Умови ефективності дистанційного навчання

Для ефективного дистанційного функціонального навчання необхідно реалізувати такі дидактичні завдання:

1.Окреслити завдання й напрями процесу розробки дистанцій­ної навчальної програми, підготовку навчальних матеріалів для їх дистанційної передачі.

2.Розподілити обов´язки так, як потребує система дистан­ційного навчання.

3.З´ясувати основні психологічні якості студентів, що навча­тимуться дистанційно.

4.Визначити методику, прийнятну для системи дистанційно­го навчання, врахувавши освітню мету запропонованої програ­ми, доступність для студента, дешевизну як для провайдера, так і для студента.

5.Обумовити вид зв´язку (електронний, телефонний, пошто­вий) зі студентами, що навчаються дистанційно.

6.Створити відповідну структуру для забезпечення зв´язку зі студентами.

7.Визначити, а в разі потреби й протестувати засоби й шляхи комунікації, що використовуватимуться всіма учасниками.

8.Скласти графік проведення всіх заходів, що моделюють процес навчання.

9.Розробити програми оцінювання й коментування всіх ком­понентів навчання і визначити, які з них можна включити у про­цес дистанційного навчання.

10.Підготувати проекти вдосконалення навчальних матеріа­лів і переконатися, що ці нововведення можна включити в систе­му дистанційного навчання.

11.Укласти плани ефективної підтримки студентів відповід­но до чинних стандартів навчання.

12.Організувати процес неперервної перевірки відповідності та якості запропонованої дистанційної навчальної програми.

Установа, що надає дистанційну освіту, має вжити таких за­ходів:

1. Обрахувати кошториси прибутків і витрат (включаючи ті, що пов´язані з передбачуваною кількістю студентів) дистанцій­ної навчальної системи.

2. Розробити фінансові плани дистанційних навчальних про­грам, що враховують реальний контингент студентів. Різниця між запланованим та реальним фінансовими кошторисами не має впливати на академічні стандарти, а витрати студентів не мають залежати від кількості зареєстрованих студентів.

3. Обґрунтувати фінансові розрахунки, що показували б роз­поділ видатків і прибутків під час підготовки й реалізації про­грам, а також розподіл грошей між установами, що надають ди­станційне навчання, місцевим агентом, викладачем і студентом.

4. Передбачити процедури розв´язання незапланованих про­блем, що можуть виникнути.

Важливою умовою дистанційного навчання є дотримання ака­демічних стандартів якості при розробці програм. Процес ство­рення програми чи будь-якого її модуля повинен включати в себе:

1. Повне дотримання академічних стандартів.

2. Визначення мінімальних академічних потреб програми, опис цих потреб таким чином, щоб вони були зрозумілими по­тенційним студентам.

3. Розгляд стратегій підсумкового тестування, включаючи визначення того, як воно впливає на результати навчання у рам­ках програми чи модуля.

4. Опис відношень між стратегіями навчання, поставленими завданнями і очікуваними результатами.

5. Упровадження процесу контролю за якістю основних ком­понентів складеної програми.

Освітньому закладу, що пропонує дистанційну форму навчан­ня, потрібно:

1. Зважати на навички, знання і досвід студента та умови, в яких він навчатиметься, використовуючи дистанційну навчаль­ну систему.

2. Визначити основу для вибору засобів навчання.

3. Детально розглянути та визначити навчальні матеріали й інші засоби навчання, які будуть запропоновані студенту через установу, що надає послуги з дистанційного навчання.

4. Ознайомитися зі структурою навчальних матеріалів і пере­конатися, що вона забезпечує досягнення необхідних результатів.

5. Розглянути, якою мірою навчальні матеріали наповнені інтерактивним потенціалом і сприяють засвоєнню студентами певного багажу знань.

6. Детально скласти розклад занять з конкретної навчальної програми, використовуючи систему планування дистанційного навчання.

7. Укласти програму дій для установи, що надає дистанційне навчання.

Установа, що надає дистанційне навчання, повинна мати:

1.Технології керівництва й рецензування, що підходять для даної навчальної системи й навчальної програми.

2.Основну мету періодичних перевірок навчальних програм як дистанційного, так і традиційного типу.

