Розділ 1. Загальне поняття про молодіжні субкультури та їх вплив на формування особистісного «Я» в період ранньої юності

1.1 Характеристика найпоширеніших груп молодіжних субкультур

Молодіжна культура – це неоднорідне явище, що має декілька можливих рівнів втілення ідеалу людини. Поняття «субкультури» (підкультури) як наукового терміну є досить широким та багатоскладовим. За даними новітнього філософського словника «субкультура» – це система норм та цінностей, що відрізняє групу від більшості суспільства (див. Додаток 1).

Сучасне суспільство представляє собою систему багато подібних субкультур. Молодіжна субкультура є одним з багатьох видів субкультур і особливою частиною суспільної культури. Кожен представник субкультури приймає норми, цінності, картини світу, стиль життя та інше – за зразок свого існування. Але паралельно з цим існують і зовнішні атрибути, які свідчать про приналежність до певного угрупування. Молодь створює свою жаргонну мову – своєрідний сленг, моду, музику та моральний клімат. Особливості цієї субкультури пояснюються, з одного боку – надлишком життєвої енергії, а з іншого – відсутністю у більшості молодих людей економічної та соціальної самостійності. І тому для такої людини спосіб знаходження свого місця у молодіжному угрупуванні є способом самоствердження та самореалізації себе в суспільстві. Молодь у субкультурах приваблює в основному можливість спілкуватися з собі подібними, а також зовнішня атрибутика, яка дає можливість демонструвати свою позицію у соціумі.

За домінуючими цінностями та ознаками всі молодіжні субкультури можна поділити на такі групи:

- музичні;

- епатажно-протестові;

- розправно-самосудні;

- романтико-ескапітські;

- гедоністично-розважальні;

- релігійно-містичні.

Хоча у чистому варіанті жодного типу молодіжної субкультури не існує, оскільки їх угрупування не відзначаються стійкістю та перетинаються, взаємопроникають один в одний, проте кожна субкультура має свої відмінності та характеристики.

Музичні молодіжні субкультури виникли навколо різних музичних стилів.

Металісти – молодіжна субкультура в стилі метал (екстремальна музика, що зародилась в другій половині ХХ століття, є напрямком рок-музики, одним із стилів гітарної музики). Типова мода металістів: довге волосся, шкіряна куртка «косуха», пасок з великою кількістю заклепок, джинси або шкіряні штани, чорні футболки з логотипом гурту, ланцюги на шиї і зап’ясті, короткі чоботи з ланцюгами або армійські чоботи.

Репери – прихильники музичного напряму «rap», який виник в середині 80-х, будучи музикою чорних кварталів міст США. В Україні поширився в 90-х. Обов’язкові вміння всіх реперів – вміти читати реп, танцювати «брейкданс» (бі-боїнг), вміти малювати графіті. Також їм притаманна корпоративність та психологічна потреба в спілкуванні з однолітками. Найбільше цінують індивідуальність. Характерний одяг: штани «дизелі», дуті короткі куртки, всі речі на декілька розмірів більші.

Рейвери - прихильники музичного напряму «rave», який виник у 80-х роках. Це масова нічна дискотека («кислотна тусовка») із виступом диск-жокеїв, що являє собою симбіоз музики стилів «хаус» та «техно». В Україну потрапив у середині 90-х. Зовнішня атрибутика відрізняється синтетичністю, яскравістю кольорів, наявністю пірсингу. Учасники рейв-клубів схильні до вживання наркотиків, слабоалкогольних напоїв. Щороку в Криму проходить фестиваль рейверів – «Республіка КаZантип».

Брейкери – об’єднані на основі спільного інтересу до танців типу брейк. Мета – пропаганда брейк-танцю і виконання його великими групами. Зовнішній атрибут – вузькі темні окуляри. Брейкери займаються спортом, не палять.

