Тема 30. Міжнародний цивільний процес

Питання для обговорення

1. Процесуальні права та обов'язки іноземних осіб. Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців та осіб без громадянства, юридичних осіб.

2. Загальні правила підсудності судам України справ з іноземним елементом.

3. Судовий імунітет іноземної держави, її дипломатичних представників та інших осіб.

4. Виконання судових доручень іноземних судів і звернення судів України з дорученнями до іноземних судів.

5. Застосування судом іноземного права.

6. Визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні.

Завдання

167. Громадянин США Річардс Д. звернувся до місцевого суду із заявою про усиновлення неповнолітнього Ігнатенка С., вихованця будинку дитини (Україна), у якій зазначав, що він неодружений, власних дітей не має і бажає усиновити дитину-сироту. Заявник має достатні фінансові та інші можливості для виховання хлопчика. Працюючи за фахом учителем у середній школі, він спроможний створити всі умови для нормального розвитку дитини та її лікування.

Рішенням місцевого суду, яке залишено без зміни ухвалою апеляційного суду, в задоволенні заяви Річардсу Д. відмовлено.

Відмовляючи громадянину США в усиновленні дитини, суди виходили з того, що: заявник неодружений, власних дітей не має, самостійно утримувати і виховати дитину він неспроможний, оскільки працює в середньому 40 годин на тиждень; заявник зустрічається з жінкою, з якою сподівається в подальшому зареєструвати шлюб, а тому невідомо, як вона в майбутньому буде ставитись до дитини; заявник не зміг пояснити суду, чому він вирішив усиновити хвору дитину, а не здорову, як це мав намір зробити раніше; з урахуванням захворювань дитині необхідна повноцінна сім'я, тобто сім'я, яка складається з обох батьків.

У касаційній скарзі порушується питання про скасування постановлених у справі судових рішень з направленням її на новий судовий розгляд у суд першої інстанції з тих підстав, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права, а висновок щодо неможливості задовольнити заяву суперечить як фактичним обставинам справи, так і чинному законодавству України.

Визначте процесуальні права та обов'язки іноземних осіб. Яке рішення повинна прийняти касаційна інстанція? Визначте підсудність даної справи. В чому полягає особливість надання документів громадянами інших держав?

168. Представник канадської корпорації "Даньян Інтер-нешнл Інк" (далі – корпорація) 12 січня 2010 р. звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 18 жовтня 2009 р.

Ухвалою судці цього суду 20 січня 2010 р. клопотання корпорації було залишено без руху на підставі ст. 121 ЦПК у зв'язку з несплатою державного мита. Заявнику було надано строк для виправлення недоліків клопотання, тобто для сплати державного мита, до 30 січня 2010 р. і роз'яснено, що у випадку невиконання ухвали судді клопотання буде вважатися неподаним та повернено заявнику.

Оскільки вимоги ухвали у визначений строк виконані не були, ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 7 лютого 2010 р. клопотання корпорації було визнано неподаним і повернено заявнику.

Не погоджуючись із останньою ухвалою, корпорація просила її скасувати й розглянути клопотання по суті, посилаючись на те, що вимоги судці щодо сплати державного мита в розмірі 50 % арбітражного збору не ґрунтуються на законі.

Яке рішення повинен прийняти суд апеляційної інстанції? Якій порядок подачі клопотання?

169. У листопаді 2009 р. Федіна I.A. звернулася до суду з позовом до спільного підприємства Автомобільний Дім "Україна Мерседес-Бенц" (далі – СП) про розірвання договору купівлі-продажу та відшкодування шкоди, в якому зазначила, що в січні 2009 р. на підставі договору купівлі-продажу від 6 жовтня 2008 р. вона отримала в СП автомобіль марки "Мер-седес-Бенц-8500Ь".

