Психолого-педагогічні аспекти вивчення питань: «Безпека на дорогах»

– розкрити сутність поняття «безпека»;

– ознайомити учнів із моделлю безпечного дорожнього середовища «Трикутник безпеки»;

– сприяти розумінню особистої відповідальності кожного з учасників дорожнього руху за безпеку на дорозі.

До категорії підвищеного ризику належать діти від 5 до 9 років. Ці діти енергійні, прагнуть до самостійності, але часто не в змозі забезпечити власну безпеку.

Чинники, які заважають дітям адекватно реагувати на небезпеку:

· Маленький зріст обмежує огляд, дитині важче помітити машину через припарковані на узбіччі автомобілі;

· Через малий зріст і водіям пагано видно дітей, особливо, якщо вони перебігають дорогу в непризначених місцях;

· Діти ще не вміють ефективно використовувати бічний зір;

· До 12 років дитина важко визначає, звідки лунає звук, і при сигналі машини може піти неправильно;

· Діти імпульсивні, їхня поведінка непередбачувана, вони раптово вирішують бігти, а водії не встигають загальмувати;

· До 7 років у дітей ще немає достатнього досвіду, щоб оцінити реальні розміри машин і відстань до них; дуже важко оцінити швидкість машини – навіть багато дорослих помиляються.

· Дитина до 7 років сприймає світ не так, як дорослий: наприклад. перехід «зебра» він може вважати цілком безпечним: головне для нього – переходити точно рисочками, при цьому не спостерігаючи за рухом транспорту.

· Дитина впевнена, що якщо вона бачить машину, то й водій бачить її.

· В пізній час, коли темно, водії часто не помічають дітей, і через їхній малий зріст і через темний колір одягу.

Правила, які важливо повторити з дітьми:

· Зупинятися, перш ніж зробити крок на проїжджу частину;

· Завжди використовувати підземний перехід, якщо він є;

· Перетинати дорогу тільки в зазначених місцях (біля світлофора, пішохідним переходом);

· Не переходити вулицю, почувши сигнал машин екстреної допомоги або спецмашин;

· Під час переходу вулиці подивитися ліворуч, праворуч і знову ліворуч; переконатися, що немає машин, і тільки після цього переходити вулицю;

· Триматися подалі від машин, що виїжджають заднім ходом;

· Ніколи не грати навіть на тихій проїжджій вулиці або дорозі;

· Не бігти через дорогу.

(5-9 КЛАСИ) Мета: обґрунтувати важливість дотримання безпечної та відповідальної поведінки на дорозі задля збереження життя та здоров’я школярів.

Завдання:

– розкрити сутність поняття «безпека»;

– визначити фактори ризику, що викликають дорожню аварійність;

– ознайомити учнів із моделлю безпечного дорожнього середовища «Трикутник безпеки»;

– сприяти розумінню особистої відповідальності кожного з учасників дорожнього руху за безпеку на дорозі.

(10-11 КЛАСИ)

Мета: обґрунтувати важливість безпечної поведінки на дорозі задля збереження життя людини.

Завдання:

– розкрити сутність понять: безпека, безпека на дорозі;

– ознайомити учнів із моделлю безпечного дорожнього середовища «Трикутник безпеки»;

– сприяти розумінню власної відповідальності за безпеку на дорозі.

Ключові слова:безпека, безпека на дорозі, людина на дорозі, дорога, транспортний засіб, власна відповідальність.

Необхідне забезпечення:плакати з визначенням поняття «Безпека» та моделлю «Трикутник безпеки», матеріали місцевої преси про ДТП за участю дітей.

24. Радіація може класифікуватися як іонізуюча і неіонізіруюшая. Іонізуюча радіація, притаманна процесам атомного розпаду, виникає при ядерних вибухах, а також у ядерних реакторах, радіоактивних матеріалах і в рентгенівських установках. Вона викликає іонізацію, природа якої полягає в тому, що при взаємодії електронів з речовиною утворюються пари іонів.

