Стандартизовані завдання, результат виконання яких дозволяє визначити рівень знань, умінь, навичок учня –тест
18.Один із елементів системи «мета –. . засіб. . ..- результат» дослідження.
19.Метод педагогічного дослідження, який передбачає колективне обговорення результатів вивчення будь-якого явища чи процесу:
1.Бесіда. 2.Колоквіум.
3.Диспут. 4.Консиліум.
5.Анкетування.
20.Методи педагогічного дослідження – це:
1.Система цілеспрямованої педагогічної взаємодії вчителя та учня, спрямована на формування суспільних і особистісних рис дитини.
2.Діяльність учителя, вихователя з вивчення педагогічного процесу.
3.Конкретизована мета дослідження.
4.Способи, за допомогою яких вивчаються різні сторони виховання, освіти і навчання.
Вкажіть метод, за допомогою якого вивчаються стосунки в групі, колективі. Водночас, цей метод діагностики не дозволяє з’ясувати причини і зміст тих чи інших стосунків в групі, їх мотиваційне ядро. . . . . . соціометрія
22.Який метод науково-педагогічного дослідження має такі прийоми і процедури: складання плану, формування основних і додаткових запитань, використання технічних засобів, урахування індивідуальних особливостей, педагогічний такт, фіксування результатів?
1.Анкетування. 2.Бесіда.
3.Рейтинг. 4.Соціометрія.
5.Тест. 6.Інтерв’ю.
II рівень
1.Чим слід керуватися при виборі теми дослідження?
1.Метою. 2.Актуальністю.
3.Завданням. 4.Новизною.
5.Можливістю впровадження результатів.
6.Гіпотезою.
7.Стратегією і тактикою.
2.Які із вказаних понять належать до методів педагогічних досліджень?
1.Спостереження. 2.Педагогічна вимога.
3.Переконання. 4.Доручення.
5.Екскурсія. 6.Експеримент.
7.Опитування. 8.Інтерв’ю.
9.Лекція.
10.Метод узагальнення незалежних характеристик.
11.Вивчення шкільної документації та учнівських робіт.
3.Проаналізуйте вказані терміни і розподіліть їх на групи за самостійно виділеними ознаками групування:
. Загальнонаукові методи дослідження: аналіз, синтез, абстрагування, моделювання, конкретизація, узагальнення, систематизація, порівняння, індукція, дедукція.
Методологічні підходи до обґрунтування концепції наукового дослідження: діяльнісний, особистісний, системний, історичний.
Методи педагогічного дослідження: спостереження, експеримент, метод узагальнення незалежних характеристик, вивчення шкільної документації та учнівських робіт, інтерв’ю, бесіда, анкетування, рейтинг, опис, консиліум.
Основні елементи науково-педагогічного дослідження: об’єкт, предмет, гіпотеза, завдання, наукова новизна, теоретична значущість, структура.
Аналіз, діяльнісний, спостереження, об’єкт, синтез, експеримент, предмет, абстрагування, особистісний, метод узагальнення незалежних характеристик, гіпотеза, завдання, вивчення шкільної документації, моделювання, системний, інтерв’ю, бесіда, наукова новизна, конкретизація, узагальнення, систематизація, анкетування, рейтинг, теоретична значущість, порівняння, структура, історичний, опис, дедукція, консиліум, індукція.
4.Вкажіть етапи педагогічного дослідження, що відсутні в переліку:
1.Визначення проблеми. 2.Постановка завдань.
Формулювання гіпотези і теоретичне обґрунтування об’єкту дослідження.
4.Розробка програми.
5.. Проведення експериментального дослідження. 6.Обробка іаналіз результатів.
7.Практична апробація. 8. Складання й оформлення наукового звіту чи дисертаційної роботи.
9.Впровадження результатів у практику.
5.Вкажіть правильну послідовність етапів педагогічного дослідження:
3, 6, 9, 4, 8, 7, 2, 5, 1.
1.Впровадження результатів.
2.Практична апробація результатів.
3.Визначення проблеми дослідження.
4.Розробка програми і методики.
5.Складання й оформлення наукового звіту.
6.Постановка завдань дослідження.
7.Обробка і аналіз результатів.
8.Проведення експериментального дослідження.
9.Формулювання гіпотези і теоретичне обґрунтування об’єкта дослідження.
ТЕОРІЯ ВИХОВАННЯ
ТЕМА 5. Суть виховного процесу
I рівень
1.Яке визначення найбільш точно розкриває глибинну сутність виховного процесу?
1.Підготовка молодого покоління до життя.
2.Переведення загальнолюдської культури в індивідуальну форму існування.
3.Процес формування особистості, що проходить під впливом довкілля, умов, обставин, суспільного ладу.