Після початку експлуатації придбаний автомобіль з лютого 2009 р. до жовтня 2009 р. більше десяти разів ремонтувався у відповідача. Посилаючись на те, що вона придбала автомобіль неналежної якості, позивачка просила суд розірвати договір купівлі-продажу автомобіля та стягнути з відповідача на її користь збитки та моральну шкоду.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15 травня 2010 р. позов задоволено, договір купівлі-продажу автомобіля розірвано, приведено сторони в первісний стан.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 5 серпня 2010 р. рішення Вишгородського районного суду в частині стягнення моральної шкоди та виплат на оплату юридичної допомоги змінено.

У поданій касаційній скарзі генеральний директор СП просить скасувати постановлені судові рішення у зв'язку з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція встановила наступне.

Вирішуючи справу, суди першої і апеляційної інстанції вважали, що продавцем автомобіля неналежної якості є відповідач – СП, виходячи з того, що позивачка йому замовила зазначений автомобіль; СП є генеральним представником акціонерного товариства "Даймер Крайслер АГ" (Німеччина, Штутт-гарт; далі – АТ) в Україні з продажу та сервісу автомобілів "Мерседес-Бенц"; його менеджер прийняв замовлення на автомобіль і передав позивачці текст договору купівлі-продажу з АТ, який вона підписала; оформлення та супроводження автомобіля здійснювало СП.

Проте згідно з наявним в матеріалах справи листом Державної податкової адміністрації України СП як генеральне представництво "Даймер Крайслер АГ" в Україні не зареєстровано, а в статуті СП зазначено, що учасниками спільного підприємства є: Автомобільний Дім "Україна – Мерседес-Бенц", АТ "Українська автомобільна корпорація" та АТ "Авантрейд".

Визначте цивільну процесуальну дієздатність СП. Визначте належного відповідача. Визначте підсудність цієї справи. Яке рішення повинен прийняти суд касаційної інстанції?

170. У вересні 2009 р. Григоренко О.С. звернувся до суду із позовом до П. Владі про зміну прізвища народженої у шлюбі з відповідачкою дочки Наталії, зареєстрованої під прізвищем Григоренко, про що свідчить запис у свідоцтві про народження дитини.

У 2008 р. відповідачка змінила своє прізвище і прізвище доньки – Григоренко на Владі. їхня донька досягла чотирнадцятирічного віку та згодна змінити прізвище Владі на Григоренко, проте відповідачка не надає на це своєї згоди.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 9 червня 2010 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 листопада 2010 р., позов Григоренка О.С. задоволено.

У касаційній скарзі відповідачка просить скасувати ухвалені у справі рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна інстанція встановила наступне.

Задовольняючи позовні вимоги та змінюючи прізвище неповнолітньої, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що дитина є громадянкою України, мешкає з позивачем, згодна змінити прізвище.

Однак у матеріалах справи наявні докази набуття 21 червня 2008 р. французького громадянства відповідачкою та її неповнолітньою дитиною, а також свідоцтво про народження Владі Н., в якому зазначено про її французьке громадянство.

Яке рішення повинен прийняти суд касаційної інстанції?Визначте підсудність даної цивільної справи.

171. Страхова компанія АІОІ "ОФ Європе лімітед" (далі -іноземна Страхова компанія) звернулася до суду з позовом до ДШ у Виноградівському районі (далі – ДПІ) та Державної виконавчої служби Ужгородського управління юстиції Закарпатської області (далі – ДВС) про зняття арешту з майна і повернення його власнику. У заяві зазначалося, що 20 листопада 2008 р. у м. Мюнхені було викрадено автомобіль, який належав німецькій фірмі. Іноземна Страхова компанія сплатила колишньому власнику страхове відшкодування, і за законодавством Німеччини до компанії перейшло право власності на автомобіль.

Виноградівський районний суд Закарпатської області вироком від 14 травня 2009 р. конфіскував цей автомобіль як предмет контрабанди у Мирошниченка В.Д., який намагався на ньому перетнути митний кордон України. Пославшись на те, що автомобіль є її власністю, іноземна Страхова компанія просила задовольнити позовні вимоги. Рішенням від 23 грудня 2009 р. цей же суд позов іноземної Страхової компанії до ДПІ та ДВС про зняття арешту з майна і повернення його власнику задовольнив.

