Та витратами, зумовленими народженням та похованням 7 страница
К - кількість відсотків втрати потерпілим професійної працездатності.
Коли при подальших обстеженнях МСЕК потерпілому встановлено інший, вищий ступінь стійкої втрати професійної працездатності, з урахуванням іншої професійної хвороби або іншого каліцтва, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, йому проводиться одноразова виплата, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток збільшення ступеня втрати професійної працездатності відносно попереднього обстеження МСЕК. При цьому розмір одноразової допомоги також не може перевищувати чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати, з якої справляються внески.
При повторному ушкодженні здоров'я працівника з вини іншого роботодавця страхова виплата проводиться на загальних підставах.
Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що ушкодження здоров'я настало не тільки з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги зменшується на підставі висновку цієї комісії, але не більше ніж на 50%.
ФСС НВВ одноразова допомога виплачується потерпілому в місячний строк з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності в день, установлений постановою відділення.
4.4.4 Щомісячна страхова виплата
Щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого, призначається при встановленні йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Для розгляду справи про призначення виплати до відділення ФСС НВВподають: заяву потерпілого; акт за формою Н-1 (Н-5, П-4); рішення суду про встановлення факту випадку; висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності; довідку про середню заробітну плату; копію трудової книжки; довідку про розмір пенсії за інвалідністю тощо.
Сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Сума щомісячної страхової виплати не повинна перевищувати середньомісячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію за інвалідністю у зв'язку з одним і тим самим нещасним випадком, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток (доход), який потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Якщо сума щомісячної страхової виплати та пенсії за інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання перевищує середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я, то зменшенню підлягає сума щомісячної страхової виплати.
Перерахування розміру щомісячних страхових виплат проводиться у випадках:
—зміни ступеня втрати професійної працездатності;
—зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування проводиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати не зменшується.
При проведенні перерахування щомісячних страхових виплат з 1 березня кожного року середньомісячна заробітна плата підлягає коригуванню. При цьому відкоригована середньомісячна заробітна плата не може перевищувати встановлену на дату настання права на перерахування максимальну величину (граничну суму) заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески. Сума перерахованої виплати та пенсії за інвалідністю обмежуються відкоригованим середньомісячним заробітком.
Щомісячна страхова виплата виплачується щомісячно з наступного місяця після місяця, в якому вона призначена, в дні, установлені постановами відділень.
Страхові виплати проводяться протягом строку, на який встановлено МСЕК стійку втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком.
4.4.5 Виплата грошової суми за моральну (немайнову) шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому
Моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується ФСС НВВ за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших страхових виплат.
Для розгляду справ про страхові виплати до відділення подаються: заява потерпілого, рішення суду про відшкодування моральної шкоди, висновок медичних органів.
Сума виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається у судовому порядку. При цьому сума цієї виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.
4.4.6 Страхова виплата потерпілому при тимчасовому переведенні його на більш легку роботу
За потерпілим, тимчасово переведеним на більш легку нижчеоплачувану роботу, зберігається його середньомісячний заробіток на строк, визначений ЛКК, або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності.
Необхідність переведення потерпілого на іншу роботу, її тривалість та характер встановлюються ЛКК або МСЕК.
За згодою потерпілого роботодавець зобов'язаний надати рекомендовану ЛКК або МСЕК роботу.
Якщо у встановлений ЛКК або МСЕК строк роботодавець не забезпечує потерпілого відповідною роботою, ФСС НВВ сплачує потерпілому страхову виплату в розмірі його середньомісячного заробітку.
Якщо працівника за станом здоров'я відповідно до висновку ЛКК або МСЕК переведено на більш легку нижчеоплачувану роботу, то роботодавець згідно зі ст. 170 Кодексу законів про працю України зберігає за ним попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення за рахунок коштів підприємства, організації, установи.
Починаючи з п'ятнадцятого дня переведення потерпілого на більш легку роботу, доплату потерпілому до середнього заробітку, який він мав до ушкодження здоров'я, провадить підприємство за рахунок страхових внесків до ФСС НВВ на строк, встановлений ЛКК або МСЕК.
4.4.7 Страхова виплата потерпілому під час його професійної реабілітації
Потерпілому, який проходить професійне навчання або перекваліфікацію за індивідуальною програмою реабілітації (якщо з часу встановлення ступеня втрати професійної працездатності минуло не більше одного року), ФСС НВВ провадить щомісячні страхові виплати у розмірі середньомісячного заробітку протягом строку, визначеного програмою реабілітації.
