Співвідношення основних понять концепції екологічної освіти та виховання

Мета екологічної освіти – формування відповідального ставлення до природи.

Мета екологічного виховання – формування екологічної культури особистості.

До найважливіших аспектів особистості в аспекті екологічного виховання відносяться:

1) глибокі та різнобічні знання про природу, закономірності її розвитку, взаємозв’язок між суспільством і природою, знання основ раціонального природокористування та способів охорони здоров’я;

2) переконання в необхідності бережливого ставлення до природи;

3) практичні вміння та навички, прийоми охорони природи, вироблені в суспільній практиці;

4) прагнення та готовність до активної участі в природоохоронній діяльності.

Отже, завдання школи полягає в тому, щоб переконати учнів у необхідності відповідального, гуманного ставлення до природи, підвести їх до глибокого усвідомлення причинно-наслідкових зв’язків у природі, навчити об’єктивно оцінювати наслідки людської діяльності в навколишньому середовищі:

Головні педагогічні завдання екологічного виховання:

1) формування в учнів морального, емоційно-ціннісного ставлення до природи;

2) формування екологічних потреб:

а) потреба у спілкуванні з природою;

б) потреба пізнання природи;

3) формування екологічних мотивів екологічно діяльної діяльності.

Мотиви охорони природи:

а) гуманістичні мотиви, які пов’язані з проявом добра до всього живого;

б) естетичні,, пов’язані з прагненням зберегти красу природи;

в) науково-пізнавальні;

г) громадянсько-патріотичні, пов’язані з почуттям любові до батьківщини, до рідного краю;

ґ) гігієнічні;

д) моральні;

4) формування світоглядних екологічних уявлень та переконань.

Принципи екологічного виховання:

1) взаємозв’язок глобального національного та краєзнавчого підходу;

2) принцип співробітництва;

3) систематичність та системність;

4) зв’язок теорії з практикою;

5) єдність інтелектуального та емоційного сприйняття навколишнього середовища з практичною діяльністю по його захисту та покращенню;

6) принцип комплементарності;

7) принцип прогностичності.

Шляхи екологічного виховання:

1. Вивчення екологічного стану природного середовища своєї місцевості.

Форми роботи:

а) екологічні експедиції;

б) еколого-туристичні загони;

в) написання рефератів.

2. Пропагандистська діяльність (бесіди, лекції, вечори, конференції та ін.).

3. Практична природоохоронна діяльність (голубі та зелені патрулі, шкільні лісництва та ін.).

Екологічна вихованість особистості визначається рівнем сформованої екологічної відповідальності. Школярі повинні знати фундаментальні поняття соціальної екології, усвідомлювати головні екологічні цінності (людина і природа).

Оволодіння вміннями:

1) інтелектуальні – послідовно розкривають суть та причин виникнення екологічних проблем, а також шляхи їх вирішення;

2) уміння правильно оцінити екологічні ситуації та поведінку людей у природі;

3) уміння прогнозувати наслідки людської діяльності в природі та приймання екологічно правильних рішень;

4) практичні вміння:

– використання знань зі способів охорони природи на практиці;

– планування та організація колективних та індивідуальних видів робіт із покращення навколишнього середовища;

5) поведінкові вміння – дотримання правил поведінки в природному середовищі.

Фізичне виховання – це сукупність дій вихователя і вихованця, спрямованих на розвиток організму, укріплення здоров’я, забезпечення гармонії фізичного розвитку та духовного життя багатогранної діяльності людини. Результат фізичного виховання особистості виражається в оволодінні нею фізичною культурою, яка представляє собою сукупність досягнень людини в галузі її фізичного розвитку.

Завдання фізичного виховання:

1. Сприяння зміцненню здоров’я і загартування організму учнів, підвищенню їх працездатності (підвищенням стійкості організму до перегрівання, переохолодження, коливань тиску, укріплення опорно-рухового апарата дітей, формування правильної постави, поліпшення діяльності серцево-судинної, дихальної системи; укріплення нервової системи).

2. Формування рухових умінь і навичок школярів у процесі виконання певних рухів. Серед них: природні дії (ходіння, біг, стрибки, плавання та ін.) і спеціально організовані вправи на приладах, акробатика, котрі вимагають певних знань.

3. Сприяння придбанню учнями необхідних знань у галузі фізичної культури, спорту, гігієни та медицини про значення фізичної культури і спорту для укріплення здоров’я, про режим дня, особисту гігієну, способи підтримання високої працездатності, про фактори загартування, прийоми самоконтролю та ін.

4. Розвиток основних фізичних якостей школярів (сили, спритності, терплячості, гнучкості), забезпечення єднання фізичного виховання з моральним, естетичним, трудовим, розумовим.

5. Виховання вольових і моральних якостей, свідомого ставлення школярів до власного організму, формування вмінь “щадити здоров’я”, укріплювати його правильним режимом праці, відпочину, харчування, гімнастикою та спортом, гартувати фізичні та нервові сили, попереджати захворювання.

Шляхи фізичного виховання

Для вирішення завдань фізичного виховання необхідна освіта школярів, формування потреб оволодіння фізичною культурою, що можна забезпечити за допомогою освіти і переконання: бесід, лекцій, конференцій, показових виступів спортсменів, зустрічей, диспутів.

Реалізації цих завдань сприяє формування валеологічних знань, які дозволять школярам усвідомлювати питання щодо збереження і зміцнення свого здоров’я, додержання гігієни, розумової і фізичної праці, режиму та якості харчування та ін., тому що дбайливе ставлення до власного тіла, організму є головною умовою самореалізації особистості.

Розвиток основних фізичних якостей, формування рухових умінь і навичок повинно здійснюватися в процесі виконання фізичних вправ, трудової діяльності, додержань режиму парці та відпочинку, гігієни праці.

Успішність фізичного виховання визначається також педагогічно доцільним використанням методів заохочення (участь у змаганнях, одержування призів та ін.), а також стимулювання школярів до самоосвіти, зміцнення свого тіла.

До форм організації фізичного виховання можна віднести уроки фізичної культури, оздоровчо-гігієнічну роботу в режимі навчального дня, самостійні заняття учнів, позакласну та позашкільну роботу з фізичного виховання.

Засобами фізичного виховання є фізичні вправи, оздоровчі сили природи, гігієнічні фактори.

Контрольні запитання, завдання

1. Із яких основних елементів складається система екологічного виховання учнів?

2. Які чинники зумовлюють актуальність проблем екологічного виховання? Змоделюйте систему роботи сім’ї з екологічного виховання.

3. Користуючись збірником українських прислів’їв і приказок, випишіть 15–20 прислів’їв про ставлення народу до здоров’я людини.

4. Проаналізуйте програму з фізичної культури в школі для дітей молодшого шкільного віку і визначте основний зміст фізичного виховання.

5. Проаналізуйте, наскільки доцільною була робота ваших батьків з організації фізичного виховання у вашій сім’ї.

6. Принципи екологічного виховання.

7. Завдання фізичного виховання.

8. Шляхи фізичного виховання.

9. Назвати форми та засоби фізичного виховання.