Морфологічні способи творення слів

БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР

ВИДИ МОРФЕМ

За своєю роллю, значенням і місцем у слові морфеми поділяються накореневі і службові.

Кореневі морфеми

Найменшу значущу частину слова називають морфемою. Морфем в українській мові чотири: корінь, префікс, суфікс, закінчення. Більшість повнозначних слів в українській мові складаються з двох або більше значущих частин, н-д:

- кореня й закінчення (хат-а, син-ій, садж-у);

- префікса й кореня (пере-хід, роз-клад);

- кореня й суфікса (сад-ок, клуб-ок, учи-тель);

- префікса, кореня, суфікса й закінчення (за-гад-к-а, з-буд-ов-ан-ий).

Кожна морфема має своє значення і виконує певну функцію. Цим вона відрізняється від звука.

Корінь–це спільна частина споріднених слів, яка виражає основне лексичне значення: хліб, хлібний, хлібороб, хлібниця; молодий, молодь, молодість, молодіти, змолоду. Такі групи слів називаються спорідненими. Слова з одним і тим самим коренем називаються однокореневими. Отже, щоб визначити корінь, треба підібрати споріднені слова й визначити їхню спільну частину.

Увага!При визначенні кореня треба пам’ятати:

1) Звуковий склад кореня, як правило, однаковий, але іноді внаслідок чергування звуків він частково змінюється: воля, вільний; будити, буджу; вага, важити, рука, рученька. Такі видозміни називаються фонетичними варіантами кореня.

2) Часто трапляються омонімічні корені, тобто такі, що звучать і пишуться однаково, але мають різне лексичне значення. Н-д, у групі слів радий, радник, зраділий, порада, радість, радити, радіти, розрадити, порадник, радісний, порадувати, рада, радощі спільна частина -рад-, яка не є коренем для всіх слів, бо за лексичним значенням вони неспоріднені й поділяються на дві групи:

- радий, радість, радощі, радісний, радіти, зраділий, порадувати (вираження задоволення),

- рада, радник, радити, порадити, порадник, розрадити (пропозиція, вказівка, допомога словом).

Отже, ці слова не є однокореневими, а частинки -рад- – омонімічні корені.

3) Зрідка трапляються випадки, коли через історичні зміни форми слова утворюються від різних коренів. Такі форми називають суплетивними. Н-д, я – мене, ми – нас, добре – краще, брати – взяти.

Службові морфеми

Службові морфеми – префікс, суфікс, закінчення служать для творення нових слів, а тому бувають:

• словотворчі:день – щодень; правда – неправда; туман – туманний, берег – прибережний, стрибати – стрибок; бігти – збігтися;
• формотворчі: 1) казка – казки– казку – казкою…; 2) мудрий – мудріший – наймудріший (форми вищого і найвищого ступеня порівняння прикметників); 3) читати – читав (форма минулого часу дієслова); 4) робити – зробити (форма доконаного виду дієслова); 5) відпочивати – відпочиваючи (дієприслівник як форма дієслова).

Отже, якщо префікс чи суфікс творить слово з новим лексичним значенням, то він називається словотворчим. Якщо префікс чи суфікс утворює тільки форму слова й не змінює лексичне значення, він називається формотворчим.

Префікс – частина слова, яка стоїть перед коренем і служить для утворення нових слів чи граматичних форм того самого слова. Н-д, смерть – безсмертя, мороз – паморозь, звуковий – надзвуковий, важливий – архіважливий, будувати – перебудувати (нові слова); білий – пребілий, писати – написати (форми слова).

Найчастіше у слові один префікс (роз-колоти), але їх може бути два (що-най-вищий, воз-з’-єднання)) і більше (пере-роз-по-діл).

Суфікс – частина слова, яка стоїть після кореня й служить для утворення нових слів чи граматичних форм того самого слова. Н-д, брат – братерство, бандура – бандурист, саджати – саджанець, море – морський, фарба – фарбувати (нові слова); гукати – гукнути, коротко – коротше, зачинити – зачинений (форми слова).

