Предмет, система та принципи сімейного права
ЛЕКЦІЙНЕ ЗАНЯТТЯ 1
ТЕМИ: Поняття, принципи та система сімейного права. Сімейне законодавство. Сімейні правовідносини(2 години)
Мета лекційного заняття:ознайомити студентів зізмістом поняття «сім'я», розкрити значення цього суспільного-правового явища; надати уявлення про підстави створення сім'ї та розкрити зміст цих підстав; розкрити нормативно-правове регулювання сімейних відносин; розкрити поняття «родинність» та «свояцтво»; охарактеризувати пряму (висхідну та низхідну) та бокову лінію родинності; охарактеризувати предмет, систему та принципи сімейного права; надати характеристику сімейних відносин за правовою природою; розкрити особливості сімейних відносин; охарактеризувати суб'єктів сімейних відносин; дати уявлення про систему сімейного права, пояснити різницю між його загальною та особливою частинами; дати визначення та охарактеризувати принципи сімейного права; розкрити поняття «джерела сімейного права»; охарактеризувати основні нормативно-правові акти, які в сукупності складають сімейне законодавство; надати детальну характеристику Сімейного кодексу України як основного кодифікованого акта сімейного права.
План лекційного заняття
1. Поняття сім'ї.
2. Предмет і система сімейного права.
3. Джерела правового регулювання сімейних відносин.
Рекомендовані нормативно-правові акти:
Конституція України / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – ст. 141.
Сімейний кодекс України: Кодекс від 10.01.2002 р. № 2947-ІІІ (із змінами) / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. – 2002. – №21-22. – ст. 135.
Цивільний кодекс України: Кодекс від 16.01.2003 р. № 435-ІV / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. – 2003. – №№ 40-44. – ст. 356.
Про державну реєстрацію актів цивільного стану: Закон України від 01.07.2010 р. № 2398-VI (із змінами) / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. – 2010. – № 38. – ст. 509.
Про затвердження Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні: Наказ від 18.10.2000 р. № 52/5 (із змінами) / Міністерство юстиції України // Офіційний вісник України від 03.11.2000 – 2000 р. – № 42. – стор. 205. – стаття 1803. – код акту 16932/2000.
Поняття сім'ї
Сім'я відіграє важливу роль у вихованні дитини, становленні особистості, функціонуванні суспільства. Розуміння поняття сім'ї на кожному етапі розвитку суспільних відносин зазнавало змін. Багатогранність правової природи цього соціального явища обумовлює складність у формулюванні його дефініції.
Сім'я – особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (ч. 2 ст. 3 СК України).
Підстави створення:
– шлюб;
– кровне споріднення;
– усиновлення;
– інші підстави, не заборонені законом і такі, що не суперечать моральним засадам суспільства (ч. 4 ст. 3 СК України).
Регулювання:
– звичаї;
– норми моралі;
– догми релігії;
– договори;
– норми права. Сімейні відносини регулюються "лише у тій частині, у якій це є допустимим, можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства" (ч. 3 ст. 7 CK України). Тому поняття сімейних відносин ширше за поняття сімейних правовідносин.
Родинність (кровне споріднення ) і свояцтво.Родинні зв'язки є однією з підстав виникнення сімейних правовідносин. СК України не вміщує визначення поняття "родинність". Родинність – кровний зв'язок осіб, що походять один від одного чи від спільного пращура. До осіб, що походять один від одного, належать пращури та їхні нащадки як чоловічої, так і жіночої статі (прадід, дід, мати, дочка, онук, правнук та ін.). Крім того, існує також поняття походження осіб від спільного пращура, до яких належать рідні і двоюрідні брати та сестри, дядьки (тітки), племінники (племінниці). Родинна лінія може бути прямою чи боковою та поділяється на висхідну та низхідну. При прямій лінії родинність ґрунтується на походженні однієї особи від другої (походження сина (дочки) від матері). Пряма низхідна лінія визначається від пращурів до нащадків (напр.: прадід, дід, мати, дочка, онук). Пряма висхідна лінія визначається від нащадків до пращурів (напр.: онука, син, батько, баба, прадід). За бокової лінії родинність ґрунтується на походженні осіб від спільного пращура (походження рідних сестер (братів) від матері, двоюрідних братів (сестер) від спільних діда та баби). Розрізняють також повнорідну родинність – наприклад, походження рідних братів, сестер від спільних батька, матері; і неповнорідну родинність – походження рідних братів (сестер) від різних батька чи матері. Неповнорідна родинність також буває єдинокровною (походження неповнорідних братів та сестер від одного батька); єдиноутробною (походження неповнорідних братів та сестер від спільної матері). У разі, коли в сім'ю входять діти, в яких немає ні спільної матері, ні спільного батька, ці діти називаються зведеними стосовно один одного (зведені брати, сестри). Свояцтво – це відносини між родичем одного з подружжя і другим з подружжя, а також між родичами кожного з подружжя. Свояцтво не ґрунтується ані на походженні, ані на кровному спорідненні. Підставою для виникнення відносин свояцтва є укладення шлюбу. Підставою для їх припинення – розірвання шлюбу. Виняток з цього правила – продовження відносин свояцтва після смерті одного з подружжя або розірвання шлюбу, в якому залишились діти (дитина).