3.Методику, за допомогою якої навчальні матеріали перевіря­ються на предмет їх ефективності, доступності й гнучкості.

4.Процедуру з обробки даних про успіхи студентів і засвоєн­ня програм дистанційного навчання, аналізу цих даних.

Крім того, установа має вирішити, що інформація необхідна як потенційним, так і наявним студентам. Цей процес включає в себе щонайменше:

1. Документ про права та обов´язки установи і студентів

2.Чіткий опис сертифіката, що видається по закінченні курсу.

3.Характеристику дистанційної навчальної системи.

4.Розклад усіх видів діяльності, включаючи терміни складан­ня завдань та наслідки за невиконання цих термінів.

5.Інформацію:

—про визнання диплома;

—правила і критерії прийому;

—зміст і тематику навчальної програми та її окремих модулів;

—очікувані результати;

—вимоги й засоби оцінювання та процедури обробки резуль­татів;

—засоби спілкування зі всіма сторонами, що беруть участь у цьому процесі;

—вартість навчання і навчальних матеріалів, терміни опла­ти, форми оплати та її підтвердження;

—терміни виконання навчальної програми;

—роль академічних і адміністративних співробітників як у центрі, так і на місцях;

—можливі контакти з установою та співробітниками;

—підтримку навчання, яку студент дістає індивідуально й на базі місцевої освітньої групи;

—наявність мереж і комунікацій, через які студент може шукати підтримку на відстані;

—механізми оцінювання й надання рекомендацій студентам;

—доступ до освітніх ресурсів у місцевих організаціях і на­вчальних установах, крім ресурсів, що надаються установою-про-вайдером через бібліотеки, консультативні служби та ін.;

—процес стеження за надійністю оцінювання;

—процедури, пов´язані з виявленням фактів списування, об­ману й плагіату;

—завдання установи щодо забезпечення розвитку студента і його автономного навчання;

—юридичний формальний статус і права студентів в установі;

—процедуру подачі протестів і скарг, зокрема опису подачі скарг безпосередньо в установу-провайдер;

—процеси забезпечення надійності оцінок і коментарів.

Щодо системи оцінювання знань студентів установа-провай-дер має зважати на такі чинники:

1. Логічне пояснення порядку включення стратегій оцінюван­ня у навчальну програму.

2. Рівень завдань мусить відповідати особливостям студентів, їхньому рівню знань і успіхам.

3. Можливість продемонструвати доступні процеси для пере­вірки самостійної роботи студентів.

4. Засоби координації та визначення всіх стандартів оціню­вання.

5. Рівень надійності будь-яких систем оцінювання в рамках дистанційного курсу.

6. Правила, інструкції та документація з кожного етапу
іспитів.

7. Вимоги до повідомлення результатів оцінювання.

8. Можливість використання усних іспитів для розв´язання спірних питань.

9. Присутність сторонніх спостерігачів під час іспиту.

Як приклад структури, що проводить дистанційне навчання в Росії, можна розглянути досвід Московського університету еко­номіки, статистики та інформатики (МЕСІ). Інститут дистанцій­ної освіти МЕСІ (ІДО МЕСІ) створено у травні 1996 р. як об´єднувальний ключовий компонент системи дистанційної освіти, що складається, своєю чергою, з низки підсистем і елементів.

Дидактична підсистема містить два блоки: навчально-мето­дичний та засобів інформаційних технологій і дидактичної взає­модії. До навчально-методичного блоку входять викладачі, які поділяються на розробників навчального матеріалу, методистів і тьюторів. Усі вони становлять "віртуальний" мобільний штат. Основне навчальне навантаження безпосередньо виконують тьютори, котрі працюють у регіонах. їх підготовка й сертифікація проводиться в ІДО.

Засоби навчання включають: навчально-практичні посібники (НПП), навчальні матеріали в електронному, гіпертекстовому й лінійному виглядах, відео- та аудіоматеріали, комп´ютерні нав­чальні системи у звичайному й мультимедійному варіантах. При проведенні навчального процесу НПП, виконані в паперовому ва­ріанті, становлять базу при "кейсовому" варіанті організації нав­чального процесу. Раціональна структура НПП з дисципліни (кур­су) включає в себе, в ідеальному випадку, 15 структурних одиниць, взятих за основу конструктивної схеми НПП.