4.4.8 Виплата одноразової допомоги у разі смерті потерпілого
У разі смерті потерпілого право на одержання одноразової допомоги має його сім'я та особи, які перебували на його утриманні, а також його дитина, яка народилася протягом не більше ніж десятимісячного строку після його смерті.
Право на отримання страхової допомоги настає з дня смерті годувальника, але не раніше дня виникнення права на страхові виплати.
Особи, які перебували на утриманні потерпілого:
1)діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами денної форми навчання – до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ними 23 років;
2)жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;
3) інваліди – члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;
4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;
5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один із батьків померлого, або інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.
Відділення приймає рішення про призначення виплати у разі втрати годувальника за умови подання відповідних документів.
Розмір одноразової допомоги сім'ї потерпілого повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого, і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більше ніж десятимісячного строку після смерті потерпілого.
Розмір одноразової допомоги сім'ї потерпілого не залежить від наявності та кількості в сім'ї осіб, які перебували на його утриманні. Розмір допомоги кожній особі, яка перебувала на утриманні потерпілого, не залежить від розміру одноразової допомоги сім'ї потерпілого.
Розмір одноразової допомоги не обмежується і не підлягає зменшенню з підстави, що комісією з розслідування нещасного випадку було встановлено ушкодження здоров'я не тільки з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці.
Одноразова допомога сім'ї та особам, які мають на це право, у разі смерті потерпілого виплачується у місячний строк з дня смерті застрахованої особи в день, установлений постановою відділення.
4.4.9 Щомісячні страхові виплати особам, які мають на це право у разі втрати годувальника
У разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більше ніж десятимісячного строку після його смерті.
Особам, які мають право на виплату в зв'язку із смертю годувальника, страхові виплати провадяться з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.
Відділення розглядає справи про призначення виплат у разі втрати годувальника за умови подання законодавчо визначених документів у триденний строк з моменту звернення заявника.
Суми страхових виплат особам визначаються із середньомісячного заробітку потерпілого за вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати.
Сума страхових виплат кожній особі, яка має на це право, визначається шляхом ділення частини заробітку потерпілого, що припадає на зазначених осіб, на кількість цих осіб.
Страхові виплати особам, які втратили годувальника, провадяться в повному розмірі без урахування призначеної їм пенсії у разі втрати годувальника та інших доходів.
Якщо потерпілий одержував страхові виплати і не працював, то розмір відшкодування шкоди у разі його смерті визначається на основі суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат.
Страхові виплати провадяться щомісячно з наступного місяця після місяця, в якому вони призначені, в дні, установлені постановами відділень.
4.4.10 Відшкодування витрат на поховання потерпілого
При настанні страхового випадку ФСС НВВ зобов'язаний у встановленому законодавством порядку організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Витрати на поховання та пов'язані з цим ритуальні послуги провадяться відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» від 11 липня 2001р. № 826 та Постанови правління ФСС НВВ «Про витрати на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» від 15 серпня 2001р. № 22 і Постанови правління ФСС НВВ «Про внесення доповнення до постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 15 серпня 2001р. № 22» від 1 листопада 2001р. №39.
4.4.11 Інші види матеріального забезпечення та соціальні послуги
ФСС НВВ повинен виплачувати допомогу дитині у випадку завдання шкоди зародку внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності.
ФСС НВВ надає щомісячну допомогу такій дитині як інваліду дитинства до 16 років або до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років.
Після досягнення зазначеними особами 16 років ФСС НВВ зобов'язаний проводити їм виплати у розмірі середньомісячного заробітку, що склався на території області (міста), в якій вони проживають, але не менше середньомісячного заробітку в країні на день виплати.
ФСС НВВ зобов'язаний сприяти створенню умов для надання допомоги при настанні нещасного випадку, організовувати лікування потерпілих, вживати заходів для підтримання і відновлення їх працездатності.
Сюди можна віднести, наприклад, надання потерпілим, які стали інвалідами, безоплатно путівок на санаторно-курортне лікування і компенсацію їх вартості у встановленому розмірі, якщо потерпілий самостійно придбав таку путівку.
Надають путівки інвалідам за висновком МСЕК не частіше одного разу на три роки, а інвалідам І групи – щорічно.
Потерпілому, який став інвалідом, компенсуються також витрати на проїзд до місця лікування і назад. Особі, яка супроводжує потерпілого, компенсуються витрати на проїзд і житло згідно із законодавством про службові відрядження.
