Іі. Методи вікової і педагогічної психології
- естетичні тести (виявлення переваг картин, малюнків);
- ситуаційні тести (вивчення виконання завдань у різних ситуаціях,
наприклад, індивідуально, у групі, у змаганнях і т.д.);
- проективні тести (формалізовані особистісні тести. На думки пси
хологів, тести ТАТ (тематичний апперцептивний тест) та Роршаха не вхо
дять в дану групу, вони не є об'єктивними, тому що не відповідність ви
могам формалізації);
- ігри, в яких найбільш повно виявляються люди;
- фізіологічні тести ЕКГ (електрокардіограма), ЕЕГ (електроенце
фалограма) та інші, вимірювання яких пов'язане зі зміною психічного
стану піддослідного;
- фізичні тести (антропометричні);
- випадкові спостереження, тобто вивчення того, як здійснюється
виконання тесту (запис поведінки, висновки ...).
В цілому тести застосовуються як допоміжний метод у вивченні психічного розвитку людини.
Анкета — метод збору статистичного матеріалу шляхом прямого опитування піддослідних. Дитині пропонують дати відповідь на ряд запитань. Анкета може бути розрахована також на одержання матеріалу, що стосується інших осіб.
Цінність матеріалу, який отримують при анкетуванні, знаходиться в прямому зв'язку із ступенем природності умов, в яких відбувається опитування. Для успішної роботи необхідний інтерес і відсутність упередженості до дослідження, довір'я до дослідника.
При складанні анкети виникають особливі проблеми. За змістом анкета повинна охоплювати тільки певну область. Кожне питання обов'язково супроводжується додатковим питанням, що стосується мотивів висловлювання. Додаткові питання краще всього формулювати словами: «чому саме так?» Це необхідно для того, щоб при обробці даних можна було відповідати тільки «так» чи «ні», підкреслити чи викреслити те чи інше місце в анкеті. Такі дані не піддаються ніякій обробці, крім кількісної (такі питання називаються закритими).
При анкетуванні слід враховувати, що людська думка, висловлена у формі запитання, завжди має той чи інший навіювальний вплив на опитуваного, тому потрібно максимально відмежувати його від навіювання. Надзвичайно важливою у методичному відношенні є проблема формулювання запитання. Можна виділити декілька форм запитань. Більший навіювальний вплив мають запитання-припущення («Які телевізійні передачі ти любиш дивитися?»), очікувальні запитання («Чи не любиш ти дивитись телевізійні передачі?»), не зовсім розділові запитання («Любиш ти дивитись телевізор чи кіно?»). Меншу міру навіювання мають повністю розділові запитання («Любиш ти дивитись телевізор чи ні?»).
Найбільш сприятливою формою запитання є визначальні запитання («Чим ти любиш займатися у вільний час?»).
Перед масовим анкетуванням необхідно провести пробні досліди з ан-кетами-проектами. Після цього анкети піддаються остаточній редакції.
Для визначення зв'язків і відносин дітей в групі використовуються соціометричні методи. Учням дається завдання: «Вкажи, з ким би ти хотів товаришувати, з ким би ти хотів сидіти за однією партою». Або: «Тебе вибирають в комісію з організації класного вечора. З ким би ти хотів працювати?». Як правило, на допомогу дітям розробляється запитальник, який допомагає конкретизувати свої ставлення. Запитання можуть мати такий вигляд:
1) мій найкращий товариш;
2) мої товариші;
3) не товариші, але хороші хлоп'ята.
Досліджуваному потрібно поставити відповідний ранг навпроти прізвища учня.
Результати соціометричного опитування оформляються у вигляді таблиці:
Таблиця 1.2.
№ | Піддослідні | |||||
К. | X | + | + | + | ||
Пі. | + | X | + | + | ||
Р. | + | X | ||||
С. | + | + | + | X | + | |
Т. | + | + | X |
Умовні позначки: (+) означає вибір, (0) байдужість. По вертикалі можна простежити, кого вибрав учень, а по горизонталі - хто вибрав його (наприклад, з табл. 1.2 піддослідного К. вибрали 2, 3,4, а він вибрав 2 і 4). Схема дає можливість визначити, хто найбільш популярний в класі, хто - менш, а хто - ізольований.
У ході соціометричного дослідження будується соціограма - графічне вираження математичної обробки результатів, отриманих за допомогою соціометричного тесту. Соціограма наочно показує складне сплетіння взаємних симпатій та антипатій, присутність соціометричних «зірок» (яких обирає більшість опитуваних), «паріїв» (від яких всі відмовляються) та ієрархію проміжних ланок між цими полюсами. Соціограма також дає змогу представити структуру відносин у групі, зробити припущення про стилі лідерства, міру організованості групи в цілому. При побудові соціограми користуються поняттями: вибір, взаємний вибір, очікуваний вибір, відхилення, взаємне відхилення, очікуване відхилення.