Компоненти загальної освіти

ЗМІСТ ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Сутність і завдання змісту освіти. Концепції освіти. Види освіти. Рівні освіти. Компоненти за­гальної освіти. Нормативні документи змісту освіти. Література. Завдання для самостійної робо­ти. Завдання для самоконтролю.

Сутність і завдання змісту освіти

Зміст освіти— це чітко окреслена система знань, умінь та навичок, якими учні оволодівають у навчальних закладах. За тисячолітню історію своєї діяльності людство накопичило ве­личезний обсяг знань про природу, суспільство, виробничу діяльність. Зміст освіти виокремлює лише частину узагальне­ного досвіду людей.

На кожному етапі суспільно-економічного розвитку до змісту освіти висувались ті чи інші вимоги. Вони зумовлені життєви­ми потребами. У державному документі Національна доктрина розвитку освіти (2002 р.) визначено стратегічні завдання ре­формування змісту освіти: "Мета державної політики щодо розвитку освіти полягає у створенні умов для розвитку особис­тості і творчої самореалізації кожного громадянина України, виховання покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя, оберігати й примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства, розвива­ти і зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід'ємну складову європейської та світової спільноти"¹.

Пріоритетними напрямами державної політики щодо роз­витку освіти є:

— особистісна орієнтація освіти;

— формування національних і загальнолюдських цінностей;

— створення для громадян рівних можливостей у здобутті
освіти;

¹ Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України. — 2002. — 23 квітня.

— постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та
форм організації навчально-виховного процесу;

— розвиток системи безперервної освіти та навчання протя­
гом життя;

— пропаганда здорового способу життя;

— розширення україномовного освітнього простору;

— забезпечення освітніх потреб національних меншин;

— забезпечення економічних і соціальних гарантій для про­
фесійної самореалізації педагогічних, науково-педагогічних
працівників, підвищення їх соціального статусу;

— розвиток дошкільної, позашкільної, загальної середньої
освіти у сільській місцевості та професійно-технічної освіти;

— органічне поєднання освіти і науки, розвиток педагогіч­
ної та психологічної науки, дистанційної освіти;

— запровадження освітніх інновацій, інформаційних техно­
логій;

— створення індустрії сучасних засобів навчання і вихован­
ня, повне забезпечення ними навчальних закладів;

— створення ринку освітніх послуг та його науково-методич­
ного забезпечення;

— інтеграція вітчизняної освіти до європейського та світо­
вого освітніх просторів.

Визначальними чинниками, якими керуються при визначенні змісту освіти для загальноосвітньої школи, є:

— рівень досягнення науки і техніки в різних галузях;

— завдання виховання всебічно розвиненої особистості;

— фізичні й соціально-психологічні можливості учнів пев­
ного віку;

— відповідність обсягу змісту відведеному часу на вивчення
конкретної дисципліни;

— наявність навчально-матеріальної бази;

— відповідність міжнародним стандартам і національним
особливостям.

Концепції освіти

Впродовж історії розвитку шкільництва складались різні підходи до визначення змісту освіти. Вони ґрунтувалися на співвідношенні у змісті освіти теоретичних і практичних знань.

В кінці XVII і на початку XIX ст. набула розповсюдження концепція формальної освіти. Прибічники цієї концепції вва­жали, що джерелом знань є розум людини, що знання — витвір розуму. Тому провідне завдання освіти вони вбачали у розвит­ку розуму, тому у змісті освіти переважали предмети, які вико­нували функцію "гімнастики розуму".

У XIX ст. у зв'язку з розвитком машинного виробництва набуває переваги концепція матеріальної освіти, яка дала по­штовх розвитку реальної освіти. У змісті освіти переважали предмети, спрямовані на озброєння практичними вміннями і навичками. Ця тенденція особливо активно розвивалась під впливом прагматизму і знаходила своє відображення у формі проектів, комплексів еклективного підходу до навчання.

Усі ці теорії виявляли крайнощі, збіднювали провідну функ­цію навчання — забезпечувати всебічний розвиток особистості.

Зміст освіти в нашій країні має бути надійним фундаментом для "відродження і розбудови національної системи освіти як найважливішої ланки виховання свідомих громадян Української держави, формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного і морального здоров'я, забезпечення пріоритетності розвитку людини, відтворення й трансляції культури і духовності в усій різноманітності вітчизняних та світових зразків"¹.

Особливості життєдіяльності людини в умовах розвитку укра­їнської державності, інтеграції нашої спільноти у міжнародні економічні та політичні структури, розвиток економіки країни на ринкових засадах вимагають розвитку освіти, ґрунтуючись на концепції комплексності, яка має певною мірою забезпечу­вати всебічний гармонійний розвиток особистості.

¹ Державна національна програма "Освіта" ("Україна XXI століття"). — К.: Райдуга, 1994. — С. 6.

Види освіти

Традиційно виділяють три види освіти: загальну, політехнічну і професійну (рис. 2.15).

Рис. 2.15. Види освіти

Загальна освіта передбачає оволодіння знаннями з основ наук і підготовку учнів до отримання професійної освіти. В межах загальної освіти виділяють такі цикли навчальних дисциплін: суспільно-гуманітарний, фізико-математичний, хіміко-біологічний, виробничо-технічний, мистецький.

