Досвід естетичного виховання молодших школярів у Павлиській школі

Успішне навчання і виховання дітей неможливе без глибокого вивчення і творчого впровадження в життя педагогічної спадщини В. С. Сухомлинського. Цікаві ідеї і традиції, започатковані видатним педагогом, продовжують жити в Павлиській школі. Адже в цій школі ще працюють вчителі, які розпочинали свою педагогічну діяльність під керівництвом Василя Олександровича. Тому зусилля всіх учителів школи сьогодні спрямовані на збереження, творче впровадження і поширення ідей В.О. Сухомлинського.

В.О. Сухомлинський завжди підкреслював, що кожна школа повинна мати своє обличчя: свої звичаї і традиції. Вчителі початкових класів багато зусиль докладають до того, щоб роки навчання для наймолодших школярів були справжньою радістю, як і радив В. О. Сухомлинський. Школа радості існує тоді, коли учням цікаво навчатися. Великого значення В.О.Сухомлинський надавав естетичному вихованню молодших школярів. Саме через це, вчителі - класоводи обирають найкращий шлях до сердець малюків: через казку, музику, дитячу творчість. Найголовнішим джерелом естетичного виховання своїх вихованців учителі вважають природу, тому що «…серед природи, - писав Василь Олександрович, - багатої на живі образи, легше думається, краще фантазується, швидше добираються слова з найтоншими відтінками» .[34, с.129] Щороку, першого вересневого дня, вчителі ознайомлюють своїх першокласників із шкільним містечком. Діти легко запам’ятовують назви декоративних і фруктових дерев, кущів, які ростуть у шкільному саду Матері. З великою увагою вони слухають розповіді наставників про те, що всю цю красу створили дітки зі своїми батьками. З перших днів перебування в школі вчителі розкривають перед своїми вихованцями чудові сторінки природи, прищеплюють ім. почуття любові до рідного краю. «Ми добиваємося, - писав Василь Олександрович, щоб кожний наш вихованець з малих років сердечно, дбайливо ставився до деревця, до куща, троянд, до квітів… до всього живого й красивого».[36, с.378] Учні всіх початкових класів мають свої куточки краси: Зелений клас, Дубова, Горобинова, Бузкова алеї, висока кучерява береза, привезена з Білорусії ще Василем Олександровичем, стрункі ялини, посаджені разом з білоруськими учнями та вчителями понад 30 років тому. В куточках краси класоводи проводять уроки мислення серед природи, керуючись порадами свого наставника про те, що «уроки серед природи – це подорожі до джерел живої думки». [35, с.121]

Вдало використовують можливості уроків мислення для естетичного виховання молодших школярів. На уроці «Осінь в нашому куточку краси» вчителі наполегливо вчать дітей придивлятися до чарівного світу природи, до того, як непомітно вона вкриває осіннім серпанком землю, як голубить її ще теплим сонячним промінням. Діти уважно спостерігають за осінніми змінами в природі, порівнюють, узагальнюють, збагачують свій словниковий запас. Незабутнє враження залишив у серцях вихованців і урок «В гостях у осіннього дуба». Діти не просто думали, спостерігали. Вони шукали і знаходили відповіді серед природи на численні дитячі «чому?».

На згадку про проведення уроку мислення «Дуб восени» учні під керівництвом учительки В.Г.Найденко посадили на території школи свої деревця. Нехай ростуть вони на користь людям, - вирішили третьокласники.

Урок мислення «Де срібліє вербиця» класовод 4-а класу Л.І.Роскос провела на березі річки Сухий Омельничок, що протікає неподалік від школи, серед старих верб, які розрослися у невеличкий вербовий гай. Школярі дивувалися, спостерігали, відшукували незвичайне у навколишній природі, складали казочки. А ще вони почули хвилюючу історію про стару вербу, яку розповіла баба Марія. На уроці «Шукаємо казку в природі» Людмила Іванівна вчить дітей складати описи, добирати образні вислови серед дивинок, які приховала чарівниця – осінь, відшукувати теми для своїх казочок. Вони спостерігають як вітерець зриває з дерев листя, і одразу ж народжується казочка «Золотий дощик». Учні часто складають казки, користуючись опорними словами, образними висловами з казок В.О.Сухомлинського.