Для родинності (кровного споріднення) характерним є також поняття ступеня родинності, яке визначає близькість кровного споріднення. Ступінь кровного споріднення – це кількість народжень, що пов'язують між собою двох осіб, які перебувають у родинних зв'язках. При цьому народження нащадка не враховується. Наприклад, мати і дочка знаходяться у першому ступені родинності, бабуся і онук – у другому. Рідні брати і сестри – у другому, бо для виникнення між ними родинних зв'язків необхідно два народження – брата і сестри. Близькими родичами є родичі по прямій лінії кровного споріднення, а також рідні брати і сестри по боковій лінії родинності.
Отже, необхідно знати легальне визначення поняття «сім’я», надане у ст. 3 СК України. Знання дефініції будь-якого поняття дозволяє виокремити його основні ознаки, що, в свою чергу, дозволяє зрозуміти сутність відповідного поняття.
Предмет, система та принципи сімейного права
Сімейне право (далі – СП) – це система правових норм, спрямованих на врегулювання особистих немайнових та майнових відносин між подружжям, батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, опікунами, піклувальниками та підопічними, патронатними вихователями та їх вихованцями, інших сімейних відносин між членами сім'ї та родичами.
Предмет правового регулювання СП – відносини між подружжям, батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, рідними братами і сестрами, бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, а у випадках, визначених законом, між іншими членами сім'ї та родичами.
Характер сімейних відносин за правовою природою:
– особистий немайновий;
– майновий.
В першу чергу, сімейні правовідносини мають особистий немайновий характер, і вже в другу чергу характеризуються майновим характером. Майнові правовідносини випливають з особистих: спочатку є родинність, шлюб, а вже потім виникають майнові відносини.
Особливості сімейних відносин:
– специфічні юридичні факти як підстави їх виникнення (шлюб, народження дитини, усиновлення, договір патронату та ін.);
– суб'єктами є лише фізичні особи;
– сімейні права та обов'язки є невідчужуваними (їх не можна продати, подарувати, заповісти);
– в регулюванні цього виду суспільних відносин тісно переплітаються норми права з нормами моралі, звичаями, релігійними канонами.
Суб'єктами сімейних відносин є фізичні особи. Окремі елементи їх правоздатності в сімейному праві виникають не з моменту народження, а з досягненням певного віку (наприклад, право на шлюб виникає в особи з досягненням шлюбного віку). Натомість до досягнення повноліття дитина може вчиняти певні юридично значимі дії самостійно, без згоди батьків чи інших законних представників (наприклад, з семи років давати згоду на зміну свого прізвища в разі зміни прізвища обома батьками (ст. 148 СК України), з десяти років давати згоду на визначення свого місця проживання (ст. 160 СК України) і т.п.).
Система СП– структура, елементами якої є сімейно-правові норми та інститути, розміщені у певній послідовності. Система СП складається з двох частин.
Загальна частина – містить норми, які стосуються усіх сімейних правовідносин, зокрема, що визначають засади та джерела їх правового регулювання, коло учасників, підстави застосування до сімейних відносин цивільного законодавства, а також аналогії закону чи аналогії права, порядок реалізації сімейних прав, обов'язків та механізм їх захисту.
Особлива частина– сукупність інститутів, кожен з яких регулює визначений різновид сімейних відносин, наприклад, інститути шлюбу, материнства (батьківства), правового режиму майна подружжя, батьків та дітей, аліментів, форм виховання дітей, що залишились без батьківської опіки та ін.
Принципи СП –основні засади, керівні ідеї, відповідно до яких здійснюється сімейно-правове регулювання суспільних відносин.
Основні принципи СП:
– одношлюбність (моногамія) (ст. 25 СК України) – означає, що громадяни можуть одночасно перебувати тільки в одному шлюбі;
– свободи і добровільності при укладенні шлюбу (ст. 51 Конституції України, ст. 24 СК України) – означає, що вибір дружини, чоловіка громадянами України здійснюється з їх власного бажання; держава гарантує захист інтересів особи, право якої на вільний вибір дружини, чоловіка порушено;
– свобода розірвання шлюбу (ст. 105 СК України);
– повна рівність чоловіка і жінки в особистих та майнових правах (ст.ст. 21, 24, 51 Конституції України, ст. 7 СК України);
– моральності та матеріальної підтримки членів сім'ї (ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України).
