Студентська наукова робота
ІЗ СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ
Суми 2013
УДК 37.013.43:[001.89:373.091.212](072)
ББК 74.6я73+74.58я73
С88
Друкується згідно з рішенням вченої ради
Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка
(протокол № 3 від 23 листопада 2013 р.)
Укладачі: Сбруєва А. А. – д.п.н., професор;
Козлова О. Г. – к.п.н., професор;
Чистякова І. А. – к.п.н., доцент кафедри педагогіки
Рецензенти:
СЕЙКО Н. А. – доктор педагогічних наук, професор;
ПОЛЯКОВА О. М. – кандидат педагогічних наук, доцент
Студентська наукова робота із соціальної педагогіки : навчально-методичний посібник / укл. Сбруєва А. А., Козлова О. Г., Чистякова І. А. / за ред. А. А. Сбруєвої. – Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2013. – 84 с.
У навчально-методичному посібнику викладено основні етапи роботи над студентським науковим дослідженням, вимоги до оформлення та захисту. Матеріали допоможуть студенту вибрати актуальну тему наукової роботи відповідно до особливостей майбутньої діяльності, наукових інтересів, індивідуальних можливостей згідно із сучасними вимогами Міністерства освіти і науки України та програмою підготовки спеціалістів і магістрів за спеціальністю «Соціальна педагогіка».
Для студентів та викладачів вищих педагогічних навчальних закладів.
УДК 37.013.43:[001.89:373.091.212](072)
ББК 74.6я73+74.58я73
©Сбруєва А. А., Козлова О. Г., Чистякова І. А., 2013
© СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2013
 |
Зміст
| Вступ…………………………………………………………………………… | |
| І. Соціально-педагогічне дослідження……………………………………….. | |
| 1.1 Сутність наукового дослідження…………………………………………. | |
| 1.2. Завдання наукового дослідження в соціальній педагогіці……………… | |
| 1.3. Методи соціально-педагогічного дослідження та дослідницькі методики………………………………………………………………………... | |
| ІІ. Методичні основи організації курсового дослідження із соціальної педагогіки………………………………………………………………………. | |
| 2.1. Загальні завдання курсового дослідження……………………………… | |
| 2.2. Загальні вимоги до курсового дослідження……………………………... | |
| 2.3. Етапи проведення дослідження………………………………………….. | |
| 2.4. Структура курсової роботи……………………………………………….. | |
| 2.5. Оформлення курсової роботи…………………………………………….. | |
| 2.6. Захист курсової роботи…………………………………………………… | |
| 2.7. Оцінювання курсової роботи…………………………………………….. | |
| ІІІ. Основи написання дипломного дослідження із соціальної педагогіки………………………………………………………………………. | |
| 3.1. Положення про дипломну роботу……………………………………….. | |
| 3.2. Загальні завдання дипломної роботи…………………………………….. | |
| 3.3. Загальні вимоги до дипломної роботи…………………………………… | |
| 3.4. Етапи виконання дипломної роботи…………………………………….. | |
| 3.5. Структура дипломної роботи…………………………………………….. | |
| 3.6. Обсяг і правила оформлення дипломної роботи………………………… | |
| 3.7. Захист дипломної роботи………………………………………………… | |
| 3.8.Оцінювання дипломної роботи…………………………………………… | |
| ІV. Основи написання магістерської роботи………………………………… | |
| 4.1. Положення про магістерську роботу…………………………………….. | |
| 4.2. Вибір теми та її затвердження…………………………………………… | |
| 4.3. Структура магістерської роботи………………………………………….. | |
| 4.4. Обсяг і правила оформлення магістерської роботи…………………….. | |
| Додатки………………………………………………………………………… | |
| Додаток 1. Орієнтовна тематика курсових робіт……………………………. | |
| Додаток 2. Орієнтовна схема оформлення титульного аркуша курсової роботи із соціальної педагогіки………………………………………………. | |
| Додаток 3. Приклади оформлення плану курсового дослідження…………. | |
| Додаток 4. Орієнтовна тематика дипломних робіт за спеціальністю «Соціальна педагогіка»………………………………………………………... | |
| Додаток 5. Індивідуальний план виконання дипломної роботи…………….. | |
| Додаток 6. Титульний аркуш дипломної роботи…………………………….. | |
| Додаток 7. Зразок оформлення «змісту» дипломної роботи на тему: «Педагогічні умови соціального захисту дітей групи ризику в притулках для неповнолітніх»…………………………………………………………….. | |
| Додаток 8. Орієнтовна схема рецензії на дипломну роботу………………… | |
| Додаток 9. Орієнтовна схема відгуку наукового керівника дипломної роботи…………………………………………………………………………… | |
| Додаток 10. Орієнтовна тематика магістерських робіт……………………… | |
| Додаток 11. Індивідуальний план виконання магістерської роботи……….. | |
| Додаток 12. Титульний аркуш магістерської роботи……………………….. | |
| Додаток 13. Зразок оформлення «Змісту» магістерської роботи на тему: «Соціально-педагогічні умови профілактики важковиховуваності у дітей групи ризику в умовах загальноосвітньої школи-інтернату»……………… | |
| Додаток 14. Зразок реферату магістерської роботи…………………………. | |
| Додаток 15. Орієнтовна схема відгуку наукового керівника магістерської роботи…………………………………………………………………………… | |
| Додаток 16. Орієнтовна схема рецензії на магістерську роботу…………… | |
| Додаток 17. Приклади оформлення бібліографічного опису……………….. | |
| Рекомендована література……………………………………………………... |
ВСТУП
Важливим засобом формування професійної компетентності майбутніх соціальних педагогів є їх залучення до науково-дослідницької роботи. Соціально-педагогічні дослідження – це результат наукового пошуку, що сприяє збагаченню теорії та практики соціально-педагогічної науки й забезпечує більш глибоке розуміння сутності явищ соціальної педагогіки, інноваційне розв’язання неординарних задач соціального спрямування.