Також цікаві уроки мислення і вихованцям К.М.Берун. У шкільному саду Матері вона провела урок «Стоять сади у вінчальному вбранні».Діти роздивлялись квіти, спостерігали за бджолами, складали захоплюючи казки. А Каштанову алею вчителька використала для проведення уроку «Знову цвітуть каштани».

Заслуговують на увагу і такі уроки, як: «Криниця у рідному краї», «Кленовий зорепад», «Калина так хизується красою», «Шипшина – лікарська рослина», «Дідусів виноград», «Травневі барви», «Кульбабка», «Куди поспішали мурашки», «Бузкова симфонія», «Музика весняної горобини».

Такі уроки залишають у кожного вихованця іскру любові до природи. Діти слухають її чарівний світ, засвоюють образні слова і вирази, збагачують свою мову.

Широко використовують класоводи можливості таких уроків для складання казок. «Казка, - завжди повторював В.О.Сухомлинський, - це, образно кажучий, свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки і мови». [35, с.33] Вчителі Павлиської школи нагромадили чималий досвід підготовки дітей до самостійного складання казок. Тематика їх досить різноманітна: квіти і рослини, дерева і кущі, тварини і птахи. Початківці працюють не тільки над змістом казки, а й над збагаченням словникового і фразеологічного запасу школярів, наполеглива дбають, щоб діти влучно добирали епітети, порівняння, що дуже добре впливає на естетичне виховання молодших школярів. Для колективного складання казки обирається одна спільна тема. Учні з радістю розповідають про те, як вони уявляють основні казкові події, складають кілька варіантів початку і кінця казки. Окремі учні розповідають складені ними казки, інші – доповнюють, удосконалюють їх. Найкращі казки «знайдені» серед природи, записуються в спеціальні збірки «Павлиські казки» і передаються до педагогічно-меморіального музею В.О.Сухомлинського. Вчителі початкових класів зберігають дитячі казки і тільки на випускному вечорі дарують їх на згадку своїм вихованцям.

Двічі на рік у школі проводиться велике театралізоване Свято Казки. Наймолодші школярі з великою радістю розповідають та інсценують українські народні казки, казки, написані Василем Олександровичем, а також свої власні, «знайдені серед природи».

В.О.Сухомлинський завжди вважав книгу джерелом естетичного виховання молодших школярів. Тому, продовжуючи традиції, започатковані своїм Наставником, учителі початкових класів проводять велику роботу для утвердження культу книги. Серед усіх заходів особлива увага приділяється святам Книги. Скільки казкових несподіванок і цікавих сюрпризів чекало першокласників під час мандрівки в Книжкове царство, яку організувала для них їхня перша вчителька К.М.Берун. А почалися вони вже на першій зупинці «Мої перші книжечки». Діти з великим захопленням розповідали про свої перші прочитані книги, обмінювалися по-дитячому щирими думками від прочитаного.

На зупинці «Ігрова» відбулася цікава зустріч першокласників з Королевою книг. Звучали на святі і різноманітні пісні, загадки ,приказки про книги, музична вікторина «З якої це казки?».

Учнів 3-4-х класів класоводи Л.І.Роскос, О.Г.Мельніченко, В.Г.Найденко підготували свято Книги « В гостях у павлиського Казкаря», яке відбулося у вигляді захоплюючої мандрівки сторінками книги видатного педагога «Хрестоматія з етики».

Свято Книги «Казочка золотої осені» провела С.М.Лідкова. Готуючись до нього, вчителька разом з учнями підготувала виставку дитячих малюнків до казок В.О.Сухомлинського.

Ось так, творчо використовуючи, розвиваючи і примножуючи педагогічну спадщину павлиського Добротворця, вчителі початкових класів виховують у своїх вихованців найблагородніші почуття, роблять все, щоб школа була школою радості для наймолодших її вихованців.