Педагогічне спостереження як метод дослідження.

Л Е К Ц І Я № 2

ТЕМА:ТЕОРЕТИЧНІ МЕТОДИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

У ФІЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ І СПОРТІ

ПЛАН

1. Аналіз документів.

2. Педагогічне спостереження як метод дослідження.

3. Опитування, як метод збору первинної соціологічної інформації.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ашмарин Б.А. Методика педагогических исследований в физическом воспитании / Б.А. Ашмарин. – Л., 1973.

2. Волков Л. Спортивная подготовка детей и подростков / Л. Волков. – К.: Вежа, 1998. – 190 с.

3. Довідник здобувача наукового ступеня / За ред. Бойка Р.В. – К.: Редакція „Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України”, 2002. – 64 с.

4. Донской Д.Д. Методика исследования в физической культуре / Д.Д. Донской. – М.: Физкультура и спорт, 1981.

5. Круцевич Т.Ю. Методы исследования индивидуального здоровья детей и подростков в процессе физического воспитания / Т.Ю. Круцевич. – К.: Олимпийская литература, 1999. – 232 с.

6. Круцевич Т.Ю. Научные исследования в массовой физической культуре / Т.Ю. Круцевич. - К.: Здоров’я, 1985. – 120 с.

7. Платонов В.М., Булатова М.М. Фізична підготовка спортсмена / В.М. Платонов, М.М. Булатова. – К.: Олімпійська література, 1995. – 320 с.

8. Сиденко В.М., Грушко И.М. Основы научных исследований В.М. Сиденко, И.М. Грушко. – Харків: Вища школа, 1979. – 200 с.

9. Шандригось В.І. Методи дослідження фізичного стану школярів в процесі фізичного виховання: метод. реком. на допомогу студентам / В.І. Шандригось. – Тернопіль, 2001. – 156 с.

10. Як підготувати і захистити дисертацію на здобуття наукового ступеня: Методичні поради / Упорядн. Пономаренко Л.А. – К.: Редакція „Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України”, видавництво “Толока”, 2001. – 80 с.

11. Шиян Б.М., Вацеба О.М. Теорія і методика наукових педагогічних досліджень у фізичному вихованні та спорті / Б.М. Шиян, О.М. Вацеба. – Тернопіль. 2008. – 275 с.

12. Соціологія: Підручник / За ред. В.Г. Городяненка. – К.: Академія, 2008. – 544 с.

Аналіз документів.

Аналіз документів є досить поширеним і продуктивним методом соціологічних досліджень.

Документ – це діловий папір, протокол.

Найінформативнішими документами є:

· плани роботи та особисті щоденники учнів і спортсменів;

· протоколи змагань;

· сценарії масових заходів;

· документи та постанови МОН і керівних органів та спортивних організацій України;

· матеріали інспекторських перевірок;

· навчальні плани і програми;

· картки медичних оглядів;

· звіти спортивних організацій усіх рівнів тощо.

Аналіз документів допомагає дослідникові:

Ø сформулювати проблему, об’єкт, предмет, цілі, завдання дослідження;

Ø порівняти отримані під час дослідження емпіричні дані з показниками інших соціологічних досліджень;

Ø отримати інформацію для розв’язання досліджуваної проблеми або поглибити її аналіз;

Ø здобути інформацію про діяльність основних соціальних інститутів суспільства: сім’ї, освіти, засобів масової інформації тощо.

Усі документальні джерела поділяють на групи за певними ознаками.

За способом фіксації інформації документальні джерела можуть бути:

® друковані;

® рукописні;

® кіноплівка;

® магнітна стрічка.

За авторством документи бувають:

® особисті;

® громадські;

За статусом розрізняють:

® офіційні;

® неофіційні документальні джерела.

За джерелом інформації їх поділяють на:

® первинні;

® вторинні.

	За способом фіксації інформації: - друковані - рукописні - кіноплівка - магнітна стрічка
		За авторством: - особисті - громадські

	За статусом: - офіційні - неофіційні

Рис.1. Класифікація типів документів.

Друковані документи – це постанови і рішення місцевих органів влади та громадських організацій; постанови профспілок з питань розвитку фізичної культури і спорту в країні; газетні статті і публікації у науково-методичних виданнях.

Рукописні документи – це робочі плани, конспекти, щоденники учнів, спортсменів, тренерів, протоколи змагань тощо.

Кіноплівки і магнітні стрічки – містять інформацію, записану з теле- і радіопередач.

Особисті документи – це щоденники, конспекти уроків, анкети, звіти, характеристики, листи, заяви.

Громадські документи – статути, статистичні матеріали, рішення, дані преси, архівні матеріали про події. Ці документи використовують, коли потрібно отримати інформацію про події та явища в минулому.

Офіційні документи – постанови, заяви, стенограми офіційних засідань, дані державної і відомчої статистики, фінансові звіти.

