Завдання щодо удосконалення вищої освіти України у контексті вимог Болонського процесу

Україна чітко визначила орієнтир на входження в освітній простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності у контексті європейських вимог, дедалі наполегливіше працює над практичним приєднанням до Болонського процесу.

Учасники низки міжнародних науково-практичних семінарів г «Кредитно-модульна система підготовки фахівців уконтексті Болонської декларації» (відбувся 21 -22 листопада 2003 року у Львові на базі Національного університету «Львівська політехніка»), «Гарантії якості, європейська система передачі і накопичення кредитів та практика імплементації Болонського процесу у різних європейських країнах» (відбувся 16-17 квітня 2004 р. у Дніпропетровську на базі Національного гірничого університету) та «Вища освіта України і Болонський процес» (відбувся 12-13 травня 2004 р. у Києві на базі Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут»), визнаючи необхідність інтеграції вищої освіти і науки України в єдиний Європейський освітній і науковий простір на засадах Спільної декларації європейських міністерств освіти, прийнятої в Болоньї 19 червня 1999 p., ствердили, що:

1. Уряд України має прийняти усвідомлене політичне рішення про інтеграцію національної системи вищої освіти і науки в Європейський освітній і науковий простір, яке б було покладено в основу зовнішньої політики держави.

2. Багатоступенева система вищої освіти України, запроваджена законами України «Про освіту», «Про вищу освіту» та відповідними нормативними документами Кабінету Міністрів України і Міністерства освіти і науки України, в основному відповідає моделі, запропонованій країнами-учасницями Болонського процесу. Подальша модернізація вищої школи України повинна бути зорієнтована на інтегрування національної системи вищої освіти до Європейського освітнього та наукового простору.

3. Міністерству освіти і науки України та вищим навчальним закладам необхідно провести значну роботу щодо прийняття системи чітко встановлених та взаємовизначсних ступенів через впровадження додатка до диплома, аби сприяти визнанню національної вищої школи Європейською системою вищої освіти.

4. Вищим навчальним закладам - учасникам педагогічного процесу - зосередити зусилля на апробації системи кредитів, узгодженої з Європейською системою перезарахування кредитів (ECTS), з подальшим поширенням цієї системи в національній системі вищої освіти.

5. Необхідно активізувати роботу щодо впровадження європейських критеріїв оцінки якості знань студентів, їх практичної підготовки, ефективності наукових досліджень, передбачивши зміну змісту і форми організації роботи державних і недержавних інституцій, що здійснюють контроль якості освіти.

6. Вищим навчальним закладам — учасникам педагогічного експерименту - апробувати в умовах національної системи вищої освіти європейські критерії щодо розроблення навчальних планів, співпраці закладів освіти, схем мобільності та інтегрованих програм навчання, практичної підготовки та наукових досліджень.

Крім цього, на сьогодні в Україні проведено низку конференцій та семінарів за участю представників Європейського союзу та європейських структур, що здійснюють розробку принципів та технологій реалізації вимог Болонського процесу.

Учасники цих зібрань запевнили, що вищі навчальні заклади зроблять все необхідне для підтримання країн-учасниць Болонського процесу та приєднаються до нього.

Проблема ролі та місця України у створенні в Європі єдиного освітнього простору сприймається з розумінням Генеральним директоратом IV Ради Європи, а також групою підтримки Болонського процесу. Останні відзначають високий рівень готовності України, її прагнення приєднатися до цього процесу та визначеності щодо основних завдань і проблемних питань.

Україна була і залишається активним учасником цих процесів. Закони України «Про освіту» та «Про вищу освіту», Національна доктрина розвитку освіти, підписана Президентом України, пройшли експертизу Ради Європи. Спеціальні комісії експертів, які безпосередньо в наших університетах і коледжах ознайомлювалися із практикою впровадження задекларованих законодавством норм, зробили позитивні висновки щодо розвитку вищої освіти.

За період з 1993 по 2003 рік вищі навчальні заклади України разом з провідними університетами Європи виконали 105 проектів TEMPUS/TACIS. Це дало змогу запровадити спільні навчальні програми, нові принципи управління вищими навчальними закладами, підготувати сучасні підручники, напрацювати підходи до взаємного визнання документів про освіту.

Якщо порівняти все це із задекларованими в м. Болоньї принципами, то неважко дійти висновку: обрані нами шляхи модернізації вищої освіти співзвучні загальноєвропейським підходам.