Отже, визначення сімейного права як галузі права є теоретичним, натомість знання загальнотеоретичного визначення поняття «галузь права» дозволяє сформулювати дефініцію будь-якої галузі, враховуючи особливості суспільних відносин, що регулюються нею.
3. Джерела правового регулювання сімейних відносин
Джерела сімейного права – нормативно-правові акти, які в сукупності складають сімейне законодавство.
1. Загальні засади правового регулювання сімейних відносин визначені Конституцією України.Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї (ст. 51 Конституції України).
2. Основним регулятором усього розмаїття сімейних правовідносин є Сімейний кодекс України(далі – СК України), прийнятий 10.01.2002 p. У ньому в загальному вигляді сформульовані такі принципи сімейного законодавства:
– демократичність, рівність, гарантування прав та свобод особи;
– зміцнення сім'ї та утвердження її ролі в суспільстві;
– побудова сімейних відносин на паритетних засадах, почуттях взаємної любові та поваги, підтримки;
– виховання у дітей почуття обов'язку перед батьками та іншими членами сім'ї та забезпечення кожній дитині сімейного виховання, можливостей духовного та фізичного розвитку.
СК України охоплює широке коло відносин у сфері сім'ї, регулює особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками і дітьми, усиновлювачами та усиновленими, бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, іншими членами сім'ї; не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником, іншими родичами.
СК України складається з семи розділів:
І. Загальні положення;
IІ. Шлюб. Права та обов'язки подружжя;
ІІІ. Права та обов'язки матері, батька і дитини;
IV. Влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;
V. Права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів;
VI. Особливості усиновлення дітей громадянами України, які проживають за її межами та іноземцями;
VII. Прикінцеві положення.
3. До регуляторів сімейних відносин належить також низка законів, зокрема Закон України "Пру охорону дитинства" від 26.04.2001 p., Закон України "Про освіту" від 23.05.1991 p., Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01.07.2010 р. Підлягають застосуванню також окремі положення ЦК та ЦПК України. Важливу роль відіграють також і підзаконні нормативно-правові акти.
4. Належне місце серед регуляторів сімейних відносин зайняв договір. Нові види своєрідних за своєю правовою природою договорів дозволять членам сім'ї вирішувати важливі питання для кожної конкретної життєвої ситуації.
5. В СК України задекларовано можливість вирішення окремих питань керуючись звичаями. Відлунням вимог практики стало і врегулювання відносин жінки та чоловіка, що проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, повернення в законодавство однієї із можливих форм виховання дітей – патронату.
Отже, орієнтування у джерелах тої чи іншої галузі права (і сімейне право не є винятком у цьому питанні) дозволяє юристу швидко прийняти правильне рішення, надати дієву консультацію, вірно скласти той чи інший юридичний документ. Особливо важливим є знання змін, що відбулися в чинному законодавстві.
ЛЕКЦІЙНЕ ЗАНЯТТЯ 2
ТЕМА: Шлюб(4 години)
Мета лекційного заняття:ознайомити студентів зізмістом поняття «шлюб» та його ознаками; ознайомити з умовами вступу в шлюб; охарактеризувати перешкоди для укладення шлюбу; охарактеризувати значення цього суспільного-правового явища; надати уявлення про порядок укладення шлюбу; охарактеризувати підстави визнання шлюбу недійсним та правові наслідки такого визнання; розкрити поняття «припинення шлюбу»; охарактеризувати підстави припинення шлюбу; порядки, у яких можливим є розірвання шлюбу; пояснити наслідки як укладення, так і розірвання шлюбу.
План лекційного заняття
1. Поняття, ознаки, умови вступу в шлюб.
2. Порядок укладення шлюбу.
3. Недійсність шлюбу.
4. Припинення шлюбу.
Рекомендовані нормативно-правові акти:
Конституція України : Конституція від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – ст. 141.
Загальна декларація прав людини : Декларація, Міжнародний документ від 10.12.1948 р. / ООН // Офіційний Вісник України. – 2008. – № 93. – ст. 3103.
Конвенція про права дитини : Конвенція, Міжнародний документ від 20.11.1989 р. (дата набуття чинності для України – 27.09.1991 р.) / ООН // Зібрання чинних міжнародних договорів України. – 1990 р. – № 1. – стор. 205.
Міжнародний пакт про громадянські і політичні права : Пакт, Міжнародний документ від 16.12.1966 р. (дата набуття чинності для України – 23.03.1976 р.) / ООН // Вісник Конституційного Суду України. – 2007. – № 11.
Сімейний кодекс України: Кодекс від 10.01.2002 р. № 2947-ІІІ (із змінами) / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 21-22. – ст. 135.
Цивільний кодекс України: Кодекс від 16.01.2003 р. № 435-ІV (із змінами) / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. – 2003. – №№ 40-44. – ст. 356.