Епатажно-протестовим субкультурам початок поклали панки (пропагандисти ідеї «шок-протесту»). Виділяються одягом і зачісками. Мета – самоствердження серед однолітків через заперечення загальноприйнятих норм поведінки. Негативно ставляться до праці, вживають наркотики, алкоголь. Захоплюються рок-ансаблями.

Байкери – віддають перевагу романтизації подорожей та вираженню своєї індивідуальності в зовнішньому вигляді, володінні мотоциклом – байком. Найбільше цінують швидкість. Зовнішній вигляд – шкіряна куртка «косуха», бандана, шкіряні штани, ланцюги на шиї, пірсинг, каблучки, татуювання, довга борода.

Панки – виникли в 70-ті роки. На даний час кількість панків зменшується, найбільше у Харкові. Панк-стиль характеризується низьким загальноосвітнім і культурним рівнем, агресивним самоствердженням. Цінності панків – епатація суспільства, відторгнення буржуазних цінностей, десоціалізація. Основний зміст стилю – виклик, провокація, «шок-ефекти». Це і незвичні зачіски – ірокез, і забарвлення волосся, демонстративна поведінка. Захоплюються панк-роком.

Розправно-самосудні субкультури. Переважно вихідці з робітничих сімей, які за допомогою сили борються з різними відхиленнями від певних ідеалів.

Скінхеди (скіни)- сучасна субкультура, яка з’явилася 1968 року в Лондоні. Це представники робітничого класу, які бунтували проти ліберальної влади та виступали проти негрів з Ямайки та вихідців з Азії, які були дешевою робочою силою. Згодом рух поширився в інші країни. В Україні з’явилися ще наприкінці 80-х рр. ХХ ст. На сьогоднішній день скінхеди поділяються на течії нацистів та пацифістів. Зовнішній вигляд: побрита голова, татуювання, важкі черевики зі стальними вставками фірми «Doc Martens», дута куртка без комірця зі змійкою та резинками на рукавах, підтяжки темного кольору, вузькі джинси чи камуфляжні штани.

Гопники (слово походить з рос. мови – ГОП – городское общество презрения) – територіальні корпоративні самодіяльні угрупування «пацанів», переважно вихідців з робочих сімей, що фізичною силою «очищають» міста від «неформалів». Орієнтуються на систему цінностей дорослої кримінальної субкультури, культ сили, земляцтва, взаємовиручки та взаємозалежності. Властива інтелектуальна нерозвиненість, агресивність. Можуть вимагати гроші чи цінні речі від інших людей, ходять групами по декілька осіб. Носять «кепку» та спортивні штани.

Романтико-ескапітські субкультури – (англ. – втекти, уникнути, позбавитися). Відрізняються орієнтацією на створення паралельного світу, витворення власного «міфу».

Хіпі – з’явилися на зламі 60-70 років ХХ століття в Америці, а 1972 року – в Україні. Приводом до появи цього угруповання став британський гурт «Beatles». Хіпі – це своєрідний протест проти індустріального суспільства того часу, прихильники музичного стилю панк-рок. Виділяються довгим волоссям, саморобними прикрасами – «фєнічками», розірваним одягом, романтикою автостопу, можливістю втекти від реалій життя. Девіз угрупування – «Відмовся від всього соціального – помри молодим». Тому вони не жили в будинках, не дотримувались особистої гігієни, вживали алкогольні і наркотичні речовини, їздили на великих швидкостях. Нова течія хіпі звертає більшу увагу на зовнішню атрибутику, ніж на ідеологію – втечу від соціуму.

Готи – представники готичної субкультури, натхненні естетикою готичного роману, естетикою смерті, готичної музики й відносять себе до готики-сцени. З’явилися в 1979 році на хвилі пост-панка. Характерний зовнішній вигляд готів: чорний одяг, чорне довге волосся, високі шнуровані черевики, чорний корсет, облягаючи чорні нарукавники, шипований нашийник, срібні прикраси окультної тематики, чорний макіяж і в дівчат, і в хлопців. Місце зборів – цвинтар вночі.