Згідно з навчальними планами й програмами із соціально-педагогічних дисциплін студенти ВНЗ повинні оволодіти як теоретичними знаннями, так і методами наукового пізнання. Науково-дослідна робота студентів – це один із видів навчальної діяльності. Виконання наукової роботи та її захист є перевіркою підготовки фахівця до самостійної роботи з вибраної спеціальності.
Наукова робота повинна відповідати таким вимогам:
- бути актуальною, містити новизну, виконуватися на рівні сучасних досягнень науки й техніки;
- спрямовуватися на розв’язання практичних завдань майбутньої діяльності, творчий пошук нових пріоритетних наукових рішень;
- містити опрацювання спеціальних наукових і методичних літературних джерел;
- узагальнювати та розвивати фахові вміння студента.
Основна мета запропонованого посібника полягає в методичній допомозі студентам у процесі підготовки наукових досліджень, а саме курсових, дипломних і магістерських робіт. У ньому викладено основні етапи роботи над такими дослідженням, вимоги до їх оформлення та захисту. У посібнику подано орієнтовну тематику курсових, дипломних і магістерських робіт зі списком рекомендованої літератури.
І. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Сутність наукового дослідження
Науковий статус і соціальний престиж будь-якої науки залежить від рівня розробленості її теорії, що дає цілісне уявлення про закономірності та зв’язки певної галузі дійсності. Для розвитку науки, зокрема й соціальної педагогіки, необхідним є наукове знання. А процесом вироблення наукового знання виступає наукове дослідження як один із видів пізнавальної діяльності вченого. Характерними рисами наукового дослідження виступають об’єктивність, відтворюваність, доказовість і точність.
Наукові дослідження здійснюють, як правило, вчені, які підготовлені до цього професійно, працюють у наукових установах, що мають експериментальне й лабораторне обладнання. Для отримання нових знань кожна наука використовує свої методи й засоби. У процесі побудови наукових теорій учені використовують понятійний і категоріальний апарат науки, володіють системою наукової інформації. На думку М. Галагузової, Ю. Галагузової, Е. Тищенко, Б. Дьяконова, знання в процесі дослідження можуть виступати або як передумова, або як засіб, або як результат наукового дослідження[1].
Розрізняють два види наукового дослідження: теоретичне й емпіричне. Як ми вже зазначали вище, теоретичними дослідженнями займаються спеціально підготовлені для цього люди – професори, доценти, наукові співробітники, які працюють у наукових установах, а також у вищих навчальних закладах. Емпіричними дослідженнями займаються, як правило, практики – професіонали у тій чи іншій галузі діяльності (учителі, соціальні педагоги, психологи та ін.). Емпіризм – це філософське вчення, що визнає єдиним джерелом знань чуттєвий досвід. Емпіричне пізнання базується на вивченні реальної дійсності, практичного досвіду.
В емпіричних дослідженнях використовуються такі методи, як: спостереження, опис, експеримент; а в теоретичних дослідженнях поряд із цими методами використовують також методи абстрагування, ідеалізації, аксіоматизації, формалізації, моделювання тощо. Крім того, на теоретичному й емпіричному рівнях використовують такі логічні методи, як аналіз, синтез, індукція, дедукція та ін. Звернемо увагу на інші відмінності між теоретичними й емпіричними дослідженнями. Такі дослідження відрізняються також отриманими результатами (див. Таблицю 1.1).
Таблиця 1.1
Відмінності між теоретичними й емпіричними дослідженнями
| Теоретичне дослідження | Емпіричне дослідження |
| 1. Проводиться спеціально підготовленими для цього вченими; 2. Наукова діяльність носить систематичний і цілеспрямований характер; 3. Спеціальні методи пізнання: абстрагування, ідеалізація, формалізація, моделювання та ін.; 4. Отримані знання відображаються у вигляді наукових концепцій, законів і закономірностей, винаходів і відкриттів | 1. Здійснюється практиками, які займаються професійною діяльністю; 2. Пізнавальна діяльність не носить систематичного й цілеспрямованого характеру; 3. Методи пізнання – спостереження, опис, експеримент та ін.; 4. Отримані знання фіксуються у вигляді тверджень, правил, рекомендацій тощо |
Як бачимо, існують істотні відмінності між теоретичними й емпіричними дослідженнями. Проте вони тісно між собою взаємопов’язані: теоретичне дослідження будується на основі знань, фактів, виявлених у процесі вивчення реальної дійсності. Емпіричний рівень дозволяє вивчати реальну дійсність, виявляти нові факти та явища і на їх основі будувати узагальнення, робити висновки, давати практичні рекомендації. На теоретичному рівні висуваються загальні закономірності, що дозволяють пояснити взаємозв’язок раніше відкритих фактів і явищ, формулювати закони, на основі яких можливо передбачити розвиток майбутніх подій.