Блок інформаційних технологій дидактичної взаємодії та до­ставки навчальних матеріалів охоплює традиційну пошту, елек тронну пошту, телефон, факс, аудіоконференції, відеоконференції, що використовуються в певних пропорціях у навчальному процесі.

Маркетингова підсистема виконує традиційні функції підси­стеми маркетингу підприємства. Необхідність маркетингової підсистеми в освітній установі зумовлена тим, що відкриті універ­ситети підійшли до "точки маркетингу" — ситуації, коли нарощу­ваний обсяг пропозицій освітніх послуг урівноважив те, що доміну­вало раніше, збільшив попит і почав переважати його. Важливим структурним елементом підсистеми є видавнича діяльність.

Ключовою постаттю в системі дистанційного навчання є тью­тор, що відповідає за проведення занять зі студентами. Аналізую­чи досвід зарубіжних університетів, можна помітити, що в біль­шості випадків розробник курсу і тьютор — одна й та сама особа.

Багато досвідчених викладачів віддають перевагу при прове­денні занять зі студентами денної форми навчання використан­ню технології дистанційного навчання.

Викладачі й координатори повинні знати:

—призначення, особливості влаштування й функціонування телекомунікаційної мережі;

—умови зберігання й передачі інформації в мережі;

—основні інформаційні ресурси та особливості роботи з ними;

—особливості організації та проведення телекомунікаційних проектів, тематичних телеконференцій;

—методичні основи організації роботи викладачів і студентів у мережі;

—основні правила поведінки користувачів мережі, основи телекомунікаційного етикету.

Викладачі й координатори повинні вміти:

—працювати з електронною поштою, телеконференціями, мережевими інформаційними службами;

—відбирати й обробляти інформацію, отриману з мережі;

—проводити пошук інформації в мережі;

—готувати інформацію до передачі по мережі з використан­ням текстового, графічного редактора і необхідної обслуги (архі­ваторів, кодувальників);

— організувати, розробити та провести мережевий проект,
тематичну телеконференцію.

Учасникам системи дистанційної освіти важливо також до­тримуватися правил мережевого етикету. Етикет — це правила хорошого тону в тій або тій соціальній групі. В Інтернеті вже скла­лися певні правила спілкування. Тому викладачі й студенти по­винні їх дотримуватись. Ці правила мають різноманітні форми. Нижче наводимо один з варіантів мережевого етикету.

Правило 1. Пам´ятайте, що ви спілкуєтеся з людиною. Не робіть іншим те, чого не хочете отримати від них самі. Поставте себе на місце людини, з якою розмовляєте. Відстоюйте свою дум­ку, але не ображайте тих, хто навколо вас.

Коли використовуєте телекомунікації, то маєте справу з ек­раном комп´ютера. Ви не можете жестикулювати, змінювати тон, і ваша особа не має жодного значення. Слова, тільки слова — це все, що бачить ваш співрозмовник.

Коли ведемо розмову електронною поштою або в конференції, можна дуже легко помилитися в тлумаченні слів співрозмовни­ка і, на жаль, забути про те, що адресат — теж людина зі своїми почуттями і звичками. Отже, не забуваймо про головний принцип мережевого етикету: всюди в мережі знаходяться реальні люди.

І ще одна причина, яка зобов´язує бути чемним у мережі. Коли ви встановлюєте зв´язок в кіберпросторі, пам´ятайте, що ваші сло­ва фіксуються. Можливо вони збережуться там, куди ви вже не змо­жете дістатися. Проте є шанс, що вони ще повернуться і зашкодять вам, а у вас не буде жодної можливості вплинути на цей процес.

Правило 2. Дотримуйтесь тих самих стандартів поведінки, що й у реальному житті. У повсякденності більшість з нас свідомо підкоряється законам, інколи через обмеження, інколи через побоювання бути викритими. У віртуальному просторі такі шан­си порівняно невеликі. Люди нерідко забувають про те, що "за екраном" перебуває жива людина. Більше того, вважають, що в мережі правила поведінки не такі самі, як у звичайному житті. Цю оману можна виправдати, але все одно це омана. Стандарти поведінки можуть дещо різнитися в різних точках віртуального простору. Однак у цілому вони не більш поблажливі, ніж у ре­альному житті.

