Характер фізіологічного навантаження при тренуванні з бігу
Фізіологами встановлено, що якщо як інтенсивність, так і тривалість тренувального заняття бігуна будуть обрані правильно, то можна спостерігати появу інших важливих ефектів, зокрема, збільшення запасів тригліцеридів у м'язових волокнах (головним чином, у волокнах типу II), а також підвищення активності спеціальних ензимів, як що у м'язових волокнах, так і за їх межами, включаючи ліполізние ензими жирових клітин.
Таким чином, типовим засобом для розвитку аеробної ліпідної (жировий) потужності є біг в постійному темпі тривалістю близько години. З цієї точки зору, пробіжки будуть неефективними, якщо швидкість буде вище марафонській швидкості, хоча і не перевищуючи швидкість на рівні анаеробного порогу, оскільки швидкість споживання ліпідів буде занадто низькою, а запаси ліпідів у м'язах виснажуються за час, що перевищує час, протягом якого спортсмен може підтримувати такий темп. Біг у дуже повільному темпі також неефективний, якщо тільки пробігаємо спортсменом відстань не буде досить довгим.
Біг з поступово зростаючою швидкістю або біг у змінному темпі може також позитивно вплинути на швидкість споживання ліпідів до тих пір, поки більша частина робочого навантаження буде залишатися в межах вищезгаданого діапазону швидкостей. Біг у повільному темпі, що виконується перед таким вправою або в проміжку між такого типу вправами і після них, буде корисним, тому що він сприяє виснаження запасів ліпідів (і глікогену) у м'язах. У випадку, якщо спортсмени тільки починають тренування в марафонському бігу, збільшення аеробної жирової потужності може бути досягнуто навіть за допомогою тривалого бігу з інтенсивністю нижче 92%. У міру прогресу результатів спортсмена швидкість повинна збільшуватися.
Тривалість навантаження є важливим чинником. Для порушення бажаного біологічного сигналу або розповсюдження бажаного впливу на якомога більшу кількість м'язових волокон, вправа повинна виконуватися тривалий час.
Таким чином, характерними фізіологічними навантаженнями в ході тренувального процесу у спортсменів-бігунів є наступні: повторний біг вгору тривалістю 8-10 с, що виконується з максимальною інтенсивністю; безперервний або повторний біг зі швидкістю рівною або трохи більшої швидкості на рівні анаеробного порогу; безперервний біг з інтенсивністю трохи нижче рівня анаеробного порогу; біг з чергуванням зусиль, виконуваних зі швидкістю вище швидкості на рівні анаеробного порогу, із зусиллями, виконуваними зі швидкістю нижче швидкості на рівні анаеробного порогу.