Судова палата з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області ухвалою від 23 серпня 2010 р. рішення районного суду скасувала і провадження у справі закрила, виходячи з того, що суд першої інстанції розглянув спір між іноземною юридичною особою та українськими юридичними особами, а такі спори відповідно до ст. 15 ЦПК та статей 12 – 16, 21 ГПК підсудні не загальним, а спеціалізованим судам.

У касаційній скарзі іноземна Страхова компанія просила ухвалу апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без зміни, пославшись на неправильне застосування судом норм процесуального права.

Яке рішення повинен прийняти суд касаційної інстанції? До юрисдикції якого суду належить дана справа?

172. Рішенням Талліннського міського суду (Естонія) з Мироненка A.C., який проживає в Україні, стягнено аліменти на неповнолітнього сина Т. і державне мито на користь Естонії в сумі 576 естонських крон (149 грн).

Талліннський міський суд звернувся з клопотанням дозволити примусове виконання на території України його рішення в частині стягнення державного мита.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва клопотання було задоволено, дозволено примусове виконання на території України рішення Талліннського міського суду в частині стягнення державного мита, видано виконавчий лист про стягнення з Мироненко A.C. 149 грн на рахунок Талліннського податкового департаменту.

В апеляційній скарзі Мироненко A.C. поставив питання про скасування зазначеної ухвали як такої, що суперечить Конституції України і порушує його права, тому що Талліннським міським судом аліменти та державне мито стягнені в розмірі, більшому за заробітну плату боржника.

Апеляційний суд встановив наступне. Задовольняючи клопотання, суд виходив із того, що рішення Талліннського міського суду про стягнення аліментів з Мироненка вступило в законну силу і не виконувалось на території Естонії, оскільки боржник виїхав на постійне місце проживання в Україну.

Чи підлягає скарга задоволенню? Які підстави для відмови}' визнанні і виконанні рішення іноземного суду?

173. Рішенням Серафимовицького районного суду Волгоградської області Російської Федерації від 8 червня 2009 р. на користь Діденко А.Н. з Діденка Я.С. було стягнено щомісячно по 1400 руб., починаючи з 17 квітня 2009 р. до 9 серпня 2009 р., а також на утримання дочки Л., 2003 р. народження, аліменти в розмірі 1/4 всіх видів заробітної плати, починаючи з 17 квітня 2009 р. і до повноліття останньої, додаткові витрати для придбання ортопедичного взуття для неї в сумі 1921 руб. 27 коп. та 1580 руб. державного мита. Крім того, рішенням цього ж суду від 27 вересня 2010 р. з Діденка Я.С. стягнено на користь Діденко А.Н. кошти на її утримання в розмірі 1450 руб., щомісячно, починаючи з 20 грудня 2010 р. до досягнення дочкою Л. 18 років, і 982 руб. державного мита.

Громадянка Російської Федерації Діденко А.Н. звернулася з клопотанням про виконання на території України зазначених рішень суду, оскільки боржник проживає в м. Львові.

Ухвалою місцевого суду м. Львова від 21 січня 2011 р. клопотання задоволено: дозволено примусове виконання на території України зазначених рішень Серафимовицького районного суду Волгоградської області Російської Федерації, стягуючи з Діденка Я.С. відповідні кошти за офіційним курсом НБУ на день виконання.

В апеляційній скарзі на зазначені судові рішення відповідач просив зупинити виконання ухвали суду до вирішення питання щодо умов їх виконання.

Апеляційний суд встановив наступне.

Постановляючи резолютивну частину ухвали, суд не врахував, що тверді грошові зобов'язання виникли з аліментних правовідносин і на території України вони мають виконуватись в українській грошовій одиниці за офіційним валютним курсом НБУ. На підставі ухвали про дозвіл на примусове виконання рішення іноземного суду видається виконавчий лист, тому суд у резолютивній частині рішення повинен був визначити зазначені суми у гривнях за офіційним курсом НБУ щодо російського рубля на день розгляду справи.