1.2. Завдання наукового дослідження в соціальній педагогіці
Відродження соціальної педагогіки як галузі знання та практичної діяльності в Україні та Росії розпочалось у 90-х рр. ХХ ст. Проблеми соціальної педагогіки стали займатися такі вітчизняні й російські науковці, як: О. Безпалько, В. Бочарова, В. Загвязинський, І. Звєрєва, А. Капська, О. Караман, А. Мудрик, Л. Оліференко, В. Шахрай та ін.
Наукове дослідження в галузі соціальної педагогіки називають соціально-педагогічним; воно є спеціально організованим процесом пізнання, у якому відбувається вироблення теоретичних систематизованих знань про сутність соціальної педагогіки, її зміст, методи й форми діяльності соціального педагога.
Кожне наукове дослідження має свої специфіку та складність. Щодо соціально-педагогічного дослідження, то вони визначаються тим, що предметом дослідження є вся система взаємовідносин людини з оточуючим її середовищем, уся різноманітність соціальних зв’язків.
Становлення й розвиток соціальної педагогіки висуває перед ученими низку комплексних задач, які умовно можна об’єднати в три групи:
1) теоретичні проблеми соціальної педагогіки: уточнення об’єкта та предмета дослідження науки; розробка її понятійно-категоріальної системи на основі вивчення становлення соціальної педагогіки за рубежем і в історії вітчизняної культури, конкретні сучасні умови розвитку нашого суспільства; виявлення принципів цих галузей наукової діяльності та критеріїв оцінювання соціально-педагогічних досліджень, специфіки методів дослідження; теоретичні проблеми пов’язані з побудовою сучасних соціально-педагогічних, соціально-психологічних, філософсько-соціальних, історико-соціальних та інших концепцій соціальної педагогіки, діагностуванням і прогнозуванням соціально-педагогічних явищ;
2) розробка теорій, які безпосередньо обслуговують соціально-педагогічну діяльність: дослідження змісту, методів і засобів, що використовуються в діяльності соціального педагога; взаємозв’язок соціальної педагогіки із соціальною роботою, спеціальною та корекційною педагогікою, історією соціальної педагогіки; розробка технологій діяльності соціального педагога з різними групами дітей і в різних соціально-педагогічних установах тощо;
3) професійна підготовка соціального педагога: розробка концепцій підготовки спеціаліста;уточнення стандартів професійної підготовки соціального педагога; розробка комплексу навчальних посібників із соціальної педагогіки, історії соціальної педагогіки, соціально-педагогічних технологій тощо; розробка змісту, форм і методів семінарських, лабораторних занять, практикумів, форм і методів проведення практики, атестації випускників навчальних закладів та ін.
Ефективність наукових соціально-педагогічних досліджень здебільшого залежить від того, які джерела використовує соціальна педагогіка у своїй творчій діяльності. В. Загвязинський виокремлює п’ять таких джерел:
1) загальнолюдські гуманістичні ідеали, які відображені в так званому соціальному замовленні суспільства;
2) досягнення всього комплексу наук про людину: психології, педагогіки, валеології, філософії, соціології, соціальної роботи;
3) теоретичні концепції, вітчизняний і зарубіжний досвід;
4) педагогічний потенціал соціального середовища, яке оточує дитину (сім’я, школа, заклади культури);
5) творчий потенціал працівників соціальної сфери (соціальних педагогів, соціальних працівників, соціальних психологів та ін.)[2].
1.3. Методи соціально-педагогічного дослідження та дослідницькі методики
Будь-яке наукове дослідження, зокрема й соціально-педагогічне, пов’язане з вибором методів дослідження. Метод (з гр. дослівно «шлях до чогось») у загальному розумінні – спосіб досягнення цілі, він є умовою та засобом отримання нових знань. Метод – це інструмент для вирішення головного завдання науки – відкриття об’єктивних законів дійсності. У процесі розвитку пізнання об’єктивного світу людство виробило загальні принципи наукового мислення, що отримали назву загальнонаукових методів, до яких належать, як ми зазначали раніше, емпіричні, теоретичні, а також методи, що використовуються на теоретичному й емпіричному рівнях. Поряд із загальнонауковими існують спеціальні методи конкретних наук. Соціальна педагогіка користується як загальнонауковими методами дослідження, так і методами наук, близьких їй за предметом дослідження, передусім, педагогічними, психологічними й соціологічними.
Так, методами соціально-педагогічного дослідження є:
- вивчення документів та інших джерел. Аналіз документів і літературних джерел починається з уточнення основних, ключових понять. Він дає змогу сформулювати проблему, об’єкт, предмет, цілі, завдання й гіпотезу досліджуваного явища; порівняти отримані під час дослідження емпіричні дані з показниками інших досліджень; отримати інформацію про певну соціальну проблему; скласти характеристику соціальних процесів, які відбуваються на соціетальному, груповому, індивідуальному рівнях, виявити тенденції та розробити прогнози щодо їх подальшого розвитку; здобути інформацію про діяльність головних соціальних інститутів суспільства – сім’ї, освіти, засобів масової інформації; вивчити громадську думку й соціальне самопочуття населення, окремих його прошарків і конкретних людей. Аналіз документів дає змогу побачити різні сторони соціального життя, допомагає дізнатися про норми й цінності, властиві певному суспільству в певний історичний період; отримати відомості, необхідні для опису певних соціальних структур тощо.