Потерпілому, який став інвалідом і використав щорічну відпустку до одержання путівки в санаторно-курортний заклад, роботодавець надає додаткову відпустку для лікування (включаючи час проїзду) зі збереженням на цей час середньомісячного заробітку, який він мав до пошкодження здоров'я, або заробітку, що склався перед відпусткою (за вибором потерпілого).
За наявності у потерпілого відповідно до висновків МСЕК медичних показань для одержання автомобіля ФСС НВВ компенсує вартість придбання автомобіля з ручним керуванням, запасних частин до нього, ремонту і технічного обслуговування.
ФСС НВВ фінансує інші витрати на медичну та соціальну допомогу, в тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, лікування, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК.
Сума витрат на необхідний догляд за потерпілим залежить від характеру цього догляду, встановленого МСЕК, і не може бути меншою на місяць від:
1) розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, – на спеціальний медичний догляд;
2) половини розміру мінімальної заробітної плати – на постійний сторонній догляд;
3) чверті розміру мінімальної заробітної плати – на побутове обслуговування.
4.5 Контрольні запитання
1 Які завдання страхування від нещасного випадку на виробництві?
2 На яких принципах ґрунтується соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві?
3 Хто підлягає обов'язковому страхуванню від нещасного випадку на виробництві?
4 Які джерела формування доходів ФСС НВВ?
5 Кого відносять до платників страхових внесків?
6 Який порядок реєстрації платників страхових внесків?
7 Яким чином розраховуються страхові внески платників?
8 Що таке страхові тарифи і як вони застосовуються?
9 Які строки та порядок сплати страхових внесків?
10 Які обов'язки та відповідальність платників страхових внесків?
11 Як здійснюється контроль за надходженням коштів?
12 Що зобов'язаний здійснити ФСС НВВ у разі настання страхового випадку?
13 Які умови для призначення страхових виплат потерпілому при нещасному випадку на виробництві або професійному захворюванні?
14 Який порядок розрахунку середньої заробітної плати при визначенні розміру страхових виплат?
15 У яких випадках страхова виплата буде припинена або не буде надаватися?
16 Які види страхових виплат у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання можуть призначатися потерпілому?
17 Який порядок призначення допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності?
18 Як призначається одноразова допомога у разі стійкої втрати професійної працездатності?
19 Які умови і порядок призначення щомісячної грошової суми в разі втрати працездатності?
20 Який розрахунок грошової суми за моральну (немайнову) шкоду?
21 Як визначити виплату потерпілому при тимчасовому переведенні його на більш легку роботу?
22 Чи здійснюються виплати потерпілому під час його професійної реабілітації?
23 Який механізм визначення щомісячної страхової виплати особам, які мають на неї право у разі смерті потерпілого?
24 Як визначити одноразову допомогу у разі смерті потерпілого?
25 Чи обмежуються витрати на поховання потерпілого?
26 Яким чином здійснюється управління соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання?
Тема 5 Соціальне страхування на випадок безробіття
5.1 Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: необхідність, економічний зміст та основні поняття
5.2 Доходи бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття
5.2.1 Джерела формування доходів бюджету ФСС ВБ.
5.2.2 Платники страхових внесків, порядок їх реєстрації та обліку.
5.2.3 Розміри страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.
5.2.4 Порядок обчислення і строки сплати страхових внесків.
5.2.5 Звітність платників страхових внесків.
5.2.6 Контроль за сплатою страхових внесків.
5.2.7 Відповідальність платників страхових внесків.
5.3 Видатки бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття
5.3.1 Характеристика матеріального забезпечення та соціальних послуг.
5.3.2 Допомога у зв’язку з безробіттям: умови, розмір і тривалість виплати.
5.3.3 Допомога у зв’язку з частковим безробіттям: умови надання, розмір та тривалість виплати.
5.3.4 Матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного.
5.3.5 Матеріальна допомога у зв’язку з безробіттям.
5.3.6 Одноразова матеріальна допомога.
5.3.7 Допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.
5.4 Забезпечення незастрахованих осіб
5.5 Управління страхуванням на випадок безробіття
5.6 Контрольні запитання
5.1 Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: необхідність, економічний зміст та основні поняття
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття — система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг.
Перехід економіки України до ринкових умов господарювання зумовлює необхідність створення адекватної їм моделі соціального захисту населення.
Кожна працююча людина має подбати про свій захист від тих негативних соціальних наслідків, що супроводжують структурну перебудову економіки, приватизацію підприємств, упровадження нових форм організації виробництва і праці.
Досягненню цієї мети найбільше відповідає, як свідчить і міжнародний досвід, солідарна самозабезпечувальна система обов'язкового соціального страхування на випадок безробіття, яка спроможна забезпечити ефективний соціальний захист.