Закінчення (флексія) – це змінна частина слова, яка знаходиться переважно в кінці слова, вказуючи на відношення до інших слів у словосполученні й реченні. Н-д, слово картина граматично пов’язується з дієсловом за допомогою закінчення -у (малювати картину), з іменником – за допомогою закінчення -и (малювання картини), а з дієприкметником – закінченням -ою (зачарований картиною). Закінчення виражає граматичне значення слова (відмінок, рід, число, особу). Щоб визначити закінчення, треба слово провідміняти за відмінками (іменник, прикметник, числівник, займенник, дієприкметник) або особами (дієслово).

Увага!Закінчення мають тільки змінні слова.

Є слова із нульовим закінченням. Нульове закінчення виділяється шляхом співставлення з іншими формами слова: дощ ( )–нульове закінчення, яке вказує на чоловічий рід, називний відмінок, однину іменника. Його можна визначити у порівнянні зі словоформами дощ-у, дощ-ем, на дощ-і.

Основа слова – це частина слова без закінчення, яка виражає його конкретне лексичне значення. Перший весняний грім. Основа може складатися з одного кореня: ліс, вод-а, вітер, гор-а. Така основа називається непохідною (збігається з коренем, не розчленовується). Основа, до складу якої, крім кореня, входять префікс або суфікс, називається похідною (вона розчленовується на частини: корінь, префікс, суфікс): під-ніж-к-а, дуб-ов-йи, су-пут-н-ик.

Незмінні слова мають лише основу (усе слово), яку називають чистою. Чиста основа визначається:

- у невідмінюваних іменниках (запозичених словах): журі, метро, шасі, візаві, сопрано;

- в інфінітивах: перемагати, роздумувати, пахнути, чути;

- у дієприслівниках: звеличуючи, посміхаючись, подякувавши, наблизившись;

- у прислівниках: удосвіта, натщесерце, нашвидкуруч, щохвилини, спідлоба, вгорі, по-моєму.

Постфікс – службова морфема, що стоїть у кінці слова (після закінчення) і має словотворче чи формотворче значення. До постфіксів належать частки -ся (-сь), -який, будь-, -небудь, -но, -бо: вчити – вчитися, будь-який, хто-небудь, прийди-но, читай-бо.

Примітка. У шкільній практиці їх відносять до суфіксів.

СЛОВОТВІР

Словотвір –це розділ мовознавства, який вивчає слова з погляду способів творення й структури.

Нове слово виникає на базі вже існуючого й сприймається як похідне (вторинне) щодо того, від якого воно утворене: день – денний, вітер – вітряк.

Похідне слово – це слово, яке утворилося на базі того, що вже існує в мові. Хронологічно воно є вторинним щодо твірного, від якого утворилося.

Твірне слово	Похідні слова
ЛІС	лісний
лісовий
лісок
узлісся
праліс

Твірна основа – це та, від якої твориться похідне слово: рік – річний; річний – річниця.

СЛОВОТВОРЧІ ЗАСОБИ

До найпродуктивніших засобів вираження словотвірних значень належать афікси: суфікси, префікси та постфікси. До словотворчих засобів належать також чергування звуків (ломити – ламати), перенесення наголосу (замок – замок, атлас – атлас).

СПОСОБИ ТВОРЕННЯ СЛІВ

В українській мові виділяють морфологічні і неморфологічні способи творення слів.

Морфологічні способи творення слів

1. Префіксальнийспосіб творення (префіксація) – це творення похідних слів за допомогою приєднання префікса: казати – розказати, звичайний – надзвичайний, зелень – прозелень. Деякі префікси мають варіантне вираження: з – зі – зо, роз – розі, від – віді:збити – зібгати – зомліти; розбити – розігріти; відбити – відійти.

Увага!Цим способом творяться слова лише однієї частини мови.

2. Суфіксальнийспосіб творення (суфіксація) – це творення похідних слів приєднанням до твірної основи суфікса: крига – крижаний, ясний – ясніти. Суфіксація – найпоширеніший спосіб творення слів. При додаванні суфікса часто спостерігаються звукові зміни: чергування голосних або приголосних: село – сільський, рука – ручний.