Важливе значення для соціально-педагогічних досліджень мають офіційні документи – закони, урядові постанови, нормативно-правові акти, національні програми та проекти, що стосуються питань соціального захисту населення й соціальної підтримки окремих цільових груп і категорій населення. Офіційні документи відображають і висвітлюють колективні думки щодо певних політичних, соціально-економічних явищ, подій, процесів.
Основними методами аналізу документів є традиційний аналіз, який науковці (Л. Тюптя, І. Іванова) розуміють як ланцюг розумових, логічних конструктів, спрямованих на виявлення суті матеріалу, що аналізується. Він дає змогу визначити основні думки та ідеї, простежити їх генезис, з’ясувати логіку їх обґрунтування, виявити логічні зв’язки й логічні суперечності між ними тощо. Основною слабкістю його є суб’єктивність[3]. У традиційному аналізі розрізняють зовнішній і внутрішній. Зовнішній – це аналіз «історичного контексту» документа, тобто аналіз контексту документа у власному розумінні цього слова й усіх тих обставин, які супроводжували його появу. Внутрішній аналіз – це дослідження змісту документів.
Потребують спеціальних методів аналізу й залучення до їх виконання спеціалістів різних галузей знань окремі види документів через свою специфіку. Юридичний аналіз застосовується для всіх юридичних документів; психологічний аналіз – під час розгляду особистих документів; формалізований метод аналізу документів, або контент-аналіз – метод якісно-кількісного аналізу документів. Сутність його полягає в алгоритмізованому виокремленні в тексті певних елементів змісту згідно з метою та завданнями дослідження, класифікації виокремлених елементів відповідно до концептуальної схеми, їх підрахунку й кількісного представлення результатів. Використання останнього методу є доцільним, якщо потрібен високий ступінь точності, об’єктивності аналізу матеріалу або якщо цей матеріал значний за обсягом і не систематизований.
- спостереження. У соціально-педагогічному дослідженні спостереження – це метод пізнання соціально-педагогічних явищ на основі сприйняття органами чуття з одночасною первинною обробкою та аналізом отриманої інформації. Наукове спостереження відрізняється низкою ознак: цілеспрямованістю, аналітичним характером, комплексністю, систематичністю. Спостереження може бути неперервним і дискретним; широким (наприклад, спостереження за групою дітей-вулиці) або вузькоспеціальним (використання дітей у якості жебраків); дослідник може бути безпосереднім учасником спостереження або опосередкованим. Перевагами спостереження є можливість вивчення предмета в природних умовах, урахування його зв’язків і проявів, зміни конкретної ситуації або створення нової. Недоліками цього методу є трудомісткість і тривалість, а також вплив суб’єктивних факторів, тобто самого дослідника на предмет спостереження;
- опитувальні методи. До них традиційно відносять усне (бесіда, інтерв’ю) та письмове (анкетування) опитування. Метою опитувальних методів є виявлення досвіду, оцінки, точки зору дитини або групи дітей. Перевагами цих методів є можливість безпосереднього контакту дослідника з досліджуваним, індивідуалізації відповідей, їх коректування під час опитування, оперативної діагностики достовірності й повноти відповідей. До недоліків відносять трудомісткість, тривалість, охоплення невеликої кількості досліджуваних;
- оцінювання (метод компетентних суддів) – різновид опитування, пов’язаного із залученням до оцінки явищ, що вивчаються, найбільш компетентних людей, думки яких дозволяють об’єктивно оцінити досліджуване явище;
- вивчення результатів діяльності. Педагогічний консиліум являє собою процес колективного оцінювання, обговорення результатів дослідження. Своєрідним синтезом оцінювання, письмового опитування й педагогічного консиліуму є метод узагальнення незалежних характеристик. Він полягає в тому, що за заданою формою беруться письмові відгуки (характеристики) досліджуваного об’єкта, а потім співставляються отримані оцінки, прогнози, рекомендації. Більш простий за структурою та доступний для вивчення об’єкт стає моделлю більш складного об’єкта, який називають прототипом (оригіналом). З’являється можливість перенесення інформації за аналогією від моделі до прототипу. Таке перенесення називають методом моделювання.
Дослідницькі методики – визнані, апробовані процедури, що використовуються для досягнення поставлених цілей низки методів дослідження. До їх числа належать методика соціально-педагогічного обстеження; методика вивчення, аналізу, узагальнення й використання передового досвіду; дослідницька робота; соціально-педагогічний експеримент.
Соціально-педагогічне обстеження – комплекс діагностичних процедур, які необхідні, передусім, для достатньо повного первинного орієнтування відносно об’єкта вивчення, його структури, рівня розвитку, гармонійності, відповідності вимогам, характеру внутрішніх і зовнішніх зв’язків. Обстеження передбачає цілеспрямоване й планомірне вивчення об’єкта відповідно до програми. Виокремлюють такі види обстеження: 1) розвідувальне обстеження пов’язане з апробуванням обраних методик, попередньою орієнтацією в об’єкті; 2) часткове – проводиться з метою вивчення окремих сфер, блоків об’єкта або ж з’ясування окремих наскрізних проблемних питань; 3) комплексне – повне вивчення об’єкта на основі попередніх уявлень про необхідний об’єм вивчення та послідовного вивчення його компонентів.
Методика аналізу й узагальнення передового досвіду використовується у процесі пошуку нових підходів і методик. Передовий досвід у соціально-педагогічній практиці, як правило, складається з практичних, прикладних, а не дослідницьких задач.