4.Педагогічний процес організації і стимулювання активної діяльності особистості в оволодінні суспільним досвідом, способами творчої діяльності.
5.Спеціально організована виховна діяльність.
6.Спеціально організований педагогічний вплив на особистість.
7.Оволодіння всією сукупністю суспільного досвіду.
2.Діяльність педагога, що забезпечує планомірний і цілеспрямований вплив на вихованців:
1.Навчання. 2.Виховання.
3.Перевиховання. 4.Управління.
5.Формування. 6.Переконання.
3.Методологічна основа теорії виховання, яка трактує виховний процес як єдність і боротьбу суперечностей – . . .діалектика . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..
4.Найвищий етап процесу виховання, його органічна частина:
1.Навчання. 2.Перевиховання.
3.Формування. 4.Самовиховання.
5.Самопереконання. 6.Самозобов’язання.
5.Процес і результат розвитку особистості під впливом середовища, спадкових даних і виховання:
1.Навчання. 2.Освіта.
3.Формування. 4.Виховання.
5.Самовиховання. 6.Розвиток.
6.Виховний процес, спрямований на подолання негативних якостей особистості учня, які сформувалися під впливом несприятливих умов життя:
1.Самовиховання. 2.Навчання.
3.Формування. 4.Перевиховання.
5.Виховання.
7.Сукупність закономірних і послідовних дій, спрямованих на досягнення результату виховання:
1.Навчання. 2.Формування.
3.Управління. 4.Процес.
5.Виховання. 6.Метод.
8.Моральний принцип, який утверджує людину як вищу цінність на Землі – . . гуманізм. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
9.Частина методу виховання:
1.Завдання. 2.Свідомість.
3.Фактор. 4.Звичка.
5.Прийом. 6.Інтерес.
10.Короткий виклад основних положень і цілей виховної діяльності школи на весь період навчання учнів – .програма . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..
11.Спосіб взаємопов’язаної діяльності вихователя й вихованця, спрямованої на формування в останнього переконань і навичок поведінки:
1.Прийом. 2.Метод.
3.Фактор. 4.Процес.
5.Етап.
12.Зарубіжний педагог, представник течії педоцентризму:
1.О. Декролі. 2.Ж. Марітен.
3.Д. Дідро. 4.Г. Спенсер.
5.В. Штерн.
13.Показник ефективності і якості виховного процесу, що характеризує особистість школяра – . вихованість. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..
14.Психічні стани і процеси, в яких відображені емоційний бік духовного світу людини, її суб’єктивні переживання подій та емоційне ставлення до навколишнього світу – . . почуття. . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..
15.Компоненти процесу виховання:
1.Свідомість особистості.
2.Емоційно-почуттєва сфера.
3. навички і звички поведінки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..
16.Етапи процесу виховання:
1.Виділення конкретних рис і властивостей особистості, які передбачається виховати.
2.Вивчення вихованця і проектування його особистості на основі зразка-ідеалу.
3.Засвоєння вихованцем виділених рис і властивостей.
4.. Організація досвіду поведінки відповідно до ідеалу
5.Спонукання вихованця до самостійної роботи над удосконаленням своєї особистості.
17.Що розуміють під методом виховання?
1.Діяльність учителя, внаслідок якої учень вивчає правила поведінки в громадських місцях.
2.Динамічний процес взаємодії вчителя й учнів, спрямований на вирішення навчальних задач.
3.Спосіб взаємопов’язаної діяльності вихователя і вихованців, спрямованої на вирішення виховних задач.
4.Засіб впливу на свідомість учня.
5.Спосіб активізації школяра.
6.Закономірності, що визначають організацію виховного процесу.
7.Рушійна сила виховного процесу.
18.Сформулюйте, на яке запитання відповідає зміст виховання
Які якості, властивості особистості треба формувати?
II рівень
1.Класифікуйте названі суперечності як рушійні сили виховного процесу на зовнішні та внутрішні:
Зовнішні: 2, 4, 5, 6, 9. Внутрішні: 1, 3, 7, 8.
1.Між досягнутим рівнем розвитку дитини і новим змістом діяльності, яким вона оволодіває.
2.Між суспільством і природою.
3.Між виховним процесом і процесом формування особистості.
4.Між організмом і середовищем.
5.Між впливом сім’ї, школи і громадськості.
6.Між необмеженими можливостями розвитку людської природи і обмеженими умовами соціального життя.
7.Між потребами, мотивами і установками особистості.
8.Між колективом та особистістю.
9.Між застарілими педагогічними концепціями і новими вимогами життя.
2.Управління процесом виховання передбачає:
1.Визначення змісту виховання.
2. Підбір форм, методів і прийомів для реалізації змісту виховання.