Саме така модель і дає можливість уникнути зрівнялівки, утриманських настроїв, не послаблювати дієвості мотивів і стимулів до праці.
Страхова система передбачає залежність отримання допомоги у зв’язку з безробіттям від вкладу застрахованої осо би, а саме від сплати страхових внесків та наявності страхового стажу.
Для управління соціальним страхуванням на випадок безробіття, збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, здійснення виплат матеріального забезпечення та надання соціальних послуг з 1 січня 2001 р. запроваджена система загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, почав функціонувати Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (ФСС ВБ).
Основними напрямами діяльності ФСС ВБ є управління соціальним страхуванням на випадок безробіття, збір і акумуляція страхових внесків, контроль за використанням коштів, виплата матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, виконання інших функцій згідно із статутом.
Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг.
Управління ФСС ВБ здійснюється його правлінням, виконавчою дирекцією та її робочими органами. Функції виконавчої дирекції покладаються на Державний центр зайнятості, а її робочих органів - на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міжрайонні, міські та районні в містах центри зайнятості.
Законодавство про страхування на випадок безробіття включає:
· основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
· Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття);
· Закон України «Про зайнятість населення» та інші нормативно-правові акти, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страхування на випадок безробіття здійснюється за принципами:
—надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;
—обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільності такого страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), а також громадянами – суб'єктами підприємницької діяльності;
— цільового використання коштів страхування на випадок безробіття;
— солідарності та субсидування;
— обов'язковості фінансування витрат, пов'язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціальних послуг;
— паритетності в управлінні страхуванням на випадок безробіття держави, представників застрахованих осіб та роботодавців;
— диференціації розмірів виплати допомоги у зв’язку з безробіттям залежно від страхового стажу та тривалості безробіття;
— надання на рівні не нижче за прожитковий мінімум, встановлений законом, допомоги у зв’язку з безробіттям та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації;
— законодавчого визначення умов і порядку здійснення страхування на випадок безробіття.
Особи, які підлягають страхуванню на випадок безробіття
Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють в умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю.
Особа набуває статусу застрахованої особи з дня укладання трудового договору, з цього дня починається сплата страхових внесків. Сплата страхових внесків припиняється з дня розірвання трудового договору.
Роботодавець набуває статусу платника страхових внесків до ФСС ВБ із дня реєстрації (роботодавець зобов'язаний зареєструватися у виконавчій дирекції за місцем свого знаходження як платник страхових внесків у 10-денний строк із дня отримання ним свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або з дня укладання трудового договору з найманим працівником).
Особам, які підлягають страхуванню на випадок безробіття, видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів соціального страхування.
Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджується Кабінетом Міністрів України.
Особи, які не підлягають страхуванню на випадок безробіття:
—працюючі пенсіонери та особи, в яких відповідно до законодавства України виникло право на пенсію;
—іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У даному виді страхування використовуються спеціальні поняття.
Суб'єкти страхування на випадок безробіття:
—застраховані особи;
—страхувальники;
—страховик.
Застраховані особи — наймані працівники, а у випадках, передбачених Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття.
Представниками застрахованих осіб є профспілки, їх об'єднання чи інші уповноважені найманими працівниками органи (представники).
Страхувальники— роботодавці та застраховані особи, які відповідно до Закону сплачують страхові внески.
Страховик — Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Об'єкт страхування на випадок безробіття — страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.
Часткове безробіття — вимушене тимчасове скорочення нормальної або встановленої законодавством України тривалості робочого часу, перерва в одержанні заробітку або скорочення його розміру через тимчасове припинення виробництва без припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного характеру.
Страховий випадок — це подія, через яку:
—застраховані особи втратили заробітну плату або інші, передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, готові та здатні розпочати відповідну роботу і дійсно шукають роботу;
—застраховані особи опинилися у стані часткового безробіття;
—втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин;
—припинення трудового договору відповідно до ст. 36 (п. 1, 2, 3), ст. 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), ст. 39, ст. 40 (п. 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України.
Роботодавець:
—власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган та фізичні особи, які використовують найману працю;
—власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії або представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Представниками роботодавців є об'єднання та спілки роботодавців чи інші уповноважені роботодавцями органи (представники).
Найманий працівник — фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи.
Страховий стаж - період (строк),протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем).
5.2 Доходи бюджету Фонду загальнообов'язкового державного
соціального страхування на випадок безробіття
5.2.1 Джерела формування доходів бюджету ФСС ВБ