І. загальні відомості про урок
Тема: УРОК – ОСНОВНА ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ
В СУЧАСНІЙ ШКОЛІ. (витяг з лекції)
ПЛАН.
1. Особливості та цілі сучасного уроку.
2. Типологія та структура уроку. Нестандартні уроки.
3. Підготовка вчителя до уроку.
4. Вимоги до сучасного уроку.
5. Аналіз і самооцінка уроку.
6. Шляхи вдосконалення уроку в сучасній школі.
Література:
1. Зотов Ю.Б. Организация современного урока / Под ред. П.И. Пидкасистого. – М.: Просвещение, 1984. – С. 51-131.
2. Махмутов М.И. Современный урок. – 2-е изд. Испр. И доп. – М.: Педагогіка, 1985.
3. Онищук В.А. Урок в современной школе: Пособие для учителей. – М.: Просвещение, 1981. – С. 63-100.
4. Педагогіка / За ред. А.М. Алексюка. – К.: Вища школа, 1985.
5. Педагогіка / За ред. М.Д. Ярмаченка. – К.: Вища школа, 1986. – С. 199-219.
6. Харламов И.Ф. Педагогіка: Учебное пособие. – 4-е ед. – М.: Гардарики, 1999. – С. 221-257.
7. Форми навчання у школі / За ред. Ю.І. Мальованого. – К., 1992. – С. 24-30, 4-40.
2.Для того, щоб виявити загальне серед великої кількості уроків, їх необхідно класифікувати. Але за якими ознаками згрупувати навчальні заняття, якщо на кожному ставляться свої цілі та завдання, вивчається різний матеріал, використовуються різні технології та методики? Це досить складна проблема, тому існують різні підходи до класифікації уроків.
Ці питання відображені у підручниках і спеціальних посібниках для вчителів (Б.П. Єсипов, М.О. Данилов, І.Н. Казанцев, В. Оконь, І.Я. Лернер, М.І. Махмутов, В.О. Онищук та ін.). Усебічно проаналізовані всі ці класифікації у праці Ю.І. Мальованого. Отже, як і всі складні об’єкти, уроки поділяються на типи за різними ознаками.
Наприклад, І.Н. Казанцев у книзі „Урок у сучасній школі” (М., 1956 р.) класифікує уроки за способом проведення на 7 типів:
1. Уроки з різними видами занять.
2. Урок – лекція.
3. Урок – бесіда.
4. Урок – екскурсія.
5. Кіно – урок.
6. Урок самостійної роботи учнів у класі.
7. Лабораторний чи практичний урок.
Але найбільшу підтримку серед учених теоретиків і практиків отримала класифікація уроків за дидактичною метою (Г.І. Щукіна, В.О. Онищук, М.І. Махмутов та ін.):
1. Урок засвоєння нових знань або вивчення нового матеріалу.
2. Урок формування умінь і навичок.
3. Урок застосування ЗУН.
4. Урок узагальнення і систематизації знань.
5. Урок перевірки, контролю і корекції ЗУН.
6. Комбінований урок (75-80% від загального числа всіх уроків, що проводяться).
А дидакт С.В. Іванов у книзі „Типи і структура уроків у школі” (М., 1952 р.) ввів класифікацію уроків за етапами навчальної діяльності:
Вступні уроки.
Уроки первинного ознайомлення з матеріалом.
Уроки формування понять, установлення законів і правил.
Уроки використання отриманих знань на практиці.
Уроки навичок або тренувальні уроки.
Уроки повторення і узагальнення.
Контрольні уроки.
Змішані або комбіновані уроки.
В залежності від типу уроку логічно визначається його структура.
Структура уроку (від лат. structura – побудова, зв’язок):
це внутрішня побудова, послідовність окремих етапів;
це сукупність, послідовність та логічний зв’язок елементів. що складають модель уроку.
Кожен тип уроку визначається наявність і послідовністю структурних частин (етапів), які потрібно розглядати з позицій постановки і досягнення цілей, ефективності пізнавальної діяльності.