Емо – (від «емоції») – субкультура, основним змістом якої є прояв емоцій. Емо-кіди ніколи не приховують свого емоційного стану, завжди і при будь яких обставинах проявляючи його. Вони вважають світ занадто жорстоким, тому відгороджуються від нього довгим косим, рваним чубом, який закриває одне око та фарбують очі і нігті в чорний колір, і хлопці також. Кольорова гама одягу – поєднання чорного з рожевим.

Гедоністично-розважальні субкультури – це субкультури, члени яких отримують насолоду від різного роду розваг, якими займаються.

Хакери – комп’ютерні злочинці, здатні зламувати будь-які захисні системи, коди на ліцензійних іграшках, запустити в систему віруси. В Україні з’явилися у 60-70 рр. ХХ ст. Мають свої інтернет-видання, культові сайти.

Ґеймери – прихильники комп’ютерних ігор, які вбачають в іграх сенс свого життя. Ґеймери самі відокремлюють себе від спілкування з людьми. В основному, це – залежні люди, які проводять за комп’ютером до дванадцяти годин на день.

Фуррі – субкультура поєднує людей, які захоплюються антропоморфними (людиноподібними) тваринами в образотворчому мистецтві, анімації, художній літературі та дизайні. Зовні нічим не відрізняються, спілкуються між собою через мережу Інтернет.

Релігійно-містичні субкультури – постають унаслідок синтезу містичних та релігійних культів. Проповідають вирішення глобальних проблем людини, держави й усього світу загалом.

Растамани (растафаріани) – рух зародився серед чорношкірого населення Ямайки, в Україні запозичений від іноземних студентів – африканців та європейців. Растамани пропагують ідею рівності людей перед Джа (Богом), слухають музику стилю реггі, носять дреди та червоно-жовто-зелені берети, курять ґанджу (маріхуану).

Сатаніти – цю субкультуру ще називають «блекстерами» - від назви найжорстокішого напряму в рок-металі – «блека», виконавці якого не співають, а хриплять та кричать. «Блекметал» вбирає в себе ідеї язичництва, агресію та протистояння християнству. Сатаністи носять чорний одяг, їхні груди прикрашає перевернутий хрест або пентаграма.

Отож, вплив молодіжних субкультур має як негативні, так і позитивні сторони. Тому формування особистісного «Я» кожної молодої людини буде залежати від того, яку течію молодіжної субкультури вона обере та що визначатиме зміст її діяльності в даній субкультурі. Також, відповідно до типів, на які діляться молодіжні субкультури за характером своєї діяльності, можна визначити їхні позитивні сторони, такі як творчість, спілкування тощо. Негативних сторін у змісті діяльності молодіжних субкультур найбільше в деструктивних течій, або ж – розправно-самосудних. Найбільшим фактором негативного впливу майже всіх течій молодіжних субкультур є нездоровий спосіб життя.

1.2 Вплив молодіжної субкультури на формування особистісного «Я» в період ранньої юності

За статистичними даними, саме молодь в період ранньої юності складає найбільший кількісний показник серед учасників молодіжної субкультури, адже в цей період відбувається вибір життєвих ціннісних орієнтацій та формування на їх основі особистісного «Я». Належність до молодіжної субкультури – це своєрідний спосіб продемонструвати світові свої власні погляди на життя, адже молоді характерне протиставлення себе дорослим, прагнення до незалежності та самостійності. Саме тому тінейджери об’єднуються з іншими однодумцями та демонструють те, що у них є власні життєві позиції.

Для цього періоду життя властиве прагнення до самоствердження, самореалізації. Відносячи себе до молодіжної субкультури, молода людина знаходить потрібні йому засоби самовираження, – чи то у цінностях, ідеях угрупування, чи у зовнішньому вигляді, манері одягатися, спілкуватися, чи у музиці. Не менш важливим для молодої людини юнацького віку є оцінка інших людей, передусім, однолітків, що також сприяє активному самовираженню.