Найбільш вираженими системними ознаками і симптомами при дії великих доз радіації (більше 100 рем, тобто 100 000 мрем) є загальне нездужання, нудота, блювота і пронос, судоми, почервоніння шкіри, а пізніше - кровотеча, анемія і інфекція. Нудота і блювання іноді спостерігаються і при дії менше 100 рем (табл.1). Їх поява в межах 2-годинного періоду після експозиції передбачає отримання дози радіації більше 400 рем. Якщо нудота й блювота виникають пізніше ніж через 2 год після впливу радіації, то отримана доза становить менше 200 рем; їх відсутність через 6 год після експозиції означає отримання дози менше 50 рем. Шкірна еритема (місцева або генералізована) вказує на вплив більше 300 рем. Діарея свідчить про опромінення шлунково-кишкового тракту в дозі більше 400 рем. Виникнення судом вказує на радіаційний вплив на центральну нервову систему більше 2000 рем. Підрахунок кількості лейкоцитів має прогностичне значення. Якщо через 48 год кількість лейкоцитів перевищує 12ОО/мм ^3, то прогноз хороший, якщо воно становить 300 - 1200/мм ^3, то прогноз досить сприятливий, а менш ЗОО / мм ³ - поганий. Кровотеча, анемія та інфекційні ускладнення можуть виникнути після латентного періоду, тобто через 20-30 днів.
Еритема і коричнювата забарвлення шкіри з'являються через кілька годин і поступово посилюються протягом кількох днів, як при термічному опіку. При досить високій дозі опромінення можуть спостерігатися облисіння, утворення пухирів на шкірі і виразка.
Імовірність значного системного ураження може бути оцінена на підставі наступних даних: часу виникнення нудоти, блювоти і проносу; зміни кількості лімфоцитів в крові; обставин інциденту експозиції; визначення джерела радіації; дози опромінення (по лічильнику), отриманого на місці події; тривалості впливу іонізуючого випромінювання .

Основними шляхами надходження радіоактивних речовин до людського організму є: дихальні шляхи, кишково–шлунковий тракт і шкіра. Найнебезпечнішим вважається потрапляння радіоактивних ізотопів через верхні дихальні шляхи, звідки вони попадають у шлунок і в легені. Через неушкоджену шкіру резорбція в 200–300 разів менша, ніж через травний канал, і не відіграє суттєвої ролі, за винятком ізотопу водню — тритію, який легко потрапляє через шкіру.

Додаткове внутрішнє опромінення можливе у випадку надходження радіоактивних речовин під час споживання забруднених харчових продуктів.

Іонізуюче випромінювання має високу біологічну активність. Залежно від дози опромінення та низки інших умов воно здатне негативно впливати на людину вплоть до її загибелі. Біологічна дія радіоактивного випромінювання полягає в ушкодженні; іонізації або збудженні молекул (у тому числі ДНК), загибелі клітин, виникненні мутацій.

Відзначають такі ефекти впливу іонізуючою радіації на організм людини: соматичні (гостра променева хвороба, хронічна променева хвороба, місцеві променеві ураження); сомато–стохатичні (злоякісні новоутворення, порушення розвитку плода, скорочення тривалості життя); генетичні (генні мутації, хромосомні аберації).

Згідно з рекомендаціями Міністерства по контролю за радіаційним забрудненням (1987 р. ), для запобігання можливим вадам розвитку доза опромінення на все тіло не повинна перевищувати 50 Р, а на орган чи тканину — 500 Р. Іонізуюче випромінювання, яке діє на гонади в дозах 100–200 Р, впливає на ооцити і зумовлює тимчасову безплідність, а в дозі 400 Р — стійку безплідність.

Пошкоджуюча дія радіації на плід людини (тератогенний ефект) можлива, якщо дози опромінення перевищують 20–25 рад. Водночас, генетично значною, тобто такою, що здатна викликати патологічні зміни у хромосомному апараті плода, вважають дозу 10 рад.

Слід пам’ятати, що загрожу для здоров’я людини становить і ще не вивчений механізм поєднання зовнішнього і внутрішнього опромінення (повітря, їжа), зовсім не досліджене і явище синергізму — взаємодії радіації з хімічними речовинами — свинцем, пестицидами тощо.

Захист організму від потрапляння всередину радіоактивних речовин - одна з найактуальніших проблем екології після Чорнобильської катастрофи . Систематичне споживання продуктів харчування та води, що забруднені радіоактивними речовинами, призводить до накопичування радіонуклідів в організмі людини (йоду - в щитовидній залозі, стронцію - в кістках, цезію - в м'яких тканинах) Радіонукліди, потрапляючи в організм з харчовими продуктами і водою, формують основне дозове навантаження і тим самим істотно впливають на стан здоров'я людини

У даний час на основі світового і вітчизняного досвіду розроблено систему захисту людини від шкідливої дії радіоактивного впливу .

o генозахистне харчування (воно врятувало генофонд японців від наслідків Хіросіми і Нагасакі);

o очищення організму від радіонуклідів, хімічних і біологічних генотоксікандів;

o методи стимуляції захисних сил організму, біотехнологія генозахисної дії продуктів бджолярства;