СЮЖЕТНО – РОЛЬОВА (ІМІТАЦІЙНА) ГРА

Сюжетно-рольова( імітаційна) гра – це форма виховного заходу, що передбачає розігрування ситуацій по ролям і надання учасникам можливості діяти „ наче насправді”.

Мета сюжетно-рольової гри – визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду шляхом гри, отримання конкретних навичок поведінки в певній ситуації , розвиток уяви та навичок критичного та креативного мислення.

Види сюжетно-рольових ігор: імітаційні (передбачають відтворення будь-яких явищ навколишньої дійсності ) та симуляції ( створюють ситуації, під час яких учні копіюють у спрощеному вигляді процедури, які існують у реальному житті.

Переваги сюжетно-рольової гри як виховного заходу:

- може застосовуватись у всіх вікових групах ;

- декілька сюжетів можуть об’єднуватись в невелику навчальну виставу ( „День у школі”, „ Зустріч гостей” і т.п.);

- педагог може виступати: як інструктор ( ознайомлення з правилами гри, консультації під час проведення), суддя-рефері ( коректування й поради з розподілу ролей), тренер ( підказки учням для прискорення перебігу гри), головуючий, ведучий ( організатор обговорення).

Тривалість сюжетно-рольової гри від 45 хвилин – до декількох годин.

Структура сюжетно-рольової гри як форми виховної роботи:

1. Вступне слово ведучого про напрямок діяльності чи проблему, що буде вирішуватись під час сюжетно-рольової гри, про порядок дій учасників.

2. Підготовка до проведення гри ( виклад сценарію, визначення ігрових завдань, ролей, орієнтовних шляхів розв’язання проблеми).

3. Проведення гри.

4. Обговорення, рефлексія того, що відбулося, усвідомлення учнями отриманого досвіду.

Умови ефективності:

- наявність імпровізації дає можливість учням виявити творчі здібності, рівень вихованості та самостійності;

- достатність інформації для учасників, щоб вони переконливо грали свої ролі й одночасно вчились;

- створення атмосфери довіри;

- різноманітність сценаріїв гри: розповідь, під час якої ведучий розкриває суть справи, а решта учнів озвучують її зміст через ролі „своїх” персонажів; інсценізація, під час якої герої діють частково спонтанно, без підготовлених діалогів, але відтворюючи основну ідею інсценізації.

СВЯТО

Свято – це форма синтетична виховної роботи, що узагальнює набутий досвід дітей.

Мета – залучає вихованців до творчої колективної діяльності, розвиває творче мислення, творчі здібності, художні інтереси, естетичні смаки.

Види свят: тематичні, календарні.

Форми :

- побудовані на літературній основі (театралізовані, поетичні тощо);

- побудовані на музичній основі (з музично-хореографічних кольорів);

- жанрові (карнавал, циркове шоу, оперета, тощо).

Переваги свята як форми проведення:

- дозволяє залучити велику кількість учасників;

- цікавий спосіб проведення дозвілля;

- включає різноманітні фрагменти інших форм виховної роботи як прийомами роботи/

Структура проведення свята:

1. Вступ (емоційний настрій, атмосфера свята, що досягається яскравою і цікавою назвою, гарним художнім та музичним оформленням приміщення, де проводиться свято, зручним розміщенням глядачів.

2. Зав’язка (вихід ведучих з представленням програми, що буде відбуватись і як саме, можливе підсилення емоційного ефекту музичним чи літературним твором);

3. Розвиток дії (складові елементи свята – концертні номери, конкурси, ігри, інформаційні повідомлення тощо);

4. Кульмінація (найвищий емоційний підйом у святі);

5. Фінал (підведення підсумків);

6. Післядія (при необхідності).

Тривалість свята – 60- 120 хвилин (залежно від віку дітей).

Умови ефективності:

- оригінальний сюжет сценарію свята;

- яскрава назва;

- наявність костюмів, декорацій, подарунків;

- зміна форм, прийомів діяльності кожні 5 хвилин, щоб утримати увагу глядачів;

- залучення до дій глядачів (ігри з залом, запитання тощо);

- наявність у сюжеті протидії;

- тривала і якісна підготовка;

- відсутність пауз при проведенні (паузи заповнюють музикою, роботою з глядачами).

СПОРТИВНЕ ЗМАГАННЯ

Спортивне змагання – це форма виховної роботи направлена на активізацію рухової діяльності дітей.

Мета – розвиток фізичних якостей, популяризація занять фізкультурою і спортом, пропаганда здорового способу життя.

Види спортивних змагань:

- змагання (з видів спорту);

- класифікаційні, некласифікаційні змагання (спортивні конкурси, змагання з рухливих ігор, ігор – естафет, змішані змагання “Веселі старти”)

Переваги:

- дозволяють зняти емоційну напругу;

- реалізують інтереси дітей в руховій сфері;

- вчать колективним діям.