Майже у всіх молодіжних субкультурах важливу роль відіграє зовнішній вигляд. В цьому також проявляється і реалізується надзвичайно важливе для особистості, що формується, почуття приналежності: щоб бути повністю «своїм», потрібно виглядати «як всі», і розділяти загальні захоплення. Крім того, зовнішній вигляд, мода це – засіб самовираження: молодіжний стиль претендує на унікальність і експериментальність, всіляко підкреслюючи свою відмінність від «інших»; як тільки суспільство прийме його, як цей стиль відразу ж втрачає свій динамізм.

Мода також є засобом комунікації та ідентифікації: сприйняті зором (одяг, зачіска) та слухом (мова, музика) знаки служать молодій людині засобом показати, хто віна така, і розпізнати «своїх». Нарешті, це засіб придбання статусу в своєму середовищі, оскільки норми і цінності молодіжної субкультури являються груповими, набуття їх (наприклад, вміння розбиратися в рок-музиці) стає обов’язковим і служить засобом самоствердження.

Бажання виділитися, зробити так, щоб оточуючі тебе помітили, звернути на себе увагу властиве майже всім людям будь-якого віку. Доросла, самостверджена людина робить це непомітно, використовуючи своє суспільне становище, досягнення в роботі, освіченість, культурний багаж, досвід спілкування і багато іншого. У період ранньої юності, коли людина тільки починає жити, соціальний багаж, як і уміння його використовувати, значно бідніший. Разом з тим, зустрічаючись з новими людьми, молоді люди значно частіше за дорослих опиняються в ситуації «оглядин». Звідси – особлива цінність яскравих зовнішніх аксесуарів, розрахованих на привертання уваги. Адже серед багатолюдного натовпу на охайно одягненого юнака ми просто не звернемо увагу, а варто йому лише одягнути ланцюг на шию, а на зап’ястя – залізний браслет, чорну футболку з логотипом якогось рок-гурту чи шкіряну куртку і «хлопчик без імені» перетвориться на «металіста». В такому вигляді кожен його помітить.

Отже, такий своєрідний маскарад допомагає молодій людині вирішити багато особистих проблем, в тому числі, і найважливішу: оточуюче людство безвідмовно признає факт його існування на землі. Багато молодих людей використовує такий прийом, відносячи себе до тої чи іншої субкультури, імітуючи тільки зовнішній вигляд, деколи навіть не цікавлячись історією чи ідеями угрупування. Таких «неформалів» називають «позерами», навідміну від «try» - «справжніх», які сповідують всі «закони» та ідеї молодіжного угрупування.

Не менш важливою для членів кожної субкультури є музика, яку вони слухають. Психологічні функції цієї музики такі ж різнобічні, як і вона сама та її прихильники. Одному вона дає розрядку емоційного напруження. Другому – відчуття внутрішнього духовного звільнення, відключення від прози буднів. Третьому – відчуття комунікативної легкості, злиття з гуртом. Причому одна і та ж сама музика може по-різному впливати на різних людей.

В залежності від того, яку молодіжну субкультуру обирає молода людина, формується її індивідуальність, визначаються життєві цінності. Завдяки належності до тої чи іншої молодіжної субкультури, у підлітків та молоді відбувається підвищення значущості власних цінностей. Тим самим способом вирішується проблема диференціації самооцінки. Зазвичай, у членів молодіжної субкультури вона завищена, адже вони відчувають свою перевагу над оточуючими.

Будучи учасниками певного молодіжного об’єднання, молоді люди забезпечують свою потребу в неформальному, довірливому спілкуванні, головною метою якого є розуміння й саморозкриття; відкриття свого внутрішнього світу, який може не співпадати із зовнішньою поведінкою.