В моделі уроку виділяють макроструктуру (етапи конкретного уроку) і мікроструктуру (методичні компоненти кожного етапу). Моделюючи урок певного типу, вчитель має проявити творчість, але все-таки дотримуючись усталеної логічно-послідовної структури.
Отже, в поняття „структура уроку” вкладається три ознаки:
склад (елементи);
послідовність етапів, їх взаємозв’язок.
Структура основних типів уроків.
Урок засвоєння нових знань:
1. Перевірка д/з, актуалізація і кореляція опорних знань.
2. Повідомлення теми, мети, завдань уроку і мотивація учіння школярів.
3. Сприймання і усвідомлення фактичного матеріалу, осмислення зв’язків і залежностей між елементами виучування.
4. Запам’ятовування нового матеріалу.
5. Узагальнення і систематизація знань.
6. Д/з і підсумки уроку.
Урок формування умінь та навичок:
1. Перевірка д/з, актуалізація і кореляція опорних знань.
2. Повідомлення теми, мети, завдань уроку і мотивація учіння школярів.
3. Вивчення нового матеріалу (вступні вправи).
4. Первинне закріплення нових знань (пробні вправи).
5. Робота учнями над вправами у стандартних (вправи за зразком) завданням учителя і творчих ситуаціях (творчі вправи).
6. Д/з і підсумки уроку.
Урок застосування ЗУН:
1. Перевірка д/з, актуалізація і кореляція опорних ЗУН.
2. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.
3. Осмислення змісту і послідовності виконання дій.
4. Самостійна робота учнів під керівництвом вчителя.
5. Узагальнення і систематизація учнями результатів роботи.
6. Д/з і підсумки уроку.
Урок узагальнення і систематизації знань:
1. Повідомлення теми, мети, завдань уроку і мотивація учіння.
2. Відтворення і узагальнення опорних фактів, подій, явищ.
3. Повторення і аналіз основних знань.
4. Узагальнення і систематизація знань, засвоєння систем знань, провідних ідей.
5. Д/з і підсумки уроку.
Урок перевірки, контролю і корекції ЗУН:
1. Повідомлення теми, мети, завдань уроку і мотивація учіння.
2. Перевірка знань фактичного матеріалу і основних понять.
3. Перевірка глибини осмислення знань та рівня сформованих умінь і навичок.
4. Застосування знань в стандартних та змінених умовах.
5. Перевірка, аналіз і оцінка виконаних робіт.
6. Підсумки уроку.
Комбінований урок:
1. Повідомлення теми, мети, завдань уроку і мотивація учіння.
2. Перевірка д/з.
3. Актуалізація опорних знань.
4. Сприймання і усвідомлення нового матеріалу.
5. Осмислення, узагальнення і систематизація знань.
6. Вправи на формування умінь і навичок на основі отриманих знань.
7. Д/з і підсумки уроку.
3. Формула ефективного уроку включає дві складові:
§ скрупульозність підготовки;
§ майстерність проведення.
В.О. Сухомлинський писав: „Урок – дзеркало загальної педагогічної культури вчителя, мірило його інтелектуального багатства, показник його духовної культурної та ерудиції”.
Підготовка уроку – це розробка комплексу мір, вибір такої організації навчально-виховного процесу, яка в даних конкретних умовах забезпечить найвищий кінцевий результат.
І.П. Підласий у посібнику „Педагогіка” (М., 1999) виділяє три етапи підготовки вчителя до уроку:
§ діагностика;
§ прогнозування;
§ проектування (планування).
Але, на нашу думку, існує більш досконале розкриття сутності цієї проблеми у ряді праць М.Д. Ярмаченка, А.М. Алексюка та ін.
Є два види підготовки вчителя до уроку:
§ загальна;
§ конкретна (до кожного уроку).
Загальна – розпочинається вчителем ще з попереднього навчального року (взнати клас(и) і предмет викладання). Головні напрямки:
1. Знайомство з учнями батьками; вивчення умов життя дітей; з’ясувати індивідуальні особливості учнів (їх підготовку (навчальну), рівень розвитку, нахили, інтереси, ставлення до школи, вчителя, навчання), а також поцікавитись про стиль і манеру педагогічної діяльності вчителів, що працюють в цьому класі(ах).