Структура проведення:

І. Вступна частина (роз’яснення умов проведення, вимог техніки безпеки, представлення учасників і суддівської колегії – журі).

ІІ. Проведення ігор – естафет (до 5-9 в залежності від віку дітей)

ІІІ. Підведення підсумків (нагородження активних учасників і переможців).

Тривалість: 45-60 хвилин (залежно від віку дітей).

Умови ефективності:

- заздалегідь познайомити учнів з положенням про спортивне змагання;

- при виборі ігор – естафет враховувати фізичну підготовку учнів;

- правильно розподіляти інтенсивність навантаження в ході проведення;

- дотримуватись правил проведення естафет та техніки безпеки в ході змагання;

- проводити тільки на пристосованих майданчиках з м’яким ґрунтом для руху;

- наявність оформлення змагань (емблеми команд, спортивна форма, плакати підтримки, табло результатів, нагороди переможцям, протоколи журі);

- система оцінки починається з 2-бальної системи;

- в програму змагань можливо включати рухливі ігри та естафети (прості і комбіновані);

- нагородження розпочинається з останнього призового місця;

- недопустимість конфліктної конкуренції, змагання мають девіз “В спорті – суперники, друзі – в житті”;

- змагання різновікових команд проводиться з використанням гандикапу чи фори.

ТЕМАТИЧНИЙ ВЕЧІР

Тематичний вечір – ця форма виховної роботи представляє комплексне художньо-публіцистичне дійство з усних виступів, зорових та музичних образів, поєднаних однією темою.

Мета – узагальнення та поглиблення знань учнів з обраної теми, сприяння розширенню їх світогляду, формування глядацької культури.

Види вечорів: урочисті ( пов’язані з важливими в житті країни, колективу), предметні ( літературні, математичні ), вечори-звіти (про роботу творчого колективу), розважальні ( гумору, відпочинку).

Переваги тематичного вечора як виховного заходу:

- програма вечора включає в себе різноманітні елементи: тематичне повідомлення, виступи художньої самодіяльності, показ фрагментів відеофільмів, вікторини, ігри тощо;

- підготовка до вечора здійснюється творчою групою з числа учнів та вчителів,

Тривалість тематичного вечора 1,5 – 2 години, використовується переважно для учнів старшого шкільного віку.

Структура тематичного вечора як форми виховної роботи:

1. Інформування учнів про вечір ( підготовка тексту об’яви, запрошень, спеціальних передач шкільного радіо, розміщення інформації в стінгазеті ).

2. Розробка сценарію вечора:

а) Вступ – пролог ( коротке тематичне повідомлення, яскраве слово ведучого, рядки вірша, пісні, фрагмент відеозапису) .

б) Основна частина - розважальні елементи.

в) Підсумок – фінал ( відзначення активних учасників підготовки вечора, фінальна пісня).

3. Збір матеріалів для сценарію, оформлення приміщення, репетиції

4.Проведення вечора.

5.Аналіз проведення вечора ( випуск стінгазети, фото звіту, анкетування учасників та глядачів ) .

Умови ефективності :

- вплив вечорів буде вищим, якщо вони будуть проводитись регулярно ( раз на місяць);

- вибір ведучого, який добре володіє темою, кмітливий, дотепний;

- наявність продуманого сценарію, що забезпечує єдність емоційного настрою учнів;

ТОК – ШОУ

Ток-шоу– це форма виховної роботи, що представляє дискусію з як найбільшою кількістю учасників.

Мета – включити молодь в ситуацію морального вибору на основі внутрішнього діалогу з самим собою, коли слід зіставити власні ціннісні установки з судженнями однокласників, з загальноприйнятими моральними вимогами.

Види ток-шоу: ...................................

Переваги ток-шоу як виховного заходу:

- різноманітність тем для обговорення;

- різноманітність прийомів представлення тем для обговорення ( „історія маски”, демонстрація відео сюжету, читання ситуації з книги, газети, журналу, інсценізація ситуації );

- не обов’язковість вироблення єдиної точки зору на вирішення проблеми.

Тривалість ток-шоу - одна чи дві години.

Структура ток-шоу як форми виховної роботи:

1. Вступне слово ведучого, що розкриває актуальність обраної проблеми, значимості її вирішення.

2. Ознайомлення присутніх з виробленими правилами участі в обговоренні.

3. Презентація аудиторії основних дискусійних питань.

4. Представлення різних точок зору.

5. Звернення до аудиторії з уточнюючими, конкретизуючими питаннями, з метою внесення ясності в позиції опонентів.

6. Аналіз мотивів поведінки „героїв” ситуації, пошук оптимальних, морально обґрунтованих рішень конфліктних чи проблемних ситуацій.