3.Організацію діяльності учнів і досвіду поведінки.
4.Регулювання взаємовідносин у колективі, координацію впливу на дитину з боку вчителів, батьків і представників громадськості.
5.Керівництво самовихованням учнів
6.Вивчення рівня вихованості учнів і корекція змісту і методики виховання.
3.Які з перерахованих понять відображають особливості процесу виховання: 1, 2, 3, 4, 5, 8, 9, 11, 12, 13, 14, 15.
1.Цілеспрямованість. 2.Віддаленість результатів.
3.Складність. 4.Співдружність з сім’єю.
5.Неперервність. 6.Виховання почуттів.
7.Масовість. 8.Повага до особистості.
9.Зв’язок з життям. 10.Економічність.
11.Опора на позитивне. 12.Варіативність.
13.Багатофакторність. 14.Тривалість.
15.Двосторонній характер.
4.Дуже низький рівень вихованості особистості характеризується:
1.Негативним досвідом поведінки, яка важко піддається корегуванню.
2.Самоорганізація не розвинута.
3.Саморегуляція відсутня
5.Низький рівень вихованості особистості характеризується:
1.Слабким проявом позитивного, ще нестійкого досвіду поведінки.
2.Спостерігаються зриви.
3.Поведінка регулюється в основному вимогами старших та іншими зовнішніми стимулами.
4.Саморегуляція інтуїтивна.
5.Самоорганізація інтуїтивна.
6.Середній рівень вихованості характеризується:
1.Стійкою позитивною поведінкою.
2.Наявністю регуляції і саморегуляції
3.Наявністю організації і самоорганізації.
4.Активна позиція стосовно до діяльності і вчинків товаришів по класу ще не проявляється.
7.Високий рівень вихованості особистості характеризується:
1.Наявністю стійкого і позитивного досвіду поведінки.
2.Наявністю саморегуляції.
3.Проявом активної позиції.
8.Основні показники рівня вихованості школяра:
1.Зовнішній вигляд, культура поведінки у школі та за її межами.
2.Громадська активність
3.Самостійність у всіх видах діяльності
4.Сформованість наукового світогляду, національної самосвідомості.
5.Ставлення до навчання, інтерес до знань і визначення їх ролі в своєму розвитку.
6. Залучення до національної та світової культури, мистецтва, літератури.
7.Фізичне здоров’я, інтерес до занять фізичною культурою і спортом.
8.Працелюбність, орієнтованість на майбутню професію.
9.Прийоми самовиховання:
1.Самопереконання. 2.Самопідбадьорювання.
3.Самоосуд і самопокарання. 4.Самопримус.
5.Самонавіювання. 6. Самозаохочення.
7.Самоаналіз
10.Який зміст вкладають у поняття «діяльнісно-особистісний» підхід у вихованні?
1.Включення учня в різноманітні види діяльності.
2.Оволодіння різними сторонами суспільного досвіду.
3.Стимулювання активності учня в діяльності.
4.Синтез виховання, навчання і розвитку особистості.
5.Формування особистості на основі властивих цьому процесу закономірностей.
6.Формування позитивного ставлення до діяльності.
7.Розвиток «мотиваційної сфери особистості».
11.Проаналізуйте терміни і розподіліть їх на групи за самостійно виділеними ознаками групування:
Самопереконання, спадковість, компенсаційна, самопідбадьорювання, мета, виховання, виправна, самонавіювання, завдання, відновна, середовище, зміст, самозаохочення, стимуляційна, форми, методи, самопокарання, активність, самоаналіз, прийоми, самопримус, корегування результатів виховання.
Функції перевиховання: відновна, компенсаційна, стимуляційна, виправна. Прийоми самовиховання: самопереконання, самонавіювання, самозаохочення, самопокарання, самоаналіз, самопримус, самопідбадьорювання. Структурні компоненти виховного процесу: мета, завдання, зміст, форми, методи, прийоми, корегування. Фактори розвитку особистості: спадковість, середовище, активність, виховання.
12.Побудуйте логічну схему виховного процесу, використовуючи його структурні компоненти: форми, методи, прийоми, мета, зміст, завдання, коригування результатів виховання.
. Мета – завдання – зміст – форми – методи – прийоми – корегування результатів виховання.
13.У чому полягає «основна трагедія виховання» (Д. Н. Узнадзе)? Все!
1.Цілі, методи і форми виховання випливають із педагогічних цілей, а не з актуальних потреб та інтересів учнів.
2.Дитина живе сьогоднішнім днем, а вихователь прагне наблизити її до майбутнього, яке віддалене в часі.
3.Вихованець не розуміє цілей вихователя і бореться проти свого ж майбутнього.