізації цього принципу – забезпечення інтеграції знань з різних предметів і галузей знань. Використання навчальних комп’ютерних програм дозволяє учневі при необхідності звернутися до вивченого раніше, повторити і узагальнити свої знання, які необхідні для розв'язування поставлених на уроці задач. Комп’ютерні програми, як правило, містять певний сценарій подання, закріплення і узагальнення навчального матеріалу, містять вправи на рефлексію, що дозволяє систематизувати процес навчання.

Забезпечуючи системність у організації навчального процесу вчитель не повинен забувати про наступність і перспективність у розвитку дитини. О.Я.Савченко акцентує увагу на необхідність продовжувати і розвивати в початковій школі напрями, що є основою діяльності в старшому дошкільному віці: широке використання ігрової діяльності, цілеспрямований розвиток сенсорних процесів (чутливості слуху, вправності руки, гостроти зору) [83, С. 86]. На допомогу вчителю тут можуть прийти різноманітні комп’ютерні музичні редактори, графічні планшети, тренажери для формування просторової уяви, визначення напрямків руху, тренування швидкості реакції тощо.

При цьому слід зважати на те, що розвиток дітей не повинен обмежуватись або переважно базуватись на комп’ютерних технологіях. Розвиток усного мовлення, саморегуляції поведінки, умінь співробітничати в колективі, рухової і просторової координації потребує обов’язкового живого спілкування учителя з учнем і учнів між собою, участі в рухливих і спортивних іграх, участі в колективних справах школи, класу.

Одним з головних завдань при реалізації принципу наступності є забезпечення плавного переходу від дошкільного етапу розвитку дитини до початкового шкільного, а потім до навчання в середній ланці школи. Кожен з цих етапів має значні відмінності в формах та методах організації навчальної діяльності дітей.

Принцип взаємозв’язку навчання і розвитку органічно зв’язує процес навчання і розвитку дитини. Для забезпечення успішного навчання у молодшого школяра повинні бути розвинені загальнонавчальні навички і уміння: логічно мислити, порівнювати об’єкти і визначати їх властивості, узагальнювати, аргументувати думку, абстрагуватися, проводити класифікацію, виділяти головне, систематизувати, аналізувати і синтезувати. Звичайно, рівень сформованості цих умінь і навичок для різних вікових груп різний [69, 70].

У школах України активно впроваджується концепція розвивального навчання, запропонована Л.В. Занковим, В.В. Давидовим та Д.Б. Ельконіним [53]. Основу концепції складають ряд принципів, реалізація яких дозволяє забезпечувати навчання за рахунок розвитку у дітей вже зазначених навичок мислення. Завдання для навчання мають лежати в "зоні найближчого розвитку", тобто такі, для розв’язування яких учень повинен використати вже відомі йому знання і нові, які є наступним кроком у його розвитку і в здобутті нової порції систематизованих знань.

Більшість сучасних пропедевтичних курсів з інформатики реалізують принципи розвивального навчання. Прикладом можуть бути російські курси "Інформатика в іграх і задачах" (О.В.Горячев та інші) [15] "Інформаційна культура" (під керівництвом Ю.А.Первіна) [63] та український курс "Сходинки до інформатики" (автори Ф.М., Ломаковська Г.В., Колесніков С.Я., Ривкінд Й.Я.) [77, 33, 42].

Навчання - процес двосторонній і його успіх значною мірою залежить від наявності у учнів позитивних мотивів навчання. О.Я.Савченко вказує на особливості формування позитивних мотивів навчання у молодших школярів, у яких почуття відповідальності, воля ще не стали визначальними регуляторами поведінки [83, С. 87]. Тому для мотиваційного забезпечення навчального процесу в початковій школі основну увагу слід звернути на природну допитливість дітей цього віку. Учитель має добирати відповідні форми і методи проведення навчальних занять, які будуть стимулювати активну пізнавальну діяльність учнів: розвивальні ігри, робота в групах, моделювання життєвих ситуацій, проведення досліджень і експериментів, екскурсії, уроки і їх фрагменти серед природи, конкурси і змагання тощо. Діти у молодшому шкільному віці зазвичай мають позитивне світосприйняття. Вони пишаються набутими навичками читання та рахування, і їм подобається спілкуватися та обмінюватися ідеями.

Комп’ютер, як пристрій для вивчення сам по собі в більшості випадків викликає позитивну мотивацію до навчання. А комп’ютерні навчальні програми для початкової школи, підготовлені в ігровій формі, тільки підсилюють цю позитивну мотивацію. Важливо тільки не втратити цю мотивацію нецікавими, не відповідними віку дітей програмами, монотонним повторюванням одних і тих самих вправ тощо.

Сучасна школа базується на принципах співробітництва, які передбачають особистісно орієнтоване навчання, повагу до учня як до суб’єкта навчання, визнання його людської гідності. Цей принцип забезпечується розумними вимогами вчителя, добором методів навчання і спілкування відповідно до стану емоціойно-вольової сфери учня, розвитком у молодших школярів навичок самоаналізу поведінки і результатів навчальної діяльності. Співробітництво не є самоціллю, воно є засобом для формування в учня бажання самостійно отримувати знання, самовдосконалюватися, для стимуляції активного пізнання.

Принцип співробітництва тісно пов'язаний з принципом індивідуалізації і диференціації навчання. Індивідуалізація навчання потрібна для надання учневі максимально комфортних для нього умов. Під умовами навчання розуміємо систему подачі нового матеріалу, темп навчального процесу, способи подання навчального матеріалу, систему вправ на розуміння, закріплення і узагальнення знань, використання тих чи інших методів і засобів навчання. Незважаючи на спільне у протіканні пізнавальних процесів, кожна людина має індивідуальні особливості, наприклад, сприймання зорових об'єктів. Окремі діти дуже добре запам’ятовують навчальний матеріал з розповіді вчителя, а іншим треба обов’язково прочитати і бажано зі схемами і діаграмами, що ілюструють текст. Навіть темп читання значно відрізняється у дітей, особливо молодшого шкільного віку. У багатьох випадках діти, які швидко читають, не замислюються над прочитаним і для його осмислення їм треба прочитати ще раз, тільки повільніше.

Індивідуалізація навчання реалізується через диференціацію навчальних завдань, багатоваріантність, гнучкість форм різних видів навчальної діяльності. Інформаційно-комунікаційні технології є одним із основних засобів для реалізації завдань по індивідуалізації навчання, забезпечення співробітництва учня і учителя. Учитель може передати частину функцій із забезпечення самостійної навчальної роботи комп’ютеру (точніше навчальній комп’ютерній програмі), а учень буде самостійно добирати темп роботи з програмою, варіанти завдань, розміри зображень на екрані чи звуковий супровід.

Принцип наочності був сформульований одним із перших у дидактиці. Ще Я.А.Коменський говорив: "Все, що можливо, надавати для сприйняття відчуттями, а саме: видиме - для сприйняття зором; те, що чується, - слухом; запахи - нюхом; те, що підлягає смаку, - смаком; доступне дотику – шляхом дотику. Якщо ж які-небудь предмети і явища можна відразу сприймати кількома відчуттями – надати кільком відчуттям."[34]. Слід зважати на особливості сприйняття молодших школярів, у яких переважає конкретно-образне мислення, і за твердженням психологів і педагогів, на ранніх етапах навчання учень ще дуже слабо оперує абстрактними поняттями. Для розвитку логічного мислення і формування абстрактних понять учневі початкової школи спочатку бажано провести практичні пізнавальні дії.

Використання інформаційно-комунікаційних технологій надає учителеві багаті можливості для забезпечення принципу наочності. За виключенням натуральних і об'ємних наочних засобів всі інші засоби наочності можуть бути відтворені засобами ІКТ. Використання ж у комплексі з комп’ютером мультимедійних проекторів і мультимедійних дошок забезпечує набачені раніше можливості вірогідного подання навчального матеріалу. Завдяки використанню наочності у школярів підвищується зацікавленість у навчанні, розвивається спостережливість, увага, мислення. Наочність повинна відображати суть об’єктів, що вивчаються, яскраво і образно показувати те, що необхідне засвоїти. Використовувати наочність слід не тільки для підтвердження вірогідності предметів і явищ, але і як джерело знань. У 3-4 класах необхідно все частіше використовувати символьної наочності замість об'єктної. Використовувати різні види наочності слід помірно, оскільки велика їх кількість розсіює увагу і заважає сприйняттю головного. Наочність повинна бути естетично виконана.

Принцип міцності і дієвості результатів навчання передбачає стійке закріплення знань у пам'яті учнів, готовність учнів використати ці знання в практичній діяльності. На міцність засвоєння знань впливають ряд чинників, серед яких слід виділити суб'єктивні: наявність позитивних мотивів навчання, активність учнів у здобутті знань, рівень самостійності, значимість (цінність) матеріалу, що вивчається, для учня тощо.

В сучасних навчальних програмах передбачаються різні рівні засвоєння знань і формування умінь. Знання повинні засвоюватися: на рівні відтворення (учень називає, розпізнає, спостерігає), на рівні розуміння (учень наводить приклади, характеризує, описує, пояснює, формулює, обґрунтовує), на рівні застосування в стандартних умовах (учень порівнює, класифікує, використовує, розв’язує задачі) і на рівні використання в нестандартних умовах та творчому застосуванні знань (учень аналізує, синтезує, оцінює, адаптує для змінених умов, розробляє нові задачі, планує діяльність з реалізації навчального проекту).

Для міцного засвоєння знань на останніх двох рівнях необхідна самостійна пізнавальна діяльність учнів, спеціально дібрані вправи на закріплення та узагальнення вивченого і певний рівень сформованості навичок мислення.

Значна частина знань, що отримуються учнями в ході навчання не використовується в позаурочній діяльності і рівень міцності і дієвості результатів навчання знижується. Використання ігрових можливостей організації навчання, які надає застосування комп’ютера, в поєднанні з наочністю подання навчального матеріалу, забезпечення зворотного зв'язку між учнем і педагогом або учнем і навчальною програмою, індивідуальний характер виконання навчальної роботи, диференціація завдань за рівнями і способами подання забезпечує високий рівень мотивації навчання і як наслідок позитивно впливає на загальні результати навчання.

Для діагностики міцності і дієвості результатів навчання широко застосовуються різноманітні контролюючі педагогічні програмні засоби, використання яких надає можливість здійснювати оперативний контроль засвоєння учнями знань, а також реалізацію підсумкового контролю.

За результатами досліджень О.В. Даниленко комп’ютерне навчання підпорядковане тій же системі дидактичних принципів, що й безмашинне. Ці принципи необхідно доповнити новим змістом на основі сучасних даних психології і педагогіки, рекомендацій гігієністів, що дозволить визначити місце інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі. "При роботі з комп'ютером відбувається індивідуалізація навчання, кожен учень залучається до активної, орієнтованої тільки на нього, роботи. При цьому активізується і розумова діяльність, більш повно реалізуються пізнавальні потреби, стимулюється творча активність. Комп'ютери дають можливість добирати дружній темп навчання, контролювати і корегувати хід засвоєння матеріалу, причому результат роботи видно безпосередньо на уроці, а не через декілька днів. Учень дістає можливість реалізувати власні методи і прийоми роботи" [17].