7. Заключне слово ведучого.

Умови ефективності:

- наявність у вихованців реальної потреби у вирішенні конкретної моральної проблеми;

- створення довірчої, доброзичливої атмосфери в процесі обговорення;

- співпраця педагогів та учнів при плануванні, підготовці, проведенні ток-шоу, аналізі його результатів;

- відповідність проблеми, що розглядається, віку та розвитку учнів, їх життєвому досвіду.

Приблизні теми ток-шоу „ Культура мови та культура людини”, „ Діти та гроші”, „ Батьки та діти”, „Мода, смак та мораль”.

Тренінгові заняття

Тренінгові заняття ( тренінг)- це форма виховної роботи ,яка практичним чином через ігрові вправи формує у школярів досвід у різних ситуаціях( попередження шкідливих звичок, формування навичок спілкування, правила поведінки тощо ).

Мета тренінгу –

- Види тренінгових занять: разові та системні.

Переваги тренінгу як виховного заходу:

- невелика група учасників ( до 15 осіб), що дозволяє залучити до діяльності кожного;

- наявність основних правил в письмовому чи усному вигляді, що виражають норми групової поведінки;

- різноманітність вправ;

- відвертість висловлювань;

Тривалість заняття 60-90 хвилин, до занять залучають підлітків та старшокласників.

Структура тренінгового заняття як форми виховної роботи:

1. Вступна частина ( привітання тренера, уточнення самопочуття кожного учасника, пропозиція тренером теми заняття).

2. Вправа для емоційної розминки, яка створює внутрішню свободу учасників( гра).

3. Основна частина ( вправи пасивного характеру чергуються з рухливими іграми, які закінчуються обов’язково самозвітом про свої відчуття та думки (рефлексія). Інколи основна частина може складатися з двох частин, розділених перервою на обід. У такому разі два заняття можна об’єднати в одне.

4. Підведення підсумків заняття ( висловлювання учасників по черзі про свої відчуття, враження щодо виконаної роботи, побажання тренеру та групі.

5. Прощання – своєрідна ритуальна дія і може мати різні форми проведення.

Умови ефективності :

Уважно слухайте учасників.
Реагуйте і відповідайте та те, що сказано, а не на те, як це сказано.
Дайте учасникам можливість повністю висловитись перед тим, як реагуватимете на ситуацію.
Зберігайте впевненість у собі, будьте спокійні і відкриті для будь-якої інформації.
Ставте відкриті питання (такі, на які не можна відповісти просто “так” чи “ні”); відповіді на такі питання дадуть вам змогу отримати цінну інформацію.
Завжди будьте готові надати допомогу.
Дякуйте учасникам за те, що вони поділилися своєю думкою з групою.
Повторюйте те, що було сказано, коли записуєте на аркуші або на дошці.
Використовуйте альтернативні кольори, коли пишете на аркушах паперу.
Визначайте, що людина має право на особисту думку.

ТУРНІР

Турнір – це форма виховної роботи, що представляє творче змагання команд-учасниць, в якому вони по черзі „атакують” - задають питання суперникам та „обороняються” – колективно дають відповіді.

Мета турніру – розширення та закріплення знань учнів з різних галузей наук, розвиток логічного мислення.

Види турнірів: одно профільні ( знавців історії, знавців поезії ), комплексні ( ерудитів, лицарів ).

Переваги турніру як виховного заходу:

- залучає у ході підготовки турніру до самостійної роботи з довідковою літературою;

- вибір теми турніру дає можливість розширити знання великої аудиторії учнів;

- дає можливість провести серію змагань, до виявлення команди-фіналіста.

Тривалість турнірів – 1- 1,5 години в залежності від віку дітей.

Структура турніру як форми виховної роботи:

1. Представлення та привітання команд-учасниць.

2. Представлення журі та правил проведення турніру.

3. Представлення домашніх завдань командами.

4. Турнірні завдання, які команди виконують по черзі ( 2-6). Це можуть бути питання, задачі, ситуації.

5. Підведення підсумків, нагородження команд-учасниць.

Умови ефективності:

- до складу команди найчастіше входить 5 учнів, вони придумують назву, девіз, емблему;

- турнір готує оргкомітет, який визначає домашнє завдання для команд, турнірні завдання, обирає ведучих, склад журі, сповіщає про турнір, готує обладнання та оформлення;ї

- оголошення та коментування журі проміжних результатів турніру;

- залучення до змагання вболівальників команд;

- відсутність пауз та чіткий хронометраж часу, жвавий темп проведення;

- наявність призів для переможців та активних учасників.

ТУРИСТИЧНИЙ ПОХІД

Туристичний похід – це форма виховної роботи, що представляє піший перехід групи учнів по визначеному маршруту.