Також молодіжна субкультура впливає на розвиток творчості, адже тут молодь тісно пов’язана з музикою, дехто починає грати на музичних інструментах, здебільшого, це гітара, дехто – писати тексти пісень, малювати тощо. Ще одним з позитивних факторів впливу молодіжної субкультури є те, що у підлітків зменшується рівень тривоги, загостреної потреби в розумінні. Молоді люди створюють власну систему цінностей, прагнуть підвищувати свій культурний рівень, створюють глобальні плани, спрямовані на майбутнє. Відбуваються також і інші позитивні зміни, пов’язані з належністю підлітка до певної субкультури, але головною серед них є те, що особистість знаходить свій шлях реалізації, самоствердження та розкриття своїх здібностей. Все це в подальшому житті сприяє його активнішій соціалізації та розвитку як особистості.

Проте, звісно, є і негативні сторони окремих молодіжних субкультур. У розважально-музичних – це інфантильність (дорослі діти), у ескапістських – десоціалізація (невміння співжити в суспільстві, досягати в ньому успіху, безнадійна втеча), у деструктивних – кримінальна відповідальність. Майже у всіх – нездоровий спосіб життя.

Отож, якщо діяльність молодіжної субкультури не виходить за межі здорового глузду і не веде до «розлучення» зі світом, то такі захоплення є навіть корисними, сприятливими для здорового способу життя й розвитку вольових та фізичних якостей. Водночас треба стежити за всебічним розвитком особистості, не замикатися в наявних межах.

1.3 Вплив молодіжної субкультури на міжособистісні стосунки

Процес формування та розвитку особистості характеризується визначеними психологічними закономірностями. Насамперед, це почуття дорослості, показниками якого є потреба молодої людини, щоб до неї ставились як до дорослої; прагнення до самостійності і бажання захистити деякі сфери свого життя від втручання дорослих та наявність власної лінії поведінки. Провідним фактором самоутвердження людини в період ранньої юності є усвідомлення своєї ролі у двох існуючих системах взаємовідносин з оточуючими – ровесниками та дорослими. У кожній з цих систем молодь проявляє себе по-різному.

Взаємини з дорослими характеризуються складним протиріччям внутрішньої позиції молодої людини – прагнення до самостійності поєднується з тривогою, що він не впорається з новими завданнями, які поставлені перед ним. У цьому йому потрібна підтримка дорослого, але відверто визнати це він не хоче, шукаючи заміну такому спілкуванню в середовищі субкультури. Нерозуміння є типовою особливістю взаємин юнацтва з дорослими, і як наслідок цього виникають конфлікти з приводу як захоплень та повсякденних звичок (одяг, макіяж, час відсутності вдома, тощо), так і з приводів належності молодої людини до субкультури, його шкільного життя та особистих принципів, норм.

Емансипація від влади дорослих проявляється у заміненні їх ролі групою однолітків, що являється феноменом з точки зору впливу оточуючих на дану особистість. Нестримний потяг до спілкування, до колективу, до спільних діяльності та дозвілля являються причинами об’єднання юнацтва у субкультури і сумісної діяльності у них. Спрямованість таких об’єднань лякає і вчителів, і батьків, тому що вмовити молоду людину залишити угрупування буває дуже важко.

У період ранньої юності людина більш відчуває необхідність мати друга, що також є однією з причин належності підлітка до певної субкультури. Спостерігається підвищення інтересу до ровесника, як до людини з певними внутрішніми якостями. В процесі спілкування з однолітками молодь вибирає друзів з схожістю поглядів на життя, та чітко усвідомлює різницю між товаришем і другом, якому можна довіритись.

Одним з негативних наслідків належності юнацтва до субкультури може бути завищена самооцінка, що також впливає на відносини з оточуючими. У молодих людей із завищеною самооцінкою дуже яскраво помітна така вада характеру, як негативізм, тобто протидія усякому зовнішньому втручанню в своє життя. У поєднанні з почуттям дорослості негативізм часто виявляється у таких проявах підліткової поведінки, як словесна грубість, розбещеність, тютюнопаління, вживання спиртних напоїв та наркотиків, гра в азартні ігри, схильність до суїциду, тощо. До того ж, у деяких субкультурах такий спосіб життя є нормою.

