Правила роботи з агресивними дітьми

Агресивність— схильність до заподіяння іншим моральної та матеріальної шкоди.

Подані правила дозволять забезпечити позитивне розв'язання конфліктних ситуацій.

  1. Спокійно ставтеся в разі незначної агресії.

2.Повністю проігноруйте реакції малюка — це дуже вдалий засіб припинення небажаної поведінки.

3.Висловлюйте розуміння почуттів дитини («Звичайно, ти ображений...»).

4.Переведіть увагу, запропонуйте яке-небудь завдання («Допоможи мені, будь ласка...»).

5.Позитивно визначте поведінку («Ти злий, тому що втомився»).

6.Акцентуйте увагу на вчинках (поведінці), а не на особистості. Провести межу між вчинком та особистістю дозволяє техніка об'єктивного опису поведінки. Після того, як дитина заспокоїться, доцільно обговорити з нею її поведінку. Слід описати, як вона поводилася під час вияву агресії, що казала, що робила, не даючи при цьому ніякої оцінки. Критичні висловлювання, особливо емоційні, викликають роздратування й протест та відводять від розв'язання проблеми. При цьому важливо не згадувати колишні вчинки й обговорювати лише теперішню ситуацію. Краще показати дитині негативні наслідки її поведінки, продемонструвати, що агресія шкодить насамперед їй самій. Важливо також указати на можливі конструктивні способи поведінки в конфліктній ситуації.

7.Встановлюйте з дитиною зворотній зв'язок. Для цього використовують такі прийоми:

• констатація факту («Ти поводишся агресивно»);

• констатувальне запитання («Ти злишся?»);

• розкриття мотивів агресивної поведінки («Ти хочеш мене образити?», «Ти хочеш показати силу?»);

• визначення власних почуттів стосовно небажаної поведінки («Мені не подобається, коли зі мною розмовляють у такому тоні»);

• апеляція до правил («Ми з тобою домовлялися»).

8.Контролюйте власні негативні емоції.

9.Знижуйте напруження ситуації. Типовими неправильними діями дорослого, які посилюють напруження та агресію, є:

• підвищення голосу, зміна тону на погрозливий;

• демонстрація влади;

• крик,обурення;

• агресивні пози та жести;

• глузування, передражнювання;

• негативна оцінка особистості дитини, її близьких чидрузів;

• застосування фізичної сили;

• залучення до конфлікту сторонніх людей;

• непохитне обстоювання своєї позиції;

• нотації;

• покарання чи погроза покарання;

• узагальнення на зразок: «Ви всі однакові», «Ти, як завжди...»;

• порівняння дитини з іншими дітьми — не на її користь;

• команди, жорсткі вимоги, тиск;

• виправдовування, підкуп, нагороди.

10.Аналізувати поведінку під час вияву агресії не потрібно, цим слід займатися тільки після того, як ситуацію було розв'язано й усі заспокоїлися. Але обговорення треба провести якнайшвидше. Краще це зробити віч-на-віч, без свідків, а тільки потім обговорювати в групі чи родині (але не завжди). Під час розмови потрібно зберігати спокій та об'єктивність. Варто детально поговорити про негативні наслідки агресивної поведінки — її руйнівний вплив не тільки на оточення, але передусім на самого маленького агресора.

11.Зберігайте позитивну репутацію дитини. Малюкові важко визнати, що він не має рації. Найстрашніше для нього — публічне засудження та негативна оцінка. І справді, погана репутація небезпечна: закріпившись за дитиною, вона стає самостійною спонукальною силою її агресивної поведінки. Для збереження позитивної репутації доцільно:

• привселюдно мінімізувати провину малюка («Ти погано почуваєшся», «Ти не хотів його образити»), але в індивідуальній бесіді показати істину;

• не вимагати повного підкорення, дозволити дитині вико­нувати вашу вимогу по-своєму;

• запропонувати маляті компроміс, договір із взаємними поступками.

12.Демонстрація моделі неагресивної поведінки Під час вияву агресії обидві сторони втрачають самовладання, виникає ситуація вибору — боротися за свою владу чи розв'язати ситуацію мирним шляхом. Дорослим слід поводитися неагресивно: чим менший вік дитини, тим миролюбнішою має бути поведінка дорослого у відповідь на агресивне реагування малюка.

13.Намагайтеся частіше пестити дитину, показувати їй, що вона люблена та потрібна.

  1. Обмежуйте перегляд відеофільмів зі сценами насильства, ігор на комп’ютері.

15.Поведінка дорослого, що дозволяє показати зразок конструктивних дій та спрямована на зменшення напруги в конфліктній ситуації, складається з таких прийомів:

• нерефлексивне слухання (нерефлексивне слухання — це слухання без аналізу (рефлексії), що дає змогу висловитися співрозмовникові; воно полягає в умінні «уважно мовчати»,— тут важливі обидва слова: мовчати — тому що співрозмовник хоче бути вислуханим і його не цікавлять зауваження; уважно — інакше людина образиться та спілкування перерветься чи перетвориться на конфлікт. Усе, що потрібно робити,— це підтримувати розповідь, намагатися дати людині можливість повністю висловитися);

• пауза, під час якої дитина заспокоюється;

• навіювання спокою невербальними засобами;

• прояснення ситуації за допомогою запитань;

• використання гумору;

• визнання почуттів дитини.

Наши рекомендации