2. Детальне вивчення змісту навчального матеріалу (стан навчальної програми і підручника, врахування нових змін щодо викладу даного предмету). Спроба зробити чорновий варіант плану роботу на півріччя.
3. Ознайомлення з методичними посібниками, наочністю (їх наявність, стан придатності до використання), ТЗН, з обладнанням до демонстрації. При цьому вивчити МТБ школи.
Конкретна – продумування змісту конкретного уроку; роль кожного уроку та місці в системі уроків; вивчити виклад навчального матеріалу в шкільному підручнику та рівень складності матеріалу; аналіз дидактичного апарату підручника: запитання і завдання, співвідносність тексту і ілюстративного матеріалу, визначити тему кожного уроку та накреслити, особливо, виховні та розвивальні можливості змісту навчального матеріалу і шляхи їх використання на уроці; підібрати необхідне обладнання.
Після такої кропіткої підготовки до занять, продумування всіх його елементів, педагог складає письмовий план кожного уроку.
Є два види планування у підготовці вчителя до уроку: календарний (тематичний) та поурочний.
Календарне (тематичне) – планування системи уроків з даної теми.
Учитель розподіляє навчальний матеріал даного розділу чи теми на невеликі частини – уроки. Визначає освітню, розвиваючу і виховну мету кожного уроку. Передбачає місце екскурсії, практичної, лабораторної, контрольної робіт, встановлює дату. Визначається тип і структура уроку.
Тематичний план дає можливість учителю бачити не окремий урок, а весь розділ чи тему в цілому. Допомагає рівномірно розподілити навчальний час. Цей план не є обов’язковим, але він досить зручний до підготовці до конкретного уроку.
Поурочне – планування конкретного уроку.
Починається з глибокого продумування змісту всього уроку:
1. Визначає тему, цілі уроку, типи і структуру, зміст всього уроку.
2. Опрацювання методичної літератури та добір і опрацювання додаткового фактичного матеріалу теми заняття.
3. Підбір засобів навчання: таблиць, схем тощо.
4. Продумує як реалізувати дидактичні принципи.
5. Вибір оптимальних методів і прийомів навчання.
6. Продумує хід або організацію уроку:
§ як поєднати фронтальну, групову та індивідуальну роботу;
§ передбачає здійснення контролю за ходом засвоєння знань;
§ як забезпечити активність і працездатність учнів;
§ визначає кого буде опитувати;
§ підведення підсумків (у якій формі);
§ подання д/з.
Після цієї роботи вчитель складає письмовий конспект уроку. Вчителі початківці складають повний план-конспект уроку. Письмові поурочні пани періодично перевіряються директором і завучем.
Форма плану уроку (здебільшого довільна):
1. Дата.
2. Номер уроку за тематичним планом (якщо є).
3. Тема і мета уроку.
4. Обладнання і матеріали.
5. Хід уроку: основні елементи, їх послідовність, час на кожну частину, короткий зміст робіт, методів і прийомів, імена опитуваних учнів, д/з, додатковий матеріал.
Вимога: план конспект повинен бути відображений у пам’яті вчителя.
При розробці конспекту уроку варто дотримуватись такої технології(наука про майстерність):
Ø плани уроків писати в загальному зошиті з кожної навчальної дисципліни і для певного класу, щоб бачити систему роботи;
Ø у розгортці зошиту ліву частину залишати чистою, а заповнювати лише праву, щоб наступного року вчитель міг скористатися готовим планом доповнивши його на сторінці ліворуч новими прикладами схемами та інше;
Ø план треба складати повний з достатнім розкриттям змісту і ходу уроку, добрим методичним забезпеченням;
Ø передбачити шляхи мотивації учнів; місце наочності;
Ø визначити послідовність запитань, місце проблемних завдань, рівень допомоги.