Дослідницька робота – спеціально поставлений дослід, який проводиться за розробленою програмою або проектом. Дослідницька робота забезпечує перевірку на практиці дослідницьких проектів, які втілюють ідеї та замисли перетворення.
Експеримент – зміна або перетворення явища з метою вивчення його в найбільш сприятливих, чітко фіксованих і контрольованих умовах. Експеримент дозволяє встановити або уточнити наукові факти, які можуть бути пояснені й узагальнені з позицій наукових теорій, або ж виступають основою для нових гіпотез і теорій.
ІІ. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ
КУРСОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ІЗ СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ
2. 1. Загальні завдання курсового дослідження
Відповідно до навчальних планів державних педагогічних університетів України студенти освітньо-кваліфікаційних рівнів «бакалавр» і «магістр» спеціальності «Соціальна педагогіка» виконують курсові роботи на соціально-педагогічну тематику, які є важливою формою самостійної пізнавальної діяльності студента в навчальному процесі. Вони сприяють більш глибокому і міцному засвоєнню психолого-педагогічних знань, розвитку пізнавальних інтересів, залученню до цілеспрямованої науково-дослідницької роботи, формуванню творчого ставлення до майбутньої професійної діяльності соціального педагога.
У процесі виконання курсових робіт студенти досліджують обрану соціально-педагогічну проблему на основі самостійного пошуку, творчої переробки, узагальнення, систематизації наявних знань із соціальної педагогіки та сумісних дисциплін, а також вивчення передового педагогічного досвіду. Тому курсове дослідження передбачає більш глибоке, порівняно з рефератом, вивчення конкретної наукової проблеми.
Написання курсової роботи із соціальної педагогіки, як і будь-якого наукового дослідження, − це тривалі роздуми над обраною темою, глибоке вивчення соціально-педагогічної літератури й досвіду професійної діяльності соціальних педагогів, висування наукової гіпотези, пошук шляхів вирішення проблеми, їх реалізація в практичній діяльності під час педагогічної практики, формулювання висновків і, нарешті, клопітка робота з удосконалення остаточного варіанту роботи − його наукове структурування й літературне оформлення.
2.2. Загальні вимоги до курсового дослідження
Курсова робота із соціальної педагогіки повинна мати достатній теоретичний рівень,бути написаною на основі глибокого вивчення сучасних соціально-педагогічних досліджень, робіт із суміжних дисциплін і зібраного дослідником фактичного матеріалу.
Курсова робота має бути чітко структурованою,виділені окремі частини роботи, абзаци; пронумеровані сторінки; правильно оформлені посилання, висновки, цитати, список використаної літератури.
У процесі виконання курсового дослідження, необхідно керуватися такими основними принципами, які визначають підхід до вивчення проблеми, методику добору фактів та способів аналізу:
Ø принцип цілісного вивчення соціально-педагогічного явища й процесу, щозобов’язує проводити будь-яке дослідження в єдності з усебічним формуванням особистості й у цілісному навчально-виховному процесі. Реалізація цього принципу передбачає встановлення зв’язку якостей, що вивчаються, із сутнісними сторонами особистості; розкриття різноманітності зовнішніх впливів на формування якостей особистості, що є предметом вивчення; чітке визначення місця досліджуваного соціально-педагогічного явища в цілісному виховному процесі;
Ø принцип комплексного використання методів дослідження, що обумовлений складністю самої соціально-педагогічної діяльності. Будь-який факт і явище в цій діяльності пов’язані з іншими, мають відкриті й приховані зв’язки, прості й складні залежності, що вимагає багатоцільової установки за умови вивчення соціально-педагогічного явища, охоплення якомога більшої кількості його зв’язків, урахування зовнішніх впливів під час проведення дослідження за допомогою різноманітних методів, постійної перевірки і уточнення отриманих даних;
Ø принцип об’єктивності, щовимагає вивчення кожного факту за допомогою різних методів, перевірки, уточнення фактичного матеріалу, співставлення даних свого дослідження з даними інших досліджень, фіксації всіх проявів (позитивних і негативних);
Ø принцип вивчення явища в його зміні й розвитку,згідно з якимсутність того, що вивчається, можливо вивчити, зрозуміти, виміряти лише у взаємозв’язку з іншими явищами, якостями, процесами, у розвитку й суперечностях;
Ø принцип історизму,реалізація якого дозволяє досліднику проводити порівняння, аналогії, бачити найбільш суттєві і стійкі зв’язки явища, яке вивчається, протягом тривалого проміжку часу, виявити тенденції, зміни в соціально-педагогічному процесі, показати вплив практики на розвиток ідеї;
Ø принцип глибинного розгляду проблемиозначає, що суттєве можна відшукати тільки тоді, коли заглибитися в діалектику явища, яке вивчається.
Курсова робота має бути оформлена та зброшурована, відповідно до вимог, що сформульовані в наступних розділах.
У розробці орієнтовної тематики курсових робіт із соціальної педагогіки (див. Додаток 1) враховувались актуальні проблеми соціальної педагогіки на сучасному етапі розвитку суспільства. В окремих випадках студентам дозволяється сформулювати й запропонувати для дослідження свою тему.
Проведення курсового дослідження – процес тривалий і трудомісткий. Тому студентам необхідно відразу ж приступити до вивчення проблеми згідно з орієнтовним планом-графіком, який погоджується з науковим керівником (див. додаток 5). Викладач проводить планові індивідуальні й колективні консультації, які дають можливість своєчасно виявити труднощі, що зустрічаються у студентів у процесі самостійної роботи, надає їм своєчасну допомогу, викликає студентів на позапланові консультації, якщо в цьому виникає необхідність.