Чи підлягає скарга задоволенню?

174. До місцевого суду 22 вересня 2010 р. надійшло клопотання компанії "Карлсбад Ентерпрайсіз Лімітед" (далі – компанія) про дозвіл на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі – МКАС при ТППУ) від 16 серпня 2010 р. про стягнення з Народного Бюро (Посольства) Великої Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамахірії заборгованості в сумі 779 тис. 341 долар 82 центи США.

Ухвалою судді місцевого суду від 25 вересня 2010 р. у прийнятті до розгляду суду зазначеного клопотання відмовлено, тому що в рішенні МКАС при ТППУ йдеться про звернення стягнення на майно іноземної держави

На ухвалу судді надійшла скарга від повноважного представника компанії, в якій він просив скасувати ухвалу та вирішити питання по суті.

Чи підлягає скарга задоволенню? Що означає судовий імунітет держави?

175. У лютому 2010 р. компанія "Транс Коммодітіз" (США) через Міністерство юстиції України і дипломатичні канали звернулась до суду з клопотанням про визнання та виконання на території України наказу і рішення п'ятої палати в цивільних справах Земельного Суду м. Франкенталь (ФРН) відповідно від 7 та 20 червня 2009 р. про накладення арешту на майно німецької фірми "Алекс Айрон Імпекс" у зв'язку з порушенням домовленостей щодо поставки вугільного концентрату.

Клопотання розглядалося судами неодноразово. Останньою ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2010 р. у задоволенні клопотання відмовлено.

Ухвалу оскаржила компанія "Транс Коммодітіз", яка просила її скасувати і направити справу на новий розгляд, оскільки суд не з'ясував усіх обставин, що мають значення для вирішення останньої: не виконав указівок Верховного Суду України, викладених в ухвалі від 22 вересня 2010 p., щодо додержання процесуальних норм; не взяв до уваги правової угоди між СРСР і ФРН від 4 грудня 1956 p.; неправильно застосував ст. 415 ЦПК; порушив вимоги статей 60, 151-153, 212 ЦПК, а тому необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання. Позивач указав також на те, що суд безпідставно не застосував принципи взаємності та звичай, визнані в міжнародному праві.

Назвіть умови визнання та виконання рішень іноземних судів. Назвіть види судових доручень. Чи підлягає скарга задоволенню?

Тема 31. Конвенційний механізм захисту прав людини Європейським судом з прав людини (для самостійного вивчення)

1. Статус Європейського суду з прав людини.

2. Порядок звернення до Європейського суду з прав людини.

3. Процедура прийняття скарги Європейським судом з прав людини та її розгляд.

4. Рішення Європейського суду з прав людини та їх виконання в національних правопорядках.

Список літератури за темою

Комаров В.В. Позовне провадження: моногр. / за ред. В. В. Комарова. – X.: Право, 2011.

Комаров В.В. Проблеми теорії та практики цивільного судочинства: моногр. / за заг. ред. В. В. Комарова. – X.: Харків юрид., 2008.

Дамірлі М. Європейська конвенція з прав людини як ключовий елемент системи права Ради Європи / М. Дамірлі // Право України. – 2010. – № 10.

Дудаш Т. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у світлі праворозуміння Стасбурзького суду / Т. Дудаш // Право України. – 2010. – № 10.

Де Сальвиа М. Прецеденты Европейского суда по правам человека. Руководящие принципы судебной практики, относящейся к Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод. Судебная практика с 1960 по 2002 г. / Де Сальвия. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004.

Мармазов В. Принцип stare decisis та динамічність практики Європейського суду з прав людини / В. Мармазов // Право України. – 2003. – № 2.

Рабинович П. Страсбурзький суд і конституційне судочинство у сфері прав людини / П. Рабінович // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2006. – № 1.

Шевчук С. Європейська концепція «усталеної судової практики» та її вплив на правотворчу функцію Конститутаційного Суду України / С. Шевчук // Вісн. Констититуц. Суду України. – 2008. – № 2.