Цивільний процесуальний кодекс України: Кодекс від 18.03.2004 р. № 1618-ІV (із змінами) / Верховна Рада України // Урядовий кур’єр. – 2004. – Липень. – № 130.
Про державну реєстрацію актів цивільного стану : Закон України від 01.07.2010 р. № 2398-VI (із змінами) / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. – 2010. – № 38. – ст. 509.
Про захист суспільної моралі: Закон України від 20.11.2003 р. № 1296-ІV (із змінами) / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 14. – ст. 192.
Про попередження насильства в сім’ї : Закон України від 15.11.2001 р. № 2789-ІІІ (із змінами) / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 10. – ст. 70.
Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні : Закон України від 11.12.2003 р. № 1382 (із змінами) / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – ст. 232.
Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян : Постанова від 22.08.2007 р. № 1064 (із змінами) / Кабінет Міністрів України // Офіційний Вісник України. – 2007. – № 65. – ст. 2516.
Про затвердження Порядку здійснення добровільного медичного обстеження наречених : Постанова від 16.11.2002 р. № 1740 (із змінами) / Кабінет Міністрів України // Урядовий кур’єр від 27.11.2002 р. – 221.
Про затвердження Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власне імені, по батькові) фізичної особи : Постанова від 11.07.2007 р. № 915 (із змінами) / Кабінет Міністрів України // Офіційний вісник України. – 2007 р. – № 52. – стор. 95. – стаття 2115. – код акту 40449/2007.
Про затвердження Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання : Наказ, Правила, Форма типового документа від 12.01.2011 р. № 96/5 (із змінами) / Міністерство юстиції України // Офіційний вісник України. – 2011 р. – № 4. – том 2. – стор. 939. – стаття 238. – код акту 54533/2011.
Про затвердження Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні : Наказ від 18.10.2000 р. № 52/5 (із змінами) / Міністерство юстиції України // Офіційний вісник України від 03.11.2000. – 2000 р. – № 42. – стор. 205. – стаття 1803. – код акту 16932/2000.
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п’ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім’ї») № 5-рп/99 від 03.06.1999 року // Офіційний вісник України від 02.07.1999. – 1999 р. – № 24. – стор. 180. – код акту 7927/1999.
Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя : Постанова від 21.12.2007 р. № 11 / Верховний Суд України // Адвокат від 00.12.2007 – 2007 р. – № 11. – стор. 119.
1. Поняття шлюбу
Термін шлюб походить від старослов'янського та перекладається як обіцянка. Шлюб–сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану (ст. 21 СК України).
Ознаки шлюбу:
– добровільність (наявність добровільної згоди обох з подружжя (ст. 24 СК України);
– досягненням шлюбного віку чоловіком та жінкою, що вступають в шлюб (ст. 22 СК України);
– реєстрація шлюбу у встановленому законом порядку органом, визначеним СК України;
– спрямованість на утворення особистого сімейного союзу чоловіка і жінки.
Умови вступу в шлюб – ті умови, дотримання яких необхідне для правозгідності шлюбу. Умовами вступу в шлюб є:
– взаємна вільна згода жінки та чоловіка на укладення шлюбу (добровільність). Шлюб є добровільним союзом. Стаття 51 Конституції України, ст. 24 СК України передбачають, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Ця вимога закону означаєвідсутність щодо них фізичного насильства та психологічного тиску з приводу укладення шлюбу, а також усвідомлення цими особами значення своїх дій та спроможність керувати ними на момент вчинення ними волевиявлення щодо одруження;
– досягнення шлюбного віку на день реєстрації шлюбу (шлюбний вік для чоловіків та жінок встановлено у 18 років). Судом може бути надано право на шлюб особі, яка досягла 16 років, за умови відповідності такого рішення її інтересам. Право на шлюб не обмежується максимальним віком або віковою різницею осіб, які бажають одружитися.
Перешкодами для укладення шлюбу є:
– перебування в іншому шлюбі. Вітчизняне сімейне законодавство не допускає багатошлюбності, тобто для укладення шлюбу необхідно або припинити шлюб, або не перебувати у шлюбі;
– наявність між особами, що бажають одружитися, родинних зв'язків прямої лінії споріднення. Відповідно до ч. 2 ст. 26 СК України у шлюбі між собою не можуть перебувати рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька. У шлюбі між собою не можуть перебувати двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця;
– наявність між особами, що бажають укласти шлюб, відносин усиновлення. У шлюбі між собою не можуть бути усиновлювач та усиновлена ним дитина. Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення. За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним;
– недієздатність особи (осіб), які бажають укласти шлюб.
Свобода шлюбу включає:
– право вступу в шлюб;
– вибір другого з подружжя;
– свободу розлучення.
