Основні завдання дидактики школи

Приорітетні напрямки розвитку освіти в умовах укр.державотворення

Про це вказано в Національній доктрині розвитку освіти, затвердженою президентом У. від 17.04.02

Пріоритетними напрямами державної політики щодо розвитку освіти є:

особистісна орієнтація освіти;

формування національних і загальнолюдських цінностей;

створення для громадян рівних можливостей у здобутті освіти;

постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу;

розвиток системи безперервної освіти та навчання протягом життя;

пропаганда здорового способу життя;

розширення україномовного освітнього простору;

забезпечення освітніх потреб національних меншин;

забезпечення економічних і соціальних гарантій для професійної самореалізації педагогічних, науково-педагогічних

працівників, підвищення їх соціального статусу;

розвиток дошкільної, позашкільної, загальної середньої освіти у сільській місцевості та професійно-технічної освіти;

органічне поєднання освіти і науки, розвиток педагогічної та психологічної науки, дистанційної освіти;

запровадження освітніх інновацій, інформаційних технологій;

створення індустрії сучасних засобів навчання і виховання, повне забезпечення ними навчальних закладів;

створення ринку освітніх послуг та його науково-методичного забезпечення;

інтеграція вітчизняної освіти до європейського та світового

освітніх просторів.

Методики науково-педагогічних досліджень, їх викорст.у практч.д-сті

Метод науково- педагогічного дослідження – шлях вивчення й опанування складними психолого-педагогічними процесами формування особистості,встановлення об’єктивної закономірності виховання і навчання.Різноманітність методів педагогічного дослідження можна класифікувати на емпіричні методи дослідження,теоретичні методи,математичні і статистичні методи дослідження. Емпіричні методи педагогічного дослідження. Ця група методів зорієнтована на пізнання безпосередньої дійсності,зовнішніх зв’язків і відношень.Найчастіше в педагогічних дослідженнях використовуються розкриті емпіричні методи дослідження,до яких належать педагогічне спостереження ,бесіда, анкетування. До емпіричних методів належать: - метод педагогічного спостереження; - метод бесіди;- метод анкетування; метод педагогічного експерименту; - метод вивчення шкільної документації та учнівських робіт; - метод рейтингу; - метод узагальнення незалежних характеристик; - метод психолого- педагогічного тестування;- метод соціометрії; - метод аналізу результатів діяльності учня. Теоретичні методи педагогічного дослідження. До них належать:- аналіз і синтез; -індукція та дедукція; -порівняння; -класифікація;-узагальнення;-абстрагування;-конкретизація; Математичні і статистичні методи педагогічного дослідження.Ці методи застосовують у педагогіці для оброблення одержаних методами спостереження й експерименту даних,а також для встановлення кількісних залежностей між досліджуваними феноменами.Сутність математичних методів полягає в описі педагогічних явищ за допомогою кількісних характеристик,використанні кібернетичних моделей для визначення оптимальних умов управління процесом навчання і виховання.

До математичних методів належать:- метод реєстрування;- метод ранжування;- метод моделювання;- метод вимірювання.

Основні завдання дидактики школи

Дидактика є відносно самостійною частиною педагогіки. Вона вивчає зміст, принципи та методи освіти і навчання, конкретизує загальні педагогічні закономірності і категорії, тісно пов'язана з методиками вивчення навчальних дисциплін, спрямована на створення умов для реалізації розвитку особистості. Вперше слово "дидактика" з'явилося у працях німецького педагога Вольфганга Ратке (1571-1635) і означало "мистецтво навчання". Англійський філософ Френсіс Бекон (1561-1626) вважав дидактику самостійною науковою галуззю і виокремив ц із системи філософських знань. Аналогічно термін "дидактика" трактував і чеський педагог Ян-Амос Коменський (1592-1670), який назвав свій основний твір "Велика дидактика". Сутність дидактики він визначив як "універсальне мистецтво навчати всього всіх". Спочатку цим терміном позначали практичну діяльність, а потім поступово відокремлену науку про інтегрально-взаємопов'язані види діяльності - викладання та учіння. Дидактичні процеси виникають із суспільної необхідності передати молодому поколінню накопичений досвід, важливий для розвитку суспільства. Як це здійснити найраціональніше і з найбільшим ефектом для формування особистості, є основною проблемою дидактики. Дидактика покликана відповісти на питання: "чого навчати?" (зміст освіти), "як навчати?" (принципи і методи навчання), "як учитися?" (методи і прийоми самостійної творчої діяльності). У давнину дидакти здебільшого акцентували увагу на перших двох питаннях, що стосувалися діяльності вчителя. Проблема розвитку здібностей, пізнавальної активності та самостійності, творчості, мотиваційної сфери учнів у процесі навчання (діяльність учіння) стала центральною лише у XIX столітті. Дидактика (грец. didaktikos - повчальний) - галузь педагогіки, яка вивчає теорію освіти і навчання, його закономірності, функції, категорії, форми і методи. Об'єктом дидактики є навчання як особливий вид діяльності, яка спрямована на передавання наступним поколінням соціального досвіду, його творче відтворення, тобто викладання (діяльність учителя) і учіння (пізнавальна діяльність учня) існують в єдності. предметом дидактики є зв'язок .викладання й учіння, їх взаємодія. Основними функціями дидактики є:

- теоретична (діагностична, прогностична), яка передбачає обґрунтування, систематизацію та узагальнення педагогічного досвіду, закономірностей і механізмів розвитку особистості в процесі навчання;

- практична (нормативна, інструментальна), яка полягає в розробленні проекту педагогічної діяльності, змісту, методів, форм навчання відповідно до поставлених дидактичних цілей. Обидві функції тісно взаємопов'язані.