2.3. Етапи проведення дослідження
Здійснювати соціально-педагогічне дослідження необхідно поетапно. Кількість етапів залежить від змісту й завдання дослідження. Зміст основних етапів соціально-педагогічного дослідження відображено у табл. 2.1.
Таблиця 2.1[4].
Етапи проведення педагогічного дослідження
| І етап | Визначення протиріччя |
| Визначення наукової проблеми і мети дослідження | |
| II етап | Визначення стану розв’язання протиріч, їх причин |
| Визначення об’єкта і предмета дослідження | |
| Формулювання гіпотези | |
| III етап | Формулювання конкретних завдань відповідно до гіпотези |
| Визначення методики дослідження | |
| IV етап | Експериментальні дослідження |
| V етап | Завершувально-узагальнюючий |
Дослідження починається із встановлення існуючих протиріч у практичній діяльності. Таких протиріч можна виявити багато. Між собою вони відрізняються як за змістом, так і за кількістю та вагомістю завдань, які необхідно вирішити для їх розв’язання.
Розв’язання певного протиріччя в організації соціально-педагогічної діяльності процесу, в удосконаленні соціально-педагогічної роботи може бути метою дослідження.
Мета дослідження спрямовує діяльність дослідника на розв’язання наукової проблеми й досягнення результату. Наукова проблема не висувається довільно, а є результатом глибокого вивчення практики та наукової літератури. У кожному дослідженні треба вирізнити вихідні засади проблеми, а також довести, що для її вивчення існує необхідне «поле» пошуку, є базові наукові знання та засоби їх практичної реалізації.
Пошук та конкретизація наукової проблеми − досить складне завдання, однак кожний дослідник повинен знати, як виникла проблема, вміти доводити її актуальність і своєчасність дослідження.
Обґрунтування актуальності проблеми передбачає відповідь на запитання: чому цю проблему важливо розв’язувати сьогодні, що включає висвітлення кількох позицій. Передусім, необхідним є посилання на державні документи, в котрих визначаються або закладаються соціальні замовлення в галузі освіти. Загальні соціальні завдання конкретизуються визначенням тих практичних питань, що мають бути вирішені в діяльності соціальних педагогів.
Визначаючи об’єкт, дослідник повинен знайти відповідь на питання: що розглядається? Предмет визначає аспект розгляду, дає уявлення про спосіб розгляду об’єкта дослідження, про те, які властивості, відношення, аспекти й функції об’єкта розкриваються. Таким чином, об’єктом виступає те, що досліджується, а предметом, те, що в цьому об’єкті дістає наукове пояснення.
Важливою вимогою є відповідність предмета об’єкту дослідження. Дотримання цієї вимоги допомагає обґрунтовано сформулювати мету дослідження. Під час формулювання мети дослідник з’ясовує, який результат він бажає одержати. Намічаючи логіку дослідження, дослідник формулює кілька часткових дослідницьких завдань,які у своїй сукупності повинні дати уявлення, що слід зробити для досягнення мети.
Послідовність визначених завдань має бути такою, щоб кожне з них логічно випливало з попереднього. У цілісній єдності завдань відсутність одного може призвести до незавершеності всього дослідження та неможливості його використання у практиці.
Єдиного стандарту у формулюванні завдань бути не може, але найчастіше вони пов’язані з виявленням сутності, природи, структури об’єкту, що вивчається, розкриттям загальних способів його перетворення та розробкою конкретних методик дій і практичних рекомендацій.
Об’єкт, предмет, мета і завдання окреслюють ту галузь діяльності, яка досліджуватиметься в науковій роботі. Однак вони не розкривають обраний автором принциповий шлях реалізації поставленої проблеми. Він розкривається в провідній ідеї. Наукова ідея – це загальний план зміни предмета, як частка об’єкту дослідження, спрямованого на усунення (повністю або частково) деяких з кола питань, пов’язаних із розв’язанням обраної наукової проблеми. Наукова ідея формулюється у вигляді гіпотези дослідження.
Гіпотезу називають логічним засобом наукового дослідження, завдяки якому відбувається відкриття нового в науці. Зазначимо, що зміст гіпотези повинен бути конкретним, відповідним до мети, об’єкта й предмета дослідження.
За структурою гіпотеза може складатися з двох елементів: передбачення й припущення.
Передбачення − це визначення нового стану або процесу існування предмету дослідження, а припущення – це умови й засоби, методи, виконання та урахування яких призводить до переходу предмета дослідження у цей стан.
Існує два типи гіпотез. Перший тип − теоретичні гіпотези, в основу яких покладено наукові закономірності, методологічні положення, логічні судження, аргументовані прогнозування, фундаментальні знання, що можуть бути не лише соціально-педагогічними, а й суміжними знаннями з психології, соціології тощо. Такі гіпотези є вагомими та значущими, бо вони є засобом розвитку відповідної галузі науки й елементом теорії.
Другий тип − емпіричні гіпотези. Вони ґрунтуються на результатах попереднього практичного досвіду, що нерідко набувається методом «проб і помилок». Цей тип гіпотез також має певну наукову цінність.
Кожна гіпотеза підтверджується фактами, аргументами, що перетворюють її з припущення на достовірне знання. Для цього розробляється методика дослідження, яка має бути адекватною обраному предмету, меті та завданням наукового пошуку.