Отже, шлюб є найпоширенішою підставою виникнення сімейних правовідносин. На жаль і кількість судових справ, пов’язаних із шлюбно-сімейними відносинами, є також вельми значною. Тому юристу необхідно досконало знати норми сімейного законодавства, які регулюють шлюбні відносини, щоб мати змогу захистити права кожного з подружжя.
Порядок укладення шлюбу
Порядок укладення шлюбувключає в себе декілька етапів.
1. Звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану жінки та чоловіка, які бажають укласти шлюб. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто. Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені. Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу трьох місяціввід дня її подання (ст. 28 СК України);
2. Ознайомлення наречених з їхніми правами та обов'язками. Орган державної РАЦС зобов'язаний ознайомити наречених з їхніми правами та обов'язками як майбутніх подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу (ст. 29 СК України). До цього етапу порядку укладення шлюбу слід також віднести етап взаємного ознайомлення наречених зі станом здоров'я одне одного. Держава забезпечує створення умов для медичного обстеження наречених. Результати медичного обстеження є таємницею і повідомляються лише нареченим (ст. 30 СК України). Порядок здійснення медичного обстеження наречених встановлюється Постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 р. № 1740 «Про затвердження Порядку здійснення добровільного медичного обстеження наречених». Цей Порядок визначає механізм організації добровільного медичного обстеження наречених, з метою визначення стану їх здоров'я для профілактики захворювань, небезпечних для подружжя та їх нащадків. Відповідно до Порядку медичне обстеження наречених, проводиться тільки за їх бажанням. Орган державної реєстрації актів цивільного стану під час приймання заяви про реєстрацію шлюбу інформує осіб, які подають таку заяву, про можливість здійснення медичного обстеження та за їх бажанням видає направлення за зразком, затвердженим МОЗ. Медичне обстеження осіб за направленнями органів державної реєстрації актів цивільного стану здійснюється в акредитованих лікувально-профілактичних закладах за визначенням Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управлінь охорони здоров'я обласних, Севастопольської міської та Головного управління охорони здоров'я Київської міської держадміністрацій. Перелік таких лікувально-профілактичних закладів ці органи доводять до відома органів державної реєстрації актів цивільного стану. Вказані лікувально-профілактичні заклади зобов'язані здійснити медичне обстеження наречених, протягом 20 днів після їх звернення до цих закладів. Перелік видів добровільного медичного обстеження наречених, затверджується МОЗ. Відомості про результати медичного обстеження повідомляються лише особам, які пройшли обстеження, і заносяться до медичних карток.
3. Прийняття органами державної реєстрації актів цивільного стану заяви за наявності всіх необхідних документів;
4. Зобов'язання наречених у разі відмови від шлюбу. Назва "заручини", яку раніше мала ст. 31 СК України, зараз виключена. Зазначена стаття встановлює лише правила відшкодування затрат, що були нею понесені стороною у зв'язку з відмовою однієї із сторін від шлюбу. Така особа зобов'язана відшкодувати другій стороні затрати у зв'язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля. Такі затрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від шлюбу була викликана протиправною, аморальною поведінкою нареченої, нареченого, прихованням нею, ним обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба, наявність дитини, судимість тощо). У разі відмови від шлюбу особи, яка одержала подарунок у зв'язку з майбутнім шлюбом, договір дарування за вимогою дарувальника може бути розірваний судом. У разі розірвання договору особа зобов'язана повернути річ, яка була їй подарована, а якщо вона не збереглася – відшкодувати її вартість;
5. Реєстрація шлюбу(ст. 27 СК України). Значення:є вимогою для правозгідності шлюбу і виникнення прав та обов'язків подружжя; встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Релігійний обряд шлюбу має такі ж правові наслідки лише у випадках, якщо він відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану. СК України окремо регулює правовідносини між жінкою та чоловіком, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Такі особи не вважаються подружжям. За загальним правилом, реєстрація відбувається через місяць після подання заяви у приміщенні органу державної реєстрації актів цивільного стану лише за особистої присутності осіб, що одружуються. Представництво не допускається. Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
Питання державної реєстрації шлюбу регулює також Наказ Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 р. "Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні".
Відповідно до підрозділу 2 "Державна реєстрація шлюбу" Розділу ІІІ "Державна реєстрація окремих актів цивільного стану" цього нормативно-правового акту для державної реєстрації шлюбу жінкою та чоловіком особисто подається заява про державну реєстрацію шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану за їх вибором. Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про державну реєстрацію шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, справжність підпису(ів) на якій засвідчено нотаріально, можуть подати їх представники. Повноваження представника мають ґрунтуватися на нотаріально посвідченій довіреності.