Загальну освіту здобувають в загальноосвітніх навчально-виховних закладах (школах, гімназіях, ліцеях, колегіумах). Але і під час навчання у професійних навчальних закладах учні продовжують поповнювати знання в царині загальної освіти.

Політехнічна освіта (від гр. poly — багато + techne — ми­стецтво, майстерність, вправність) має такі завдання: ознайом­лення з різноманітними галузями виробництва; пізнання сут­ності багатьох технологічних процесів; оволодіння певними вміннями і навичками обслуговування найпростіших техноло­гічних процесів.

Певними компонентами політехнічної освіти людина оволо­діває впродовж усього життя. Тут можна виділити кілька на­прямків: у системі сімейного виховання; під час навчання в загальноосвітніх навчально-виховних закладах; у процесі про­фесійної підготовки; у процесі професійної діяльності людини та в системі її самоосвіти.

У процесі навчання в загальноосвітніх навчально-виховних закладах визначені такі шляхи оволодіння політехнічними знан­нями: вивчення основ наук, заняття з трудового і виробничого навчання, практичні заняття в шкільних майстернях та між-

шкільних навчально-виробничих комбінатах, екскурсії на ви­робництво.

Суть політехнічної освіти та її джерела в загальноосвітніх закладах наведено на рис. 2.16.

Рис. 2.16. Структура політехнічної освіти

Професійнаосвіта спрямована на оволодіння знаннями, умін­нями і навичками, що необхідні для виконання завдань про­фесійної діяльності. Професійну освіту людина здобуває у спе­ціальних навчальних закладах (професійно-технічних учили­щах, інститутах, університетах, академіях).

Усі види освіти (загальна, політехнічна, професійна) перебу­вають між собою в тісному зв'язку. У процесі отримання за­гальної освіти учні ознайомлюються з політехнічними знання­ми. Водночас знання з основ наук і політехнізму, з одного боку, сприяють професійній орієнтації особистості, а з другого — є базою для отримання професійної освіти. У процесі професій­ної освіти людина розширює свою загальноосвітню підготовку і поглиблює політехнічну освіту.

Рівні освіти

Процес отримання освітньої підготовки має кілька рівнів. Відповідно до закону України "Про освіту" (1996 р.) встановле­но такі освітні рівні:

1) початкова загальна освіта;

2) базова загальна середня освіта;

3) повна загальна середня освіта;

4) професійно-технічна освіта;

5) базова вища освіта;

6) повна вища освіта.

Всі вони пов'язані між собою (рис. 2.17).

Рис. 2.17. Взаємозв'язок між рівнями освіти

Стаття 15 Закону України "Про освіту" вводить і поняття "державний стандарт освіти", що передбачає встановлення ви­мог до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки. Державні стандарти освіти є основою оцінювання освітнього та кваліфікаційного рівня громадян незалежно від форм здобуття освіти.

Компоненти загальної освіти

Зміст загальної освіти складається з таких структурних ча­стин:

1) система знань про природу, суспільство, способи діяльності,
засвоєння яких є основою формування в учнів наукового світо­
гляду;

2) досвід практичної діяльності, тобто система інтелектуаль­
них та практичних умінь і навичок, що становлять основу су­
купності конкретних видів діяльності, необхідних молодому
поколінню для збереження надбань попередніх поколінь;

3) досвід творчої діяльності, який забезпечував би подаль­
ший розвиток культури людства;

4) досвід ціннісного ставлення людини до навколишнього світу.

Знання — це ідеальне вираження в знаковій формі об'єктив­них властивостей і зв'язків світу, природного і людського; це результат відображення навколишньої дійсності.

В' програмах, підручниках і в самому навчальному процесі передбачені основні поняття і терміни, без яких не можна зро­зуміти жодного тексту, жодного елементу знань; фактів повсяк­денної дійсності і науки; основних законів науки, що розкрива­ють об'єктивні зв'язки і відношення між різними об'єктами і явищами дійсності; теорій, що містять систему наукових знань про певну сукупність об'єктів, про зв'язок між законами і про методи пояснення і передбачення явищ певної предметної га­лузі; знань про способи діяльності, методів пізнання й історії отримання знань, історії науки.

Уміння— це здатність людини свідомо виконувати певну дію на основі знань та навичок; це інтелектуальна діяльність, завжди пов'язана із застосуванням знань; тому уміння часто називають знанням у дії.

Навички— це автоматизована дія; діяльність, що виконується учнем безпомилково і багаторазово повторюється, автоматизу­ється, здійснюється значною мірою без участі свідомості.

Серед умінь та навичок виділяють інтелектуальні та прак­тичні, спеціальні та загальнонавчальні.

Досвід творчої діяльностіхарактеризується такими риса­ми: самостійне перенесення знань, умінь, навичок у нову ситуа­цію; бачення нової проблеми в знайомій ситуації; бачення но­вої функції об'єкта; самостійне комбінування відомих способів

діяльності в новий; бачення структури об'єкта; альтернативне мислення.

Досвід ціннісного ставленнявключає оцінні знання, знання про норми ставлення до різних явищ життя, уміння та навички їх дотримання.

Основні компоненти змісту загальної освіти наведено на рис. 2.18.

Рис. 2.18. Структура змісту загальної освіти