Види навчання,їх заг.х-ка

З історії дидактики відомі наступні види навчання: догматичне, пояснювально-ілюстративне навчання, проблемне навчання, програмоване навчання. Вони розрізняються характером взаємодії викладача та учнів, а також рівнем самостійності учнів. Пояснювально-ілюстративне навчання - традиційне навчання, в основі якого лежить асоціативно-рефлекторна концепція навчання, згідно з якою вчення визначається процесом утворення у свідомості людини різних асоціацій (зв'язків і відносин) між окремими фактами і явищами. Учитель (книга, засоби інформації і т. д.) повідомляє учням готову інформацію. При цьому виклад матеріалу може супроводжуватися показом таблиць, схем, демонстрацією дослідів і т. п. Учитель не тільки повідомляє готові істини, а й пояснює, доводить, міркує. Вчення носить репродуктивний характер, так як основне завдання учня - засвоїти сообщаемую учителем інформацію шляхом запам'ятовування. Нові розумові та предметні дії засвоюються шляхом наслідування дій вчителя в ході численних вправ за зразком. Основна перевага даного виду навчання полягає в тому, що воно економить час та кошти. Незважаючи на прогресивність пояснювально-ілюстративного навчання, в порівнянні з догматичним навчанням воно має чимало негативних рис. Активно працює тільки вчитель, він регламентує кожен крок учня і нав'язує свій темп навчання. В учня не формуються пізнавальні інтереси, мотивація навчання. Цілі навчальної діяльності не завжди особистісно значущі для учня. Таке навчання мало розвиває теоретичне і творче мислення учнів, не сприяє формуванню у них системи знань і узагальнених умінь (можливість здійснювати дії в змінених умовах), орієнтує учня на виконавську діяльність.Проблемне -Воно полягає у створенні педагогом проблемних ситуацій, усвідомленні, прийнятті та вирішенні цих ситуацій в процесі спільної діяльності учнів і вчителя при максимальній самостійності учнів і під загальним керівництвом вчителя, направляє їх діяльність. Учитель здійснює викладання в наступній послідовності: пропонує учням проблему у вигляді питання, досвіду і т. п.; організовує роздум учнів над запропонованою проблемою, прийняття проблеми та формулювання проблемної задачі учнями; Проблемне навчання активізує і розвиває мислення та інші пізнавальні процеси учнів, розвиває самостійність, відповідальність, критичність і самокритичність, ініціативність, нестандартність мислення, забезпечує міцність придбаних знань, сприяє перетворенню знань у переконання. Крім того, воно викликає в учнів інтелектуальні почуття, формує пізнавальні інтереси, дає більш міцні знання, так як самостійно «відкриті» істини не так швидко забуваються.До «недоліків» проблемного навчання зазвичай відносять значні часові витрати, а також той факт, що розробка і застосування технології проблемного навчання вимагає від самого вчителя знань, педагогічної майстерності, творчості в підготовці та проведенні «проблемного» уроку. Програмоване навчання - індивідуальне і самостійне навчання за заздалегідь розробленою навчальною програмою за допомогою спеціальних засобів навчання (програмованого підручника, особливих навчальних машин, комп'ютерів і т. д.), що забезпечує кожному, кого навчають можливість здійснення процесу навчання відповідно з індивідуальними особливостями.Для реалізації програмованого навчання навчальний матеріал розбивається на порції або дози інформації, які послідовно пред'являються кого навчають для засвоєння (можливо, за допомогою технічних засобів навчання). Вивчення кожної порції інформації завершується самопроверкой засвоєння.Якщо результати перевірки позитивні, учень переходить до вивчення наступної дози інформації.Особлива роль у програмованому навчанні належить створенню посібників, в яких програмується не тільки навчальний матеріал, але сам процес засвоєння, а також контроль результатів засвоєння. Матеріальною основою програмованого навчання є навчальна програма. Вона виконує ряд функцій викладача: служить джерелом інформації, організовує навчальний процес, контролює ступінь засвоєння матеріалу, регулює темп вивчення предмета; дає необхідні роз'яснення, попереджає помилки та ін. До позитивних моментів програмованого навчання відносяться: індивідуалізація навчання, активізація самостійної роботи учнів, розвиток їх уваги, спостережливості. Робота відповідно до алгоритму розвиває логічне мислення учнів, призводить знання в систему, упорядковує їх. Зворотний зв'язок забезпечує міцність засвоєння матеріалу. Програмоване навчання дає можливість використовувати технічні та електронні засоби навчання (інформаційні технології) і звільняє викладачеві час для творчої роботи