Тема 4. МЕТОДИ І ЗАСОБИ НАВЧАННЯ

План семінарського заняття

1 Процес навчання, його закономірності.

2. Види і стилі навчання.

1. Освітні технології. Розкрити

Контрольні питання :

2. Розкрити форми організації навчання в школі і в вищому навчальному закладі.

3. Дидактичі теорії і концепції. Обґрунтуйте Вашу позицію

4. Організаційні форми навчання, їхні основні ознаки.

5. Форми організації навчання як способи безперервного керування пізнавальною діяльністю людини

6.Види лекцій, методика проведення

7.Семінарські заняття,методика проведення

8. Форми навчання. Розкрити .

Теми доповіді :

1.Лекція. як форма навчання. Види лекцій.

2.Семінарськи заняття ,як форма навчання. Іх види.

Методичні рекомендації

Освітні технології.Форми організації навчання в школі і в вищому навчальному закладі.Дидактичі теорії і концепції. Організаційні форми навчання, їхні основні ознаки. Форми організації навчання як способи безперервного керування пізнавальною діяльністю людини . Роль і місце лекції у вузі. Функції й види лекцій. Практичні заняття. Семінарські заняття. Лабораторні роботи. Самостійна робота . Науково-дослідна робота студентів. Виробнича практика. Дипломна практика.

Очна, заочна, очно-заочна форми навчання. Екстернат. Дистанційне навчання.

Література

Базова

1 Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Проблеми. - К: Либідь, 1998. - с. 372 - 380.

2.Герасина Л.Н. Современная высшая школа в условиях реформирования образования. – Харьков, 1993.

3.Державна національна програма “Освіта” Україна ХХІ століття. - К.: Райдуга, 1994. - с. 33-36.

4.Зигерт В., Ланг Л. Руководство без конфликтов. - М.: Экономика, 1990.

5.Кузьмина Н.В. Понятие “педагогическая система” и критерии ее оценки: Методы пед. исследования: Учебн. пособие/ Под ред

Додаткова

1.Воронцов Г. Работа над рефератом: Учеб. Пособие. К, 2001.

2.Дюркгейм З. Социология образования. М., 1996.

3.Закон України “Про вищу освіту”. Науково-практичний коментар. - К., - 2002.

Тема 5РОЗВИТОК І ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ

План семінарського заняття

1.Цілі виховання і самовиховання

2. Моделі і стилі виховання.

3. Двосторонній і особистісний характер навчання.

Контрольні питання

1.Людина: індивід, індивідуальність, особистість

2.Мотиви і мотивація.

3. Самооцінка людини.

4.Самосвідомість особистості.

Теми доповідей:

1. Особистість. Як ії виховать.

2. Творча людина.

3. Співтворчість викладача й студента, та ії вплив на розвиток особистості.

Методичні вказівки

Цілі виховання і самовиховання. Виховання як процес. Способи виховної дії на людини Типи виховання. Моделі і стилі виховання.

Полікультурне виховання. Виховні системи: зарубіжний і вітчизняний досвід.Закономірності й принципи навчання. Специфіка реалізації загально дидактичних принципів у системі вузівського навчання.

Сутність, рушійні сили й логіка процесу навчання. Навчання як взаємодія культур: культури, «закодованої» у навчальних текстах, культури студентів і особистісної культури викладача. Двосторонній і особистісний характер навчання. Взаємодія «викладання - навчання» як центральне дидактичне відношення.

Навчання як співтворчість викладача й студента.

Література до теми

1. Гусева Н.Р. Індуїзм. Історія формування, культурна практика. М., 1977.

2. Горобців М. Велікая ніч Шиви //Эхо планети. – 2001. - № 23, 1-7 червня.

3. Абаєв Н.В. Чань-буддизм| і культурно-психологічні традиції в середньовічному Китаї. М., 1989.

4. Абе, Сигеру. Релігія матеріаліста. Уселенське|всесвітнє| життя людини /Пер. з|із| япон|. – М., 1993.

5. Буддизм: Словник. – М., 1992.

6. Буддизм: Чотири благородні істини. – М., 1999.

7. Он Кью-Кит|. Енциклопедія дзэн|. М., 1999. Переклад|переказ| з|із| англ|.

8. Дзен-буддизм. – Бішкек, 1993.

9. Ігнатовіч а.Н. Буддизм в Японії. Нарис ранньої історії. М., 1988.

10. Література Древнього|стародавнього| Сходу: Іран, Індія, Китай: Тексти. – М.: МГУ, 1984.

11. Плоть і кість|кістка| Дзен /Пер. з|із| англ|. – Калінінград, 1993.

12. Рахманкулова н.Ф. Цінності і виникнення національної філософської традиції (Індія і Китай) //Вестник МГУ. Сірок. 7. Філософія. 2000. - № 1.

13. Сабуро І. Історія японської культури. М., 1972.

14. Тай, Ситупа. Відносний мир|світ|, абсолютний розум|глузд|. – М., 1997.

15. Еррікер, Клайв. Буддизм /Пер. з|із| англ|. – М., 1999.

16. Малерб М. Релігия і культура //Малерб М. Релігиі людства. М.-СПб., 1997.

17. Аюшев Р. Хамбо-лама|: карма Росії – в постійному занепокоєнні|неспокої| //Коммерсант-власть. 1998. № 7.

18. Медової Далай-лами Б. Улибка: Про відродження буддизму в Росії //Новое час. – 1993. № 29.

19. Островськая Е. Буддійськие мирські общини Санкт-Петербурга //Социологические дослідження. 1999. № 3.

20. Шадеберг А. Буддійськие монастирі //Новое час. 1996. № 7.

Методичні рекомендації

При аналізі буддизму треба з'ясувати соціально-економічні передумови його виникнення і духовні основи. Зрозуміти головні|чільні| положення|становища| буддизму: антологію, вчення про «чотири великі істини», з'ясувати, що таке «правильна поведінка», «правильне знання». Постаратися розкрити основні напрями|направлення| буддизму.