Бажання належати до якоїсь субкультури можна пояснити прагненням до довіри у взаємодії з оточуючими. Довіра до товариша реалізується у сфері інтимно-особистісного спілкування, головна мета якого – розуміння й саморозкриття. Адже юнацькому віці потреба в спілкуванні з дорослими не завжди знаходить своє задоволення, що негативно позначається на розвитку особистості. Юнаки та дівчата значно частіше, ніж люди старшого віку, відчувають себе самотніми. Але відчуття самотності виникає не від зовнішньої ізоляції, не від поганого оточення, а від неможливості висловити в спілкуванні всю повноту відчуттів. Належність до субкультури дає таку можливість.

Між членами субкультури часто виникають дружні стосунки. Однією з головних неусвідомлюваних функцій такої дружби є підтримка самоповаги. Юнацька дружба іноді виступає як своєрідна форма «психотерапії», дозволяючи молодим людям висловити почуття й знайти підтвердження їх у того, хто поділяє їх сумніви, тривоги, надії. Юнацька потреба в саморозкритті часто переважає інтерес до розкриття внутрішнього світу іншого, спонукаючи не тільки обирати друга, скільки вигадувати його.

У субкультурі кожен прагне знайти своє, особливе місце в колективі, для молодих людей важливо не «злитися» з групою, а зробити так, щоб його чули і цінували. Лише наймолодші учасники субкультури – підлітки можуть сліпо підкорятися колективу і вважати його єдиним авторитетом.

Зовнішній вигляд, одяг чи зачіска молодіжної субкультури часто викликає нарікання і роздратування дорослих. Справа не тільки в різниці смаків батьків та дітей, а в тому, що діти хочуть відрізнятися від старших, і найлегше це зробити саме за допомогою зовнішніх аксесуарів. Одяг та зовнішній вигляд людини є не що інше, як засіб комунікації, за допомогою якого особистість інформує оточуючих людей про свій статус, смаки, тощо.

Відношення до молодіжної субкультури найвиразніше проявляється у суперечках про музику. Тут представлені два полюси. Одні представники старшого покоління категорично заперечують сучасну рок- та іншу музику, вважаючи її антихудожньою, аморальною, шкідливою для здоров’я, соціально небезпечною і прямо-таки демонічною. Інші відносяться до неї ліберально-поблажливо, пояснюючи музичні захоплення молоді виключно віковими особливостями, мовляв, музика ця, звичайно ж, несерйозна, але забороняти її немає сенсу, з віком молодь це зрозуміє. Але і осуд, і поблажливість дуже рідко поєднуються з дійсним знанням і розумінням предмету. А між тим, ця музика достатньо складна. Тому для вихователів молоді, будь то батьки чи вчителі, не обов’язково розділяти всі захоплення, в тому числі і музичні, молоді, але обов’язково знати, які вони, і враховувати це в своїй роботі.

Не потрібно ідеалізувати молодіжну субкультуру, адже на рівні з потенціалом оновлення вона має свою небезпеку. Звична для всіх стратегія – осуду і заборони – вже доказала свою неефективність. Нетерпимість суспільної думки тільки сприяє розвитку підліткового нігілізму і манірності. Друга стратегія – всеобіймаюче прийняття будь-яких молодіжних течій теж нереальна: не всі течії молодіжної субкультури нас влаштовують, до того ж, вони самі на таку асиміляцію не підуть. Залишається лише діалог. Потрібно вміти співпрацювати і ламати однобічні уявлення про власне суспільство. Зрозуміти його внутрішню структуру, не відрізуючи елементів, що здаються зайвими. Працюючи з неформальною молоддю, ми самі повинні навчитися жити в неформальному суспільстві.