Тож дотримуйтеся етики спілкування. Не вірте тому, хто каже: "Уся етика тут полягає в тім, що ви самі для себе встанови­те". Якщо ви зустрічаєтесь з проблемою етичного характеру в кіберпросторі, уявіть, що ви в реальному житті. Тоді ви швидко знайдете розв´язання. Ще один аспект мережевого етикету: якщо ви використовуєте умовно-безкоштовне програмне забезпечення, заплатіть за нього. Ваші гроші сприятимуть створенню нових shareware-продуктів. Якщо хтось порушує закон у віртуальному просторі, він, звичайно, порушує й мережевий етикет.

Правило 3. Пам´ятайте, що ви знаходитесь у кіберпросторі. Те, що без вагань приймається в одному місці, можуть вважати за грубощі в іншому. Наприклад, якщо в конференціях обгово­рюються телевізійні програми, різні чутки й плітки — це цілком нормальне явище. Але якщо ви втрутитесь з цих питань в журна­лістську дискусію, популярності це вам не додасть.

Опинившись у новій ділянці віртуального простору, спочат­ку озирніться. Не пошкодуйте часу на вивчення оточення, "по­слухайте", як і про що говорять люди. Після цього приєднуйтесь до розмови.

Правило 4. Поважайте час і можливості інших. Коли надсилає­те електронну пошту або відправляєте повідомлення до конфе­ренції, ви фактично претендуєте на чийсь час. І тоді ви відповідає­те за те, щоб адресат не витратив цей час даремно. Поняття "мож­ливості" дуже широке. До можливостей треба віднести й таку ха­рактеристику, як пропускна спроможність каналу, через який відбувається зв´язок. Для кожної ділянки цього каналу є обмежен­ня щодо обсягу даних, які можуть бути передані через нього. Це стосується сучасних оптичних ліній. Слово "можливості" доречно використати, кажучи також про фізичний обсяг носіїв інформації на відокремленому комп´ютері. І якщо випадково ви відправили до тієї ж самої конференції п´ять однакових повідомлень, ви ви­тратили і час передплатників цієї конференції, і можливості си­стеми, тому що займали лінію передачі й місце на диску.

Правило 5. Зберігайте особистісність. Використовуйте пере­ваги анонімності. У мережі (наприклад, у конференціях) ви мо­жете зустрітися з тими, кого ніколи не зустріли б у реальному житті, і ніхто не засудить вас за колір шкіри, очей, волосся, за вашу вагу, вік або манеру одягатися. Однак вас будуть оцінюва­ти з погляду того, як ви пишете. Для тих, хто перебуває в мережі, це має неабияке значення. Таким чином, правила граматики відіграють важливу роль.

Несіть відповідальність за те, що кажете. Осмислюйте зміст ва­шого листа. Коли ви хочете сказати щось на зразок "мені здаєть­ся..." або "я чув, що...", спитайте себе: "а чи не перевірити ще раз достовірність фактів?". Неточна інформація здатна викликати цілий шквал емоцій у мережі. І якщо це повторюється другий і третій раз, може статися, як у грі "зіпсований телефон": ваші слова будуть спотворені до невпізнанності. Крім того, переконай­тесь, що Ваші послання зрозумілі й логічно витримані. Можна вигадати параграф тексту, що матиме бездоганний вигляд з по­гляду граматики, але буде цілком безглуздим. Це часто трап­ляється, якщо ви хочете переконати когось у вашій правоті, вико­ристовуючи безліч складних і довгих слів, вам не дуже знайомих.

Не ображайте користувачів. Будьте терплячі й чемні. Не вжи­вайте ненормативну лексику, не йдіть на конфлікт заради само­го конфлікту.