Теоретична значущість дослідження є інтегральною характеристикою впливу проведеного дослідження на соціально-педагогічні компетенції дослідника, комплексним показником його перспективності та доказовості.
Практичне значення характеризує реальні зрушення в соціально-педагогічній галузі, що досягнуті чи можуть бути досягнутими через упровадження у практику результатів проведеного дослідження.
Виділяють два можливі шляхи такого впровадження: безпосередній, коли отримані результати прямо адресуються соціальним службам і соціальним педагогам для використання; опосередкований, коли результати включаються в систему соціально-педагогічних знань і як їх складова впливають на практику.
У визначенні практичного значення треба вказати, де і з якою метою можна використовувати результати та висновки дослідження, у якому вигляді вони подані (методичні рекомендації, правила, плани уроків та ін.), який соціальний і психолого-педагогічний ефект очікується від їх впровадження (підвищення ефективності професійної діяльності, сформованості професійних компетенцій тощо).
Практичне значення є найважливішою ознакою наукового пошуку, який далеко не завжди може претендувати на важливий теоретичний результат.
Відповідальним етапом дослідницького процесу є визначення методологічних основ наукового пошуку та вибір методів його проведення, що потім перетворюються на конкретні методики, адекватні меті й завданням дослідження (методи соціально-педагогічного дослідження було викладено нами в розділі 1).
Отже, вже на початку дослідження треба знати, які параметри об’єкта вивчатимуться, методику їх вивчення, засоби збору та фіксації спостережень, техніку обчислення. Інакше кажучи, розробку експериментальної методики важливо розпочати з передбачення кінцевого результату, якому мають підпорядковуватися всі попередні процеси.
2.4. Структура курсової роботи
Під час оформлення курсової роботи важливо мати чітке уявлення про кожну її логічну частину: значення плану, вступу, основної частини, висновків, бібліографії та додатків.
Важливим моментом курсової роботи є складання плану.Треба мати на увазі, що без попереднього вивчення теми в цілому важко визначити питання плану, які відображають її зміст. Починати вивчення проблеми потрібно з відповідних розділів навчальних посібників, енциклопедій і монографічної соціально-педагогічної літератури, рекомендованої науковим керівником. Усі питання плану повинні бути чітко й лаконічно сформульовані, мати органічний взаємозв’язок і відображати сутність проблеми.
У вступі необхідно показати актуальність обраної теми, стан її наукової розробки; визначити об’єкт, предмет, мету і завдання курсової роботи; охарактеризувати методи вивчення й вирішення проблеми, з’ясувати її теоретичне та практичне значення.
Побудова основної частини залежить від характеру курсового дослідження: теоретичного або експериментального.У теоретичному дослідженні всі розділи основної частини мають теоретичний характер і присвячені висвітленню окремих аспектів проблеми. У дослідницькій роботі основна частинаподіляється на теоретичний і практичний розділи. У теоретичному розкриваються методологічні основи проблеми, висвітлюються основні теоретичні положення, дається аналіз сучасних соціально-педагогічних джерел відповідно до завдань дослідження, а також певні авторські висновки з визначенням перспектив подальших дослідницьких пошуків. Практичний розділ містить характеристику методики дослідження і отриманих під час педагогічної практики результатів проведення експерименту; розробки навчально-методичних матеріалів, практичні рекомендації тощо.
Висновки розміщуються після кожного розділу роботи та зумовлюються її змістом.
У загальних висновках підводять підсумки виконаної роботи відповідно до поставлених завдань і визначають перспективи її подальшої розробки.
Бібліографія включає список використаної літератури (20–25 джерел). На більшість наукових джерел, що представлені в бібліографії, повинні бути посилання в тексті курсової роботи. Вся наукова література подається в алфавітному порядку й має бути оформлена з урахуванням сучасних вимог до бібліографічного опису (додаток 17). У списку наукових джерел повинні переважати актуальні видання.
У додатки виносяться плани роботи соціальних педагогів, методичні розробки, анкети, фотоматеріали тощо.
2.5. Оформлення курсової роботи
Виконане дослідження повинно відповідати певним вимогам, що висуваються до наукових робіт. Обсяг курсової роботи – 25–30 сторінок друкованого тексту. Оформлення курсової роботи розпочинається з титульного аркуша (додаток 2). На початку курсової роботи необхідно залишити два чистих аркуші паперу для рецензії наукового керівника й запису оцінки її захисту.
Оформлення тексту розпочинається з плану, в якому повинні бути відображені основні питання, які розглядаються в курсовій роботі. З лівого боку аркуша проставляються номери розділів і пунктів, а з правого − номери сторінок рукопису, з яких розпочинається виклад. Номери сторінок виставляються після повного завершення роботи над текстом (додаток 3 ).
Рукопис курсової роботи повинен бути надрукованим на одній стороні стандартного аркуша паперу А4 (210x297) шрифтом Times new Roman через 1,5 інтервал 14 кеглем. Загальні вимоги до оформлення тексту такі: кількість рядків на кожному аркуші не повинна перевищувати 30, а в рядку повинно бути до 70 знаків (із пробілами між словами й розділовими знаками); текст друкується з абзацами 1,25 см; заголовки й підзаголовки відділяються від основного тексту зверху та знизу пробілом у два інтервали й друкуються рядковими літерами. Кожну структурну частину курсової роботи треба починати з нової сторінки. Розмір полів на всіх аркушах повинен бути однаковим: зліва – 2,5 см; зверху – 2 см; знизу – 2 см; справа – 1,5 см.