При поданні заяви про державну реєстрацію шлюбу жінка та чоловік пред'являють на посвідчення своєї особи паспорт або паспортний документ. Заяви про державну реєстрацію шлюбу від громадян України, які постійно проживають за кордоном, приймаються за паспортом громадянина України для виїзду за кордон. Для підтвердження сімейного стану такі громадяни подають заяву, справжність підпису на якій засвідчено нотаріусом або дипломатичним представництвом чи консульською установою України, у якій повідомляють про себе, що вони ніколи не перебували у шлюбі, або про те, що вони раніше перебували у шлюбі, але зараз їх шлюб припинено. Заяви про державну реєстрацію шлюбу в органах державної реєстрації актів цивільного стану України громадян України, які тимчасово перебувають за кордоном, приймаються при пред'явленні паспорта громадянина України. При пред'явленні для державної реєстрації шлюбу тимчасового посвідчення громадянина України в заяві про державну реєстрацію шлюбу та графі "Для відміток" актового запису про шлюб зазначається: "Особа попереджена про правові наслідки недійсності шлюбу у разі повідомлення завідомо неправдивих даних щодо свого сімейного стану". Такий запис засвідчується підписом особи, яка пред'явила вказаний документ. Заяви громадян України, які оформили виїзд на постійне місце проживання до іншої країни, але ще не виїхали за кордон, приймаються відділами державної реєстрації актів цивільного стану на підставі паспорта громадянина України для виїзду за кордон та при пред'явленні зазначеної в абзаці 3 цього пункту заяви.
За погодженням з нареченими орган державної реєстрації актів цивільного стану призначає день і час державної реєстрації шлюбу з додержанням вимог, передбачених ст. 32 СК України. Державна реєстрація шлюбу проводиться органами державної реєстрації актів цивільного стану після закінчення одного місяця з дня подання нареченими заяви про державну реєстрацію шлюбу. За наявності поважної причини і з дозволу керівника органу державної реєстрації актів цивільного стану державна реєстрація шлюбу проводиться до закінчення зазначеного строку на підставі спільної заяви наречених та документів, які підтверджують наявність поважної причини. У разі вагітності нареченої, народження нею дитини та якщо є безпосередня загроза для життя нареченої або нареченого, за наявності документів, що підтверджують викладені факти, державна реєстрація шлюбу проводиться в день подання відповідної заяви або у будь-який інший день за бажанням наречених протягом одного місяця.
Якщо є відомості про наявність перешкод для державної реєстрації шлюбу, керівник органу державної реєстрації актів цивільного стану може відкласти таку реєстрацію, але не більш як на три місяці. Про відстрочку державної реєстрації шлюбу повідомляються наречені. Рішення про таке відкладення державної реєстрації шлюбу може бути оскаржене в судовому порядку. Орган державної реєстрації актів цивільного стану може на прохання зацікавлених осіб або зі своєї ініціативи провести необхідну перевірку. За наявності передбачених законодавством перешкод для державної реєстрації шлюбу орган державної реєстрації актів цивільного стану відмовляє в його реєстрації і повинен викласти причину такої відмови в письмовій формі. Якщо відомості про такі перешкоди не дістануть підтвердження, державна реєстрація шлюбу проводиться на загальних підставах.
Якщо наречені не можуть з'явитися з поважної причини для проведення державної реєстрації шлюбу у встановлений день, строк такої реєстрації переноситься за їх письмовою заявою на інший день, про що робиться відповідна відмітка на заяві про державну реєстрацію шлюбу та в журналі обліку заяв про шлюб. У такому разі строк перенесення державної реєстрації шлюбу не може перевищувати одного року від дня подання відповідної заяви.
Якщо наречені не з'явилися для проведення державної реєстрації шлюбу і не повідомили про причину неявки протягом трьох місяців з дня подання відповідної заяви, заява втрачає чинність.
Державна реєстрація шлюбу проводиться у присутності нареченої та нареченого. Державна реєстрація шлюбу через представника не допускається.
Державна реєстрація шлюбу проводиться у приміщенні органу державної реєстрації актів цивільного стану. За заявою наречених державна реєстрація шлюбу може проводитися за місцем їх проживання, за місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо вони не можуть з поважної причини прибути до органу державної реєстрації актів цивільного стану. У цих випадках наявність поважної причини необхідно підтвердити документально. Про державну реєстрацію шлюбу в лікарні, удома або в іншому відповідному місці, а також про документ, що підтверджує наявність поважної причини, зазначається в графі "Для відміток" актового запису про шлюб.
За заявою наречених державна реєстрація шлюбу проводиться в урочистій обстановці. Про таке бажання наречені зазначають у заяві про державну реєстрацію шлюбу.