Правило 6. Допомагайте іншим там, де ви це можете зробити. Чому у віртуальному просторі слід ставити запитання ефективно? Тому, що ваші запитання читають багато людей, які знають на них відповідь. І навіть якщо кваліфіковано дадуть відповідь тільки декілька осіб, загальний обсяг знань у мережі збільшиться. Інтернет сам по собі з´явився через прагнення вчених до обміну досві­дом. Поступово в цей захоплюючий процес втягнулися інші.

Дуже важливо обмінюватися відповідями на ваші запитання з іншими користувачами. Якщо ви передбачаєте, що отримаєте багато відповідей на своє запитання, або надсилаєте його до конференції, яку рідко відвідуєте, відповідайте на репліки електронною поштою, а не на адресу конференції. Коли ви отримали всі репліки, складіть їх і відправте одним повідомленням до конференції.

Якщо ви самі експерт, то можете зробити більше. Багато людей вільно відправляють цілі бібліографії, від списків ресурсів із законодавства до переліків популярних книг. Якщо ви лідируєте в групі, де немає списку відповідей на запитання, що часто став­ляться, спробуйте самі його написати. Якщо ви виявили або самі створили документ, що, на вашу думку, може зацікавити інших, відправте його до конференції. Обмін досвідом — захоплююче заняття. Це вже давня й славетна традиція мережі.

Правило 7. Не втручайтеся у конфлікти й не допускайте їх. Причиною конфліктів нерідко стають флейми. Флейми (flames) — це емоційні зауваження, висловлені без урахування думки інших учас ників розмови. Будучи повідомленнями, вони викликають реакцію користувачів: "Ну, скажи, що ти насправді думаєш про це?"

Чи забороняє мережевий етикет флейми? Не зовсім. Флейми — теж стара традиція мережі. Вони можуть приносити задоволення як авторам, так і читачам.

Але мережевий етикет проти флеймів, що переростають у "війни" — серії злісних послань, якими обмінюються, як правило, два або три учасники дискусії. Такі "війни" можуть буквально захопити конференцію і зруйнувати дружню атмосферу. Це неспра­ведливо стосовно інших учасників конференції. І дуже швидко люди, які не беруть участі у дискусії, стомлюються від конфліктів. Фактично відбувається неприпустима монополізація ресурсів.

Правило 8. Поважайте право на приватне листування.

Правило 9. Не зловживайте своїми можливостями. Хто у віртуальному просторі почуває себе професіоналом? Це системні адміністратори, аси в кожній мережевій грі, експерти в кожному офісі. Маючи ширші знання або повноваження, ці люди авто­матично отримують перевагу. Утім, це зовсім не означає, що вони можуть нею користуватися. Наприклад, системні адміністрато­ри не повинні читати приватні поштові повідомлення.

Правило 10. Навчіться вибачати іншим їхні помилки. Коли хтось припускається помилки (це може бути помилка в слові, необережний флейм, безглузде запитання або невиправдано довга відповідь), виявляйте до цього поблажливість. Якщо у вас гарні манери, це ще не значить, що ви маєте ліцензію на викладання цих манер усім іншим. Якщо ж ви вирішили звернути увагу користувача на його помилку, зробіть це коректно й краще не в конференції, а у приватному листі. Дайте людям можливість повагатися. І не будьте бундючним та гордовитим.

Завдання для самостійної роботи

1. Користуючись науковою бібліотекою, складіть бібліографію з проблем дистанційного навчання .

2. Ознайомтеся з особливостями й технологією користування

3. Опрацюйте наукову літературу, де висвітлено досвід використання дистанційного навчання.

Завдання й запитання для роздумів і самоконтролю

1. Висловіть своє ставлення до дистанційної освіти.

2. Які соціально-економічні умови спонукають до запровадження дистанційного навчання?

3. У чому сутність отримання дистанційної освіти?

4. На яких принципах має ґрунтуватися дистанційна освіта?

5. Назвіть мотиви, що мають забезпечувати ефективність дистанційного навчання.

6. Якій категорії громадян потрібне дистанційне навчання?

7. Яка технологія організації системи дистанційного навчання?

8. Яка роль педагога в системі дистанційного навчання?

9. Як ви ставитеся до думки, що дистанційне навчання з часом замінить традиційне?

10. Які засоби дистанційного навчання?