Неофіційні документи – службова і доповідна записка

Первинні документи складаються на основі прямого спостереження або опитування, на основі безпосередньої реєстрації подій, що відбуваються (класні журнали, протоколи нарад, плани тренувань і робочі плани, написані рукою тренера або вчителя).

Вторинні документи формуються на базі первинних. До н7их належать: зведені дані з декількох первинних, книга, стаття, акт обстеження, якщо в них узагальнюються й аналізуються первинні джерела.

Для аналізу документальних джерел використовують неформалізовані (традиційні) та формалізовані методи.

Неформалізований (традиційний) метод аналізу документів передбачає тлумачення документів, з’ясування основних думок та ідей конкретного тексту через усвідомлення, інтерпретацію, узагальнення змісту та логічне обґрунтування певних висновків (наприклад, вивчення наукових публікацій).

Формалізований метод аналізу документів – це метод якісно-кількісного аналізу документів (конвент-аналіз). Його суть полягає в алгоритмізованому виокремленні в тексті певних елементів змісту згідно з метою та завданнями дослідження, класифікації виокремлених елементів відповідно до концептуальної схеми, їх підрахунку і кількісного представлення результатів.

Проведення конвент-аналізу потребує попередньої підготовки дослідницьких документів (класифікатор конвент-аналізу, кодувальна картка, бланк конвент-аналізу, інструкція кодувальнику, список проаналізованих документів. (Детальніше на аналізі цього методу зупинимось на семінарському занятті).

Отже, аналіз документів є одним із важливих методів, які застосовуються дослідниками для вирішення певних завдань дослідження.

Педагогічне спостереження як метод дослідження.

Педагогічне спостереження – це цілеспрямоване планомірне сприйняття й аналіз навчально-виховного процесу та його оцінка на основі заздалегідь розробленого плану.

Об’єктами педагогічного спостереження можуть бути:

Ø засоби навчання, виховання та розвитку фізичних якостей, їхнє співвідношення, місце в занятті;

Ø реалізація на заняттях принципів фізичного виховання;

Ø поведінка учнів, їхнє ставлення до навчання, активність;

Ø поведінка вчителя, його ставлення до учнів, ефективність дій;

Ø взаємовідносини педагога з учнями та між учнями;

Ø фізичні навантаження на уроці, їх характер і величина, відповідність вікові і підготовленості учнів;

Ø прийоми регулювання навантаження на заняттях і їх адекватність;

Ø техніка виконання учнями вправ;

Ø прийоми активізації учнів на уроці;

Ø ефективність виконання домашнього завдання;

Ø форми організації занять та їх доцільність.

Педагогічні спостереження групують за певними видами:

Рис. 2. Класифікація педагогічних спостережень

Загальні спостереження можуть бути загальні й окремі.

Загальні спостереження передбачають виявлення комплексу педагогічних явищ, які в сукупності дозволяють оцінити якість навчально-виховного процесу, його результати.

Окремі (тематичні) спостереження обмежені вузькими рамками об’єкта дослідження. Наприклад, об’єктом спостереження може бути поведінка учнів, величина навантаження тощо.

За програмою спостереження можуть бути розвідувальні й основні.

Розвідувальні спостереження не мають чітко розробленої програми і є попередніми. Такі спостереження проводяться для уточнення і поглиблення гіпотези дослідження і його методики.

Основні спостереження проводяться за чітко розробленою програмою і загальнодоступними засобами фіксації результатів, що дозволяє залучати до спостережень помічників.

За стилем розрізняють внутрішні і зовнішні спостереження.

Внутрішні спостереження передбачають, що дослідник є безпосереднім учасником навчально-виховного процесу, який є об’єктом спостереження і оцінки. Таке можливе за умови, коли дослідник є членом спортивної команди...

Зовнішні спостереження характеризуються тим, що дослідник є лише свідком подій, що відбуваються на навчально-тренувальних заняттях.

За поінформованістю тих, хто займається, спостереження можуть бути відкритими і прихованими.

Відкриті спостереження передбачають поінформованість тих, хто займається (учнів, педагога) та їхню згоду на проведення спостереження під час занять.

Приховані спостереження передбачають, що ніхто з учасників навчально-виховного процесу не знає про спостереження за ними і тому їхня поведінка є природною, оскільки спостерігача ніхто не бачить.

За тривалістю спостереження можуть бути безперервними і частковими.

Безперервні – це спостереження, які забезпечують стеження за розвитком будь-якого педагогічного явища від його початку і до кінця. Це може бути урок або певна його частина.

Часткове спостереження передбачає вивчення окремих етапів педагогічного процесу. Найчастіше це його початок і завершення.

Для того, щоб проводити спостереження, дослідник повинен:

· визначити завдання спостереження;

· підібрати об’єкти спостереження;

· продумати способи проведення спостереження;

· визначити способи фіксації даних;

· продумати, як буде аналізуватися матеріал;

· розробити схему спостереження, яка дозволить не лише зафіксувати факти, а й пояснити їх.