Формування у студентів готовності до професійної діяльності.

Формування професійної спрямованості особистості студента.

Спрямованість особистості - це сукупність стійких мотивів, поглядів, переконань, потреб та устремлінь, орієнтувальних людину на певні поведінку і діяльність, досягнення щодо складних життєвих цілей. Впродовж навчання у вищий школі під впливом викладання суспільних, спеціальних та інших дисциплін, участі в громадському житті у студентів розвивається і формується професійна спрямованість особистості, тобто прагнення застосувати свої знання, досвід, здібності в галузі обраної професії. У професійній спрямованості особистості виражається позитивне ставлення до професії, схильність та інтерес до неї, бажання вдосконалювати свою підготовку, задовольняти матеріальні й духовні потреби, займаючись працею в галузі своєї професії. Професійна спрямованість передбачає розуміння і внутрішнє сприйняття цілей і завдань професійної діяльності. Всі ці риси і компоненти професійної направленості служать показниками рівня її розвитку і сформованості у студентів, характеризуються стійкістю (чи нестійкістю), домінуванням громадських чи вузькоособистих мотивів. Формувати професійну спрямованість у студентів - це значить зміцнювати у них позитивне ставлення до майбутньої професії, інтерес, схильності і здібності до неї, прагнення удосконалювати свою кваліфікацію після закінчення вищої школи, розвивати ідеали, погляди, переконання. Позитивні зміни у змісті професійної направленості виявляються в тому, що міцніють мотиви, пов'язані з майбутньою професією, з'являється прагнення добре виконувати свої ділові обов'язки, бажання показати себе вмілим спеціалістом та досягти успіху в роботі, ростуть домагання успішніше вирішувати складні навчальні питання чи завдання, посилюється відчуття відповідальності. У вищий школі виховання інтересу й любові до обраної професії досягається шляхом вироблення у студентів правильного уявлення про суспільне значення та зміст роботи в майбутній галузі діяльності, про закономірності її розвитку. Зазвичай, відбувається це таким чином:1)формування у кожного студента впевненості у своїй професійній придатності, а також свідомого розуміння необхідності оволодіння всіма дисциплінами, видами підготовки, передбаченими навчальним планом даного вузу;2)вироблення прагнення слідкувати за всім прогресивним в діяльності провідних спеціалістів;3)вміння направляти все самовиховання на користь роботі, постійно поповнюючи свої знання.

Формування у студентів готовності до професійної діяльності.

Професійне становлення молодого спеціаліста в процесі підготовки у вищій школі передбачає не тільки оволодіння окремими елементами знань, умінь та навичок, але й особистісне самовдосконалення, активізацію життєвої позиції, виховання таких якостей, як комунікабельність, тактовність, доброта, щирість тощо. Тому формування професійних якостей майбутнього лідера – основне завдання навчання у ВНЗ, і при його вирішенні важливим є розуміння психолого- педагогічного процесу розвитку особистості на різних етапах онтогенезу. Професійна готовність студентів складається з ідейної, моральної, педагогічної, психологічної, ділової і фізичної готовності. Педагогічна готовність є центральною ланкою серед інших видів готовності і виражається в єдності професійно важливих якостей та спрямованості студента на подальшу діяльність. Готовність до професійної діяльності визначається як психічний стан, передстартова активізація людини, що включає усвідомлення людиною своїх цілей, оцінку наявних умов, визначення найбільш вірогідних способів дії; прогнозування мотиваційних, вольових, інтелектуальних зусиль, імовірності досягнення результату, мобілізацію сил, самонавіювання в досягненні цілей. Основу змісту готовності становить державний освітній стандарт вищої освіти, який включає формування готовності студентів до професійної діяльності на основі ідеї особистісно-орієнтованої підготовки. Отже, готовність виступає одним з критеріїв результативності професійної підготовки фахівця і є сполучною ланкою між процесом вузівської підготовки і працею фахівця, де готовність виступає як позитивна установка на майбутню діяльність.