4.Щодо розкриття питання „вимоги до уроку” варто дотримуватися двох підходів – загальнопедагогічних і методичних, де методичні зумовлені особливостями вивчення конкретної навчальної дисципліни. Ми зупинимося на характеристиці загальнопедагогічних вимог, які є базою стосовно особливостей фахових методик.
Можна виділити такі групи загальнопедагогічних вимог до уроку:
§ дидактичні;
§ виховні;
§ психологічні;
§ санітарно-гігієнічні.
Дидактичні вимоги до уроку:
1. Організаційна чіткість проведення уроку (раціональне використання часу, чітка постановка теми і цілей уроку).
2. Раціональне інформаційне наповнення уроку, оптимальність змісту щодо соціальних і особистісних потреб.
3. Цілеспрямована робота по формуванню мотивів навчання.
4. Використання новіт6ніх технологій пізнавальної діяльності учнів.
5. Творчий підхід до формування структури уроків.
6. Постійно використовувати і творчо реалізовувати на уроці всі дидактичні принципи в їх єдності та зв’язках.
7. Вибір оптимальних методів, прийомів і засобів для досягнення визначеної мети уроку (н-д: розповідь чи пояснення поєднувати з проблемним викладом чи евристичною бесідою тощо).
8. Поєднання різних форм колективної діяльності із самостійністю учнів.
9. Застосування внутрішньо- і міжпредметних зв’язків.
10. Забезпечення оперативної зворотної сили, діяльного контролю та управління.
11. Науковий розрахунок і майстерність проведення уроку.
Виховні вимоги до уроку:
1. Визначення виховних можливостей навч. матеріалу, діяльності на уроці.
2. Постановка тих виховних завдань, які органічно слідують із змісту і цілей навчальної роботи.
3. Спрямування на вирішення завдань всебічного гармон. розвитку особистості.
4. Виховання учнів на загальнолюдських цінностях, формування життєво-необхідних якостей: відповідальності, самостійності, уважності, відвертості тощо.
5. Повага до учнів, співпраця з ними, зацікавленість їх успіхами, дотримання вимог педагогічного такту.
Психологічні вимоги до уроку:
1. Формування і розвиток в учнів позитивних емоцій навчально-пізнавальної діяльності, інтересів, творчої ініціативи та активності.
2. Вивчення і врахування рівня розвитку і психологічних особливостей учнів, проектування „зони найближчого розвитку”.
3. Проведення занять на „випереджаючому” рівні, стимулювання появи нових якісних змін у розвитку.
4. Прогнозування „зросту” в інтелектуальному, емоційному, соціальному розвитку учнів і оперативна перебудова навч. занять з урахуванням цих змін.
Санітарно-гігієнічні вимоги до уроку:
1. Чергувати методи і прийоми, різні види діяльності, щоб не допустити втоми і розумового перевантаження.
2. Дотримання режиму особистої гігієни, контроль за станом здоров’я учнів (звільнення від занять інфекційно хворих).
3. Належний повітряний режим, правильне освітлення, тепловий режим, вологе прибирання, відповідність меблів індивідуальним особливостям учнів.
У педагогічній літературі є й інший підхід щодо вимог до сучасного уроку Ю.Б.Зотова „Організація сучасного уроку” (М., 1984 р. – С. 51-53). Вимоги поділяють на такі групи: Вимоги до структури уроку (7). Вимоги до підготовки і організації уроку (5). Вимоги до змісту уроку і процесу учіння (5). Вимоги до техніки проведення уроку (7).
5.Педагогічне спостереження і аналіз уроку, а також самоаналіз – важливий фактор удосконалення навчально-виховного процесу. Уроки аналізують інспектори відділів н/о, працівники шкіл, голови методичних комісій і об’єднань, учителі.
Аналізуючи методичну літературу та наявні в ній ППД можна виділити декілька типівівидіваналізу уроків. З позиції педагогічної діяльності виділяють такі 4 типи аналізів уроків:
1. Повний – здійснюється з метою контролю за якістю організації навчально-виховного процесу і для вивчення стилю діяльності вчителя, досвіду його роботи. Аналізується дидактичний, психологічний і змістовний аспект. Найбільш складний тип.