Висловлюються різні пропозиції щодо удосконалення схеми побудови ступеневої вищої освіти. Найкращим варіантом є органічне поєднання принципів вітчизняної та світових структур вищої освіти. Проектування освітніх структур і впровадження нових моделей та програм підготовки, як свідчить досвід усіх країн, у тому числі й України, — процес надзвичайно складний. Новації мають сприйматися не тільки освітянською громадськістю. Головне — щоб їх розуміли і сприймали ті, хто вчиться, й ті, хто надає роботу. Саме тому принципи Болонської декларації повною мірою вирішено запровадити у 2010 році, а 2005-й визначено як проміжний етап моніторингу зробленого.

Разом з тим Лісабонська угода декларує наявність і цінність різноманітних освітніх систем і ставить за мету створення умов, за яких більша кількість людей, скориставшись усіма цінностями і здобутками національних систем освіти і науки, зможуть бути мобільними на європейському ринку праці. Громадянам нової Європи повинні бути доступними спільні цінності освіти, науки і культури всіх її країн, тому Болонський процес, як такий, має бути спрямований на зближення, а не на уніфікацію вищої освіти вЄвропі.

Насамперед йдеться про використання прозорих схем та етапів підготовки, які будуть порівнянними для різних країн. Як модель пропонується двоступенева система освітньо-кваліфікаційних рівнів за схемою бакалавр (не менше 3-х років) та магістр — два роки навчання. Перший етап в академічному плані повинен повністю забезпечити доступ до другого — підготовки магістра. Разом з тим, освіта на магістерському рівні дає право продовжити післядипломну освіту і здобути ступінь доктора наук (доктора філософії), еквівалентом якого у нас є кандидат наук.

Важлива і складна з огляду на практичну реалізацію вимога визнання кваліфікації бакалавра на ринку праці. Ця проблема раніше обговорювалась в Україні. Визнавалося, що навіть за умови чотирирічного терміну навчання бакалавра, що дає більші можливості для його профільної та практичної підготовки, зробити це нелегко. При трирічній навчальній програмі забезпечити одночасно високий рівень загальноосвітньої, фундаментальної та профільної освіти і достатньої для присвоєння кваліфікації компетентності ще складніше, тому слід очікувати, що більшість країн обиратимуть чотирирічну програму навчання бакалавра. Такі програми впроваджено у Великій Британії, Росії та Україні. Однак не виключено, що для певних спеціальностей буде доцільніше використовувати схему: три роки бакалавр плюс два роки магістратури. Зауважимо, що ряд країн зіштовхнулися з труднощами щодо запровадження програм бакалавра у певних предметних галузях, наприклад, в інженерних науках. Проте не можна допустити, щоб програми бакалавра ставали суто професійними, без елементів наукової підготовки, або були просто редукованими програмами підготовки спеціаліста, які використовувалися до 1995 року.

Сьогодні в Україні на законодавчому рівні вже затверджено систему стандартів з кожного освітньо-кваліфікаційного рівня та профілю підготовки. Стандарти розроблено для 80 відсотків напрямів підготовки, містять усі вимоги до компетентності, кваліфікаційну характеристику і системи діагностики якості знань. Міністерство освіти і науки України розробило форму додатка до диплома європейського зразка - його планувалося видавати за бажанням студента. У рамках Болонського процесу прийнято рішення видавати такий додаток безкоштовно всім студентам, які закінчать університет після 2005 року. Розвиваючи Болонський процес, пропонується, крім національного диплома, видавати також міжнародний диплом єдиного для Європи зразка, який повинен визнаватися роботодавцями на європейському ринку праці.

На думку представників багатьох університетів України, досить масштабним буде передбачене Болонською декларацією завдання запровадити систему академічних кредитів, аналогічну ECTS. ECTS стане багатоцільовим інструментом визнання й мобільності, засобом реформування навчальних програм, а також передачі кредитів вищим навчальним закладам інших країн. Цьому не заважає наявність у цих країнах власних або вузівських кредитних систем. Важливий момент запровадження акумулюючої кредитної системи — можливість враховувати всі досягнення студента, а не тільки навчальне навантаження, наприклад, участь у наукових дослідженнях, конференціях, предметних олімпіадах тошо.

В окремих країнах як умову нарахування кредитів ставлять вимогу: навчальне навантаження має містити в собі 50 і більше відсотків самостійної роботи студента, тому наше завдання полягає в тому, щоб напрацювати адекватні загальноєвропейським принципи побудови навчального процесу. Це, зокрема, стимулюватиме оновлення змісту навчання, більшу відповідальність студента і викладача за результати спільної, партнерської праці.

