Приклад друкованої продукції
Один з номерів шкільної учнівської газети «DIXI»
DIXI, № 3, квітень-травень 2007 р.
Скоро літо, канікули у школярів, відпустки у батьків...
Вчителі та вихователі залишаються у школі, а дітям та їх батькам надається можливість більше часу провести разом, поспілкуватись.
Тема сьогоднішнього номеру - БАТЬКИ ТА ДІТИ..
Це непроста тема, а тому поставтеся до неї з усією серйозністю.
Редколегія
Вислів номера
Отношения между родителями и детьми так же трудны и столь же драматичны, как отношения между любящими.
Андре Моруа
Недарма говорять, що в усі віки існує головна проблема – проблема батьків та дітей. Чому вона виникає?
Чому батьки вважають, що діти просто не хочуть їх слухатись, що у них перехідний вік, що вони не цінують своїх батьків, що вони повинні беззаперечно виконувати всі накази тата з мамою, вчителів, вихователів, дідусів, бабусь, тіток, всієї великої рідні та, взагалі, усіх старших за віком, тому, що ті знають набагато більше?
Чому діти хочуть з самого раннього віку бути самостійними, вирішувати свої проблеми самі, або, навпаки, все скидати на батьків; гратися, коли захочуть; відвідувати лише ті уроки, які викладають улюблені вчителі; навчатись тільки тоді, коли хочеться; гуляти допізна на вулиці і не 
давати звіту з ким товаришуєш, що робиш у вільний час; вимагати у батьків стільки карманних грошей, скільки вистачить, щоб придбати увесь світ; носити той одяг, який подобається, навіть якщо він не подобається директору школи та вчителям?
Ці всі ЧОМУ будуть виникати завжди. Діти виростуть, стануть батьками, і знову не розумітимуть, але вже своїх дітей.
Щоб якось розв’язати цю ситуацію, ми хочемо дати декілька порад як дітям, так і батькам.
Ці поради – це не інструкція, як потрібно діяти, а підказка, як краще сприймати дії протилежної сторони, щоб батьки не хапались за серце та не пили валер’янку, а діти, не рюмсали у подушки та не кидалися словами „Я піду з дому!”
Можливо, після нашого спілкування батьки по-іншому подивляться на своїх дітей, а діти ставитимуться до своїх батьків з більшою повагою та терпінням.
Школа для батьків
Хто такі „важковиховувані діти”?
І як з ними „боротись”?
Вельмишановні батьки, мабуть кожен з Вас хоч раз в житті казав своєму синові чи доньці: „Як же ж з тобою важко розмовляти!”
Термін "важковиховуваність" увійшов у науку в тридцяті роки ХХ сторіччя. Важковиховуваність — прояв негативного в поведінці людини, конфліктний стан, вроджене неприйняття запропонованих настанов. Дуже часто цей конфлікт - природне зіткнення суперечностей, викликане лише нерозумінням один одного.
Недоліки у шкільному і сімейному вихованні, як правило, призводять до того, що окремі підлітки "випадають" із загальної системи виховання, не сприймають належним чином виховний вплив педагогічного колективу, і як наслідок - відстають у своєму інтелектуальному і моральному розвитку. Навіть у благополучній сім'ї нерідко слабкі педагогічні знання батьків, наявність антипедагогічних вчинків і настанов діють негативно на виховання дітей.
Перелічимо типові помилки сімейного виховання:
1. Переоцінка батьками істинних здібностей і сил дитини ("Моя дитина найкраща, найталановитіша від усіх!"). Так, дитина найкраща, але порівнюйте її не з іншими, а з нею самою, такою, якою вона була раніше. Дитина росте, навчається, змінюється на краще.
2. Сімейне виховання базується на помилковій ідеї: дитинство повинно бути без труднощів чи постійних обов'язків ("Встигне напрацюватися, встигне "намучитись", коли великий виросте!"). Коли виросте – буде пізно. Дитина повинна реально дивитись на життя, щоб потім воно не було для неї шоком.
3. Прагнення дорослих все найкраще дати дитині ("Нам, дорослим, необов'язкові фрукти, а дитині потрібні вітаміни!"). Не виховуйте в дитині егоїста. У сім’ї всі рівні.
4. Помилкова думка батьків про те, що головне виховання дає школа ("Нам нема коли, ми працюємо!"). Ще Микола Михайлович Карамзін говорив: ”Без хороших отцов нет хорошего воспитания, несмотря на все школы”.
5. Неправильне ставлення до навчальної роботи дитини ("Моя дитина
розумна, якщо вона погано вчиться, винні вчителі!"). Це не завжди відповідає дійсності.
6. Вина за аморальність, білі плями у вихованні і недоліки перекладаються на школу, "вулицю", оскільки "в сім'ї поганому не навчають". Але вже те, що Ви усунулись від відповідальності говорить про байдужість до дитини.
