Як реалізується міжнародне співробітництво та інтеграція у галузі освіти?
Стратегічним завданням державної освітньої політики є вихід освіти, набутої в Україні, на ринок світових освітніх послуг, поглиблення міжнародного співробітництва, розширення участі навчальних закладів, учених, педагогів, учнів, студентів у проектах міжнародних організацій та співтовариств (стаття 15).
Держава сприяє розвитку співробітництва навчальних закладів на дво- і багатосторонній основі з міжнародними організаціями та установами (ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, Європейським Союзом, Радою Європи), Світовим банком, зарубіжними освітянськими фондами, іншими міжнародними організаціями.
Інтеграція вітчизняної освіти у міжнародний освітній простір базується на таких засадах:
♦ пріоритет національних інтересів;
♦ збереження та розвиток інтелектуального потенціалу нації;
♦ миротворча спрямованість міжнародного співробітництва;
♦ системний і взаємовигідний характер співробітництва;
♦ толерантність в оцінюванні здобутків освітніх систем зарубіжних країн та адаптації цих здобутків до потреб національної системи освіти.
Основними шляхами моніторингу та використання зарубіжного досвіду в галузі освіти є:
♦ проведення спільних наукових досліджень, співробітництво з міжнародними фондами;
♦ проведення міжнародних наукових конференцій, семінарів, симпозіумів; сприяння участі педагогічних та науково-педагогічних працівників у відповідних заходах за кордоном;
♦ освітні і наукові обміни, стажування та навчання за кордоном учнів, студентів, педагогічних і науково-педагогічних працівників;
♦ аналіз, відбір, видання та розповсюдження кращих зразків зарубіжної наукової і навчальної літератури.
Центральні та місцеві органи управління освітою, Академія педагогічних наук України, а також навчальні заклади всіх рівнів сприяють міжнародній мобільності учасників навчально-виховного процесу, забезпечують розвиток системи підготовки фахівців для зарубіжних країн на компенсаційних засадах, створюють філії вищих навчальних закладів, їх підготовчих факультетів і відділень за кордоном; забезпечують визнання за кордоном документів про освіту, що видаються в Україні.
Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити:
♦ розроблення та реалізацію державної програми підготовки і закріплення кваліфікованих кадрів для розширення міжнародного співробітництва у галузі освіти, організацію їх постійного навчання та підвищення кваліфікації;
♦ виконання цільових інноваційних програм, спрямованих на розширення участі України у співробітництві на міжнародному ринку освітніх послуг;
♦ фінансову та консультаційну підтримку.
Освіта в Україні є відкритим соціальним інститутом. Суб’єкти системи освіти співпрацюють з міжнародними інституціями та організаціями, які для здійснення своєї діяльності покликані залучати педагогів, дітей та молодь з метою набуття ними соціальної компетентності й досвіду у питаннях взаєморозуміння, толерантності, побудови спільного європейського дому, культурного різноманіття і водночас для збереження та примноження власних культурних надбань.
Беручи участь у проектах і програмах Ради Європи, ЮНЕСКО, Європейського Союзу, ЮНІСЕФ та інших міжнародних організацій, суб’єкти національної системи освіти не тільки отримуватимуть доступ до інформації про шляхи, засоби і методи розвитку гуманітарної сфери, але й зможуть демонструвати і пропонувати на міжнародному ринку освітні технології та власні напрацювання.
Держава сприяє залученню додаткових ресурсів для створення нових потужних каналів інформаційного обміну з усіма країнами світу, розширенню інформаційної бази національної системи освіти, забезпеченню можливості використання світових банків інформації.
Як важливий засіб утвердження авторитету України на міжнародній арені, розвитку міжнародного співробітництва. та залучення додаткових джерел фінансування освіти держава розглядає можливість збільшення обсягів підготовки спеціалістів з числа іноземців та осіб без громадянства.
Отже, «Національна доктрина розвитку освіти» проголошує, що в Україні повинні забезпечуватися прискорений, випереджальний інноваційний розвиток освіти, а також створюватися умови для самоствердження та самореалізації особистості протягом життя. Головними складовими національного виховання мають бути громадянське та патріотичне виховання, а реалізація мовної стратегії має спиратися на комплексне і послідовне впровадження просвітницьких, нормативно-правових, науково-методичних, роз'яснювальних заходів.
Якість освіти повинна визначатися на основі державних стандартів освіти та оцінки громадськістю освітніх послуг. Держава має здійснювати моніторинг якості освіти, забезпечувати його прозорість, сприяти розвитку громадського контролю. Держава обов'язково повинна підтримувати процес інформатизації освіти, застосування інформаційно-комунікаційних технологій у системі освіти; сприяти забезпеченню навчальних закладів сучасними засобами навчання, створенню глобальних інформаційно-освітніх мереж.
Держава прагне підтримувати розвиток співробітництва навчальних закладів на дво- і багатосторонній основі з міжнародними організаціями та установами (ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, Європейським Союзом, Радою Європи), Світовим банком, зарубіжними освітянськими фондами, іншими міжнародними організаціями. Держава шукає можливості залучати додаткові ресурси для створення нових потужних каналів інформаційного обміну з усіма країнами світу, розширювати інформаційну базу національної системи освіти, забезпечувати можливості використання світових банків інформації.