У чому полягає перехід до нового типу гуманістично-інноваційної освіти?
Реалізація Національної доктрини має забезпечити перехід до нового типу гуманістично-інноваційної освіти, що сприятиме істотному зростанню інтелектуального, культурного, духовно-морального потенціалу особистості та суспільства. У результаті цього відбудуться потужні позитивні зміни у системі матеріального виробництва та духовного відродження, структурі політичних відносин, побуті і культурі. Зростуть самостійність і самодостатність особистості, її творча активність, що зміцнить демократичні основи громадянського суспільства і прискорить його розвиток. Активізуються процеси національної самоідентифікації особистості, підвищиться її громадянський авторитет, а також статус громадянина України у міжнародному соціокультурному середовищі.
Освіта, здобута в Україні, стане конкурентоспроможною в європейському та світовому освітньому просторі, а людина - захищеною і мобільною на ринку праці. Зростаючий освітній потенціал суспільства забезпечить впровадження новітніх виробничих та інформаційних технологій, що дасть змогу протягом наступних 10-15 років скоротити відставання у темпах розвитку, а надалі істотно наблизитися до рівня і способу організації життєдіяльності розвинутих країн світу.
«Національна доктрина розвитку освіти» складається з 16 статей, серед яких основними є наступні.
1. Загальні положення. Освіта — основа розвитку особистості, нації та держави, запорука майбутнього України. Вона є визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства. Освіта відтворює і нарощує інтелектуальний, духовний та економічний потенціал суспільства.
Освіта є стратегічним ресурсом поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентоспроможності держави на міжнародній арені.
За роки незалежності па основі Конституції України визначено пріоритети розвитку освіти, створено відповідну правову базу, здійснюється практичне реформування галузі згідно з «Державною національною програмою «Освіта» (Україна XXI століття)».
Водночас стан справ у галузі освіти, темпи та глибина перетворень не повною мірою задовольняють потреби особистості, суспільства і держави. Глобалізація, зміна технологій, перехід до постіндустріального, інформаційного суспільства, утвердження пріоритетів сталого розвитку, інші властиві сучасній цивілізації риси зумовлюють розвиток людини як головну мету, ключовий показник і основний важіль сучасного прогресу, потребу в радикальній модернізації галузі, ставлять перед державою, суспільством завдання забезпечити пріоритетність розвитку освіти і науки, першочерговість розв’язання їх нагальних проблем.
Актуальним завданням є забезпечення доступності здобуття якісної освіти протягом життя для всіх громадян та подальше утвердження її національного характеру. Мають постійно оновлюватися зміст освіти та організація навчально-виховного процесу відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково-технічних досягнень. Критичним лишається стан фінансування освіти і науки, недостатнім є рівень оплати праці працівників освіти і науки.
Потребують державної підтримки дошкільна, загальна середня освіта у сільській місцевості, професійно-технічна освіта, навчання здібних та обдарованих учнів і студентів, а також дітей з особливостями психічного і фізичного розвитку.
Необхідно істотно зміцнити навчально-матеріальну базу, здійснити комп'ютеризацію навчальних закладів, впровадити інформаційні технології, забезпечити ефективну підготовку та підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників, запровадити нові економічні, та управлінські механізми розвитку освіти. Усі ці проблеми потребують першочергового розв’язання.
В Україні повинні забезпечуватися прискорений, випереджальний інноваційний розвиток освіти, а також створюватися умови для розвитку, самоствердження та самореалізації особистості протягом життя.
2. Мета і пріоритетні напрями розвитку освіти. Мета державної політики щодо розвитку освіти полягає у створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, вихованні покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя, оберігати й примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід’ємну складову європейської та світової спільноти.
Пріоритетними напрямами державної політики щодо розвитку освіти є:
♦ особистісна орієнтація освіти;
♦ формування національних і загальнолюдських цінностей;
♦ створення для громадян рівних можливостей у здобутті освіти;
♦ постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм
організації навчально-виховного процесу;
♦ розвиток системи безперервної освіти та навчання протягом життя;
♦ пропаганда здорового способу життя;
♦ розширення україномовного освітнього простору;
♦ забезпечення освітніх потреб національних меншин;
♦ забезпечення економічних і соціальних гарантій для професійної
самореалізації педагогічних, науково-педагогічних працівників,
підвищення їхнього соціального статусу;
♦ розвиток дошкільної, позашкільної, загальної середньої освіти у
сільській місцевості та професійно-технічної освіти;
♦ органічне поєднання освіти і науки, розвиток педагогічної та
психологічної науки, дистанційної освіти;
♦ запровадження освітніх інновацій, інформаційних технологій;
♦ створення індустрії сучасних засобів навчання і виховання, повне
забезпечення ними навчальних закладів;
♦ створення ринку освітніх послуг та його науково-методичного
забезпечення;
♦ інтеграція вітчизняної освіти до європейського та світового освітніх
просторів.
Згідно зі статтею 2 «Національної доктрини розвитку освіти» держава повинна забезпечувати:
♦ виховання особистості, яка усвідомлює свою належність до українського народу, сучасної європейської цивілізації, орієнтується в реаліях і перспективах соціокультурної динаміки, підготовлена до життя і праці у світі, що змінюється;
♦ збереження та збагачення українських культурно-історичних традицій, виховання шанобливого ставлення до національних святинь, української мови, а також до історії та культури всіх корінних народів і національних меншин, які проживають в Україні, формування культури міжетнічних і міжособистісних відносин;
♦ виховання людини демократичного світогляду, яка дотримується громадянських прав і свобод, з повагою ставиться до традицій, культури, віросповідання та мови спілкування народів світу;
♦ формування у дітей та молоді сучасного світогляду, розвиток творчих здібностей і навичок самостійного наукового пізнання, самоосвіти і самореалізації особистості;
♦ підготовку кваліфікованих кадрів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, освоєння й впровадження наукоємних та інформаційних технологій, конкурентоспроможних на ринку праці;
♦ створення умов для розвитку обдарованих дітей та молоді;
♦ підтримку дітей та молоді з особливостями психічного і фізичного розвитку;
♦ стимулювання у молоді прагнення до здорового способу життя;
♦ розвиток дитячого та юнацького спорту, туризму;
♦ етичне, естетичне виховання;
♦ екологічну, правову, економічну освіту;
♦ наступність і безперервність освіти;
♦ інноваційний характер навчально-виховної діяльності;
♦ різноманітність типів навчальних закладів, варіативність
навчальних програм, індивідуалізацію навчання та виховання;
♦ моніторинг освітнього процесу, зростання якості освітніх послуг;
♦ створення умов для ефективної професійної діяльності педагогічних, науково-педагогічних працівників відповідно до їх ролі у суспільстві.