Без элемента неизвестности жизненная игра теряет смысл».

Дж. Голсуорси

04:42

Ø «А»: Проснулася від того, що почала задихатися від сліз, які мене душили. Приснився сон: Я в серіалі «Кадетство», В мене роль матері курсанта Андрія Левакова. Навіть не роль – я є його мати. (Для тих, хто зовсім не дивився цей серіал: мати Левакова залишила новонародженого хлопчика в пологовому будинку. Пройшло багато часу. Хлопчик виріс у Дитячому будинку. Вступив до суворовського училища і тут мати почала шукати з ним зустрічі. А він зовсім не потребував її уваги. Коли він нарешті пробачив її, то вона була на межі смерті. Своєю участю і допомогою він її спас). Писала майже всліпу: не могла бачити ні рядочків, ні ручки.

Ø

«А»: ***

Альошенько, синок!

Мені хотілося, щоб кожний твій дзвінок

Був не обов’язком, а покликом почути

мій голос.

Так, хлопчику, який же ти правий,

Мій інтерес до тебе – «дуже круто».

Так, дійсно, я в тобі знайшла

Отого сина третього…

Та, нерадива мати

Не вміла вберегти дитяти,

У нього є тепер свої батьки,

Він з ними дуже гарний і щасливий…

А я, як ота «Наймичка» під тином

Все виглядаю:

Як там він? Що з ним?

Чи все в нього в порядку?

Чи він сьогодні їв?

Чи виспався?

І не перевтомився?

Чи знає він, хто я?

Чи не образив хто його невчасно?

Бо я готова кожного,

Хто сміє про нього щось поганеє сказати,

Роздерти, розтрощити, розтерзати.

Я розумію: я не маю прав,

Я розумію: силою не будеш

Навіть синові ти милою.

Він каже: «Хто ти є така?»

Питає, де була всі роки?

Чому мене покинула колись?

Тепер у сторону мою і не дивись!

Бо я не хочу!

Ти правий, сину, обіцяю, що віднині,

Не буду турбувати, як колись,

Не буду погляду твого шукати,

Не буду кликати, не буду звати

тебе,

Бо ти не хочеш.

Хлопчику, пробач,

За те, що я поганого тобі зробила,

Що я думки тобі свої відкрила.

Бо, дійсно, було би

простіше

всім,

Коли б і ти не взнав важкої правди,

Й проблем наскільки менше мав би

без мене.

Я відпущу тебе, синочку, але прошу,

Не відрікайся ти від мене зовсім,

Молю, дзвони хоч інколи, хоч трошки,

Бо я тебе, як сина старшого люблю.

І хочу знати

про тебе щось

справді хороше,

Бо я хороша мати для своїх дітей,

Та знати, що один з синів страждає,

і не допомогти?

Та де ж у серці сили ці знайти,

Щоб так спокійно у його проблеми не влізати?

Мій хлопчику, синочку мій, пробач,

Пробач, прости і відпусти мене

у прірву,

може й не звалюся.

Бо знову

не зможу

написать страшну відмову

від тебе.

Альошенько, синочку мій,

Прости!!!

Ø «А»: Вчора написала СМСку про трупа із реанімації. Перетелефонував. Поговорили спочатку про хороше. Про випускний, про офіційну частину, її плюси і мінуси. Про святкування потім у кафе. Про сценарій свята. Про те, яку прикмету розповів мій розумний хлопчик на прохання ведучої.

БМП: Примета от Бреда

Если ласточка летит вперед (скажем немного культурнее, чем было в оригинале) хвостом, то на улице сильный ветер.

Ø «А»: Я ему сказала, что он потерял полжизни, потому что не видел в это время лицо его «любимой» Ф. А. «Дразнитесь,» - спросил он. «Нет, издеваюсь,» - сказала я. Поговорили о том, что я на три часа «загрузила» Мишу. О последствиях, о том, как я читала на вечере «Найтвиш», о моих подарках им (Листик с посвящением, моим стихотворением и фотографией с моим пожеланием каждому из моей любимой четверки).

- Поговорили про хороше, а тепер можна і «за упокій».

Що таке «дежавю»? Це такий стан, коли ти уже щось бачив, знав, відчував. Ти пам’ятаєш, що я написала на фото, яке подарувала тобі на випускний? Хай пропаде еклектика. Я навіть не підозрювала, наскільки я близька до істини. Три години сну і знайшлись потрібні слова, щоб пояснити свою поведінку. Я весь останній місяць знаходжусь у стані еклектики. Це нестерпно. Мені наснився вірш, який може поставити всі крапки над і, пояснити все, розрубати гордіїв вузол незрозумілості, який чомусь останнім часом все більше заплутувався. Лист до І.Н.У. і до Учениці разом «відпочивають», притому, ще й довго. Але перед тим, як його прочитати, дуже прошу, пообіцяй, що дослухаєш до кінця, я сама вимкну телефон.

Для читання цього вірша потрібне відео. Включай свою уяву. Серіал «Кадетство» дивився? Я – мати курсанта Левакова. Згадав його історію? «Слайд шоу» пішов?

Слухай озвучку!