Державна реєстрація шлюбу з особою, якій відповідно до Сімейного кодексу України знижено шлюбний вік, проводиться на загальних підставах. У цьому випадку особа, яка не досягла шлюбного віку, при поданні заяви про державну реєстрацію шлюбу пред'являє паспорт або паспортний документ та копію рішення суду про надання права на шлюб. Фізична особа, яка досягла шістнадцятирічного віку, але ще не отримала паспорт (паспортний документ), пред'являє свідоцтво про народження та довідку з місця проживання за умови, якщо від дня досягнення зазначеного віку минуло менше ніж один місяць. У такому випадку в графі "Для відміток" актового запису про шлюб зазначаються назва суду, яким постановлене дане рішення, номер та дата його постановлення, а у паспорті (паспортному документі) або свідоцтві про народження (у випадку, передбаченому абзацом третім цього пункту) робиться відмітка про проведену державну реєстрацію.
Державна реєстрація шлюбу із засудженими, які відбувають покарання в установах виконання покарань, проводиться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцезнаходженням цієї установи на загальних підставах, передбачених законодавством України.
Наречені мають право обрати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя, або надалі іменуватись дошлюбними прізвищами, або приєднати до свого прізвища прізвище нареченого (нареченої). Якщо наречені бажають мати подвійне прізвище, то за їх спільною заявою визначається, з якого прізвища буде починатися обране ними прізвище, про що робиться відповідна відмітка у графі "Для відміток" актового запису про шлюб. Складання більше двох прізвищ не допускається, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належить наречена і (або) наречений. Якщо на момент державної реєстрації шлюбу прізвище нареченої (нареченого) вже є подвійним, вона (він) має право замінити одну із частин свого прізвища на прізвище другого, про що вказується у заяві про державну реєстрацію шлюбу та проставляється відповідна відмітка у графі "Для відміток" актового запису про шлюб.
Про державну реєстрацію шлюбу в паспорті громадянина України особи, яка зареєструвала шлюб, робиться відмітка із зазначенням прізвища, імені, по батькові і року народження другого з подружжя та місця і дати такої реєстрації. Якщо особа під час державної реєстрації шлюбу змінила прізвище, то на першій сторінці паспорта громадянина України робиться відмітка про те, що зазначений документ підлягає обміну в місячний строк у зв'язку зі зміною прізвища при державній реєстрації шлюбу. У тимчасових посвідченнях громадян України відмітки про державну реєстрацію шлюбу не робляться.
Орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язаний у семиденний строк надіслати районним, районним у місті, міським чи міськрайонним військовим комісаріатам повідомлення про зміну військовозобов'язаними і призовниками прізвища у зв'язку з державною реєстрацією шлюбу, розірвання шлюбу.
Отже, реєстрація шлюбу є не лише важливою подією у житті будь-якої людини, але вона пов’язана із регулюючою роллю держави. Необхідним є знання як процедурних норм, так і загальних положень СК України про шлюб, про наслідки його реєстрації.
Недійсність шлюбу
Підстави визнання шлюбу недійсним.Можна виділити три групитаких підстав.
1. Підстави, за наявності яких шлюб є недійсним.При укладенні шлюбу сторони допустили такі порушення умов його укладання, що він вважається недійсним уже в силу самих цих порушень і без рішення суду. Це такі порушення, коли шлюб:
– зареєстрований з недієздатною особою;
– зареєстрований з особою, що вже перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі;
– зареєстрований між родичами прямої лінії споріднення, рідними братом та сестрою.
При наявності однієї із таких обставин за заявою заінтересованої особи орган державної РАЦС анулює актовий запис про такий шлюб;
2. Підстави, за наявності яких шлюб визнається недійсним в судовому порядку.Рішення суду повинно ґрунтуватись на доведених в судовому засіданні обставинах, що свідчать про порушення умов укладання шлюбу. Такими порушеннями є:
– відсутність вільної згоди;
– фіктивність шлюбу (укладення шлюбу без наміру створити сім'ю, тобто лише реєстрація шлюбу з метою досягнення якихось пільг та привілеїв, що випливають з його реєстрації (право на житло другого з подружжя, прав на майно другого з подружжя у випадку його смерті тощо);
3. Підстави, за наявності яких шлюб може бути визнаний недійсним у судовому порядку.Правові наслідки, які можуть настати в зв'язку з порушенням умов укладення шлюбу, цілком залежать від суддівського бачення: суд може або визнати шлюб дійсним, незважаючи на порушення, або, зважаючи на них, визнати шлюб недійсним. Такими підставами є:
– недосягнення шлюбного віку;
– приховання тяжкої або небезпечної для членів сім'ї хвороби одним із подружжя;
– укладення шлюбу між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною, двоюрідними братом та сестрою, тіткою, дядьком та племінником, племінницею.
Отже, презумпція дійсності (правозгідності) шлюбу може бути спростована в судовому порядку, і шлюб вважатиметься недійсним з моменту його укладення.