У курсових роботах доцільно використовувати таблиці, графіки, формули, якщо текстовий виклад матеріалу не в змозі більш економно, наочно, виразно й переконливо передати результат експериментальної роботи й висновки, зроблені автором. Щоб таблиці, графіки, схеми виконували свої функції найкращим чином, вони повинні бути правильно оформлені, пронумеровані й мати назву. Графіки повинні бути виконані так, щоб наочно показати ті тенденції та залежності, про які йдеться в тексті роботи. Таблиці й графіки розміщують на тій сторінці, де про них уперше згадується чи в додатку, вказавши в тексті: (див. додаток). Для позначення додатків послідовно використовуються великі літери української абетки, за винятком літер Г,Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: додаток А, додаток Б.
У наукових роботах із соціальної педагогікишироко використовуються цитати із соціально-педагогічних творів, державних документівдля підтвердження власних положень і висновків. Текст цитати повинен точно відповідати джерелу: не можна виривати слова й речення з контексту. Цитувати треба за першоджерелом і лише в окремих випадках із витягів із творів іншого автора. Якщо речення цитується не повністю, то замість пропущених слів на початку, в середині й у кінці цитати ставиться багатокрапка. Цитати в середині основного тексту беруться в лапки.
У соціально-педагогічних дослідженнях велике місце посідають цифри, факти, документи, які студент використовує для доказів, обґрунтування, аргументації своєї позиції, критики інших точок зору. У всіх випадках необхідно навести джерела використаних відомостей, тому в тексті, де згадуються вказані вище матеріали, ставиться знак посилання.
Бібліографічні посилання ставляться внизу сторінки чи в кінці курсової роботи й повинні бути правильно оформлені (додаток 17). Список використаних джерел друкується так само як і основний текст через 1,5 інтервали.
Якщо бібліографічні посилання подаються в кінці курсової роботи, то в тексті у квадратних дужках ставиться номер, під яким у списку використаних джерел подається назва джерела й номер цитованої сторінки, наприклад − [5, с. 16].
Список використаних джерел у кінці роботи може бути побудований згідно з порядком посилань у тексті чи за алфавітом. У списку використаних джерел указується вся використана література, а не тільки та, що цитується.
2.6. Захист курсової роботи
Оформлена відповідно до визначених вимог курсова робота здається на перевірку науковому керівникові не пізніше, ніж за 2 тижні до зазначеного терміну захисту. У рецензії відзначаються як позитивні сторони роботи, так і їх недоліки.
До типових недоліків курсових робіт, як правило, відносять: неправильне визначення наукового апарату дослідження; недостатнє використання сучасних соціально-педагогічних досліджень, що веде до поверхового висвітлення теоретичних питань; слабкий зв’язок із практикою та спеціальністю автора роботи; відсутність висновків, неправильне оформлення дослідження тощо.
Якщо у рецензованій роботі відзначені суттєві недоліки, то вона до захисту не допускається. У такому випадку необхідно звернутися до наукового керівника, щоб одержати рекомендації для усунення існуючих недоліків. Доопрацьована курсова робота здається на повторне рецензування науковому керівникові з доданою першою рецензією. Студенти, роботи яких не допущені до захисту, отримують оцінку «незадовільно».
Курсова робота, що відповідає вище зазначеним вимогам, допускається до захисту. За час, який залишився до захисту, необхідно ознайомитися з рецензією наукового керівника й усунути відзначені недоліки. Якщо попередня оцінка курсової роботи позитивна, то вона не здається на повторне рецензування після усунення недоліків. Не слід ігнорувати критичні зауваження. Це створює додаткові труднощі під час захисту курсової роботи, а в окремих випадках студент може бути до нього не допущений.
Захист курсових робіт проводиться в присутності комісії у складі не менше 3-х викладачів відповідної кафедри. На захисті мають право бути присутніми представники деканату, громадських організацій і студенти інших курсів і спеціалізацій.
Студенти, які виступили на науково-практичній конференції з доповіддю з досліджуваної проблеми, можуть звільняться науковим керівником від офіційного захисту курсового дослідження.
2.7. Оцінювання курсової роботи
Рішення про підсумкові оцінки курсових робіт приймається на закритому або відкритому засіданні предметної комісії. Критеріями оцінювання є:
· актуальність теми дослідження, обґрунтованість її вибору;
· самостійність у підборі та вивченні основної та додаткової літератури з даної проблеми;
· рівень самостійності в процесі аналізу літератури, що вивчається;
· критичний аналіз наукової літератури;
· розкриття різних точок зору та власного ставлення до них;
· глибина й цілеспрямованість теоретичного висвітлення досліджуваної теми;
· адекватність обраних методів дослідження його меті;
· правильна постановка педагогічного експерименту та інтерпретація отриманих даних;
· наявність конкретних висновків і пропозицій;
· практична значущість проведеного дослідження;
· відповідність змісту роботи темі дослідження;
· чітке формулювання авторських висновків із проблеми дослідження;
· успішне виконання дослідницьких завдань;
· дотримування всіх вимог щодо технічного та естетичного оформлення роботи й орфографічного стандарту.
За наслідками захисту курсового дослідження виставляється оцінка, яка заноситься до екзаменаційної відомості та залікової книжки й оголошується студентам.
ІІІ. ОСНОВИ НАПИСАННЯ ДИПЛОМНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
ІЗ СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