Мета – згуртування колективу, загартування та поповнення знань про історію, природу рідного краю при допомозі спостережень, краєзнавчої та історико-етнографічної роботи.

Види туристичних походів: одноденний та багатоденний; види маршрутів походів: лінійний (початок і кінець знаходяться в різних точках ), радіальний ( ), кільцевий ( початок і кінець знаходяться в одній точці).

Переваги туристичного походу як виховного заходу:

- комплексно проводиться краєзнавча та спортивно-оздоровча робота;

- закріплюються практичні навички поведінки в природі та основи техніки виживання;

- вчить долати труднощі, встановлювати доброзичливі відносини в колективі;

- кількість учасників походу не більше 15 осіб на одного дорослого.

Тривалість туристичного походу від одного до декількох днів.

Структура туристичного походу як форми виховної роботи:

1. Підготовка до походу ( вивчення району подорожі, складання маршруту, складання кошторису походу, підбір спорядження, складання плану проведення походу).

2. Підбір і підготовка учасників ( фізична, туристична, розподіл доручень у поході ).

3. Проведення походу.

4. Підведення підсумків ( фото звіт, виставка зібраного в поході матеріалу, спецвипуск стінгазети, відеофільм, туристичний „вогник” ).

Умови ефективності:

- дотримання норм пересування ( для 4-5 класів не більше 10-12 км за добу, для 6-8 класів – 15-18, для 9-11 класів – 20-25, а привали мають бути через кожні 3-5 км шляху);

- медичний огляд учасників походу та дозвіл лікаря і батьків;

- відповідна форма одягу та зручне взуття;

- наявність туристичного спорядження ( наметів, рюкзаків, сокири, відер);

- темп пересування має бути доступний всім учасникам, замикаючими йдуть найсильніші учасники, щоб у разі потреби допоїти слабшим;

- вибір місця для привалу, яке має бути мальовничим, сухим, відповідати вимогам безпеки;

- включення в програму походу ігор, конкурсів, змагань підвищує інтерес, емоційний настрій, сприяє відпочинку.

УСНИЙ ЖУРНАЛ

Це пізнавальна справа – огляд, яка містить серію коротких виступів (сторінок) на різні теми навколишнього та внутрішнього колективного життя та дає можливість залучити дітей до різних галузей знань.

Мета: дати нові знання, поглибити та узагальнити знання, набуті раніше.

Усний журнал може проводитись традиційно (тобто – постійно, або змінюватись в залежності від задач виховної роботи або інтересів дітей.).

Переваги усного журналу як форми виховної роботи:

- можливість використання в класі, в школі;

- залучення дітей до підготовки (можлива підготовка змісту сторінок по мікрогрупам);

- можливість співпраці, взаємодопомоги;

- розвиток загальнолюдських якостей;

- розвиток пізнавальних процесів.

Види усних журналів:

1. Комплексний (кожна сторінка на різні теми).

2. Тематичний (кожна сторінка – окремі питання однієї теми).

Структура усного журналу як виховного заходу:

1. Вступна частина (повідомлення назви журналу, формування зацікавленості дітей предметом розмови, обґрунтування важливості теми).

2. Основна частина (розкриття теми за окремими питаннями – сторінками).

3. Підсумкова частина (в комплексному журналі – після кожної сторінки підсумок, в тематичному – в кінці).

Тривалість усного журналу: 35-40 хв. (залежно від віку дітей).

Умови ефективності:

- чітке визначення назви журналу та тематики сторінок;

- використання різних видів роботи на кожній сторінці (вірші, малюнки, конкурси, ігри, пісні…);

- для оголошення назви – емблему – обкладинку (малюнок) або музичні фрагменти;

- чітко продумана система підсумкових запитань та відповідей.

ФЕСТИВАЛЬ

Фестиваль – це форма виховної роботи, що представляє показ, огляд мистецтва, періодичні культурні святкування – музичні, ігрові, вокальні, театральні.

Мета – виховувати почуття прекрасного, розвивати естетичні смаки, розширювати знання про мистецтво.

Види фестивалів: одно жанровий ( пісенний, театральний ), комплексний ( дитячий, молоді і студентів ).

Переваги фестивалю як виховного заходу:

- поєднання різноманітних форм і прийомів роботи з учнями в естетичному вихованні;

- залучення широких мас до організації і проведення фестивалю (оргкомітет, який складає програму, учасники, глядачі );

- стимулювання зацікавленості творчою діяльністю через змагання чи конкурси.

Тривалість фестивалю від одного до декількох (2-3) днів.

Структура фестивалю як форми виховної роботи:

1. Урочисте відкриття фестивалю.

2. Творчі конкурси.

3. Виставки, концерти, виступи запрошених гостей, ігрові програми.

4. Урочисте закриття, підведення підсумків, нагородження переможців.