2. Короткий – проводиться з метою загальної оцінки якості уроку, його науково-теоретичного рівня. Відображає тільки основні дидактичні категорії (досягнення цілі чи виконання, чи виконаний план тощо).
3. Комплексний – всебічний розгляд у єдності та взаємозв’язку цілей, змісту, форм і методів організації уроку. Близький до повного, використовується для аналізу декількох уроків з однієї теми, а також у навчальних цілях (освіта студентів, керівників шкіл тощо).
4. Аспектний – аналіз однієї із сторін уроку (психологічної, виховної ...). Проводиться при чіткому ліміті часу з метою виявлення недоліків чи встановлення ефективності певних прийомів діяльності вчителя (особливо при вивченні ПП досвіду).
Є такі 5 видів аналізу уроку:
1. Дидактичний – аналіз уроку за основними дидактичними категоріями (постановка цілей, дотримання дидактичних принципів, логіки викладу матеріалу, логіки процесу навчання, використання методів та засобів, активність пізнавальної діяльності учнів, організація їх самостійної праці, єдність навчання і виховання).
2. Психологічний –вивчення стосунків „учитель – учень”, „учень - учень”, питання педагогічного такту вчителя, характер його впливу на учнів: симпатії – антипатії, інтерес учнів до теми уроку, до предмета, їх емоційний настрій.
3. Виховний – вивчення міри виховного впливу на учнів.
4. Методичний –вивчення взаємодій діяльності вчителя та учнів у основних структурних компонентах уроку. Розглядається сукупність прийомів і методів діяльності вчителя та учнів тільки на етапі формування понять і способів дій.
5. Організаційний –вивчення прийомів організації занять, оснащеність уроку наочними посібниками, ефективності використання ТЗН, ведення вчителем документації, дотримання санітарно-гігієнічних норм тощо.
Під час спостереження й аналізу уроку необхідно дотримуватися певної програми, яка дає змогу досягти системності у вивченні змісту і ходу протікання процесу навчання на уроці.
Схема аналізу уроку
І. Загальні відомості про урок
Дата проведення, школа, клас, прізвище, ім’я та по батькові вчителя, предмет, кількість учнів за списком, кількість присутніх, порядковий номер уроку, де проводиться (у класі, кабінеті, лабораторії, майстерні).
Обстановка в класі: чистота, освітленість, провітреність. Організація уваги і готовність учнів до навчальної діяльності. Тривалість організаційного етапу. Тема уроку. Цілі (освітня, виховна, розвиваюча) і завдання уроку. Обладнання.
ІІ. Тип і структура уроку
Доцільність вибору типу і структури уроку стосовно теми і дидактичної мети заняття. Послідовність окремих етапів уроку.
ІІІ. Аналіз етапів організації навчально-пізнавальної діяльності учнів з позицій успішного досягнення поставленої мети:
- зміст кожного етапу уроку (відповідність до програми; актуалізація і корекція опорних понять; зв’язок із попереднім матеріалом, з сучасністю, життєвим досвідом школярів; глибина, науковість, використання міжпредметних зв’язків; виділення основного, головного в змісті)
- методи і прийоми навчання на кожному етапі уроку (застосовувані методи і прийоми та їх відповідність змісту навчального матеріалу, меті і завданням уроку та віковим особливостям учнів; реалізація на уроці дидактичних принципів; взаємозв’язок репродуктивної і творчої активності й пізнавальної самостійності учнів; розвиток спостережливості й логічного, мислення; використання прийомів порівняння, протиставлення, узагальнення й систематизації та забезпечення зворотного зв’язку для керування процесом засвоєння; формування в учнів позитивного ставлення до навчання, пізнавального інтересу і навичок самоконтролю; оцінювання пізнавальної діяльності учнів; індивідуалізація та диференціація навчальних завдань; обсяг та своєчасність домашнього завдання.)
Початок уроку. Організаційна частина.
