Модульні технології навчання історії

У старшій школі поступово набирає популярність модульна технологія, що одержала популярність з 1972 року, коли в педагогіці вона називалася ,,модульна система”.

Після Всесвітньої конференції ЮНЕСКО 1972 р. у Токіо, де обговорювалися проблеми освіти дорослих, модульна система (технологія) була визнана як найбільш ефективна для безперервного навчання не тільки для дорослих, але і для старшокласників. Цей вид освітньої технології широко застосовується у вузах.

Сучасна старша профільна школа страждає від насиченості навчальних програм: один предмет змінюється іншим у плині дня, на вивчення деяких з них відведений всього одна година на тиждень, хоча рівень складності навчального матеріалу досить високий.

Найбільше повно основи модульної системи навчання розроблені П. Юцявічене й викладені в монографії «Теорія й практика модульного навчання» (Каунас, 1989 р.).

Основні відмінності модульного навчання від інших систем навчання:

– блокова (модульна) побудова навчального матеріалу;

– мотивація навчальної діяльності на основі визначення цілей;

– учитель спілкується з учнями, як за допомогою модулів, так і безпосередньо з кожним учнем індивідуально;

– кожен учень працює більшу частину часу самостійно, таким чином, може визначити рівень своїх знань, побачити пробіли в знаннях й уміннях;

– організація самоконтролю і зовнішнього контролю формування навчальної діяльності, засвоєння навчального матеріалу на основі рефлексії учня і вчителі.

Використання на уроках історії модульної технології навчання спрямовано на досягнення наступних цілей:

– активізація навчального процесу;

– підвищення рівня засвоєння досліджуваного матеріалу;

– мотивація навчання;

– розвиток здатностей до саморегуляції діяльності, її самооцінці;

– розвиток навичок співробітництва й ділового спілкування.

І як очікуваний результат

– це здатність й уміння учнів працювати творчо,

– самостійно добувати знання,

– вникати в сутність явищ,

– осмислювати, аналізувати й узагальнювати їх.

Модульне навчання дає можливість індивідуалізації змісту й процесу навчання з погляду раціоналізації.

Методика модульної системи заснована на уявленнях про те, що всякий урок повинен сприяти як засвоєнню нової інформації, так і формуванню вмінь і навичок обробки цієї інформації. Таким чином, логічно використовувати блокову (модульну) організацію подачі матеріалу, а саме:

– лекція (урок вивчення нового матеріалу),

– семінар,

– дослідження,

– лабораторна робота (уроки удосконалення знань, умінь, навичок),

– колоквіум,

– залік (контрольні уроки, уроки обліку й оцінки знань і умінь).

Модульна технологія цікава й ефективна для старшої школи тим, що вона дозволяє вдало сполучити нові підходи до навчання й стандартні методичні рецепти традиційної системи.

Невід'ємною частиною модульної технології є рефлексія, як один з компонентів навчальної діяльності школярів. Це реально підвищує рівень розуміння й осмислення досліджуваного матеріалу. Модульна технологія дозволяє варіювати темпи проходження матеріалу і його структуру, тобто будується відповідно до індивідуальних особливостей засвоєння історичних знань.

Функція педагога – від інформаційно-контролюючої до консультативно-координуючої. Взаємодія учень–учитель відбувається за допомогою модуля.

На першому етапі для вчителя найголовніше завдання – розробка модульної програми (тематичне планування теми курсу).

Планування системи уроків по великих розділах у цілому дозволяє логічно побудувати навчання, виділити матеріал, що повинен бути відображений у його результатах.

При вивченні матеріалу великими блоками необхідні умови:

1. Чітка організація всього навчального процесу;

2. Постановка цілей і завдань навчання для всього блоку;

3. Сполучення словесних, наочних методів;

4. Широке залучення учнів до різних видів самостійної діяльності;

5. Комбінований спосіб контролю: письмова відповідь, усний виклад, взаємоконтроль;

У кожному великому блоці тем виділяється кілька модулів:

1 модуль (1-2 уроки) – усний виклад учителем основних питань тем, розкриття вузлових понять;

2 модуль (3-5 уроків) – самостійні й практичні роботи учнів, які під керівництвом учителя працюють із різними джерелами інформації, проробляють матеріали тем, обговорюють, дискутують. На цьому етапі проводяться уроки-практикуми, конференції, ігри, презентації;

3 модуль (1-2 уроку) – повторення й узагальнення теми.

4 модуль (1-2 уроку) – контроль знань учнів по всій темі.

Проводити модульні уроки, а головне готувати їх не просто. Потрібно велика попередня робота:

1. Слід ретельно проробити весь навчальний матеріал теми для кожного уроку окремо; виділити головні основні ідеї й сформулювати для учнів інтегруючу мету, де вказується, що саме до кінця заняття учень повинен вивчити, знати, уміти, зрозуміти й т.д.

2. Визначити зміст, обсяг і послідовність навчальних елементів, вказавши час, що відводить на кожен навчальний елемент і вид роботи.

3. Підібрати додатковий матеріал, наочні приладдя, технічні засоби навчання, а також завдання, тести, історичні диктанти для учнів.

4. Розробити своєрідний методичний посібник для учнів, який необхідно розмножити в кількості, що відповідає кількості учнів у клас.

Методичний посібник для учнів – це технологічна карта (тест) уроку, яка містить у собі:

– цільовий план дій для учнів (планування результатів діяльності для учнів на уроці);

– зміст досліджуваного матеріалу в постановці конкретних питань, що відповідають програмі курсу;

– посібник із засвоєння матеріалу (види діяльності учнів, які представляють форми роботи, способи добування знань, у результаті чого учень опановує різними прийомами самоосвітньої роботи);

– покажчик кількості балів, що допомагає зробити самооцінку знань, умінь і навичок, отриманих на уроці;

– блоки, у яких навчальні елементи показують послідовність виконання завдань. Вони зв'язані між собою логічною побудовою, вимагають практичного тренування у формуванні знань, умінь і навичок;

– самоконтроль за ходом навчання на уроці виражається в підрахунку зароблених балів і самооцінці, відповідно до пропонованих норм. Кількість балів варіюється залежно від складності й обсягу матеріалу й на кожному уроці може бути різним;

– рефлексія дає можливість учням оцінити пропоновані способи навчання, ступінь складності; виразити задоволеність або незадоволеність самим собою.

Працюючи на уроках за блочно-модульною технологією, учитель повинен здійснювати контроль за результатами навчання. Використовуються такі види контролю:

– системний аналіз уроку;

– тематичний (контроль знань учнів по блоках);

– підсумковий контроль (за результатами чвертей).

Для цього використовуються різні форми: тестування, індивідуальна співбесіда, залік, творчі роботи.