Правові наслідки недійсності шлюбу(ст. 45 СК України) можуть бути як особистого так і майнового характеру:
– анулюються усі подружні права та обов'язки;
– майно, набуте за цей період, вважається таким, що належить квазіподружжю на праві спільної часткової власності;
– одержані одним із квазіподружжя аліменти підлягають поверненню, але не більше ніж за три роки;
– набуте у зв'язку із реєстрацією шлюбу прізвище підлягає зміні на дошлюбне;
– особа може бути виселена із житлового приміщення другої сторони.
Щодо добросовісної особи, яка, вступаючи у шлюбні відносини, не знала і не повинна була знати про наявні перешкоди, закон містить особливі правові наслідки недійсності укладеного нею шлюбу, аналогічні наслідкам розірвання шлюбу, а саме:
– поділ майна за правилами про поділ спільної сумісної власності подружжя;
– залишається право на вибір прізвища (набутого в шлюбі чи дошлюбного);
– залишається право на аліменти та на житлове приміщення, в які ця особа вселилися у зв'язку із вступом у шлюб.
Отже, досить часто студенти «ігнорують», що в СК України виокремлено саме три групи підстав визнання шлюбу недійсним, та змішують їх «до купи». Ці підстави слід чітко відмежовувати, адже наслідки визнання шлюбу недійсним залежно від конкретної підстави можуть різниться. Це впливає на способи, якими юрист має захищати права осіб.
Припинення шлюбу
Припинення шлюбу–припинення правовідносин між подружжям, зумовлене настанням певних юридичних фактів (підстав).
Підстави припинення шлюбу:
– смерть одного з подружжя;
– оголошення одного з подружжя померлим;
– розірвання шлюбу.
У разі з'явлення особи, оголошеної померлою, суд скасовує відповідне рішення. Її шлюб з іншою особою поновлюється за умови, що ніхто з них не уклав повторного шлюбу. Розірвання шлюбу відбувається за заявою одного з них або спільною. Розгляд таких заяв віднесено законом до компетенції державних органів: місцевого суду та органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Існують два порядки розірвання шлюбу: спрощений та судовий.
Розірвання шлюбу в спрощеному порядку здійснюється органами державної реєстрації актів цивільного стану:
– за заявою подружжя, за умови відсутності у них дітей. Дитина – особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосованим до неї, вона не набуває прав повноліття раніше. Заява подружжя передбачає їх взаємну згоду на розірвання, яка підтверджується особистою присутністю кожного з них. Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу до органу державної РАЦС, таку заяву, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї, від його імені може подати другий з подружжя;
– за заявою одного з подружжя, якщо другий визнаний судом безвісно відсутнім або визнаний недієздатним.
Орган державної реєстрації актів цивільного стану складає актовий запис про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви, якщо вона не була відкликана, реєструє даний юридичний факт і видає відповідне свідоцтво. Моментом припинення шлюбу, розірваного органом державної реєстрації актів цивільного стану, є день реєстрації розірвання шлюбу. Майнові спори між подружжям не є перешкодою для застосування спрощеного порядку розірвання шлюбу, вони вирішуються у суді.
Судовий порядок.Якщо є взаємна згода осіб на припинення подружніх відносин між ними, але вони мають спільних дітей, то відповідну заяву вони можуть подати лише до суду. Питання розподілу обов'язків щодо подальшого виховання дітей, визначення місця їх проживання, питання участі у забезпеченні умов життя дитини того з батьків, хто буде проживати окремо, батьки зобов'язані вирішити шляхом укладення договору і подання його до суду. В такий же спосіб допускається врегулювання розміру аліментів на утримання дитини, однак, щодо такої домовленості СК України вимагає письмову форму з нотаріальним посвідченням. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. Після проходження місячного строку з дня подання заяви суд постановляє рішення. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.
В разі незгоди одного із подружжя на припинення шлюбу інший має право звернутися із позовом до суду, керуючись відповідними положеннями ЦПК України.
Чоловік та жінка позбавлені такого права, а суд повинен відмовити їм у прийнятті позовної заяви в період вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини. Однак, це правило не застосовується, якщо один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення щодо другого з подружжя або дитини.
Чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою. Чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини. Опікун має право пред'явити позов про розірвання шлюбу, якщо цього вимагають інтереси того з подружжя, хто визнаний недієздатним.
На суд покладається обов'язок вжити заходів до примирення подружжя. З цією метою суд може відкласти розгляд справи на строк не більше шести місяців. Під час судового розгляду встановлюються також причини розлучення, переліку яких СК України не містить, для кожного випадку вони індивідуальні.
Шлюб розривається, якщо подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ч. 2 ст. 112 СК України).
Шлюб, розірваний у судовому порядку, припиняється з дня набрання чинності відповідним рішенням суду. Цей юридичний факт підлягає державній реєстрації в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб. В паспортах ставлять відмітки про розірвання шлюбу.
Питання державної реєстрації розірвання шлюбу регулює також Наказ Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 р. "Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні".