Поновлення і продовження процесуальних строків

Якщо строк, встановлений законом або судом, пропущено з поважних причин, то за клопотанням сторони або іншої особи суд його поновлює або продовжує (ч. 1 ст. 73 ЦПК України).

Продовження строку є наданням додаткового часу для вчинення процесуальної дії, що з поважної причини не може бути здійснена у раніше передбачений строк.

Поновлення строку - це відновлення первісного строку для вчинення певної процесуальної дії, якщо його було пропущено з причин, визнаних судом поважними.

Для вирішення питання про продовження та поновлення процесуального строку дуже важливого значення має поважність причини, внаслідок якої він був пропущений. Поважною є причина, що об'єктивно унеможливлювала або ускладнювала вчинення певної процесуальної дії у визначений строк, зокрема це може бути тимчасова непрацездатність, службове відрядження, стихійне лихо тощо. Однак визнання причини поважною залежить тільки від розсуду суду.

Одночасно з клопотанням про поновлення чи продовження строку може бути вчинено ту дію або подано той документ чи доказ, стосовно якого заявлено клопотання.Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ.Особи, які беруть участь у справі, повинні бути повідомлені про місце і час розгляду цього питання, хоча їх присутність не є обов'язковою.З питань про поновлення чи продовження пропущених строків суд постановляє ухвалу. Ухвалу щодо відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду .

Варіант 21

1. Речові докази.(знаю)

Поняття та види відповідальності за порушення норм цивільного процесуального права.

Однією із гарантій принципу законності у цивільному процесі с встановлення санкцій, тобто нсіативних наслідків невиконання чи неналежного виконання обов'язків учасниками цивільного процесу. Відповідальність за порушення норм цивільного процесуального права має ряд функцій:
каральну, тобто покарання винної особи за невчинення дії, яку вона повинна була вчинити, чи навпаки, за вчинення дії, яку особі було заборонено вчиняти

компенсаційну (фіскальну), тобто відновлення стану потерпілої особи, який існував до порушення права (відшкодування завданої шкоди, примушення до виконання обов'язку
та ін.);

стимулюючу, адже встановлення відповідальності сприяє належному виконанню учасниками своїх обов'язків у ци вільному процесі;

виховну (дисциплінуючу), тобто формування в учасників ци вільного процесу сумлінного ставлення до виконання своїх обов'язків при розгляді та вирішенні цивільних справ.

Залежно від форми участі особи у цивільному процесі, відповідальність можна поділити на такі види:
відповідальність суду (судді) за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків;
відповідальність сторін та інших осіб, які беруть участь у справі;
відповідальність учасників цивільного процесу, які сприя ють розгляду та вирішенню справи;

відповідальність осіб, які не визначені законом як учасники цивільного процесу (наприклад, особи, які порушують ви моги із забезпечення позову, ст. 153 ЦПК).
Виходячи із класифікації видів юридичної відповідальності залежно від правової природи правопорушення, норми, які їх закріплюють, слід поділити на такі, що встановлюють:

кримінальну відповідальність;

адміністративну відповідальність;

дисциплінарну або матеріальну відповідальність;

цивільно-правову відповідальність;

• відповідальність, підстави та порядок застосування якої ви значені цивільним процесуальним законом.

Варіант 22

1. Належність доказів.(є) 2. Звільнення від спалити судового збору.(є)

Варіант 23