1. Якими прийомами вчитель забезпечив добрий початок уроку (впевненість, доброзичливість, чіткість, ввічливість, вимогливість і т.п.)
2. У чому виявився невдалий початок уроку, які причини цього (непідготовленість учителя, неорганізованість його, метушливість, в’ялість тощо)
3. Увага, налаштування на роботу учнів на початку уроку (привітання, робоча поза, організація робочого місця учителя й учнів тощо)
Перевірка домашнього завдання.
1. Методика проведення перевірки домашнього завдання (види опитування: усне, письмове; прийоми перевірки наявності домашнього завдання та т.п.)
Форми організації діяльності учнів (фронтальна, групова, індивідуальна)
Постановка питань – чіткість, правильність, повнота, однозначність, лаконічність і т.п.
Відповіді учнів – правильність, повнота, самостійність, розуміння, чіткість, ясність, культура мови і т.п.
Увага учнів класу під час опитування, їх діяльність – доповнення до відповіді, виправлення її.
Увага вчителя до відповідей учнів.
Прийоми активізації діяльності учнів, узагальнення і систематизації відповідей учнів та інші, що використовує учитель.
2. Ступінь виявлення знань, умінь і навичок – всебічність, глибина. Усвідомлення учнями виконаних домашніх завдань. Ліквідація виявлених недоліків.
3. Правильність, об’єктивність оцінки вчителем відповідей учнів. Мотивування оцінки.
Пояснення нового матеріалу.
1. Підготовка учнів до сприймання нового навчального матеріалу (методи і прийоми актуалізації і корекції опорних знань). Оголошення теми уроку. Постановка мети вивчення нового матеріалу, ознайомлення з планом уроку, стимулювання і мотивація пізнавальної діяльності.
2. Відповідність змісту нового матеріалу вимогам програми, науковість, послідовність, повнота, впевненість, проблемність та емоційність викладання. Зв’язок із попереднім матеріалом, життям і досвідом учнів. Елементи цікавості, виділення вчителем стрижневих питань, використання засобів наочності. Доступність, правильність, культура мови вчителя. Характер контактування з класом.
3. Політехнічна, прикладна й практична спрямованість викладання.
4. Відповідність змісту навчального матеріалу цілям уроку. Оптимальність і відповідність використаних методів (бесіда, розповідь, пояснення, робота з книгою, демонстрація, ілюстрація, спостереження, індуктивний, дедуктивний, аналітичний, синтез, інформаційно-репродуктивний, проблемного викладання і ін.), прийомів (активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів, стимулювання, розвитку інтересу, розвитку самостійності мислення й уважності учнів, формування спостережливості, зворотного зв’язку і ін.), форм (індивідуальних, групових, фронтальних) і засобів (ТЗН, наочність, підручник та ін.) вивчення нового матеріалу цілям уроку, характеру навчального матеріалу, віковим та індивідуальним особливостям учнів.
5. Робота учителя з формування в учнів нових понять, тверджень, правил, способів розв’язання задач тощо.
Закріплення нових знань, умінь та навичок.
1. Методи та форми закріплення вивченого матеріалу (бесіда, дискусія, демонстрація, ілюстрація, спостереження, дискусія, вправи, лабораторний метод, робота з підручником та ін)
2. Активізація учителем самостійності та пізнавальної активності учнів у момент закріплення (порівняння, зв’язок з раніше вивченим, висновки, систематизація, узагальнення)
3. Оцінка одержаної по каналу “зворотного зв’язку” інформації про ступінь розуміння й засвоєння учнями класу нового навчального матеріалу. Організація роботи із слабкими, середніми й здібними учнями із закріплення вивченого матеріалу.
Домашнє завдання.
1. Характер і зміст теоретичного й практичного завдання; посильність та відповідність змісту уроку, інші завдання (поточне повторення), інші види завдань.
2. Диференціація завдань за ступенем складності.
3. Час подачі домашнього завдання на уроці, інструктивні вказівки учителя.
Підсумок уроку.
1. Підсумки проведеної роботи на уроці, вчасність закінчення уроку, організованість учнів в кінці уроку.