Методика визначення РWC170 при застосуванні на велоергометрі.
Досліджуваному пропонується послідовно виконати два навантаження помірної інтенсивності (наприклад, 500 і 1000 кгм/хв) з частотою обертання педалей 60-80 об/хв, розділені трихвилинним інтервалом відпочинку. Кожне навантаження продовжується 5 хв, наприкінці його протягом 30 с визначається ЧСС аускультативним методом (стетофонендоскопом) або реєструється (для тих же цілей) ЕКГ.
Найбільш раціонально розрахунки PWC170 вести не графічним способом (рис.2), а шляхом підстановки значень ЧСС і потужності роботи у формулу, запропоновану В.Л.Карпманом із співавт. у 1974 році:
Це рівняння дозволяє легко знайти величину PWC170, якщо відомі потужність першого (W1) і другого (W2) навантажень і ЧСС наприкінці першого (f1) і другого (f2) навантажень.
Визначення фізичної працездатності шляхом розрахунку PWC170 дає надійні результати лише при виконанні деяких умов. У тому випадку, коли різниця між першим і другим навантаженнями невелика, точність визначення PWC170 знижується. Головним чином це відбувається у зв'язку з тим, що система регулювання апарату кровообігу не здатна точно диференціювати навантаження, що мало відрізняються за потужністю. Тому при проведенні тесту PWC170 потужність другого навантаження повинна істотно відрізнятися від потужності першого навантаження. Рекомендуються такі значення навантажень, що забезпечують надійне визначення PWC170 (табл. ).
За допомогою цих таблиць нескладно вибрати потужність навантажень, що задаються. Критерієм того, що вони підібрані правильно, може служити ЧСС наприкінці навантажень. Тахікардія наприкінці першого навантаження повинна досягати 100-120 уд/хв, а наприкінці другого навантаження – 160-170 уд/хв.
Тест PWC170 характеризується достатньою методологічною коректністю. Важливим достоїнством проби PWC170 є те, що в процесі тестування спостерігається суб'єктивне відношення випробовуваного до дослідження.
Таблиця 5.3.2
Потужність 1-го навантаження W1 (кгм/хв), яка рекомендується для визначення PWC170 у спортсменів з різною масою тіла, що розвивають різні фізичні якості (Карпман В.Л. із співавт., 1988; доповнено Михалюк Є.Л , 2004)
| Групи видів спорту | Маса тіла, кг | ||||||
| 50-59 | 60-64 | 65-69 | 70-74 | 75-79 | 80-84 | Більше. 85 | |
| Швидкісносилові і складнокоорди-наційні | |||||||
| Ігрові і єдиноборства | |||||||
| На витривалість |
Серед спортсменів у 8,2% зустрічаються особи, що мають масу тіла менше ніж 55 кг, майже 91,0% з них складають жінки. На основі емпіричних даних запропоновано при виборі потужності першого фізичного навантаження на велоергометрі спортсменам з масою тіла менше ніж 55 кг керуватися слідуючим. Першу градацію по масі тіла, яку пропонує В.Л.Карпман зі співавт. (1988) розширити і починати з 50 кг. Потужність першого навантаження по групах видів спорту, відповідно для швидкісно-силових, складно-координаційних, ігрових та єдиноборств встановлювати на рівні 400 кгм/хв., а для видів спорту на витривалість - 540 кгм/хв. (Михалюк Є.Л., 2004).
Відмічено, що серед спортсменів високого класу в 28,6% зустрічаються особи, які мають ЧСС спокою на рівні 48-60 уд/хв., серед них 65,6% чоловіки та 34,4% - жінки. При проведенні субмаксимального тесту PWC170 у спортсменів з брадикардією ЧСС після першого фізичного навантаження на велоергометрі становить 85-90 уд/хв., замість рекомендованої В.Л.Карпманом зі співавт. (1988) – 100-120 уд/хв. Це призводить до вибору необгрунтованого збільшення потужності другого навантаження, збільшенню ЧСС наприкінці тесту більше ніж 170 уд/хв. та помилкам у розрахунках фізичної працездатності. Щоби цього уникнути потрібно збільшувати потужність першого навантаження на велоергометрі на 120-180 кгм/хв.(при ЧСС спокою 60-55 уд/хв.), а при ЧСС в межах 54-48 уд/хв на 180-240 кгм/хв.(Михалюк Є.Л. 2004).
Таблиця 5.3.3
Потужність 2-го навантаження (W2), що рекомендується для визначення PWC170
| Потужність 1-го навантаження (W1) | Потужність 2-го навантаження (W2), кгм/хв | |||
| ЧСС при W1, уд/хв | ||||
| 90-99 | 100-109 | 110-119 | 120-129 | |