Ціннісні засади сучасної педагогічної практики

Ціннісні проблеми освіти і виховання

Освіта, що спирається на цінності, як вимога сучасності

Аксіологічні, тобто ціннісні виміри освіти і виховання потрапляють у центр філософсько-педагогічної проблематики у зв‘язку з необхідністю визначення стратегічних цілей освітньо-виховної практики з точки зору запитів суспільного і особистісного розвитку (в якому напрямку рухати людство та кожну окрему особистість, на які цінності вони повинні спиратись).

У найбільш загальному сенсі цінності можна визначити як загальновизнані переконання до яких людина повинна прагнути. Цінності – це найважливіша основа як для окремого індивіда, так і для будь-якої соціальної групи, нації, суспільства, людства.

З психологічної точки зору цінністю для людини стає те, що притягує, збагачує і спрямовує індивіда, творить його і його індивідуальність, його життя в усіх його проявах.

Одним із найважливіших механізмів створення і трансляції цінностей у суспільстві є система освіти. Відтворюючи і формуючи певний тип світогляду, система освіти зберігає і продукує цінності, забезпечує передачу культурних цінностей від одного покоління до іншого.

Проблема цінностей загострюється в період знецінювання культурних традицій і пошуку нових основ суспільного і індивідуального життя.

Переміщення ціннісної проблематики у центр педагогічної практики, , зумовлено багатьма причинами.

По-перше, це світова тенденція зміни основної парадигми освіти, її переорієнтація з інструментально-технократичної на гуманітарно-особистісну. Внаслідок становлення нового інформаційного суспільства, яке супроводжується перетвореннями, кризою класичної моделі і системи освіти, розпочалася розробка нових фундаментальних педагогічних ідей, переосмислення, передусім ціннісно-світоглядних засад освітньої

По-друге, це світові тенденції глобалізації із притаманними їм інтенсивними міграційними процесами, які спричиняють виникнення суспільств мультикультурного типу. За таких умов у філософії освіти актуалізується потреба осмислити принципові можливості і конкретні механізми: узгодження загальнолюдських і національних цінностей у системі освіти; налагодження інтеркультурного діалогу засобами освіти; формування і розвитку сучасної освіти на засадах полікультурності.

По-третє, це виникнення екранної культури, яка через комп‘ютерні ігри, різні форми Інтернет-комунікації, серіали, рекламні ролики, ток-шоу, реаліти-шоу тощо, все більш владно транслює в індивідуальну і масову свідомість власні цінності і смисли, моделі поведінки, зразки стилів життя і життєвих стратегій.

Ціннісні засади сучасної педагогічної практики

У межах попередньої, технократичної, парадигми освіти, яка утвердилась внаслідок наукової і технічної революцій межі ХІХ–ХХ ст., головні зусилля у процесі навчання були спрямовані на набуття знань, навичок і вмінь через послідовне вивчення матеріалу з якоїсь спеціальної галузі з його подальшим шаблонним використанням у відповідній сфері діяльності.

Інформаційна революція останньої третини ХХ ст. призвела до системних соціокультурних змін у розвитку людства. Сучасне суспільство все частіше характеризують як суспільство знань. Але можна додати, що це суспільство знань, обсяг яких постійно зростає, а самі вони постійно оновлюються.

Внаслідок цього відбувається й постійне оновлення номенклатури і змісту професійної діяльності. За таких умов затребуваним стає вжене вузькоспеціалізований фахівець, озброєний певною сукупністю знань, а професійно компетентна особистість із вираженим інноваційним потенціалом і здатністю до неперервної освіти і самоосвіти.

Відповідно до усіх цих системних соціокультурних змін і вибудовуються ціннісні засади сучасної педагогічної практики:

· гуманізм з його повагою до особистої гідності та індивідуальної самобутності людини;

· демократизм, засадничений принципами партнерства і самоврядування;

· креативність як форма продуктивного, творчого та інноваційного ставлення до себе, світу, своєї діяльності;

· відповідальність як спосіб реалізації особистісної свободи;

· толерантність як форма поваги до іншого.

Для набуття системою освіти нової якості ще недостатньо просто проголосити відданість відповідним цінностям. Сучасний вчитель має чітко усвідомлювати світоглядно-ціннісний вимір своє навчальної дисципліни і послідовно розкривати та реалізовувати його у своїй викладацькій діяльності. Тільки таким чином можливе забезпечення творчогозасвоєння учнями знань з певного предмету і залучення цих знань до загальної системи їх ціннісно-світоглядних орієнтацій.

Сучасні стратегічні цінності освіти, вимагають зміни авторитарної моделі педагогічної практики на особистісно зорієнтовану. Особливого значення набуває використання діалогу як домінуючої форми навчального спілкування, яка спонукає до обміну думками, враженнями; моделювання життєвих ситуацій і спеціально сконструйованих ситуацій вибору; стимулювання самоаналізу, самооцінки, самопізнання, самокорекції у педагогічному процесі.