Будова та функції півкуль головного мозку. Архітектоніка кори.
Права і ліва півкулі відділені одна від одної глибокою щілиною, на дні якої лежить мозолисте тіло. Поверхня великих півкуль утворена сірою речовиною—корою, під якою знаходиться біла речовина з підкірковими ядрами. Три головні борозни— центральна, бічна і тім'яно-потилична—поділяють кожну півкулю на чотири частини: лобову, тім'яну, потиличну і скроневу. Нижня поверхня півкуль і стовбурна частина мозку називається основою мозку. Найважливіші зони кори—рухова, чутлива, зорова, слухова, нюхова. Руховазона розташована в передній центральній звивині перед центральною борозною лобової частки, зона шкірно-м'язової чутливості — за центральною борозною, у задній центральній звивині тім'яної частини. Зорова зона зосереджена в потиличній зоні, слухова — у верхній скроневій звивині скроневої частини, нюхова і смакова — у передньому відділі скроневої частини. Кора великих півкуль виконує функцію вищого аналізатора сигналів від усіх рецепторів тіла і синтезу відповідних реакцій у біологічно доцільний акт. Вона є вищим органом координації рефлекторної діяльності й органом набуття тимчасових зв'язків — умовних рефлексів. Кора виконує асоціативну функцію і є матеріальною основою психологічної діяльності людини — пам'яті, мислення, емоцій, мови і регуляції поведінки. Архітектоніка — розподіл кори головного мозку за зонами в залежності від функціонального навантаження. Лобні частки контролюють психіку людини, лобно-тім'яна ділянка - рухи в кінцівках, скроневі частки - письмо, графіка, рахунок, потилична ділянка - корковий аналізатор зору, мозочок - координація рухів.
Вища нервова діяльність людини.ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ
Вища нервова діяльність – це сукупність нервових процесів, що визначають поведінку й психічні характеристики індивіда. Є проявом умовно-рефлекторної функції кори головного мозку, яка забезпечує адаптацію організму до умов зовнішнього середовища, що змінюються.
Рефлекс – це специфічна реакція нервової системи організму у відповідь на дію подразника. розрізняють природжені (безумовні) та набуті (умовні) рефлекси.
Характеристика рефлексів
Рефлекс | |
безумовний (природжений) | умовний (набутий) |
Генетично закріплений, передається в спадок, є видовим | Генетично не закріплений, формується індивідуально |
Однотипний вияв у різних індивідів | Вияви індивідуальні |
Формується в головному мозку до народження дитини, утворення не залежить від умов | Осередки рефлексів утворюються протягом життя, утворення залежить від низки умов: 1) дія умовного подразника має за часом збігатися з дією безумовного; 2) умовний подразник має неодноразово підкріплюватися дією безумовного; 3) дія умовного подразника має передувати дії безумовного |
Стійкий, конкретна програма рефлекторних дій зберігається протягом життя. Кількість обмежена | Мінливі, у разі відсутності умов виявлення та подразника рефлекси можуть загасати, за необхідності формуються нові |
Рефлекторні дуги сталі, замикаються в спинному мозку та стовбурі головного мозку | Рефлекторні дуги тимчасові, замикаються в передньому мозку |
Центри рефлексів розташовані в підкіркових ядрах, стовбурі мозку та спинному мозку | Центри рефлексів розташовані в корі великих півкуль |
Біологічне значення: забезпечують виживання після народження, є основою для формування умовних рефлексів, підтримують гомеостаз організму, забезпечують узгодженість функцій органів і систем | Біологічне значення: забезпечують пристосування організму до нових умов середовища |
Загальна схема безумовного рефлексу
Їжа → Харчовий центр → Слиновидільний центр → Виділення слини