Іменникові суфікси: сестра – сестричка

сонце – сонечко

вітер – вітерець

зоря – зіронька

ядерний – ядерник

глибокий – глибочина

мудрий – мудрець

веселий – веселун

Прикметникові суфікси: розум – розумний

широкий – широченний

душа – душевний

козак – козацький

Дієслівні суфікси: квітка – квітчати, учитель – учителювати, сухий – сушити

Прислівникові: радісний – радісно,гарячий – гаряче, два – двічі

Увага!Цим способом творяться слова як однієї, так і різних частин мови.

3. Префіксально-суфіксальнийспосіб творення полягає в тому, що похідні слова утворюються одночасним приєднанням до твірної основи префікса і суфікса: межа – безмежний, тиша – затишок. Цим способом творяться:

• іменники: свічка – підсвічник, вікно – підвіконник, тиша – затишок, хвіст – прихвостень;
• прикметники: час – сучасний, межа – безмежний, брова – надбрівний, на столі – настільний;
• дієслова: світлий – висвітлити, вищий – перевищити, десятеро – подесятерити, свій – присвоїти;
• прислівники: літній – по-літньому, гора – згори, п’ять – уп’яте, латинь – по-латині.

Увага!Якщо нове слово утворилося за допомогою суфікса від твірної основи, у якій є префікс, то спосіб творення – суфіксальний, бо префікс у словотворенні участі не бере.

МІРКУЙТЕ ТАК! У слові безпартійний легко виділяється префікс без- і суфікс -н-. Твірне слово партійний. Зіставивши похідне слово безпартійний з твірним словом партійний, визначаємо один словотворчий афікс – префікс -без. Отже, слово безпартійний утворилося префіксальним, а не суфіксально-префіксальним способом.

4. Безафікснийспосіб творення полягає в утворенні нового слова від твірної основи без додавання префіксів і суфіксів: бігти – біг, виходити – вихід, юний – юнь, молодий – молодь, зелений – зелень.

5. Основоскладання– це поєднання кількох основ за допомогою інтерфікса (єднальних голосних О, Е, Є) чи без них: білокора, триповерховий, працездатний, бурелом, краєзнавство, життєрадісний. Складатися можуть основи слів, що входять до підрядного словосполучення (біла кора – білокора, зорі падають – зорепад, літературу знати – літературознавство, нова будова – новобудова, сільське господарство – сільськогосподарський, східні слов’яни – східнослов’янський) чи сурядного словосполучення (і український і англійський – українсько-англійський, ліс + степ – лісостеп, м’ясо + молоко – м’ясо-молочний, фізичний + математичний – фізико-математичний, зелений + жовтий – зелено-жовтий). Слова, утворені способом основоскладання, називають складними. Складні слова можуть утворюватися й без сполучних голосних – шляхом безпосереднього приєднання основи до основи: Київгаз, Ужгород, чотирикутник, одноденний, радіомовлення.

6. Словоскладання– це поєднання кількох слів у складному: кімната-лабораторія, салон-перукарня, ходив-ходив, хліб-сіль, батько-мати, срібло-золото, прем’єр-міністр, туди-сюди, фільм-опера.

Увага!Такі складні слова пишуться через дефіс.

7. Абревіація– це утворення складноскороченого слова з окремих частин або букв повнозначних слів:

- від частин твірної основи і цілого слова: телецентр (телевізійний центр), держадміністрація (державна адміністрація), редколегія (редакційна колегія);

- від початкових частин кожного твірного слова: юннат (юн-ий нат-ураліст), фізорг (фіз-культурний орг-анізатор), військкор (військ-овий кор-еспондент), облвиконком (обл-асний викон-авчий ком-ітет);

- від початкових звуків слів (ООН, НАТО) або початкових букв твірних основ: СНД (читаємо «ес-ен-де») – Співдружність Незалежних Держав, УТН – Українські телевізійні новини, АПН України – Академія педагогічних наук України, ХТЗ – Харківський тракторний завод;

- від комбінування початкових частин і звуків, звуків і цифр: КамАЗ – Камський автомобільний завод, ТЕ-154, ЗІЛ-111, АН-24, зрідка в одному слові поєднується кілька типів. Такий спосіб називається мішаним: облвно, УкрНДІ-Мет.

Увага!Способом абревіації творяться тільки іменники.