Помилки сімейного виховання доповнюються недоліками у шкільному вихованні:
1. Прагнення подолати опір учня педагогічним тиском за допомогою погроз, покарань, скарг батькам.
2. Поверхові знання вчителями особливостей школяра, прийняття складності і своєрідності його характеру за важковиховуваність.
3. Конфліктні відносини батьків з педагогами або дитини з вчителями.
4. Зловживання мовними методами впливу, невміння використовувати методи переконання, переучування, перебудови характеру.
Отже, дорогі батьки та вчителі, дорогі дорослі, проаналізуйте Ваші дії. Можливо Ви припускаєтесь однієї з цих помилок. Ще не пізно її виправити.
|
А тепер звернемось до учнів. Найпершим каменем спотикання для кожного учня та адміністрації школи є шкільна форма.
Адміністрація вважає, що шкільна форма обов’язкова, учні ж хочуть ходити так, як їм заманеться.
Але уявімо собі, що Ви виросли. Здійснилося Ваше саме потаєне бажання – стати дорослим. Ви влаштувалися на роботу до престижної фірми. І тут почалося: начальство вимагає, щоб Ви приходили на роботу, дотримуючись офісного стилю. І ніяких там тобі фенєчок, довгих намист, бандан та навіть кросівок.
А що ж школа?
Школа — не місце для демонстрації мод і товщини батьківських гаманців.
У школі потрібно думати не про наряди, а про уроки, а форма ДИСЦИПЛІНУЄ.
Якщо учні в одязі скромні і стримані, то можна обійтися і без форми.
Якщо у когось немає грошей на дорогий і стильний одяг, у жодному випадку не слід перетворювати його на предмет насмішок. Людина одягається охайно — і дуже добре, більшого не потрібно.
Не раджу «тиснути» на батьків з метою одягнутися всіх модніше і всіх красивіше. Все одно всього одягу не скуповуватимете. Спробуйте розвинути в собі уміння моделювати, конструювати, кроїти і шити. Іноді навіть з недорогої тканини можна зшити класний прикид.
Початковим навичкам Вас можуть навчити мама і бабуся, а остаточну майстерність Ви придбаєте в гуртках і студіях моделювання і шиття.
Втім, остаточної майстерності не буває — справжній художник завжди удосконалюється.
Ну і де ж продемонструвати всю цю красу, якщо в школі не можна?
Ви можете влаштувати веселий карнавал, не обов'язково новорічний. І там вже продемонструвати своє мистецтво вбиратися.
Не забувайте змінне взуття і спортивну форму.
Косметика в школі — річ абсолютно неприпустима. Максимум що можна собі дозволити: замазати прищик маскуючим олівцем і покрити губи безбарвною помадою.
Дівчаткам не варто протягувати руки до маминої косметички. Те, що доречне для дорослої людини, на маленькій дівчинці виглядає просто смішно.
Ставлення людини до моди — показник і ЙОГО КУЛЬТУРИ, і культури його часу.
Анастасія Медвідь,
ведуча рубрики,
учениця 7-Б класу
До речі, даною статтею ми відкриваємо постійно діючу рубрику „Школа етикету”. Пишіть, про які з правил етикету Ви б хотіли дізнатися.
Редколегія
Загадки
✐Я из дома на порог
Лишь один шагнул шажок,
Дверь закрылась за спиной,
Нет пути передо мной.
Я и дома – и не дома,
Между небом и землей.
Отгадайте-ка, друзья,
Где же я?
✐Много соседей рядом живут,
А никогда не видятся.
✐Я в дом любой тебя впущу,
Стучишь – я рада стуку.
Но одного я не прощу –
Коль не подашь мне руку.
Відповіді на загадки попереднього номера: небо, зорі та Місяць; Сонце; мороз; райдуга; ранок; сніг.
Из школьной жизни
(большой толковый словарь великошкольной жизни)
Продолжение
 |
15. Урок пения – «Алло, мы ищем таланты!»
16. Урок истории – привет с того света
17. Урок иностранного языка – Миклухо-Маклай в гостях у папуасов
18. Урок математики – чем дальше в лес, тем больше дров
19. Урок физики – очевидное и невероятное
20. Урок ботаники – расцветали яблони на груше
21. Урок физкультуры – молодняк в зоопарке
(Продолжение следует…)
P.S. Вы тоже можете пополнить этот словарь, прислав ваши варианты толкований школьных терминов.
 |
Чи знаєте ви, що ...
У ЯПОНІЇ ДІТЯМ ВСЕ МОЖНА!
У Японії діти років до п'яти не знають слів «не можна». І в дитячому саду, і удома їм можна все: бігати, стрибати, вищати, штовхатися, рвати папір і ламати іграшки. Вихователі ніколи не скаржаться батькам на дітей.
Незрозуміло, як при такій системі виховання японці зростають дуже ввічливими і стриманими людьми. Може, на все життя втомлюються в дитинстві балуватися?
Рубрику підготувала