Проте не тільки технічна та змістова складові цієї роботи визначатимуть успішність проведення експерименту. Найголовніше — досягти розуміння необхідності його проведення серед вузівської громадськості. Саме психологічна неготовність, а в окремих випадках і небажання ламати стереотипи та обтяжувати себе додатковою працею, були суттєвими перепонами у процесі оновлення змісту та організації навчального процесу в університетах.

Визначення змістових модулів навчання з кожної дисципліни, узгодження кредитних систем оцінювання досягнень студента стануть основою для вирішення ще однієї, задекларованої в Болоньї, мети — створення умов для вільного переміщення студентів, викладачів, менеджерів освіти та дослідників на теренах Європи.

Важливо наголосити, що для досягнення кінцевої мети Болонського процесу — побудови єдиного освітнього простору — замало формального запровадження його принципів. Потрібні прозорі та зрозумілі всім методології проектування і контролю якості освіти.Обов'язковою вважається наявність внутрішніх та зовнішніх державних і громадських систем контролю якості освіти, передусім, називають ліцензування або акредитацію. В Україні такі процедури введено давно, вони постійно удосконалюються. Державною акредитаційною комісією (ДАК) розглядаються критерії оцінки готовності навчального закладу надавати якісні освітні послуги та результати експертизи конкретних закладів. Розвиток міжнародного співробітництва в рамках Болонського процесу дозволить залучити до цієї праці іноземних експертів і позитивно вплине на якість підготовки.

У 2005 році національні системи гарантії якості повинні включати:

— визначення відповідальності органів та навчальних закладів;

— оцінку програм закладів, яка поєднує внутрішній контроль, зовнішню перевірку, участь студентів та публікацію результатів;

— систему акредитації, сертифікації або подібні процедури;

— міжнародну участь, співробітництво та створення спілок, що опікуються перевіркою якості.

На європейському рівні міністри домовилися про розробку узгоджених стандартів, процедур та рекомендацій із питань гарантії якості, а також щодо впровадження системи рівноправного розгляду та акредитації агенцій чи органів, які цим займаються.

Перелічене можна розглядати як певну програму дій щодо удосконалення наявних в Україні систем внутрішнього (ректорський контроль) та зовнішнього (Державна інспекція, експерті ради ДАК) контролю.

Ще одним напрямком роботи є залучення студентства до конструктивної участі в реалізації принципів Болонської конвенції в цілому та до контролю якості освіти зокрема. Для цього укладено спеціальний Договір про співпрацю між Міністерством освіти і науки та Українською асоціацією студентського самоврядування. Є проблема, пов'язана з тим, що, розширюючи обсяги підготовки студентів, керівники навчальних закладів не вживають адекватних заходів із забезпечення гідних умов проживання й навчання молоді.

На виконання рішення колегії Міністерства освіти і науки України від 24 квітня 2003 року (протокол № 5/5-4) «Про проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації» сформовано перелік необхідних умов для запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у навчальних закладах III-IV рівнів акредитації(схвалено рішенням колегії Міністерства освіти і науки України від 24.04.2003 p., протокол № 5/5-4):

1. Наявність структурно-логічних схем підготовки фахівців за усіма напрямами та спеціальностями.

2. Запровадження модульної системи організації навчального процесу, системи тестування та рейтингового оцінювання знань студентів.

3. Організація навчального процесу на базі програм навчання, які формуються як набір залікових кредитів, що передбачає відхід від традиційної схеми: «навчальний семестр - навчальний рік - навчальний курс».

4. Введення граничного терміну навчання за програмою, включаючи граничний термін бюджетного фінансування.

5. Дозвіл Міністерства освіти і науки України на частковий відхід від галузевих стандартів вищої освіти (для напрямів і спеціальностей, для яких вони затверджені).

6. Розроблення індивідуальних графіків навчального процесу з урахуванням особливостей кредитно-модульної системи організації навчального процесу.

7. Зарахування на навчання до вищого навчального закладу здійснюється тільки за напрямами підготовки.

8. Наявність необхідного навчально-методичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення кредитно-модульної системи організації навчального процесу.

9. Формування програм навчання усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів на основі освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників та освітньо-професійних програм підготовки, які передбачають можливі зміни співвідношення обсягів кредитів освітньої та кваліфікаційної складових підготовки.

10. Введення інституту викладачів-кураторів індивідуальних програм навчання.