Правила роботи з агресивними дітьми
Агресивність— схильність до заподіяння іншим моральної та матеріальної шкоди.
Подані правила дозволять забезпечити позитивне розв'язання конфліктних ситуацій.
- Спокійно ставтеся в разі незначної агресії.
2.Повністю проігноруйте реакції малюка — це дуже вдалий засіб припинення небажаної поведінки.
3.Висловлюйте розуміння почуттів дитини («Звичайно, ти ображений...»).
4.Переведіть увагу, запропонуйте яке-небудь завдання («Допоможи мені, будь ласка...»).
5.Позитивно визначте поведінку («Ти злий, тому що втомився»).
6.Акцентуйте увагу на вчинках (поведінці), а не на особистості. Провести межу між вчинком та особистістю дозволяє техніка об'єктивного опису поведінки. Після того, як дитина заспокоїться, доцільно обговорити з нею її поведінку. Слід описати, як вона поводилася під час вияву агресії, що казала, що робила, не даючи при цьому ніякої оцінки. Критичні висловлювання, особливо емоційні, викликають роздратування й протест та відводять від розв'язання проблеми. При цьому важливо не згадувати колишні вчинки й обговорювати лише теперішню ситуацію. Краще показати дитині негативні наслідки її поведінки, продемонструвати, що агресія шкодить насамперед їй самій. Важливо також указати на можливі конструктивні способи поведінки в конфліктній ситуації.
7.Встановлюйте з дитиною зворотній зв'язок. Для цього використовують такі прийоми:
• констатація факту («Ти поводишся агресивно»);
• констатувальне запитання («Ти злишся?»);
• розкриття мотивів агресивної поведінки («Ти хочеш мене образити?», «Ти хочеш показати силу?»);
• визначення власних почуттів стосовно небажаної поведінки («Мені не подобається, коли зі мною розмовляють у такому тоні»);
• апеляція до правил («Ми з тобою домовлялися»).
8.Контролюйте власні негативні емоції.
9.Знижуйте напруження ситуації. Типовими неправильними діями дорослого, які посилюють напруження та агресію, є:
• підвищення голосу, зміна тону на погрозливий;
• демонстрація влади;
• крик,обурення;
• агресивні пози та жести;
• глузування, передражнювання;
• негативна оцінка особистості дитини, її близьких чидрузів;
• застосування фізичної сили;
• залучення до конфлікту сторонніх людей;
• непохитне обстоювання своєї позиції;
• нотації;
• покарання чи погроза покарання;
• узагальнення на зразок: «Ви всі однакові», «Ти, як завжди...»;
• порівняння дитини з іншими дітьми — не на її користь;
• команди, жорсткі вимоги, тиск;
• виправдовування, підкуп, нагороди.
10.Аналізувати поведінку під час вияву агресії не потрібно, цим слід займатися тільки після того, як ситуацію було розв'язано й усі заспокоїлися. Але обговорення треба провести якнайшвидше. Краще це зробити віч-на-віч, без свідків, а тільки потім обговорювати в групі чи родині (але не завжди). Під час розмови потрібно зберігати спокій та об'єктивність. Варто детально поговорити про негативні наслідки агресивної поведінки — її руйнівний вплив не тільки на оточення, але передусім на самого маленького агресора.
11.Зберігайте позитивну репутацію дитини. Малюкові важко визнати, що він не має рації. Найстрашніше для нього — публічне засудження та негативна оцінка. І справді, погана репутація небезпечна: закріпившись за дитиною, вона стає самостійною спонукальною силою її агресивної поведінки. Для збереження позитивної репутації доцільно:
• привселюдно мінімізувати провину малюка («Ти погано почуваєшся», «Ти не хотів його образити»), але в індивідуальній бесіді показати істину;
• не вимагати повного підкорення, дозволити дитині виконувати вашу вимогу по-своєму;
• запропонувати маляті компроміс, договір із взаємними поступками.
12.Демонстрація моделі неагресивної поведінки Під час вияву агресії обидві сторони втрачають самовладання, виникає ситуація вибору — боротися за свою владу чи розв'язати ситуацію мирним шляхом. Дорослим слід поводитися неагресивно: чим менший вік дитини, тим миролюбнішою має бути поведінка дорослого у відповідь на агресивне реагування малюка.
13.Намагайтеся частіше пестити дитину, показувати їй, що вона люблена та потрібна.
- Обмежуйте перегляд відеофільмів зі сценами насильства, ігор на комп’ютері.
15.Поведінка дорослого, що дозволяє показати зразок конструктивних дій та спрямована на зменшення напруги в конфліктній ситуації, складається з таких прийомів:
• нерефлексивне слухання (нерефлексивне слухання — це слухання без аналізу (рефлексії), що дає змогу висловитися співрозмовникові; воно полягає в умінні «уважно мовчати»,— тут важливі обидва слова: мовчати — тому що співрозмовник хоче бути вислуханим і його не цікавлять зауваження; уважно — інакше людина образиться та спілкування перерветься чи перетвориться на конфлікт. Усе, що потрібно робити,— це підтримувати розповідь, намагатися дати людині можливість повністю висловитися);
• пауза, під час якої дитина заспокоюється;
• навіювання спокою невербальними засобами;
• прояснення ситуації за допомогою запитань;
• використання гумору;
• визнання почуттів дитини.